13.05.2024 року м.Дніпро
Справа № 904/3623/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороз В.Ф., Чередка А.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 (прийняте суддею Фещенко Ю.В.) у справі № 904/3623/23
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"
про стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній у розмірі 43 240 грн. 00 коп.
1. Короткий зміст заявлених вимог.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - відповідач) штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній у розмірі 43 240 грн 00 коп.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у цій справі, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній у розмірі 43 240 грн 00 коп. - задоволено у повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 43 240 грн 00 коп - штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу та 2 684 грн 00 коп - витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі № 904/3623/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивач не надав суду доказів настання наслідків та спричинення будь-яких збитків внаслідок розбіжностей у накладній № 45239159 та комерційному акті стосовно того, що у вказаних документах різні дані щодо маси вантажу у вагоні № 62255963, в судовому рішенні не зазначено які збитки поніс позивач.
На переконання скаржника, невірне зазначення маси вантажу у накладній не завдало збитків залізниці, як і не спричинило негативних наслідків, а штраф не має компенсаторного характеру, проте є додатковим засобом отримання прибутку для позивача. З огляду на відсутність збитків, обсяг відповідальності не є розумним і міг би бути зменшений за судовим рішенням.
Скаржник вказує, що ним було подано до суду докази на підтвердження того, що підприємство вантажовідправника знаходиться у тяжкому фінансовому стані, має боргові, поточні та довгострокові зобов'язання, працює на межі виробничих можливостей у період воєнного стану, зазнало пошкоджень виробничих об'єктів під час ракетних обстрілів, що спричинило понесення збитків, а сплата таких стягнень створює загрозу доведення вантажовідправника до банкрутства.
5. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Позивач згідно поданого відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що матеріали справи містять докази порушення вимог статті 122 Статуту залізниць України підприємством відповідача, а саме: комерційний акт від 20.07.2022 №454502/32.
Позивач вказує, що звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми.
На переконання позивача, судом першої інстанції всебічно були розглянуті подані відповідачем підстави для зменшення розміру штрафу, проте суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу.
Позивач наголошує, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, якими чітко визначено розмір штрафу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018 у справі № 906/434/17, від 20.03.2018 у справі №925/1025/17.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі № 904/3623/23; вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
У липні 2022 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - вантажовідправник, відповідач) на підставі залізничної накладної № 45239159 відправило вантаж - вугілля кам'яне, зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Добропілля Донецької залізниці. Вантажоодержувачем за зазначеною залізничною накладною (графа № 4) є ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - вантажоодержувач) за адресою: 85003, Донецька область, м. Добропілля, вулиця Київська, будинок 1. Під час оформлення перевізного документу відповідач у накладній зазначив, зокрема, номери вагонів, залучених до перевезення вантажу, а також їх вантажопідйомність та масу вантажу у кожному вагоні. Як зазначено у графі 28 вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагони відповідачем, як вантажовідправником, і ним же визначено масу вантажу на вагонних вагах, про що зазначено у графі 26 накладної № 45239159 (а.с.7).
Так, у складі вагонів, відправлених за залізничною накладною № 46920120, був вагон №62255963 вантажопідйомністю 70 т з масою вантажу у вагоні - 69 400 кг.
В процесі перевезення вантажу 20.07.2022 на проміжній станції Павлоград І Придніпровської залізниці було здійснено контрольне зважування вагону № 62255963, результати чого зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (а.с.21) та складено Акт загальної форми № 568 від 23.07.2022 та Комерційний акт № 454502/32 від 20.07.2022, в якому було зафіксовано наступне:
- при контрольному зважуванні вагона № 62255963, що прибув по відправці вказаній на звороті даного акту, в документі зазначається: вугілля кам'яне марки Г-газовий, навалом, вантаж розрівняний і маркований продольними бороздами, у твердому стані, вантаж розміщено та закріплено згідно з пунктом 3.1. глави 14 додатку 3 до СМГС. Нетто 69 400 кг, тара з документу перевірена 23 600 / 21 850 кг, в/п 70 000 кг;
- в дійсності виявилось: вантаж вугілля, брутто 94 400 кг, тара з документу перевірена 23 600 / 21 850 кг, нетто 72 550 кг, що більше маси зазначеної в документі, на 3 150 кг та вантажопідйомності на 2 550 кг;
- зважування проводилось на справних повірених 150 тонних вагах № 10 станції Павлоград І (повірка 11.07.2022) без відчеплення, при повній зупинці прийомоздавальником Захарова О.В., в присутності Д.С. Мордас В.І., приймальника поїздів Соломонова В.В., ОВР Пучинський С.М. Навантаження нижче рівня бортів 20-40 см, вантаж марковано продольними бороздами, маркування не порушено, без заглиблень та виїмок. Вагон в технічному відношенні справний, бездверний, люки зачинені, течі та слідів течі не має. Начальник вантажного району по штату відсутній (а.с.10-11).
Так, провізна плата за спірний вагон - № 62255963 від станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Добропілля Донецької залізниці становила 8 648 грн. 00 коп.
Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за неправильно зазначену у накладній № 45239159 масу вантажу у вагоні № 62255963, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, посилаючись на статтю 129 Статуту залізниць України та Комерційний акт № 454502/32 від 20.07.2022.
Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 43 240 грн 00 коп., виходячи з такого розрахунку:
8 648 грн 00 коп х 5 = 43 240 грн. 00 коп.,
У вказаному вище розрахунку:
- 8 648 грн 00 коп - провізна плата за вагон № 62255963 від станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Добропілля Донецької залізниці;
- 5 - кількість провізних плат.
Причиною виникнення спору є несплата відповідачем вказаного штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничній накладній № 45239159 у добровільному порядку.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною третьою статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч.5 ст.307 Господарського кодексу України).
Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами).
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту залізниць України).
Відповідно до ст.5 Статуту залізниць України нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Частинами 1,2 ст. 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.
Згідно з п.1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Відповідно до п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.
Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з п.5.5 Правил оформлення перевізних документів за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.
При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що обставинами справи підтверджується факт неправильного зазначення масу вантажу в залізничній накладній №45239159, про що на станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці працівниками станції складено комерційний акт №454502/32 від 20.07.2022.
Згідно з ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, колегія суддів вважає, що він є арифметично правильним, відповідно господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на наявність підстав для зменшення розміру штрафу відповідно до приписів ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Положення пункту 24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Заявлена до стягнення штрафна санкція має позадоговірну правову природу і випливає із положень Статуту залізниць України.
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена п. 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до п. 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Відсутні підстави вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням, оскільки такий штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
За приписами ст.42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Отже, апеляційний суд зазначає, що саме неправильні дії відповідача при заповненні накладної стали підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу, а не виникли в наслідок об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі № 904/3623/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі № 904/3623/23 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко