донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.11.2007 р. справа №24/39
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Стойка О.В. , Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився,
від відповідача:
не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ
на рішення господарського суду
Донецької області
від
20.09.2007 року
по справі
№24/39 (Морщагіна Н.С.)судді Новікова Р.Г., Плотніцький Б.Д.)
за позовом
Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ
до
Відкритого акціонерного товариства «Краматорський цементний завод - Пушка», м.Краматорськ Донецької області
про
стягнення заборгованості в сумі 3191303 грн. 85 коп.
У 2006 році позивач, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Краматорський цементний завод -Пушка», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 1 922 901 грн. 34 коп.; пені в розмірі 355 154 грн. 11 коп.; інфляційних у розмірі 608 867 грн. 36 коп.; 3% річних з простроченої суми у розмірі 169 777 грн. 95 коп., 7% штрафу у розмірі 134 603 грн. 09 коп.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.01.07р. за клопотанням відповідача, провадження по справі № 24/39 було зупинено до прийняття постанови Вищим господарським судом України за пов'язаною з нею іншою справою №7/267, оскільки вирішення цієї справи могло б мати істотне значення при розгляді даної справи № 24/39.
Позивач, не погодившись з вищезазначеною ухвалою від 19.01.07р. про зупинення провадження по справі № 24/39, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.07р. ухвала господарського суду Донецької області від 19.01.07р. була скасована, а справа №24/39 передана до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
За касаційною скаргою відповідача на постанову ВГСУ від 19.04.07р. справа №24/39 була направлена до Верховного суду України. Ухвалою від 25.06.07р. Верховний суд України відмовив у порушенні касаційного провадження.
Оскільки постановою ВГСУ від 19.04.07р. ухвала господарського суду Донецької області від 19.01.07р. про зупинення провадження у справі № 24/39 була скасована, то після її повернення судом першої інстанції поновлено провадження по справі.
29.08.07р. ВАТ «Краматорський цементний завод -Пушка»надав заяву про залучення до матеріалів справи постанови Вищого господарського суду України від 22.03.07р. по справі № 7/267.
20.09.07р. господарським судом Донецької області прийнято рішення по справі № 24/39, яким позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ задоволені частково. З відповідача на користь позивача присуджено до стягнення суму інфляційних в розмірі 608 867 грн. 36 коп., 3% річних в сумі 169 777 грн. 95 коп. Провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 1 922 901 грн. 34 коп. припинено.
Судове рішення мотивоване тим, що:
Заявою № 13-2940/ЕГЦУсм відповідачем було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 922 901,34грн., в порядку ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України. За таких обставин провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 1 922 901,34грн. припинено в зв'язку з відсутністю предмету спору.
На момент звернення позивача до суду з позовом у відповідача перед позивачем була наявною заборгованість та прострочення відповідачем грошового зобов'язання, що тягне за собою обов'язок сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми на підставі статті 214 ЦК УРСР та статтей 536,625 ЦК України. За цих підстав, судом присуджено до стягнення з відповідача суму інфляційних в розмірі 608 867,36грн. та 3% річних в розмірі 169 777,95грн.
У стягненні штрафу у розмірі 134 603,09грн. відмовлено, оскільки ця вимога не може бути задоволена судом, тому що порушення відповідачем договірних зобов'язань відбулося до набрання чинності Господарським кодексом України та у позивача відсутнє право на нарахування 7%-го штрафу, передбаченого нормами чинного ГК України.
Що стосується пені в сумі 355 154,11грн., судом відмовлено у її стягненні в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Позивач, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає що судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2007р. скасувати в частині припинення провадження про стягнення з відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Краматорський цементний завод -Пушка», м.Краматорськ Донецької області, суми основної заборгованості; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 1 922 901,34грн. задовольнити повністю.
Від відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Краматорський цементний завод - Пушка», м.Краматорськ Донецької області, через канцелярію суду отримано клопотання про відкладення розгляду скарги в зв'язку з відрядженням уповноваженої особи у м.Київ. Судовою колегією розглянуто вищевказане клопотання та у його задоволенні відмовлено, оскільки до клопотання не надано належних доказів поважності причин відсутності представника відповідача. Участь у господарському процесі приймають юридичні особи, а не фізичні, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 24.10.07р. поштового відправлення ухвали суду від 22.10.07р., тому відповідач мав можливість направити до апеляційної інстанції іншого представника.
Заявник апеляційної скарги, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, до судового засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 24.10.07р. ухвали суду. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим ст.22 ГПК України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав.
Явка сторін ухвалою суду від 22.10.07р. не була визнана обов'язковою, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 24/39.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій» та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.01.2003р. між позивачем, Дочірньою компанією “Газ України»Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», та Відкритим акціонерним товариством “Краматорський цементно-шиферний комбінат - Пушка» був укладений Договір на постачання природного газу №06/03-29.
Відповідно пункту 1.1 Договору Постачальник (позивач) зобов'язався продати в 2003 році Покупцю (відповідачу) природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Пунктом 2.1 Договору Постачальник передає Покупцеві в 2003 році газ в обсязі 5 934 881куб.м. Кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу (п. 3.2 Договору).
Пунктом 5.1 Договору сторонами визначена вартість природного газу, що постачатиметься по території України, та становить 276,25грн. за 1000куб.м. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 6.1.2 Договору).
31.01.03р. сторони уклали Додаткову угоду №1, якою доповнили пункт 2 вищезазначеного Договору №06/03-29 підпунктом 2.1.1 «Постачальник додатково передає Покупцеві в січні 2003 року газ в обсязі до 167 123 куб.м.»та пункт 5 Договору підпунктом 5.2.1 «Загальна вартість газу, що додатково передається в січні 2003 року, становить 46 167,73грн.».
Додатковою угодою №2 від 19.03.03р. до Договору сторонами встановлено, що в період березень-грудень 2003р. обсяг газу, який поставляється, складає до 70 000 000м.куб. за ціною 276грн. 25коп. за 1000м.куб. на загальну суму 19 337 500грн.
Додатковою угодою №3 від 15.03.06р. сторонами було внесено зміни у преамбулу та розділ 12 Договору та визначено, що «Покупцем» по Договору №06/03-29 від 21.01.03р. є Відкрите акціонерне товариство «Краматорський цементний завод -Пушка».
Позивачем свої зобов'язання по Договору виконані повністю, природний газ було поставлено відповідачу у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №0038 від 31.01.03р. кількістю 6 102,004куб.м. на суму 1 685 678 грн.61 коп. та №3089 від 31.03.03р. кількістю 1 210,580куб.м. на суму 334 422 грн. 73 коп.
Відповідачем його зобов'язання виконані частково, поставлені обсяги природного газу оплачені лише у розмірі 97 200 грн. Внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1 922 901 грн. 34 коп., у зв'язку з чим позивач у 2006 році звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача 3 191 303 грн. 85 коп., з них: основний борг в розмірі 1 922 901 грн. 34 коп., пеня в розмірі 355 154 грн. 11 коп., інфляційні в розмірі 608 867 грн. 36 коп., 3% річних в розмірі 169 777 грн. 95 коп., 7% штрафу в розмірі 134 603 грн. 09 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правові норми, які підлягають застосуванню, та матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Відповідно до вимог абзацу 2 п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, норми цього кодексу застосовуються до прав та обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності. За таких обставин, із змісту абзацу 2 п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, норми цього кодексу частково застосовуються до прав та обов'язків, які продовжуються за договорами, що є підставою заявлених позивачем вимог, зокрема в частині застосування до відповідача відповідальності за прострочку виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 ст. 124 Конституції України -юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу, судова колегія вважає, що господарський суд Донецької області правомірно дійшов висновку про обов'язок відповідача сплатити 3% річних в сумі 169 777 грн. 95 коп, як суму плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання, і суму інфляційних витрат в розмірі 608 867 грн. 36 коп. як збільшення суми основного боргу в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, та задовольнив в цій частині позовні вимоги позивача до відповідача.
Згідно приписів статті 72 ЦК УРСР скорочені строки позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР для окремих видів вимог, що випливають з відносин, регулювання яких віднесено до відання Союзу РСР, і цим Кодексом - для інших вимог. Скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позивач повинен був звернутися до суду з позовом про стягнення пені в межах, передбаченого діючим на той час цивільним законодавством України, строку позовної давності, тобто, на протязі шести місяців, коли він довідався або міг довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
В даному випадку борг відповідача перед позивачем виникав поступово, щомісячно, на підставі невиконання ним умов п.5.1 Договору, тобто, право на нарахування пені у позивача виникло ще в 2003 році.
З огляду на вищезазначене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно відмовлено у вимогах позивача в частині стягнення пені в сумі 355 154 грн. 11коп., яка нарахована за період з 02.02.05р. по 02.02.06р. (365 днів) на підставі п.7.2 Договору, в зв'язку з пропуском ним строку позовної давності на підставі клопотання відповідача про застосування до цих правовідносин строку позовної давності. Крім того, розрахунок пені, наданий позивачем не відповідає вимогам ані ЦК УРСР 1963р., ані ЦК України та ГК України, оскільки діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені за рік, а тільки за шість місяців і цей строк є присікальним.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 7%-ого штрафу у розмірі 134 603,09грн. на підставі норм частини 2 статті 231 ГК України, господарським судом Донецької області також правомірно відмовлено у її задоволені, оскільки порушення відповідачем договірних зобов'язань відбулося до набрання чинності діючим на теперішній час Господарським кодексом України. Право вимоги виконання грошового зобов'язання на суму 1 922 901,34грн. виникло у позивача 11.04.03р., тобто, у даному випадку, у позивача відсутнє право на нарахування 7%-го штрафу, передбаченого нормами чинного ГК України, оскільки на момент порушення права, такої відповідальності законодавством не передбачалося.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
В процесі розгляду справи Відкритим акціонерним товариством «Краматорський цементний завод -Пушка»28.11.06р. було надано заяву до господарського суду Донецької області з проханням припинити провадження по справі №24/39, оскільки відповідач листом № 13-2940/ЕГЦУсм від 23.11.2006р. повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 922 901,34грн., в порядку ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України.
Відповідно до пункту 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог можливе за наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічними та однорідними. Зустрічними є такі вимоги, що випливають з двох різних зобов'язань, де кредитор в одному зобов'язанні одночасно є боржником в іншому.
З огляду на вищевикладене, Донецький апеляційний господарський суд вважає правомірним рішення господарського суду Донецької області щодо припинення провадження у справі №24/39 в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 922 901,34грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач листом №13-2940/ЕГЦУсм від 23.11.2006р. здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 922 901,34грн.
В своїй апеляційній скарзі Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звертає увагу колегії апеляційної інстанції на те, що надсилаючи залік зустрічних однорідних вимог, відповідач посилався на ту обставину, що позивач є боржником у грошовому зобов'язанні, що підтверджується рішенням господарського суду м.Києва від 07.09.06р. по справі № 7/267. Проте, на момент винесення рішення від 20.09.07р. по справі № 24/39, постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.06р. у справі № 7/267 частково скасовано рішення господарського суду м.Києва від 07.09.06р. по справі № 7/267, та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ «Краматорський цементний завод - Пушка»до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про стягнення 2 388 811 грн. 97 коп. відмовлено повністю.
Таким чином, позивач вважає, що Київським апеляційним господарським судом встановлено факт відсутності у Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»кредиторської заборгованості перед ВАТ «Краматорський цементний завод -Пушка»на суму 1 922 901,44грн. та зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача про № 13-2940/ЕЦГУш від 23.11.06р. є неможливим, оскільки немає зустрічних вимог.
Судова колегія не приймає вищезазначений довід заявника апеляційної скарги, оскільки в матеріалах справи (а.с. 123 том 2 справи № 24/39) є наявним постанова Вищого господарського суду України від 22.03.07р., якою скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.06р. та рішення господарського суду м.Києва від 07.09.06р. у справі № 7/267, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, зарахування зустрічних однорідних вимог не може бути здійснено сторонами на підставі рішень судів, а тільки при наявності однорідних зустрічних грошових зобов'язань. Інших доказів того, що в даному випадку неможливо зарахування зустрічних однорідних вимог з причини відсутності такових, позивачем не надано.
Тобто, на момент прийняття 20.09.07р. рішення по справі № 24/39, господарський суд повно з'ясував і довів всі обставини, що мають значення для даної справи. Інші доводи апеляційної не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2007 року у справі № 24/39 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2007 року у справі № 24/39 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2007 року у справі № 24/39 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді: О.В. Стойка
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС