13.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2344/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)
судді: Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2023 року у справі № 904/2344/23 (суддя Дупляк С.А. )
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення грошових коштів,-
У травні 2023 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" 45 360,00 грн основної заборгованості, 1 739,84 грн пені та 104,39 грн трьох процентів річних.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви приєднання, в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг з розподілу газу у березні 2023 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 45 360,00 грн основної заборгованості, 869,92 грн пені, 104,39 грн трьох процентів річних та судовий збір. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 869,92 грн пені - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог, а також наявністю правових підстав для зменшення пені на 50%.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати у частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що:
- суд першої інстанції не повно та не всебічно розглянув всі обставини справи, не надав належної оцінки доказам та запереченням відповідача, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення;
- позивач за заявою відповідача та на підставі положень Кодексу ГРС здійснив перерахунок тарифу за розподіл природного газу по договору за період 8-ми місяців поточного року, починаючи з січня 2023 року, що підтверджується наданим відповідачу 29.08.2023 року рахунком, який доводить відсутність заборгованості за березень 2023 року у заявленому позивачем розмірі;
- сума переплати за договором, яка виникла у 2020 році, в розмірі 2 188 889,19 грн неправомірно не була врахована позивачем при визначенні заборгованості за надані у 2022 - 2023 роках послуги; заборгованість, зазначена у розрахунку позивача за березень 2023 року не відповідає дійсності та фактичним правовідносинам, а тому позовні вимоги є безпідставними;
- у справі №904/7013/20, яка розглядається господарським судом Дніпропетровської області, буде встановлюватися правомірність застосування до спірних правовідносин тарифу, визначеного постановою НКРЕКП від 24.03.2016 року №425, і, як наслідок, наявність або відсутність переплати, яка утворилась внаслідок застосування тарифу 580,60 грн. за 1000 куб.м. (без урахування ПДВ) до спірних правовідносин, що безпосередньо впливає на наявність або відсутність заборгованості за надані АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" послуги, на стягненні яких наполягає позивач у даній справі: рішення у вказаній справі матиме преюдиційне значення для даної справи, однак наразі рішення у справі №904/7013/20 не ухвалено судом;
- відповідач не отримував та не міг отримувати послуги від позивача у 2023 році у визначеному останнім розмірі по незалежним від сторін причинам;
- позовні вимоги про стягнення з відповідача одночасно збитків у вигляді 3% річних та пені є неправомірним, порушує вимоги ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України; крім того, за відсутності заборгованості, стягнення пені не може мати місце;
- у даному випадку наявні форс-мажорні обставини, які унеможливили здійснення у 2022 році платежів на користь позивача, що є обґрунтованою та законною підставою для звільнення AT "Марганецький ГЗК" від відповідальності за нездійснення оплати за надані позивачем послуги відповідно до договору розподілу у 2022-2023 роках, що підтверджує висновком ТПП України № 46/02-03 від 08.02.2023 року;
- від початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 року АТ "Марганецький ГЗК" докладало всіх зусиль, щоб продовжувати функціонувати та вчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов'язання, але підприємство зіткнулось з економічними факторами, які у сукупності призвели до об'єктивної неможливості виконання АТ "Марганецький ГЗК" своїх зобов'язань за договором, зокрема, використання газу в обсягах річного замовлення та оплату послуг розподілу природного газу відповідно до умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016 року.
Одночасно до апеляційної скарги відповідачем додано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №904/7013/20, яке обґрунтовано тим, що у згаданій справі встановлюються факти та обставини, що мають преюдиційне значення для вирішення даної справи, зокрема, встановлюється правомірність застосування до спірних правовідносин тарифу, встановленого постановою НКРЕКП № 425 від 24.03.2016 року і, як наслідок, наявність або відсутність переплати, яка утворилася внаслідок застосування тарифу 580,60 грн. за 1 000 мЗ (без урахування ПДВ) до спірних правовідносин, що безпосередньо впливає на наявність або відсутність заборгованості за надані АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" послуги, на стягненні яких наполягає позивач у справі, що розглядається.
Згідно з п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати:
1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом;
2) чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, з метою вирішення питання про необхідність зупинення провадження у справі, що розглядається, господарський суд встановив, що предметом позовних вимог у даній справі є заборгованість за послуги з розподілу природного газу, надані у березні 2023 року, а також нараховані на вказану заборгованість пеня та 3% річних.
Суд встановив, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення заборгованості за надані послуги за розподіл газу у березні 2023 року і нарахованої на вказану заборгованість пені та 3% річних.
Тарифи на розподіл природного газу у 2022-2023 роках затверджені постановою НКРЕКП від 22.12.2021 року за №2745.
Водночас, предметом позовних вимог у справі №904/7013/23 є вирішення питання про зобов'язання позивача при визначенні вартості наданих відповідачу послуг з розподілу природного газу у період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 року №0942005АРВВР016 застосовувати тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 року.
Оцінюючи предмети спорів у справі, що розглядається, та у справі № 904/7013/20, апеляційний господарський суд не вбачає обставин, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі №904/2344/23 або свідчать про об'єктивну неможливість розгляду справи №904/2344/23 до розгляду справи №904/7013/20, яка розглядається іншим судом, оскільки періоди стягнення та застосовані для нарахування тарифи у цих справах різні. Тому вирішення спору у справі №904/7013/20 жодним чином не вплине на подання і оцінку доказів у даній справі.
При цьому, за змістом п. 5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України пов'язаність цих справ не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі, що переглядається, оскільки суд у даній справі на підставі зібраних доказів може встановити та оцінити факти, які є предметом судового дослідження.
Суд вважає, що на даний час, виходячи з обґрунтування клопотань, та з урахуванням стандартів доказування у господарському процесі, об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 904/7013/20 відсутня.
У цьому зв'язку також слід враховувати, що за сталою практикою Верховного Суду необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Крім цього, зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 904/3935/18.
З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішеннями господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7013/20.
13.09.2023 року апелянтом подано суду клопотання про долучення додаткових доказів, якими підтверджено перерахунок місячної вартості послуги з розподілу газу, зокрема за січень 2023 року, здійснення перерахунку позивачем відповідачу нарахованої послуги за період вісім місяців 2023 року, що, на думку апелянта, підтверджує безпідставність заявлених позовних вимог як в частині основного боргу, так і пені та 3% річних.
У додаткових поясненнях від 25.10.2023 року позивач зазначає, що:
- на підтвердження заборгованості відповідача у матеріалах справи містяться відповідні докази, що апелянтом не спростовано;
- всі заперечення скаржника зводяться до незгоди останнього з тарифами НКРЕКП щодо наданих послуг РЗП;
- жодна постанова Комісії щодо тарифів не визнана протиправною у судовому порядку та втрачала чинність автоматично з моменту вступу у силу кожної наступної постанови НКРЕКП;
- діючий у 2022 році тариф на послуги розподілу природного газу для АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" не переглядався у зв'язку з прийняттям Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", яким протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів.
Також позивач зазначає, що враховуючи зміст правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, рішення судів у справах №904/7013/20 та №640/1125/20, на які посилається апелянт у скарзі, не вплинуть на правовідносини сторін по справі №904/2344/23.
За переконанням позивача, скаржником не наведено вагомих аргументів про те, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану безпосередньо унеможливлює виконання ним грошового зобов'язання з оплати послуг за розподіл природного газу. При цьому у п.10.4 Типового договору сторони погодили порядок засвідчення форс-мажорних обставин, який порушено відповідачем.
Щодо клопотання скаржника про подання нових доказів, то вони подані без клопотання про визнання поважними причин пропуску для їх подання, при цьому відсутність доказу на момент прийняття рішення суду першої інстанції виключає можливість прийняття їх судом апеляційної інстанції.
09.11.2023 року від відповідача надійшла заява, в якій останній просив долучити докази сплати 356,06 грн. за розподіл газу за період з січня по вересень 2023 року, що включає місячну суму оплати за березень 2023 року; скасувати рішення у частині задоволення позовних вимог та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору; здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам. До заяви додані додаткові докази.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач : Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2023 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів даної справи вбачається, що між позивачем (оператором ГРМ) та відповідачем (споживачем) шляхом підписання заяви-приєднання №0942005APВBP016 від 01.01.2016 року укладений договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на основі типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 року.
Цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеної у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3).
Заява-приєднання, за визначенням, наведеним у п. 1.4 договору, це письмова заява-приєднання споживача до умов цього договору, складена відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, що містить персоніфіковані дані щодо споживача та його об'єкта та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1 за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу, відповідно до п. 2.2, є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем (п. 2.3 договору).
Після визначення загального об'єму розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, Оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об'єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: в - кВт·год, в - Гкал, в - МДж. Дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором. Оператор ГРМ зобов'язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Споживач (крім побутового) зобов'язується довести інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику. Визначені за умовами цього договору об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 5.6. договору).
За умовами п.п. 6.1 - 6.4 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.
Відповідно до п. 6.4. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6. договору).
Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пп. 1 п. 7.4. договору).
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2. договору).
Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1. договору).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з розподілу природного газу на суму 45 360,00 грн, що підтверджується актом №ДГП83005875 від 31.03.2023 року (том 1 а.с.12).
Для оплати послуг з розподілу природного газу, отриманих відповідачем у березні 2023 року, позивач виставив рахунок на оплату №63003648 від 27.02.2023 року на вказану вище суму.
Зазначені вище Акт і рахунок направлені на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання поштового відправлення відповідачем 18.04.2023 року, що відповідачем не заперечується.
Вказана в рахунку сума не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню та три проценти річних.
Правовідносини щодо розподілу природного газу, які виникли між сторонами, врегульовані Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015 року (надалі - Кодекс ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 року "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".
Частинами 1 - 2 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно з п. 4 гл. 1 розд. І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Відповідно до п.п. 3, 4 гл. 3 розд. VI Кодексу договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2498 затверджено типовий договір розподілу природного газу, за яким Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Відповідно до ч.2 ст.633 Цивільного кодексу України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.7 гл.3 розд. VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України).
За приписами ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено вище, між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" та Приватним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №0942005АРВВРО16 від 01.01.2016 року.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Проаналізувавши вищезазначені положення законодавства можна дійти висновку, що договір розподілу природного газу є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено спеціальним законодавством, зокрема, Кодексом газорозподільних системи, Законом України "Про ринок природного газу", та зміст якого визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади. Правовідносини між оператором ГРМ і споживачами природного газу також врегульовано нормами Цивільного кодексу України та Господарського Кодексу України, які застосовуються до спірних правовідносин у взаємозв'язку із спеціальним законодавством.
Відповідно до положень ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями п.6.1 розд.VI Типового договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг № 2745 від 22.12.2021 року "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу" для АТ Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" встановлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,26 гри за 1 м. куб. на місяць (без урахування ПДВ).
Додатком 4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви-приєднання, визначено розрахунок втрат і витрат природного газу та перелік точок комерційного обліку споживача.
Пунктом 10 гл. 6 розд. VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Щодо досліджуваної справи, то споживач скористався правом, передбаченим Кодексом ГРМ та у відповідності до п.2 гл.6 розд. 6 останнього скоригував обсяги річної замовленої потужності (РЗП), самостійно замовивши РЗП на 2023 рік 360000м3, що становить 30000 м3 щомісячно (т.1 а.с.11).
Виконання позивачем умов договору з розподілу природного газу підтверджується актом №ДГП83005875 від 31.03.2023 року наданих послуг на суму 45 360,00 грн.
Вказаний акт не підписано представниками відповідача. Між тим у матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем у письмовій формі мотивованої відмови від такого підписання, а також докази врегулювання розбіжностей щодо обсягу та вартості наданих послуг з розподілу природного газу (потужності) у березні 2023 року. Заперечення щодо якості та вартості наданих послуг, які є предметом судового розгляду, також відсутні.
При цьому послуга Оператора розподілу газу полягає не тільки у розподілі фактично поставленого і спожитого газу, а й у забезпеченні отримання споживачем того обсягу газу, який випливає із встановленої величини річної замовленої потужності об'єкта споживача.
В матеріалах справи відсутні докази того, що Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" не забезпечило Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" саме потенційною можливістю отримати газ за визначеними обсягами.
З цих підстав, послуга позивача є наданою і спожитою відповідачем незалежно від фактичного споживання останнім природного газу у спірному періоді.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним вище Типовим договором у частині оплати наданих позивачем у відповідній період послуг з розподілу газу та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу у сумі 45 360,00 грн., та у зв'язку з цим, для задоволення позову у відповідній частині.
Таким чином, доводи скаржника про відсутність у нього боргу не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
Крім того, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У даному випадку, як зазначено вище, у п.8.2 договору сторони передбачили сплату пені за порушення строків оплати за цим договором.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд правильно встановив наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 1739,84 грн і трьох процентів річних у сумі 104,39 грн, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України, положенням договору та є арифметично правильним.
Одночасно колегія суддів погоджується із зменшенням судом розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50% процентів, при цьому зауважує, що у відповідній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується сторонами.
Доводи скаржника про те, що суд не встановив усі обставини справи, не надав оцінки доказам та запереченням відповідача, а тому рішення є необґрунтованим не мають під собою підґрунтя.
Так, колегія суддів враховує, що з'ясування відповідних обставин має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У даному випадку, за переконанням апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову.
Доводи скарги про безпідставне стягнення збитків у вигляді 3% річних та пені (штрафних санкцій) ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм права, оскільки він безпідставно ототожнює 3% річних зі збитками, що є різними поняттями. При цьому, стягнення 3% річних (нарівні з інфляційними втратами) передбачено імперативною нормою ст.625 Цивільного кодексу України, і покликано захистити право кредитора, який не отримав вчасного виконання грошового зобов'язання отримати компенсацію від знецінення коштів, як і право на нарахування неустойки (пені) сторони визначають в договірному порядку. У даному випадку таке право у позивача передбачено п.8.2 договору.
Стосовно настання форс-мажорних обставин слід зазначити наступне.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У даному випадку, відповідно до п.10.3. Типового договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку (п. 10.4. Типового договору).
У суді першої інстанції, зокрема, у відзиві на позов, відповідач послався на лист від 28.02.2022 року, яким Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 року "Про ведення воєнного стану".
У подальшому, відповідачем був наданий висновок Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати №46/02-03 від 08.02.2023 року, за яким Палата підтвердила настання істотної зміни обставини для АТ "Марганецький ГЗК" щодо можливості виконання договору розподілу газу від 01.01.2016 року в частині використання обсягів річної замовленої потужності об'ємів газу на 2022 рік та з'ясувала, що вказане є підставою для перегляду та внесення змін до умов договору в частині корегування обсягів річної потужності об'ємів газу на 2022 рік.
Однак, відповідач не повідомляв АТ "Оператор газотранспортної системи "Дніпропетровськгаз" про зазначені обставини у порядку, визначеному договором. Відповідних доказів матеріали справи не містять.
Також, відповідачем не доведено, що він не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати кошти від своїх контрагентів, а тому й не доведено наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання за договором, що пов'язане з настанням обставин непереборної сили.
Щодо посилань апелянта в апеляційній скарзі та у заяві від 07.11.2023 року на здійснення перерахунку тарифу за розподіл природного газу по договору за період 8-ми місяців поточного року, починаючи з січня 2023 року, погодження з позивачем річної замовленої потужності на мінімально встановленому законодавчому рівні та виставлення нового рахунка за період січень-серпень 2023 року, який оплачений відповідачем, у зв'язку з чим відповідач вважає відсутнім предмет спору у цій справі, то вони не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, у розумінні положень ч.5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.
За усталеною правовою позицію Верховного Суду, наведеною зокрема у постановах від 10.08.2022 року у справі №922/739/21, від 26.09.2023 року у справі №910/4490/22, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Відтак, оскільки правовідносини сторін змінились вже після ухвалення рішення у справі, тому подані АТ"Марганецький ГЗК" в обґрунтування цих обставин додаткові докази судом апеляційної інстанції не можуть бути враховані під час апеляційного перегляду справи, оскільки вони не існували на час ухвалення оскаржуваного рішення та відповідно не були предметом розгляду суду першої інстанції.
При цьому апеляційний суд зазначає, що АТ"Марганецький ГЗК" не позбавлений права на зарахування вказаних вище грошових коштів під час виконання рішення суду, або на звернення з заявою у передбаченому чинним закондавством України порядку про визнання наказу таким що не підлягає викананню у відповідній частині.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене, інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2023 у справі №904/2344/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя В.Ф.Мороз