73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
"04" грудня 2007 р. Справа № 9/553-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Надія», с.Нова Калуга Великоолександрівського району Херсонської області
до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Нововоронцовка Херсонської області.
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
За участю представників сторін:
від позивача -Бондар А.Ф., довіреність від 16.10.2007р.;
від відповідача -Попович О.В., довіреність від 12.01.2007р.
Суть спору: позивач- СТзОВ “Надія» звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення прийняте Нововоронцовською МДПІ 27.06.2007р. №0000472301/0, яким СТзОВ “Надія» визначено суму податкового зобов'язання за порушення норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» у розмірі 986 грн. 52 коп. з якої: за основним платежем- 328,84 грн за штрафними санкціями- 657, 68 грн.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тими обставинами, що відповідач в ході перевірки дійшов помилкового висновку щодо допущення позивачем порушень положень Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб».
Також позивач посилається на положення Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.1999р.№746/9 і стверджує, що взаємовідносини між СТзОВ “Надія» та фізичними особами Лихошерст, Шаповаловим С.О., Леоновим В.В., Ільютчик А.П., Коваленко О.В., Панів М.В. відбувалися в рамках здійснення останніми підприємницької діяльності тому СТзОВ “Надія» не може вважатися податковим агентом по відношенню до них.
Відповідач проти позову заперечує, позовні вимоги не визнає, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним, посилаючись на ті обставини, що на момент перевірки у позивача були відсутні документи, які підтверджували б статус підприємця щодо фізичних осіб з якими позивач мав взаємовідносини. За таких обставин відповідач вважає, що позивачем неправомірно не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 328,84 грн.
Представник позивача Бондар А.Ф. проти доводів представників відповідача заперечує, та у судовому засіданні 27.11.2007р. заявив клопотання про залучення до справи у якості свідка Чумак В.В.- головного бухгалтера СТзОВ “Надія», дане клопотання суд задовольнив та допитав Чумак В.В. в якості свідка.
У своїх поясненнях свідок Чумак В.В. пояснила, що копії свідоцтв про державну реєстрацію ПП Ліхошерст В.В., ПП Панів М.В. та ПП Шаповалов С.О. були надані підприємству СТзОВ “Надія» цими суб'єктами після проведення перевірки відповідачем.
У судовому засіданні 30.10.2007р. оголошувались перерви до 10 год. 00 хв. 27.11.2007р. та 12 год. 45 хв. 04.12.2007р. з підстав, передбачених ст.150 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідка суд,
Посадовими особами Нововоронцовської МДПІ в період з 06.06.2007р. по 13.06.2007р. проведено комплексну планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Надія» (позивач) за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р.
Про результати даної перевірки складено акт №23-23-30758749 від 16.06.2007р. в якому зафіксовано факт порушення п.9.12.2 ст. 9 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ (зі змінами і доповненнями) “Про податок з доходів фізичних осіб», який виразився в тому, що СТзОВ “Надія» не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 328 грн. 84 коп.
На підставі даного акту перевірки Нововоронцовською МДПІ відносно позивача за фактом встановленого порушення п.9.12.2 ст.9 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ (зі змінами і доповненнями) “Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон) було прийнято податкове повідомлення-рішення: №0000472301/0 яким підприємству позивача визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 986 грн. 52 коп., з якої за основним платежем -328 грн. 84 коп. грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями -657 грн. 68 коп.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного податкового законодавства та наданими документальними доказами суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Так, відповідно до ст.17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з інших оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.
Даним Законом визначено, що податковий агент -це юридична або фізична особа, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм даного Закону.
Відповідно до положень п.1.15 ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, а також нести відповідальність за порушення норм даного Закону.
П.п.9.12.1 п.9.12 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів у межах її підприємницької діяльності, здійснюється за правилами встановленими спеціальним законодавством з цих питань, яким є Указ Президента України від 03.07.1998р. №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» і яким запроваджена спрощена система оподаткування.
Згідно приписів п.1.6 ст.1, п.п 9.12.1 п.9.12 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплаченим фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності. При цьому, неутримання податку можливе лише за умови пред'явлення підприємцем документів, які підтверджують, що дохід є доходом від здійснення підприємницької діяльності, зокрема, такими документами є копії свідоцв про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та платіжних документів про сплату авансових платежів єдиного, фіксованого податку.
Таким чином, податковий агент при виплаті доходів фізичній особі повинен отримати від неї докази того, що дохід, який виплачується суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі пов'язаний з її підприємницькою діяльністю.
Відповідно до п.п 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб», у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку-отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Положеннями п.п 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що на момент перевірки податковим органом підприємства позивача у СТзОВ “Надія», якиє є податковим агентом, були відсутні докази того, що дохід, який виплачується суб'єктам підприємницької діяльності-фізичним особам пов'язаний з їх підприємницькою діяльністю, даний факт визнається і головним бухгалтером СТзОВ “Надія» Чумак В.В., яка в своєму поясненні суду пояснила, що копії свідоцтв про державну реєстрацію ПП Ліхошерст В.В., ПП Панів М.В. та ПП Шаповалов С.О. були надані підприємству СТзОВ “Надія» цими суб'єктами після проведення перевірки відповідачем.
Таким чином, на момент перевірки дані документи у позивача були відсутні і податковим органом цілком правомірно 27.06.2007р. прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення: №0000472301/0 яким підприємству позивача визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 986 грн. 52 коп., з якої за основним платежем -328 грн. 84 коп. грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями -657 грн. 68 коп.
Положеннями ст. 69 КАС України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд не приймає до уваги доводи позивача через їх невідповідність чинному законодавсту України та недоведеність у встановленому законом порядку.
Підстави для визнання нечинним оспорюваного податкового повідомлення-рішення відсутні, оскільки за системним аналізом наданих суду сторонами доказів воно прийняте податковим органом відповідно до вищенаведених вимог податкового законодавства, що підтверджується належними доказами та матеріалами справи.
Понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача і не відшкодовуються йому.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про час і місце виготовлення постанови суду в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69,71, 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.В. Ребриста
Постанову складено у повному обсязі 06.12.2007р.