вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" квітня 2024 р. Справа№ 910/13624/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Маркушев Я.В.
від відповідача: Драчова М.С.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
від третьої особи-3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.01.2024 (про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення) (повний текст підписано 17.01.2024)
у справі № 910/13624/23 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго"
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Акціонерне товариство ДТЕК "Донецькі Електромережі";
2) Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК "Високовольтні мережі";
3) Комунальне підприємство Компанія "Вода Донбасу"
про стягнення 9 872 297 грн
В серпні 2023 року Приватне акціонерне товариство ДТЕК "Київські регіональні електромережі" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов'язання відповідача відновити становище Приватного акціонерного товариства ДТЕК "Київські регіональні електромережі", яке існувало до порушення права, шляхом коригування в сторону зменшення загальних обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2022 № ВН/22/03-0533, акті-корегування (врегулювання) від 10.08.2022 № ВР/22/03-0533 згідно з договором від 11.05.2019 № 0533-01041 на 2606,839 МВт*год та 1169,042 МВт*год, загальною сумою 9872297 грн, у тому числі ПДВ 1645382,83 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/13624/23 позов задоволено повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 9872297 грн плати за врегулювання небалансів, а також 148 084 грн 46 коп. витрат зі сплати судового збору.
14.12.2023 через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до господарського суду міста Києва надійшла заява про відстрочення виконання рішення на 1 рік з дня прийняття відповідного рішення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/13624/23 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення суду в справі №910/13624/23 відмовлено.
Ухвалу суду мотивовано тим, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які давали би підстави для відстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/13624/23, Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 75, 115, 116, 254, 255 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву та відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/13624/23 на один рік з дня прийняття відповідного рішення.
При цьому скаржник посилається на те, що судом не враховано обставини, які сторони не могли передбачити, укладаючи договір про врегулювання небалансів електричної енергії, зокрема, масовані обстріли об'єктів енергетичної інфраструктури.
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить в її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що він не має можливості виконати рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/13624/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 (колегія суддів: головуюча Ховаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/13624/23 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.03.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 розгляд справи відкладено на 24.04.2022.
У судовому засіданні 24.04.2024 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача та відстрочити виконання рішення на 1 рік з дня прийняття відповідного рішення.
У судовому засіданні 24.04.2024 представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.
Частинами 1 та 5 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 ст. 331 ГПК України).
В обгрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач послався на те, що він не може спрямувати на виконання рішення суду грошові кошти, для яких НКРЕКП визначено в структурі тарифу інші напрямки витрат. До того ж, стягнення з відповідача визначеної судом суми коштів дестабілізує фінансовий стан останнього, поставить під загрозу розрахунки з контрагентами та негативно вплине на роботу енергетичної інфраструктури України. Так, запровадження воєнного стану, численні пошкодження об'єктів енергетичної системи України мають критичний негативний вплив на господарську діяльність відповідача. Одночасно, відповідачем наведені посилання на судові рішення суду першої інстанції, якими відстрочено стягнення коштів з позивача (справи №№ 910/500/23, 910/5505/23, 910/3379/23).
У запереченнях на заяву про відстрочення виконання рішення суду позивач наголошував на тому, що також відноситься до підприємств паливно-енергетичного комплексу та поніс збитки внаслідок ведення бойових дій на території Київської області. Зазначив, що у судових рішеннях про відстрочення виконання рішень суду, на які посилається відповідач, була інша правова природа стягнутих сум.
Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19, від 03.09.2020 у справі № 905/30/16).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду, дає підстави для висновку, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
У рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підгрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить "майно" позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Виходячи зі змісту статті 331 ГПК України, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення.
При цьому судом взяті до уваги відповідні посилання відповідача на судові рішення у справах №№ 910/500/23, 910/5505/23, 910/3379/23, в яких задоволені заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про відстрочення виконання рішення.
Водночас, у рішеннях суду у зазначених справах стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" стосувалося лише інфляційних втрат та трьох процентів річних.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Натомість, предметом спору у даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" плати за врегулювання небалансів, тобто правова природа виникнення зобов'язань порівняно із вказаними вище справами є відмінною.
Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Варто зазначити, що позивач є також підприємством паливно-енергетичного комплексу, учасником ринку електричної енергії, оператором системи розподілу та здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії.
Позивач так само, як і відповідач, поніс збитки внаслідок ведення бойових дій, а дії російської федерації мали і мають негативний вплив на господарську діяльність обох сторін.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України).
Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.
Доказів на підтвердження припинення або призупинення діяльності під час здійснення військової агресії рф проти України, або доказів припинення чи зменшення оплат відповідачем до заяви не долучено.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції здійснив свої дискреційні повноваження з дотриманням вимог чинного законодавства та "справедливого балансу" між сторонами.
Отже, заява відповідача про відстрочення виконання рішення є необґрунтованою, не підтверджена належними доказами, а тому не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/13624/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови підписано - 13.05.2024.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова