06.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3913/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Науменко С.Б., адвокат;
від відповідача: Литвин А.В., представник;
від відповідача: Шуклінов І.В., представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 (суддя Н.Б. Кеся, повний текст підписаний 27.10.2023) у справі № 904/3913/23
та Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича і Приватного підприємства "БЕЛЬ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 ( суддя Н.Б. Кеся, повний текст підписаний 08.11.2023) у справі № 904/3913/23
за позовом Приватного підприємства "БЕЛЬ", м.Київ
до Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича, м.Дніпро
про стягнення 2 421 258,67 грн.,
Приватне підприємство "БЕЛЬ" (далі-Позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Анатолійовича на користь Приватного підприємства “БЕЛЬ” заборгованість в сумі 2 421 258,67 грн, в тому числі основного боргу 1 811 630,98 грн; пені - 488 739,52 грн; річних - 29 324,37 грн; втрат від впливу інфляційних процесів 91 568,80 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №10 від 01.02.2016.
17.10.2023 канцелярія суду зареєструвала заяву Позивача (арк.с. 222-225), в якій Позивач просить суд:
- прийняти відмову Приватного підприємства “БЕЛЬ” від частини позовних вимог - в частині стягнення основного боргу на суму 327 171,60 грн;
- закрити провадження в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Анатолійовича на користь Приватного підприємства "БЕЛЬ" частини основного боргу в сумі 327 171,60 грн.;
- в іншій частині позов Приватного підприємства "БЕЛЬ" задовольнити, а саме: стягнути з фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Анатолійовича на користь Приватного підприємства "БЕЛЬ" заборгованість в сумі 2 094 092,07 грн., в тому числі основного боргу 1 484 459,38 грн; пені - 488 739,52 грн; річних - 29 324,37 грн; втрат від впливу інфляційних процесів - 91 568,80 грн;
- судові витрати у справі покласти на відповідача в повному обсязі, стягнувши з фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Анатолійовича на користь Приватного підприємства "БЕЛЬ" витрат по сплаті судового збору в сумі 36 318,88 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 у справі № 904/3913/23 позов Приватного підприємства "БЕЛЬ" до Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича на користь Приватного підприємства "БЕЛЬ" 1 484 459,38 грн основного боргу, 488 739,52 грн пені, 29 324,37 грн 3% річних, 91 568,80 грн інфляційних втрат та 33 865,09 грн судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 327 171,60 грн закрито провадження.
Повернуто Приватному підприємству "БЕЛЬ" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 453,79 грн, який було сплачено за платіжною інструкцією №1215 від 13.07.2023, яке наявне в матеріалах справи, за зверненням останнього.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі № 904/3913/23 стягнуто додатково з Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича на користь Приватного підприємства "БЕЛЬ" 50 040,00 грн правничої допомоги, з яких 40,00 грн - витрати на послуги поштового зв'язку; 50 000 грн - витрати Позивача на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання "УНК Груп".
Не погодившись із зазначеним основним рішенням від 17.10.2023, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа-підприємець Шевченко Сергій Анатолійович, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що у Відповідача є обов'язок оплати повної вартості реалізованого Товару у строк, що не перевищує 21 календарного дня від дати надання звіту, але не пізніше 30 календарних днів від дати реалізації такого Товару.
Вищевказані зобов'язання виконуються Відповідачем у повному обсязі, про що свідчать здійснені Відповідачем на користь Позивача оплати грошових коштів за реалізований Товар, який було відображено у звітах, направлених Відповідачем на адресу електронної пошти представника Позивача.
При цьому, оскільки договір, відповідно до п. 6.1., в частині виконання Відповідачем обов'язку щодо оплати всього поставленого Товару продовжує свою дію на умовах та в порядку встановленому Договором, у Відповідача не виникає обов'язку щодо оплати Позивачу всього поставленого останнім Товару ні протягом 3-х місяців з дня поставки, ні в останній день строку дії Договору.
Враховуючи викладене, об'єктивно безпідставними є твердження Суду першої інстанції про недобросовісність дій Відповідача з огляду на не оплату Відповідачем останньої партії товару протягом 3-х місяців після її отримання, а не по факту реалізації, як це було погоджено сторонами.
Судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано чому дії Відповідача, які повністю відповідають покладеним на нього договором обов'язкам є недобросовісними чи неправомірними по відношенню до Позивача та в чому саме полягає недобросовісність поведінки Відповідача. Рішення ґрунтується на надуманих припущеннях, є необґрунтованим та однобічним.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що правова позиція відповідача ФОП Шевченка С.А. в даній справі і його заперечення проти позову ПП «БЕЛЬ» ґрунтується виключно на хибному розумінні правовідносин, які існують між сторонами. Відповідач в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на умови договору, який припинив свою дію 31 грудня 2022 року у зв'язку із закінченням строку, на який він укладався. Відносини сторін не можуть регулюватися умовами договору, який закінчився - ні в частині надання звітів про реалізацію товару, придбаного відповідачем, ні в частині здійснення оплати протягом певного строку після надання таких звітів.
Як правильно встановлено судом першої інстанції і визнається обома сторонами, строк дії договору поставки № 10 від 01 лютого 2016 року закінчився 31 грудня 2022 року.
Таким чином, починаючи з 01 січня 2023 року у відповідача виник обов'язок в повному обсязі розрахуватись за отриманий від позивача товар, незалежно від строків його реалізації.
Посилання відповідача на те, що згідно з умовами договору він зобов'язаний оплачувати товар після його реалізації, не може бути прийнято до уваги, оскільки ці умови оплати діяли виключно в період дії договору, 31 грудня 2022 року, одночасно з припиненням (закінченням строку дії) договору, припинились всі зобов'язання сторін, крім зобов'язання відповідача оплатити поставлений йому товар.
Крім того не погодившись із додатковим рішенням від 02.11.2023 до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Шевченко Сергій Анатолійович, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення повністю.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що визначений додатковим рішенням суду до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 50 000,00 грн. не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
З урахуванням таких критеріїв як справедливість, добросовісність, розумність, принципи співмірності та розумності судових витрат, складність цієї справи, у відповідності до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, стягнення з Відповідача на користь Позивача 50 000,00 грн. витрат на правничу допомогу є безпідставним та неправомірним.
Враховуючи предмет позову, обсяг доказів, зважаючи на кількість судових засідань, а також приймаючи до уваги безпідставність позовних вимог, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, у тому числі й для підготовки позову та для участі в судовому засіданні. Проте, Судом першої інстанції вказані доводи Відповідача були проігноровані, що призвело до прийняття неправомірного додаткового рішення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення просить апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача ФОП Шевченка С.А. на додаткове рішення в даній справі зводяться виключно до переоцінки окремих позицій детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Адвокатського об'єднання «УНК Груп» Науменко Світланою Борисівною.
Вважає, що ці доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначалось в заяві позивача про ухвалення додаткового рішення, вірно встановлено судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення, договором про надання правової допомоги, укладеним між позивачем ПП «БЕЛЬ» та Адвокатським об'єднанням «УНК Груп» визначено фіксований розмір винагороди (гонорару), який не залежить ні від кількості витраченого часу, ні від результатів розгляду справи.
Разом з тим, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Відповідний правовий висновок міститься у постанові КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, неодноразово висловлювався Верховним Судом в інших його постановах під час розгляду справ і питань, пов'язаних з розподілом судових витрат на професійну правничу допомогу.
У своїй апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідач ФОП Шевченко С.А. оцінює окремі види послуг (робіт), виконаних адвокатом Науменко С.Б. з метою представництва інтересів позивача ПП «БЕЛЬ» у господарському суді першої інстанції, хоча, як вже зазначалось раніше і як вірно встановлено судом, домовленістю між позивачем і адвокатським об'єднанням гонорар встановлено у фіксованому розмірі. Отже, включення чи не включення до детального опису робіт адвоката жодним чином не впливає на загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки фіксований розмір гонорару адвоката (адвокатського об'єднання) не залежить ні від кількості витраченого часу, ні від кількості складених процесуальних документів, досліджених чи витребуваних доказів, кількості судових засідань тощо.
Скаржник, не погоджуючись з додатковим рішенням, наводить свої доводи про те, що, позивач нібито не обґрунтував і не довів, що ті чи інші види виконаних адвокатом робіт (послуг) були необхідні для представництва інтересів позивача у справі. Зокрема, апелянт ставить під сумнів необхідність правової допомоги щодо опитування працівників Довірителя з метою визначення фактичних обставин укладення і виконання договору поставки, вивчення документів бухгалтерського обліку тощо.
Проте такі доводи скаржника, крім того, що не заслуговують на увагу через фіксований розмір гонорару, вони ще й свідчать про намагання втручання відповідача в незалежність адвоката, про нерозуміння відповідачем професійних прав та обов'язків адвоката, тощо.
Також не погодившись із додатковим рішенням від 02.11.2023, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "БЕЛЬ", в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково та прийняти нове, яким змінити додаткове рішення, а саме стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича на користь Приватного підприємства "БЕЛЬ" інші судові витрати в загальному розмірі 359 448,71 грн.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що згідно із заявою позивач ПП «БЕЛЬ» просило стягнути з фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Анатолійовича на користь Приватного підприємства «БЕЛЬ» інші судові витрати в загальному розмірі 439 448,71 грн., в тому числі:
- 80 000,00 грн. - витрати позивача на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання «Крикун і партнери»;
- 40,00 грн. - витрати на послуги поштового зв'язку;
- 359 408,71 грн. - витрати позивача на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання «УНК Груп».
Відповідач ФОП Шевченко С.А. не подавав заяви про зменшення розміру судових витрат позивача, не надав суду доказів неспівмірності чи завищеного розміру витрат позивача ПП «БЕЛЬ» на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання «УНК Груп». В судовому засіданні, в якому розглядалось питання про ухвалення додаткового рішення, представник відповідача ФОП Шевченка С.А. лише обмежився усним повідомленням про незгоду з витратами на правничу допомогу Адвокатського об'єднання «Крикун і партнери» (м. Київ). Щодо витрат на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання «УНК Груп», в тому числі і щодо розміру цих витрат, представник відповідача не надав суду жодних доказів чи доводів, які б обґрунтовували наявність підстав для їх зменшення.
Позивачем суду першої інстанції надано всі необхідні (належні і допустимі) докази його судових витрат на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання «УНК Груп» - відповідний договір про надання правової допомоги, протокол доручення, в якому визначено конкретні види правничої допомоги, розмір винагороди і порядок її визначення та сплати. Також суду надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Адвокатського об'єднання «УНК Груп» Науменко С.Б. на підставі договору № 06/07-23/43 в межах представництва у справі № 904/3913/23, в якому тільки підрахований час роботи адвоката склав 43 години 30 хвилин (додатково 2 (два) дні відрядження і деякі види робіт не обраховувались за часом з огляду на фіксований розмір гонорару).
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, не обґрунтував, в чому саме розмір гонорару Адвокатського об'єднання «УНК Груп» є завищеним, не навів жодного доводу чи міркування, з якого він визнав витрати позивача невиправданими чи необґрунтованими.
Дану справу позивач вважає складною і дуже важливою для себе, оскільки відповідач безпідставно протягом тривалого часу не сплачував за поставлений товар значну суму коштів (понад 2,4 млн. грн.) і мав намір не сплачувати цю заборгованість ще протягом тривалого часу, про що представник відповідача прямо заявив у судовому засіданні.
Позивач вважає цю справу також надзвичайно важливою для себе, оскільки, як повідомлено суду (дані обставини визнані відповідачем) місцем реєстрації і здійснення діяльності позивача ПП «БЕЛЬ» до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну було місто Маріуполь Донецької області. А спір між позивачем і відповідачем виник фактично після того, як позивач змушений був через окупацію міста Маріуполь змінити місце своєї реєстрації на місто Київ, евакуювати своїх працівників, відновлювати втрачену первинну документацію, налагоджувати нові зв'язки з контрагентами тощо.
Суд першої інстанції не взяв до уваги і не перевірив доводів позивача про те, що відповідач подає суду документи (зокрема, письмові пояснення), які не передбачені процесуальним законодавством і при цьому не подає заяв по суті спору (відповідачем не надано відзиву на позовну заяву), відповідач надав суду велику кількість документів, які не мають доказової сили в даній справі, оскільки не відповідають критеріям належності, допустимості і достовірності доказів.
Також суд проігнорував доводи позивача про те, що відповідач ігнорував неодноразові спроби позивача вирішити спір в досудовому порядку - відповідачеві надсилались альтернативні вимоги сплати заборгованості або повернення неоплаченого товару, а останній навіть не дав жодної відповіді на вимоги і пропозиції позивача.
З огляду на вищевикладене вважає, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції в даній справі є необґрунтованим і несправедливим, суд неправильно, без врахування всіх обставин справи вирішив питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).
Також судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення у справі не враховано положення частини дев'ятої ст. 129 ГПК України, згідно з якою у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. І, хоча суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ПП «БЕЛЬ», він в будь-якому випадку під час вирішення питання про розподіл судових витрат мав врахувати, що спір виник виключно внаслідок неправильних дій відповідача.
Вважає, що при ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції суттєво порушив принципи диспозитивності судового процесу та змагальності сторін, оскільки питання про зменшення витрат на правничу допомогу позивача суд вирішив без відповідної заяви (клопотання) іншої сторони - відповідача.
Фізична особа-підприємець Шевченко Сергій Анатолійович у відзиві на апеляційну скаргу Приватного підприємства "БЕЛЬ" на додаткове рішення просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що наданий Позивачу Адвокатським об'єднанням "Крикун і партнери" та Адвокатським об'єднанням "УНК Груп" обсяг правничої допомоги не відповідає не лише запитуваній до стягнення сумі, а й фактично стягнутій Судом сумі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. по відношенню до предмета спору.
Взаємовідносини та комунікації адвокатських об'єднань між собою, а саме ознайомлення одного представника з розробленими іншим представником стратегією судового представництва та проектами процесуальних документів не є правничою допомогою наданою Довірителю - ПП «Бель». З огляду на вказане, не підлягають компенсації витрати Позивача на вказану правничу допомогу адвоката.
Перевірка зареєстрованого права власності на об'єкти нерухомого майна, корпоративні права ФОП Шевченка С.А. не має жодного відношення до предмету та суті спору. Заява про накладення арешту також подана адвокатом Позивача не була, а тому надання правової допомоги у вигляді визначення передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову не може бути розцінено судом, як надана правнича допомога адвоката.
Пошук інформації щодо продажу майна, активів ФОП Шевченко С.А. також жодного відношення до суті та предмету спору не має, а тому не підлягають компенсації витрати Позивача на вказану правничу допомогу адвоката.
Правова допомога у вигляді опитування працівників Довірителя жодним чином адвокатом не підтверджена та необхідність такого опитування не обґрунтована.
Обставини укладення та виконання договору поставки відображені у самому договорі, первинних бухгалтерських документах та актах звірки, ознайомитись зі змістом яких адвокат може віддалено, необхідність відряджень у цьому випадку відсутня.
Сама адвокат вказує у п. 6 детального опису робіт, що 18.07.2023 подала позовну заяву через канцелярію суду, що, саме по собі, спростовує здійснення нею постійного контролю за надходженням позовної заяви до суду першої інстанції.
Незрозумілою є необхідність здійснення постійного контролю за автоматичним розподілом справи, відкриттям провадження та призначення справи до судового розгляду.
Дорога адвоката до Господарського суду Дніпропетровської області та у зворотному напрямку, не є професійною правничою допомогою, це взагалі не має жодного відношення до адвокатської діяльності.
Судові засідання 12.09.2023 та 17.10.2023 проводились тривалістю не більше 30 хвилин кожне, про що свідчать матеріали справи, що прямо спростовує відомості, викладені адвокатом у детальному описі робіт. З огляду на вказане не підлягають компенсації такі витрати Позивача.
Те, що Позивач вважає цю справу надзвичайно важливою для себе жодним чином не стосується предмету спору та аж ніяк не може підтверджувати наданий Позивачем розрахунок витрат на правову допомогу адвоката.
Те, що Позивач був зареєстрований у Донецькій області також значення при розгляді даної справи не має та предмету спору не стосується. До окупації Маріуполя та зміни Позивачем місця реєстрації Відповідач також жодного відношення не має.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 14.11.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/3913/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
17.11.2023 матеріали справи №904/3913/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 колегією суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 у справі №904/3913/23; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 07.02.2024.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 колегією суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3913/23; апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення приєднано до його ж скарги на рішення суду для розгляду в одному апеляційному провадженні; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 07.02.2024.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 колегією суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "БЕЛЬ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3913/23; апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення приєднано до скарги відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 для розгляду в одному апеляційному провадженні; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 07.02.2024.
В судовому засіданні 07.02.2024 оголошено перерву до 06.03.2024.
В судовому засіданні 06.03.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 у справі №904/3913/23 та на додаткове рішення підлягають задоволенню; апеляційна скарга Приватного підприємства "БЕЛЬ" на додаткове рішення у цій справі від 02.11.2023 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
01.02.2016 між Приватним підприємством "БЕЛЬ" (далі-Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Шевченко Сергієм Анатолійовичем (далі-Покупець) укладено Договір поставки №10 (далі-Договір).
Відповідно до умов Договору:
1.1. Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю Товар в об'ємах, за ціною та на умовах встановлених Договором. Дія цього Договору розповсюджується на всі поставки, які здійснені між сторонами в період дії цього Договору, по кожній накладній.
1.2. Поставка здійснюється на умовах DDP: адреса узгоджується додаткова у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових, термінів Інкотермс в редакції 2000 року.
1.3. Загальна сума Договору складається з загальної вартості Товару, поставленого в період дії даного Договору.
2.1. Постачальник постачає Покупцю Товар за відпускними цінам, зазначеними у видаткових накладних.
2.2. Оплата отриманого Товару за даним Договором здійснюється Покупцем у національної валюті, шляхом перерахуванню нових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
2.3. Покупець зобов'язаний сплатити повну вартість поставленого Товару, в строк що не перевищує 60 (шістдесят) календарних днів від дати відвантаження товару. Датою відвантаження Товару вважається дата видачі Покупцю видаткової накладної. Видаткова накладна підписуються Покупцем протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх видачі Постачальником.
4.2.1. Покупець зобов'язаний своєчасно оплачувати товар, що поставляється.
4.2.2. Покупець зобов'язаний щотижнево, в (електронному вигляді і факсом), не пізніше за понеділок тижня наступного за звітним, до 14:00, надавати звіт, за формою, погодженою сторонами у Додатку №1 до даного Договору.
6.1. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2017 року, а у частині невиконаних зобов'язань (недопоставка товару або несплата поставленого товару) до повного виконання.
7.1. У випадку порушення Покупцем умов договору в частині строків оплати Товару, він на вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми порушеного зобов'язання, за кожен день прострочення, а також, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами.
01.02.2016 Позивач та Відповідач підписали Додаткову угоду №1 до Договору №10 від 01.02.2016 (арк.с. 14, т.1), в якій, зокрема, п. 2.3 Договору виклали в такій редакції:
2.3. Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість реалізованого Товару в строк, що не перевищує 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати надання звіту у відповідності з пунктом 4.2.2. цього договору, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів від дати реалізації товару.
Позивач та Відповідач підписали додаткові угоди до Договору №10 від 01.02.2016 щодо продовження його дії (арк.с. 17-20, т.1), зокрема, додатковою угодою від 29.01.2021 сторони п. 6.1 Договору виклали в такій редакції:
6.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року, а у частині невиконаних зобов'язань (недопоставка товару або несплата поставленого товару) до повного виконання.
Додатковою угодою №2 від 07.10.2021 сторони додали новий пункт до договору, а саме п.3.5., та виклали його в наступній редакції:
3.5. Сторони домовились, що Покупець має право в будь-який час вимагати повернення Товару, а Постачальник зобов'язаний власними силами вивезти такий товар, вказаний у повідомленні про повернення, впродовж 7 днів з моменту направлення такого повідомлення Покупцем. При цьому, з моменту направлення такого повідомлення, зобов'язання Покупця з оплати такого товару припиняються.
З умов договору вбачається, що оплата товару мала б відбуватися Відповідачем по факту його реалізації в торговій мережі.
Так, на виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 4 071 680,64 грн, що підтверджується накладними №111 від 06.08.2022, №140 від 12.08.2022, №207 від 31.08.2022, №43 від 06.09.2022, товарно-транспортними накладними та відомостями про вантаж (арк.с. 21-32, т.1).
Відповідач оплатив отриманий товар на суму 2 260 049,66 грн, сума отриманого, але не оплаченого товару на дату подання позову складала 1 811 630,98 грн.
27.12.2022 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою вих.№01-27/12-22 (арк.с. 40, т.1) щодо зобов'язання оплати чи повернення поставлених товарів після закінчення Договору поставки.
Стан розрахунків між сторонами неодноразово підтверджувався актами звірок (арк.с. 33-39, т.1).
Після звернення Позивача до суду Відповідач здійснив платежі на загальну суму 327 171,60 грн, що підтверджується виписками з рахунку ПП "БЕЛЬ" за періоди з 13.07.2023 по 05.09.2023 та з 05.09.2023 по 15.10.2023 (арк.с. 226, 227, т.1).
Відповідач вказує на те, що неоплата товару пов'язується з тим, що строк його оплати не настав через відсутність реалізації, про що свідчать його звіти, що направляються ним регулярно на електронну адресу Позивача відповідно до п.4.2.2 договору.
У відповідь на ці аргументи Позивач вказує на те, що строк дії договору скінчився, умови щодо звітування вже не діють, товар Відповідач мав можливість повернути за рахунок Позивача, тому Відповідач має розрахуватися повністю незалежно від реалізації товару, власником якого Відповідач став по факту його отримання.
14.04.2023 Позивач направив на адресу Відповідача претензію-вимогу оплати поставлених товарів вих.№03-14/04-23 (арк.с. 43, т.1).
На підставі п.7.1 договору Позивач нарахував пеню (арк.с. 6, т.1) на суму 488 739,52 грн, яка нарахована за період з 15.01.2023 по 10.07.2023.
Сума пені розрахована на суму боргу з правильним визначенням періоду прострочення та правильним застосуванням розміру облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.
На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 29324,37 грн 3% річних за період з 15.01.2023 по 10.07.2023 та 91568,80 грн інфляційних втрат за період січень - червень 2023 року.
Доказів погашення суми позову Відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, господарський суд виходив з того, що станом на момент закінчення строку дії договору - 31.12.2022, Відповідач товар на суму 1 484 459,38 грн не повернув і повністю не оплатив. Платежі на загальну суму 327 171,60 грн за період з 13.07.2023 по 15.10.2023 є незначними настільки, що порушують розумні майнові очікування Позивача за товаром, який переданий Відповідачу рік тому.
Отже, на момент закінчення строку дії договору - 31.12.2022, суд вважає обставину виникнення грошового зобов'язання Відповідача такою, що настала, оскільки настанню обставини недобросовісно перешкоджала ця сторона (Відповідач - Покупець), якій це невигідно. Про даний факт свідчить те, що протягом 3-х місяців після отримання останньої партії товару Відповідач не розрахувався і не повернув нереалізований товар, що є проявом недобросовісності з його боку. Ці обставини діяли і на момент подання позову - 18.07.2023. Справедливість, добросовісність та розумність є загальним засадами цивільного законодавства, яким дії Відповідача не можна вважати такими, що відповідають з огляду на те, що останній господарську діяльність не зупиняв та активно здійснює господарську діяльність через мережу ALСOMAG, на що вказує Позивач в суді та не спростував Відповідач.
Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції визнав, що витрати позивача ПП «БЕЛЬ» на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання «УНК Груп» підтверджені документально, пов'язані із веденням цієї справи, але, вважаючи даний спір у справі відносно нескладним та пославшись на невеликий обсяг наданих адвокатом цього об'єднання доказів, вирішив покласти ці витрати на відповідача частково - в розмірі 50 040,00 грн. (50 000,00 грн. безпосередньо витрат на правничу допомогу і 40,00 грн. витрат на послуги поштового зв'язку).
В обґрунтування оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18, де зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки № 10 від 01.02.2016, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати товару.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналогічні приписи містяться у статті 265 Господарського кодексу України відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Статтею 212 ЦК України передбачені правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини. Зокрема, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала. Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов'язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Укладаючи господарські договори, сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на власний розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України).
01.02.2016 Позивач та Відповідач підписали Додаткову угоду №1 до Договору №10 від 01.02.2016, в якій, зокрема, п. 2.3 Договору виклали в такій редакції:
2.3. Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість реалізованого Товару в строк, що не перевищує 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати надання звіту у відповідності з пунктом 4.2.2. цього договору, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів від дати реалізації товару.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що умови укладеного між сторонами договору поставки №10 містять умови з відкладальними обставинами.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2022 у справі № 754/4475/19 вказав на те, що відкладальна обставина повинна мати ймовірний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина. Коли сторони укладають правочин з відкладальною обставиною, то пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна ймовірність. Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору щодо такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні. У такий спосіб, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.
Відповідно до додаткової угоди від 29.01.2021, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, а у частині невиконання зобов'язань (недопоставка Товару або несплата поставленого Товару) - до повного виконання.
Частиною третьою ст. 631 ЦК України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Тобто, у Відповідача є обов'язок оплати повної вартості реалізованого Товару у строк, що не перевищує 21 календарного дня від дати надання звіту, але не пізніше 30 календарних днів від дати реалізації такого Товару.
Вищевказані зобов'язання виконуються Відповідачем у повному обсязі, про що свідчать здійснені Відповідачем на користь Позивача оплати грошових коштів за реалізований Товар, який було відображено у звітах, направлених Відповідачем на адресу електронної пошти представника Позивача.
При цьому, оскільки договір, відповідно до п. 6.1., в частині виконання Відповідачем обов'язку щодо оплати всього поставленого Товару продовжує свою дію на умовах та в порядку встановленому Договором, у Відповідача не виникає обов'язку щодо оплати Позивачу всього поставленого останнім Товару ні протягом 3-х місяців з дня поставки, ні в останній день строку дії Договору, оскільки сам по собі факт закінчення строку дії договору не змінює його умови щодо порядку та строку оплати вже поставленого товару.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Відповідача про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо недобросовісності дій Відповідача з огляду на не оплату Відповідачем останньої партії товару протягом 3-х місяців після її отримання, а не по факту реалізації, як це було погоджено сторонами у Договорі.
Висновки суду про те, що платежі на загальну суму 327 171,60 грн. за період з 13.07.2023 по 15.10.2023 є незначними настільки, що порушують розумні майнові очікування Позивача за товаром, є необґрунтованими та однобічними, оскільки Відповідач зобов'язаний здійснювати оплату в залежності від самого факту реалізації товару, а не в залежності від того реалізовано товару на «значну» чи «незначну» суму.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦК України якщо настанню відкладальної обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що Відповідач перешкоджав настанню відкладальної обставини за договором.
Надання Відповідачем копій звітів про реалізований товар, систематичні, відповідно до умов Договору, оплати реалізованого товару на користь Позивача, свідчать про те, що Відповідач не перешкоджав настанню відкладальної обставини.
Відповідно до п. 3.5 договору, в редакції Додаткової угоди №2, Сторони домовились, що Покупець має право в будь-який час вимагати повернення Товару, а Постачальник зобов'язаний власними силами вивезти такий Товар, вказаний у повідомленні про повернення, впродовж 7 днів з моменту направлення такого повідомлення Покупцем.
Таким чином, повернення товару є правом, а не обов'язком Покупця. Те, що Покупець не скористався своїм правом на повернення нереалізованого Товару Постачальнику, не може свідчити про прояв недобросовісності з його боку.
З огляду на погоджені сторонами умови договору, зокрема на обов'язок Відповідача здійснити оплату повної вартості реалізованого товару в строк, що не перевищує 21 календарного дня від дати надання звіту у відповідності з п. 4.2.2. цього Договору, але не пізніше 30 календарних днів від дати реалізації Товару, та на повне виконання Відповідачем своїх обов'язків за цим договором, поведінка останнього є добросовісною - оплата за поставлений Позивачем товар здійснюється відповідно до обсягів його реалізації.
Тому в задоволенні позовних вимог (як стягненні основної заборгованості, строк оплати якої не настав, так і штрафних санкцій) слід відмовити.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
На підставі викладеного апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича на основне рішення підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню, необхідно прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "БЕЛЬ" до Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича про стягнення 1 484 459,38 грн основного боргу, 488 739,52 грн пені, 29324,37 грн 3% річних, 91568,80 грн інфляційних втрат та 33865,09 грн судового збору. - відмовити. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін
Щодо додаткового рішення.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позову Приватного підприємства "БЕЛЬ" до Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича, то додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3913/23 слід скасувати та ухвалити у справі нове додаткове рішення, яким у задоволенні заяви Приватного підприємства «Бель» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - відмовити у повному обсязі.
Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що доводи та міркування заявників апеляційних скарг (як Позивача, так і Відповідача) на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3913/23 судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають, оскільки у разі відмови в позові витрати Позивача на професійну правничу допомогу безальтернативно покладаються на останнього.
Зважаючи на задоволення апеляційних скарг Відповідача, відмову у задоволенні апеляційної скарги Позивача та відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 у справі №904/3913/23 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 у справі №904/3913/23 у задоволеній частині вимог щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича на користь Приватного підприємства "БЕЛЬ" 1 484 459,38 грн основного боргу, 488 739,52 грн пені, 29324,37 грн 3% річних, 91568,80 грн інфляційних втрат та 33865,09 грн судового збору - скасувати.
Прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "БЕЛЬ", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича, м. Дніпро про стягнення 1 484 459,38 грн основного боргу, 488 739,52 грн пені, 29324,37 грн 3% річних, 91568,80 грн інфляційних втрат та 33865,09 грн судового збору. - відмовити.
Судові витрати в цій частині вимог покласти на позивача.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 у справі №904/3913/23 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БЕЛЬ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3913/23 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3913/23 - задовольнити.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3913/23 - скасувати.
Ухвалити у справі нове додаткове рішення, яким у задоволенні заяви Приватного підприємства «Бель» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного підприємства "БЕЛЬ" на користь Фізичної особи-підприємця Шевченко Сергія Анатолійовича 54 478,32 грн судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Судові витрати Приватного підприємства «Бель» за оскарження додаткового рішення суду покладаються на заявника апеляційної скарги і відшкодуванню не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Верхогляд Т.А. 25.04.2024, суддею Парусніковим Ю.Б. 13.05.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков