ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2024Справа № 910/19073/23 (740/6577/23)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
в межах справи № 910/19073/23
про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Без виклику представників учасників справи
1. Стислий виклад позиції позивача
Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № CL-286562 від 14.08.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Проте позичальник належним чином не повертає отримані кредитні кошти, своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, що підтверджується розрахунком заборгованості. У зв'язку з чим, станом на 14.08.2023 заборгованість позичальника за кредитним договором становить 761 955, 31 грн, з яких: 464 516, 89 грн - тіло кредиту, 297 438, 42 грн - відсотки.
2. Процесуальні дії у справі
В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/19073/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 на стадії процедури реструктуризації боргів введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2023.
Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № CL-286562 від 14.08.2020.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.10.2023 відкрито провадження у справі № 740/6577/23.
20.11.2023 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких остання заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що сума боргу, що стягується є спірною, зокрема, Банк здійснив нарахування заборгованості після направлення досудової вимоги від 06.05.2023, що є протиправним. Також, відповідач вказує, що позивачем не надано суду доказів отримання ОСОБА_1 досудової вимоги, що свідчить про неможливість стягнення боргу достроково. В даному випадку, на переконання відповідача, позивач міг стягнути лише той борг, який віднесений до простроченої заборгованості.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.01.2024 цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд Господарському суду міста Києва.
Згідно розпорядження № 01.3-16/535/24 від 28.02.2024, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів судової справи № 910/19073/23, позову в межах справи про банкрутство 740/6577/23, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 .
За результатами повторного автоматичного розподілу справ справу № 910/19073/23 позов в межах справи про банкрутство 740/6577/23, передано на розгляд судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 прийнято справу № 910/19073/23 (740/6577/23) в межах розгляду справи № 910/19073/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження починаючи з дня відкриття провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
14.08.2020 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Кредобанк" укладено кредитний договір № CL-286562 за умовами якого Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
Відповідно до пунктів кредитного договору позичальник прийняв на себе обов'язок повернути Банку кредит у повному обсязі, в порядку і строки, передбачені цим договором та додатковими договорами. Дата погашення кредиту згідно кредитного договору 13.08.2026. Сума виданого кредиту - 497 338,64 грн. Місячний платіж - 17 983,00 грн.
Згідно умов кредитного договору у випадку прострочення погашення кредиту або іншого порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків позичальником, кредитор вправі вимогами достроково погашення кредиту. В свою чергу, позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит та інші нарахування.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що Банк належним чином виконав обумовлені кредитним договором зобов'язання, надавши позичальнику кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами № 42867647 від 14.08.2020, № 42867607 від 14.08.2020, № 42867533 від 14.08.2020, № 42867733 від 14.08.2020 та № 42867689 від 14.08.2020.
Однак, позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 14.08.2023 заборгованість за кредитним договором 761 955, 31 грн в тому числі: тіло кредиту - 464 516, 89 грн, відсотки - 297 438, 42 грн.
15.05.2023 позивач звернувся до відповідача - ОСОБА_1 з досудовою вимогою від 09.05.2023 за вих. № 09042023-П7-935 щодо виконання договірних зобов'язань, в якій просив, протягом 30 днів з моменту отримання письмової вимоги, але в будь-якому якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення кредитного договору та погасити прострочену заборгованість в розмірі 275 477, 79 грн.
У даній вимозі Банком також було вказано, що у випадку її невиконання у визначений строк, необхідно повернути кредит у повній непогашеній сумі 714 568, 84 грн та вплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі передбачені кредитним договором.
Втім, дана вимоги залишено відповідачем без реагування, борг відповідно не оплачено.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 509 ЦК України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 7 ст. 193 ГК України передбачено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно абз. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як було встановлено судом вище, обумовлені договірні зобов'язання позивачем виконано належним чином та видано позичальнику кредит на суму 497 338,64 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами № 42867647 від 14.08.2020, № 42867607 від 14.08.2020, № 42867533 від 14.08.2020, № 42867733 від 14.08.2020 та № 42867689 від 14.08.2020.
Означеного факту відповідачем не спростовується та не заперечується.
При тому, суд вказує, що станом на час розгляду даної справи в її матеріалах відсутні докази щоб свідчили про виконання позичальником обумовлених кредитним договором зобов'язань, зокрема, сплати кредиту та відсотків за користування кредитом.
Відтак, у зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, за доводами позивача, станом на 14.08.2023 заборгованість позичальника становить 761 955, 31 грн в тому числі: тіло кредиту - 464 516, 89 грн, відсотки - 297 438, 42 грн.
Однак, суд не погоджується з доводами позивача щодо суми заборгованості в розмірі 761 955, 31 грн, з огляду на наступне.
За ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 1048 ЦК України).
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, застосування зазначеного вище абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути можливе лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 910/11534/13-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 903/914/17, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/19.
Оскільки, як було встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою від 09.05.2023 за вих. № 09042023-П7-935 щодо виконання договірних зобов'язань, в якій просив, протягом 30 днів з моменту отримання письмової вимоги, але в будь-якому якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення кредитного договору та погасити прострочену заборгованість в розмірі 275 477, 79 грн.
При тому, у даній вимозі Банком було вказано, що у випадку її невиконання у визначений строк, необхідно повернути кредит у повній непогашеній сумі, а саме, 714 568, 84 грн.
Таким чином, суд вказує, що з огляду на висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 910/11534/13-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 903/914/17, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/19, які є обов'язковими до застосування, позивач позбавлений був права нараховувати відсотки після пред'явлення досудової вимоги, в якій зокрема, зазначив, що у разі її невиконання, позичальник буде зобов'язаний повернути кредит у повній непогашеній сумі, тобто, Банк фактично вказав про дострокове виконання договору.
Відтак, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги в сумі 714 568, 84 грн.
При тому, суд звертає увагу відповідача що неотримання вимоги, не свідчить про неможливість дострокового стягнення позивачем боргу, оскільки, судом встановлено, що дана досудова вимога від 09.05.2023 за вих. № 09042023-П7-935, була надіслана ОСОБА_1 належним чином, про що міститься штемпель пошти про її відправлення 15.05.2023.
В той час, як неотримання даної вимоги, є ризиками безпосередньо ОСОБА_1 , яка зазначила відповідну адресу реєстрації при укладенні кредитного договору та не повідомила про зміну адреси, якщо така відбулася, або не зазначила іншу адресу, на яку може бути здійснена поштова кореспонденція.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням та врахувавши висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 910/11534/13-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 903/914/17, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/19, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 714 568, 84 грн заборгованості за кредитним договором.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Акціонерного товариства "Кредобанк" - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Сахарова, будинок 78; ідентифікаційний код 09807862) заборгованість за кредитним договором в сумі 714 568 (сімсот чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн 84 коп. та судовий збір в сумі 10 718 (десять тисяч сімсот вісімнадцять) грн 53 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 13.05.2024 (після виходу з відпустки).
Суддя Сергій СТАСЮК