Провадження № 22-ц/803/3743/24 Справа № 243/5046/23 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
07 травня 2024 року м.Кривий Ріг
Справа № 243/5046/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2024 року, яке ухвалено суддею Фаліним І.Ю. та повне судове рішення складено 22 січня 2024 року, -
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 .
Після смерті якої на рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишилася недоотримана пенсія, яка не була нею отримана за життя.
У встановлений законом строк позивачка звернулася до приватного нотаріуса Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Бєлявцевої А.В. із заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом на адресу відповідача було направлено лист про надання інформації щодо розміру недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті ОСОБА_2
18 жовтня 2021 року, нотаріусом було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається з недоотриманої пенсії в розмірі 252584,36 гривень, яка належала ОСОБА_2 . Вказане свідоцтво видане на підставі довідки відповідача від 20 серпня2021 року №0500-1516-8/57344.
19 жовтня 2021 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з усіма необхідними документами.
Разом з тим, відповідачем було повідомлено, що ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа, перебувала на обліку в Головному управлінні з дислокацією в м. Торецьку та отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначену відповідно до Закону №1058. За матеріалами електронної пенсійної справи виплата пенсійних коштів проведена по 28 лютого 2016 року. За життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не зверталась, пенсійні кошти за період з січня 2016 року по квітень 2021 року не нараховувались. Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 розрахована з урахуванням ч.1 ст. 46 Закону №1058 за три роки до дня звернення за триманням пенсії, де датою звернення є день надання спадкоємцем заяви від 19 жовтня 2021 року про виплату недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, з усіма необхідними документами. Сума недоотриманої пенсії за період з 18 жовтня 2018 року по 30 квітня 2021 року у розмірі 238 030,86 грн. облікована в Головному управлінні та включена до Переліку отримувачів пенсій, станом на 01 січня 2022 року, на виконання Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165.
Відповідно до означеного Порядку, ОСОБА_1 проведено часткову виплату коштів на погашення заборгованості: в листопаді 2022 року в розмірі 530,00 грн. та в грудні 2022 року у розмірі 2,18 грн., в межах бюджетних призначень.
Залишок пенсійних виплат за минулий період складає 237 498,68 грн.
Тобто, відповідач зменшив суму, вказану у Свідоцтві про право на
спадщину за законом, яке було видано на підставі відомостей, наданих самим відповідачем на 14 553,50 грн. з розрахунку: 252 584,36 грн (сума за свідоцтвом проправо на спадщину) - 532,18 грн (виплачена частина недоотриманої пенсії) - 237498,68 грн. (залишок нарахованої та невиплаченої суми недоотриманої пенсіїстаном на 13 липня 2023 року).
В липні 2023 року та у вересні 2023 року відповідачем було виплачено ще частину недоотриманої пенсії в розмірі 557,32 грн. та 2093, 00 грн., тому залишок недоотриманої пенсії згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, станом на 20 вересня 2023 року, складає 249 401,86 грн.
Позивачка вважає, що дії відповідача щодо невиплати їй спадщини у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 249 401,86 грн., з урахуванням виплаченої суми в розмірі 3 182,50 грн., згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, та щодо ненарахування та невиплати недоотриманої пенсії після смерті матері позивачки, за період з 01 січня 2016 року по 17 жовтня 2018 року, є протиправними.
Позивачка стверджує, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації її прав, як спадкоємиці на отримання належного їй спадкового майна, у виді суми недоотриманої пенсії в розмірі 249401,86 грн., нарахованої пенсіонеру ОСОБА_2 і не виплаченої їй за життя, право власності на яку, в порядку спадкування за законом, перейшло до позивачки та посвідчено Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2021 року.
Оскільки, позивачка має право на спадкове майно - пенсію за віком ОСОБА_2 та з урахуванням виданого нотаріусом Свідоцтва про право на спадщину за законом у виді частини недоотриманої пенсії померлої, вважає, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивачки на пенсію спадкодавиці за період з 01 січня 2016 року по 17 жовтня 2018 року, як спадкоємиці, на отримання всього належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавиці, яка залишилася не отриманою ОСОБА_2 за життя.
Посилаючись на викладене, просила суд: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 249401,86 гривень, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3456; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 17 жовтня 2018 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькійобласті виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 січня 2016 року по 17 жовтня 2018 року; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1995,21 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій областіна користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 248 094 гривень 14 копійок, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3456.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 09 серпня 2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2016 року по 09 серпня 2018 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1984 гривень 43 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що до складу спадкового майна входить лише нарахована сума пенсійних виплат, яка не була одержана спадкодавицею, а право на її отримання та виплату, згідно зі статтею 1219 ЦК України, до складу спадщини не входить. Компетентним органом Пенсійного фонду України у період з 01 березня 2016 року пенсія ОСОБА_2 не нараховувалась, на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення. Отже, ще за життя спадкодавиці, припинено їй нарахування та виплату пенсії, й остання, у встановленому законом порядку, не оскаржила дії компетентного органу ПФУ, тобто за життя не виявила інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми пенсійних виплат, у зв'язку з чим ці суми не входять до складу спадщини.Для надання відповіді на лист приватного нотаріуса Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Бєлявцевої А.В. Головним управлінням проведено розрахунок сум недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , та у серпні 2021 року надіслана довідка Нотаріусу про суму недоотриманої пенсії в розмірі 252584, 36 грн. за період з 10 серпня 2018 року по 30 квітня 2021 року, з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону № 1058. За даними ІКІС ПФУ: Підсистеми «Звернення» 19 жовтня 2021 року із заявою № 9655 щодо виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , звернулася ОСОБА_3 через довірену особу ОСОБА_4 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності. За результати розгляду наданих документів нараховано недоотриману пенсію у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 у розмірі 238030, 86 грн. за період з 18 жовтня 2018 року по 30 квітня 2021 року з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону № 1058. Протягом 2023 року відповідно до Порядку 1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в липні 2023 року - в розмірі 557, 32 грн. та у вересні 2023 року - 2093, 00 грн. у жовтні 2023 року у розмірі 1303 грн., у листопаді 2023 року - 4, 10 грн. та у грудні 2023 року - 0,62 грн. Отже, залишок нарахованої недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 станом на 28 грудня 2023 року складає 233540, 64 грн. Пенсія за період з 01 березня 2016 року по 17 жовтня 2018 року ОСОБА_2 не нараховувалась.
Також, зазначає, що позивачка не зверталася до компетентного органу ПФУ із заявою про недоотриманої пенсії у зв?язку зі смертю ОСОБА_2 , відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому її вимоги є безпідставними.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Ошовську О.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.
Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16 червня 2021 року Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Микитівському районі м. Горлівка Донецької області, в Україні, померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Бєлявцевою А.В. від 18.10.2021 та зареєстрованого в реєстрі за № 3456, слідує, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1926 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька - позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина на яку видане свідоцтво складається з недоориманої пенсії в розмірі 252584,36 гривень, за період з 10.08.2018 по 30.04.2021, які належали ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Відділу обслуговування громадян № 13 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 0500-1516-8/57344 від 20.08.2021 року. Вартість спадкового майна, на яке видане свідоцтво, складає 252584,36 гривень.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13липня 2023 року № 8961/02-16 наданого на адвокатський запит представника ОСОБА_1 - адвоката Ракова А.В. було повідомлено, що ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькійобласті з дислокацією у м. Торецьку та отримувала пенсію в зв'язку з втратою годувальника, призначену відповідно до Закону №1058. За матеріалами електронної пенсійної справи виплата пенсійних коштів проведена по 28 лютого 2016 року.
За життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не зверталась, пенсійні кошти за період з січня 2016 року по квітень 2021 року не нараховувались.
19 жовтня 2021 року довірена особа ОСОБА_1 - адвокат Раков А.В. надав до Головного управління заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 розрахована з урахуванням ч.1 ст. 46 Закону №1058 за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, де датою звернення є день надання спадкоємицею заяви від 19.10.2021 про виплату недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, з усіма необхідними документами. Сума недоотриманої пенсії за період з 18 жовтня 2018 року по 30 квітня 2021 року у розмірі 238030,86 грн. облікована в Головному управлінні та включена до Переліку отримувачів пенсій, станом на 01 січня 2022 року, на виконання Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 10 листопада 2021 року № 1165.
Відповідно до цього Порядку, ОСОБА_1 проведено часткову виплату коштів на погашення заборгованості в листопаді 2022 року в розмірі 530,00 грн. та в грудні 2022 року у розмірі 2,18 грн. в межах бюджетних призначень. Залишок пенсійних виплат за минулий період складає 237 498,68 грн.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було надано витяги з електронної пенсійної справи ОСОБА_2 з яких слідує, що Головним управлінням було проведено виплату з недоотриманої за життя пенсії останньої сума якої складає 238030,86 грн., що розрахована управлінням згідно вимог ч.1 ст. 46 Закону №1058, а саме 18.11.2022 в сумі 530,00 грн., 21.12.2022 в сумі 2,18 грн., 24.07.2023 в сумі 557,32 грн., 12.09.2023 в сумі 2093,00 грн., 13.10.2023 в сумі 1299,47 грн., 20.10.2023 в сумі 3,53 грн., 14.11.2023 в сумі 4,10 грн. та 19.12.2023 в сумі 0,62 грн. Таким чином, загальна сума виплаченої недоотриманої пенсії становить 4490,22 грн. Залишок недоотриманої пенсії становить 233 540,64 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки позивачка набула право власності на недоотриману пенсію померлої ОСОБА_2 , то відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно виплатити усю суму грошових коштів, а відмова у виплаті цих коштів, як і надання нотаріусу інформації про недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 09 серпня 2018 року, є незаконною.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно за ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Бєлявцевим А.В., спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її дочка - ОСОБА_1 . Спадщина складається недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у сумі 252 584,36 грн., за період з 10 серпня 2018 року по 30 квітня 2021 року, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 серпня 2021 року за №0500-1516-8/57344 (а.с.20).
Між тим, на звернення позивачки про виплату недоотриманої пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проведено часткову виплату цих коштів.
Так, загальна сума виплаченої недоотриманої пенсії становить 4490,22 грн.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивачки, як власниці майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлого батька, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 248 094 гривень 14 копійок, за перід 10 серпня 2018 року по 30 квітня 2021 року, є законними та підлягають задоволенню.
Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, в тому числі і спадкоємцями, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.
ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується, як пенсія, членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивачки, як спадкоємиці, на отримання всього належного їй спадкового майна.
Не можна прийняти доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про те, що пенсійні виплати за минулий період, згідно з Порядком №1165, проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 01 січня відповідного року, та на забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 Порядку №1165, відповідно до бюджетного розпису.
Так, згідно абзацу другого пункту 1 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постанового Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Пунктом 4 згаданого Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев'ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Отже, Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.
У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом "закон" - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.
Крім того, відповідно до частин першої - другої статті 8 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов'язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов'язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов'язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Як визначено статтею 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства.
Положенням ст.10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Броньовський проти Польщі" зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов'язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
З огляду на викладене, суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача про виплату позивачці недоотриманих сум пенсії, згідно Порядку 1165, адже наведене свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов'язань, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовуують.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивачки, як власника майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлої ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги про те, що до складу спадкового майна входить лише нарахована сума пенсійних виплат, яка не була одержана спадкодавцем, а право на її отримання та виплату, згідно зі статтею 1219 ЦК України, до складу спадщини не входить, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера.
Рішення щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 на інших підставах відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Крім того, відповідно до статті 9 2Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20жовтня 2014року №1706-VII «Про забезпечення праві свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 18.01.2018№ 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Тому, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Таким чином, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що що починаючи з 01 березня 2016 року пенсія померлій ОСОБА_2 не нараховувалася, оскільки була призупинена на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», не заслуговують на увагу з огляду на вищенаведене.
За таких обставин, спадкоємиця померлої ОСОБА_2 - позивачка ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.
Отже, довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 серпня 2021 року за №0500-1516-8/57344, на підставі якої видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2021 року (а.с.20), сформована з порушенням вищзевикладених правових норм та не охоплює всього складу спадкового майна.
За таких обстаивн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним та достатнім способом захисту прав позивачки, в цій частині вимог, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2016 року по 09 серпня 2018 року.
Судом не приймаються доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про те, що позовні вимоги є небгрунтованими, оскільки позивачка не зверталася до компетентного органу ПФУ із заявою про недоотриманої пенсії у зв?язку зі смертю ОСОБА_2 , оскільки, відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, за їх особистим зверненняч за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі ж відсутності таких членів сім'ї або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Оскільки, члени сім'ї ОСОБА_2 , які проживали разом з нею на день її смерті, не звернулися до компетентного органу ПФУ із заявою про недоотриманої пенсії у зв?язку зі смертю пенсіонера, ці суми увійшли до складу спадщини та право на їх отримання має спадкоємиця - позивачка ОСОБА_1 .
Апеляційний суд зазначає, що невидача свідоцтва, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову, адже, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавиці на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману нею пенсію, а тому, відповідно до статті 1227 ЦК України, він має право на її отримання.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 13 травня 2024 року.
Головуючий:
Судді: