номер провадження справи 19/48/24
13.05.2024 Справа № 908/661/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Акцент-Банк” (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Квон Ольги Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 228 561,78 грн
без виклику учасників справи
13.03.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 725/08-07/24) Акціонерного товариства “Акцент-Банк” до Фізичної особи-підприємця Квон Ольги Анатоліївни про стягнення 228 561,78 грн заборгованості за Кредитним договором, з яких: 152 377,00 грн борг за тілом кредиту, 48 966,63 грн борг за процентами, 17 718,15 грн борг за винагородою, 1 000,00 грн штрафу за фіксованою складовою, 8 500,00 грн штрафу за змінною складовою.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів (тіло кредиту), сплати процентів за користування кредитними коштами та винагороди в рамках Кредитного договору №20.96.0000000582 від 01.09.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.03.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/661/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 228 561,78 грн, розмір якої не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд прийшов до висновку, що дана справа є справою незначної складності та може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/661/24; присвоєно справі номер провадження 19/48/24. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.
Ухвала суду від 18.03.2024 про відкриття провадження у справі № 908/661/24, що надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була отримана відповідачем 27.03.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
10.04.2024 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.
10.04.2024 відповідач ознайомився з матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких інших клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило, окрім заяви про відкладення для ознайомлення та заяви про ознайомлення з матеріалами справи.
Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/661/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 13.05.2024.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
01 вересня 2021 року між Акціонерним товариством “АКЦЕНТ-БАНК” (далі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем Квон Ольгою Анатоліївною (далі - Позичальник) укладено Кредитний договір №20.96.0000000582 (далі - Договір).
Відповідно до п. А.2 Договору, ліміт цього договору: 170 000,00 грн на фінансування поточної діяльності.
Пунктом А.3 Договору встановлено, що термін повернення кредиту 30 серпня 2024 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).
За користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних (п. А.6 Договору).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів “факт/360”) (п. А.8 Договору).
Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.2.3 Договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору.
Пунктом А.10 Договору встановлено, що Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеної у п. А.2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденного. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Згідно з п. А.11 Договору, Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001 %від суми, встановленої у п. А.2 цього Договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому Договору.
Відповідно до п. 5.4 Договору встановлено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 5.1, 5.2, 5.3 цього Договору, здійснюється протягом 5 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане Позичальником.
Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п. 5.7 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн, про що свідчить меморіальний ордер №TR.19061685.247545.70198 від 01.09.2021. В графі призначення платежу зазначено: “видача кредиту згідно договору № №20.96.0000000582 від 01.09.2021”.
Приписами п. А.3 Договору встановлено, що згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою, У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 30 серпня 2024.
В зв'язку з порушенням відповідачем строку повернення кредиту, Позивачем на адресу відповідача 17.02.2024 було надіслано лист-вимогу про сплату заборгованість за Договором в строк до 21.02.2024, зазначивши, що строк прострочення станом на 14.02.2024 складає 592 дні.
Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказаний вище лист-вимогу.
Позивач посилається на те, що відповідач зобов'язання за Договором належним чином не виконував, станом на 27.02.2024 виникла заборгованість, яка складається з: суми 152 377,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), суми 48 966,63 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, суми 17 718,15 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, суми 1 000,00 грн. - штраф (фіксована складова), суми 8 500,00 грн. - штраф (змінна складова).
Невиконання свого зобов'язання відповідачем стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу кредит в сумі 170 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № TR.19061685.247545.70198 від 01.09.2021.
Разом з тим, відповідно до виписки з рахунку відповідача, останній свої зобов'язання по своєчасному поверненню суми кредиту (тіло), сплаті процентів за користування кредитними коштами, винагороди у встановлених розмірі та строки не виконав, внаслідок чого у відповідача станом на 27.02.2024 утворилась заборгованість по тілу кредиту в розмірі 152 377,00 грн, заборгованість по сплаті процентів в розмірі 48 966,63 грн та винагороди в розмірі 17 718,15 грн.
Враховуючи вищевикладене та невиконання Позичальником у строк своїх зобов'язань у Банку виникло право вимагати повернення заборгованості за Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, своєчасної сплати процентів за користування кредитом та винагороди суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 152 377,00 грн, заборгованість по сплаті процентів в розмірі 48 966,63 грн та винагороди в розмірі 17 718,15 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу (фіксована складова) у розмірі 1 000,00 грн та штрафу у розмірі 8 500,00 грн (змінна складова).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст. 546 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з п. 5.8 Договору встановлено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Таким чином, заявлені до стягнення вимоги про стягнення штрафу (фіксована складова) у розмірі 1 000,00 грн та штрафу у розмірі 8 500,00 грн (змінна складова) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог. Відповідач заперечень не подав, належними доказами доводи позивача не спростував.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Квон Ольги Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк” (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) заборгованість за Кредитним договором №20.96.0000000582 від 01.09.2021, що складається з: 152 377 (сто п'ятдесят дві тисячі триста сімдесят сім) грн 63 коп. заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 48 966 (сорок вісім тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн 84 коп. заборгованості за процентами, 17 718 (сімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн 15 коп. заборгованості за винагородою, 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп. штрафу (фіксована складова), 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. штрафу (змінна складова).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Квон Ольги Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк” (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 428 (три тисячі чотириста двадцять вісім) грн 43 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 13.05.2024.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.