Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62
Іменем України
"04" грудня 2007 р. Справа № 17/338а
м. Чернігів «04 »грудня 2007 року
Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:
Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.
Представника позивача: Хіловський Д.Г. -юрист, дов.№179 від 17.05.07р.
Представника відповідача: Дудко О.В. -головний спеціаліст-юрисконсульт, дов.№25-18/1731 від 14.11.07р.;
матеріали справи №17/338а
За ПОЗОВОМ: Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод»
14000, м. Чернігів, вул. О.Кошового, 1
До ВІДПОВІДАЧА: Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області
14000, м. Чернігів, вул. Бєлінського, 11
Про визнання нечинними та скасування вимог
ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» пред'явлено позов до КРУ в Чернігівській області про визнання нечинними вимог Відповідача щодо усунення виявлених ревізією порушень, викладених в листі Позивача №05-18/1490 від 09.10.2007р. в частині здійснення нарахування заробітної плати, доплат, надбавок та премій за відпрацьований час у відповідності до Колективного договору та Положення про оплату праці, тільки зареєстрованими місцевими органами виконавчої влади, та скасування вимог Позивача, викладених в цьому листі в частині відшкодування підприємству нарахованої заробітної плати та премії на загальну суму 25832,83 грн.
Підставою позову Позивач зазначає що реєстрація колективного договору та, в даному випадку, Положення про оплату праці в місцевих органах державної виконавчої влади носить характер виключно характер повідомлення та жодним чином не впливає на момент набрання чинності даними документами, а саме, з моменту його підписання сторонами.
Представник Відповідача позовні вимоги заперечив в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд
З 20 серпня по 21 вересня 2007 року працівниками Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» за 2006 -І півріччя 2007 років.
За результатами ревізії складено акт від 21.09.2007р. за №25-05-21/4.
Як вбачається із п.п.5.6 розділу 5 акту, ревізією було виявлено наступне.
Ревізію законності та достовірності витрат на оплату праці проведено вибірковим методом.
Перевіркою охоплені наступні документи: Галузева угода, Колективний договір, Положення про оплату праці працівників ДП «171 Чернігівський ремонтний завод», штатні розписи, Головні книги за 2006-2007 роки, журнали-ордери №10, особові рахунки працівників, табелі обліку робочого часу, накази керівника по особовому складу.
Нарахування заробітної плати та додаткових виплат працівникам підприємства проводиться згідно умов укладеного Колективного договору, який зареєстрований Деснянською районною радою м. Чернігова з урахуванням вимог Галузевої угоди.
Відповідно до Галузевої угоди підприємством розроблено Положення про оплату праці працівників ДП МОУ «171 військовий завод», яке затверджено Т.в.о. директора та погоджено з головою профкому 31.01.2006р.
Зустрічною звіркою з Деснянською районною у м. Чернігові раді встановлено, що Положенням про оплату праці працівників ДП МОУ «171 військовий завод» на 2003 рік (на 2004-2006 роки положення підприємством в Раді не зареєстровані), примірник якого знаходиться в реєструючому органі, і яке є невід'ємною частиною Колективного договору на 2003-2007 роки, і яке підписане начальником та головою Профспілкового комітету ДП «171 військовий завод», п.2.2 передбачено нараховувати премії виробничим цехам в розмірі 20% до основної заробітної плати при умові виконання не менше 100% завдань з установленим рівнем якості згідно запланованого об'єму робочого часу на поточний місяць в залежності від чисельності робітників з вирахуванням втрат на профвідпустки, лікарняні листи і інших згідно чинного законодавства. Довідка зустрічної звірки додається до акту.
Ревізією встановлено випадки нарахування премій працівникам підприємства в 2006 році та січні 2007 року в розмірі 30%, що суперечить п.2.2 Положення про оплату праці 2003 року. Отже, 10% премій нараховані зайво, чим порушено ст.15 Закону України «Про оплату праці» №108 від 24.03.1995р.
Всього працівникам ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» зайво нараховано і виплачено премій на суму 25745,33 грн., з них за 2006 рік -23723,22 грн., за січень 2007 року -2022,11 грн.
Крім того, підприємством здійснено відрахування до відповідних фондів на загальну суму 9323,83 грн., з них в 2006 році -8591,20 грн. (в т.ч. на зарплату інвалідів 205,83 грн.) та в 2007 році -732,63 грн. (в т.ч. на зарплату інвалідів -17,38 грн.).
Всього в об ревізованому періоді встановлено зайве нарахування заробітної плати, премії на загальну суму 25832,83 грн. та здійснено відрахування до відповідних фондів - 9357,49 грн.
ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» в 2006 році при нарахуванні премії працівникам підприємства керувалось Положенням про оплату праці працівників ДП МОУ «171 військовий завод», яке було затверджено Т.в.о. директора та узгоджено з головою Профспілки 31.01.2006р., але не було зареєстровано місцевими органами державної виконавчої влади, що суперечить ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» №3356 від 01.07.1993р. та ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р.
Відповідальним за реєстрацію змін до Колективного договору в місцевих органах державної виконавчої влади є Т.в.о. директора Кручко Ю.М.
Згідно пояснення Т.в.о. директора ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» Кручко Ю.М. нове Положення про оплату праці було погоджено з Профспілковим комітетом (протокол ПК №47 від 27.01.2006р.) і введено в дію з 01.02.2006р., але до місцевих органів виконавчої влади не надавалось
ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» надіслало на адресу КРУ в Чернігівській області листом №358 від 27.09.07р. заперечення на вищезазначений акт перевірки, не погоджуючись із зазначеними в ньому вищевказаними порушеннями.
В свою чергу, листом №25-05-18/1443 від 02.10.07р. Відповідач надіслав висновок на заперечення, яким не прийняв заперечення Позивача.
09 жовтня 2007 року КРУ в Чернігівській області направило лист №05-18/1490 начальнику ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» «Про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків".
Пунктом 7 вищевказаного листа Позивачу пред'явлено вимогу: дотримуватись ст.ст.1,15 Закону України «Про оплату праці» №108 від 24.03.1995р., а саме -здійснювати нарахування заробітної плати, доплат, надбавок та премій за відпрацьований час у відповідності до Колективного договору та Положення про оплату праці працівників, зареєстрованого місцевими органами державної виконавчої влади.
Пунктом 9 вищевказаного листа Позивачу пред'явлено вимогу: відшкодувати підприємству зайво нараховану заробітну плату та премію на загальну суму 25832,83грн.».
Не погоджуючись з вищевказаними вимогами КРУ в Чернігівській області в частині здійснення нарахування заробітної плати, доплат, надбавок та премій за відпрацьований час у відповідності до Колективного договору та Положення про оплату праці працівників, зареєстрованого місцевими органами державної виконавчої влади, та відшкодування підприємству нарахованої заробітної плати та премії на загальну суму 25832,83 грн., ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» звернувся до суду з позовною заявою про визнання їх нечинними та скасування.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч.4,5 ст.11 вищевказаного Кодексу:
“Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.»
Відповідно до ч.2 ст.69 зазначеного Кодексу:
«Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.»
Згідно ч.ч.4,5 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:
«Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Суд може збирати докази з власної ініціативи.»
Як вбачається зі ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N996-XIV, на порушення якої Позивачем посилається у акті Відповідач, зазначена стаття регулює загальні засади організації бухгалтерського обліку на підприємстві, і не регулює безпосередньо питання укладення колективних угод, нарахування заробітних плат та премій.
Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. N108/95-ВР:
«Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.»
Відповідно до ст.15 даного Закону:
«Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.»
Згідно ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993р. N3356-XII (далі Закон №3356):
«Колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів.»
Відповідно до ст.2 Закону №3356:
«Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.
Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.
Угода укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.»
Згідно ч.1 ст.3 Закону №3356:
«Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів -представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.»
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №3356:
«Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.»
Згідно ст.7 Закону №3356
«Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
· зміни в організації виробництва і праці;
· забезпечення продуктивної зайнятості;
· нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
· встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
· участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
· режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
· умов і охорони праці;
· забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
· гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;
· умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.»
Згідно ч.ч.1,2 ст.9 Закону №3356:
«Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.»
Згідно ч.1 ст.17 Кодексу законів про працю України:
«Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому.»
Відповідно до ст.ст.6,7 розділу 1 Колективного договору на 2003-2007 роки ДП «171 військовий завод», даний колективний договір схвалений загальними зборами трудового колективу Відповідача протокол №8 від 10.04.03р. згідно з їх рішенням набирає чинності з дня його підписання і діє до прийняття нового
Згідно ст.8 розділу 1 даного Договору зміни та доповнення в діючий колдоговір також вступають в силу після схвалення загальними зборами працівників та підписання сторонами.
Статтею 8 розділу 5 даного Договору визначено здійснювати преміювання працівників підприємства відповідно до Положення про оплату праці робітників «171 військового заводу».
Положення про оплату праці працівників ДП МОУ «171 військовий завод» на 2006 рік було затверджено Т.в.о. директора та узгоджено з головою Профспілки 31.01.2006р. і профспілковим комітетом (протокол №47 від 27.01.06р.
В самому Положенні зазначено, що воно вводиться в дію з 01.02.06р.
Таким чином дане положення набрало чинності з моменту його підписання сторонами, а саме 31.01.06р. та введено в дію з 01.02.06р.
Дійсно, відповідно до ч.11. ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993р. N3356-XII:
«Галузеві та регіональні угоди підлягають повідомній реєстрації Міністерством праці України, а колективні договори реєструються місцевими органами державної виконавчої влади.»
Згідно ст.15 Кодексу законів про працю України:
«Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади.
Порядок реєстрації колективних договорів визначається Кабінетом Міністрів України.»
Відповідно до п.п.1,6 Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. N225:
«1. Відповідно до статті 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" галузева і регіональна угоди (далі - угоди) підлягають повідомній реєстрації в Мінпраці, а колективний договір - районними державними адміністраціями, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних та міських Рад.
Повідомна реєстрація угод, колективних договорів проводиться з метою забезпечення можливості для врахування їх умов під час розгляду трудових спорів (індивідуальних і колективних), що можуть виникнути за результатами застосування норм цих угод (договорів) уповноваженими на те органами, і засвідчує автентичність примірників і копії, поданих на реєстрацію.
6. У повідомній реєстрації може бути відмовлено лише у тому разі, якщо подані на реєстрацію примірники і копія угоди, колективного договору не будуть автентичними.»
З вищевикладеного вбачається, що реєстрація колективного договору та, в даному випадку, Положення про оплату праці в місцевих органах державної виконавчої влади носить характер виключно повідомлення та жодним чином не впливає на момент набрання чинності даними документами, а отже і на можливість їх застосування.
Таким чином, суд вважає незаконними та необґрунтованими висновки, викладені в акті ревізії, що Державним підприємством «171 Чернігівський ремонтний завод» в порушення ст.15 Закону України «Про оплату праці», ст.9 Закону України «Про колективні договори та угоди», ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.2 Положення про оплату праці 2003 року зайво нараховано і виплачено премій на суму 25745,33 грн., з них за 2006 рік -23723,22 грн., за січень 2007 року -2022,11 грн.
Згідно ч.ч.1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:
«1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.»
На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку, що Відповідач не довів законності та обґрунтованості власних вимог до Позивача, викладених в п.п.7,9 листа від 09 жовтня 2007 року за №05-18/1490, а саме -здійснювати нарахування заробітної плати, доплат, надбавок та премій за відпрацьований час у відповідності до Колективного договору та Положення про оплату праці працівників, тільки зареєстрованого місцевими органами державної виконавчої влади, та відшкодувати підприємству зайво нараховану заробітну плату та премію на загальну суму 25832,83грн.».
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України:
«1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
2. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.»
З урахуванням викладеного, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:
“Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).»
З урахуванням викладеного, суд вважає, що Позивачу мають бути відшкодовані понесені судові витрати по сплаті державного мита та витрат в сумі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст.71, 94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати повністю вимогу Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області до Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод»(код 07978157), викладену в пункті 7 листа від 09 жовтня 2007 року за №05-18/1490, а саме: здійснювати нарахування заробітної плати, доплат, надбавок та премій за відпрацьований час у відповідності до Колективного договору та Положення про оплату праці працівників, зареєстрованого місцевими органами державної виконавчої влади.
3. Визнати протиправною та скасувати повністю вимогу Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області до Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод»(код 07978157), викладену в пункті 9 листа від 09 жовтня 2007 року за №05-18/1490, а саме: відшкодувати зайво нараховану заробітну плату та премію на загальну суму 25832грн. 83 коп.
4. Відшкодувати з Державного бюджету (р/р31111095700002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод»( 14000, м. Чернігів, вул. О.Кошового, 1, код 07978157) понесені судові витрати, а саме 3 грн. 40 коп. державного мита.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
5. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
6. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
7. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Суддя І.В. Кушнір