79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.11.07 Справа № 33/63
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :
за позовом :
Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (м. Львів)
до відповідача 1:
Відкритого акціонерного товариства «Агросервіс» (м. Буськ)
до відповідача 2:
Закритого акціонерного товариства «Галнафтохім» (м. Львів)
третя особа :
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів)
за участю :
Львівського міжрайонного транспортного прокурора (м. Львів)
про :
визнання недійсним договору купівлі-продажу
Суддя : Цікало А.І.
При секретарі : Мільчук І.Л.
Представники:
Прокуратури :
не з'явився
Позивача:
Валага О.О. -представник (довіреність № НЮ-355 від 25.09.2007 р.)
Відповідача 1:
Гнатківський Р.В. -представник (довіреність № 1053 від 31.10.2007 р.)
Відповідача 2:
не з'явився
Третьої особи :
Орищин Н.В. -представник (довіреність № 11-168 від 10.01.2007 р.)
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» (м. Львів) подано позов до Відкритого акціонерного товариства «Агросервіс» (м. Буськ) та Закритого акціонерного товариства «Галнафтохім» (м. Львів) за участю третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) та Львівського міжрайонного транспортного прокурора (м. Львів) про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Ухвалою суду від 15.09.2007 р. порушено провадження у справі, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЗАТ «Галнафтохім» та призначено до розгляду на 25.10.2007 р. Ухвалою суду від 25.10.2007 р. відкладено розгляд справи на 13.11.2007 р., допущено до участі у справі прокурора, змінено процесуальний статус ЗАТ «Галнафтохім» та залучено в якості третьої особи РВ ФДМУ по Львівській області. В судовому засіданні 13.11.2007 р. було оголошено перерву до 15.11.2007 р.
В судовому засіданні 25.10.2007 р. представник прокуратури повідомив суд усно про вступ у справу та подав заява про вступ у справу прокурора.
Представники сторін, присутні в судовому засіданні, із заявою прокурора ознайомились, не заперечили щодо вступу прокурора у справу.
Прокурор вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 15.09.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 25.10.2007 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та підписом його повноважного представника на бланку про оголошення перерви.
Представник прокуратури, в попередніх судових засіданнях, позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві.
Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 15.10.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 25.10.2007 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
В судовому засіданні 13.11.2007 р. представник позивача представив суду Статут Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця».
15.11.2007 р. до суду за вх. № 24802, від позивача поступило клопотання про зупинку провадження у справі у зв'язку з розглядом Львівським апеляційним господарським судом справи № 1/493-21/89.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві.
Відповідач 1 вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 15.10.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 25.10.2007 р. в повному обсязі не виконав, відзив на позов представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
09.11.2007 р. до суду за вх. № 24349, від відповідача 1 поступив відзив на позовну заяву з додатками, в якому він повністю заперечив позовні вимоги і просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача 1 позов заперечив повністю, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві.
Відповідач 2 вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 15.10.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 25.10.2007 р. в повному обсязі не виконав, відзив на позов представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та підписом його повноважного представника на бланку про оголошення перерви.
19.10.2007 р. за вх. № 22549 та 13.11.2007 р. за вх. № 24551 до суду, від відповідача 2 поступили відзиви на позовну заяву з додатками, в яких він повністю заперечив позовні вимоги і просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача 2, в попередніх судових засіданнях, позов заперечив повністю, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзивах.
Тертя особа вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 15.10.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 25.10.2007 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
13.11.2007 р. до суду за вх. № 24585, від третьої особи поступили пояснення по справі.
23.10.2007 р. до суду за вх. № 22787, від ЗАТ «Галнафтохім» поступило клопотання про залучення його у справі не як третьої особи а як відповідача.
Представник позивача з вказаним клопотанням ознайомився, щодо залучення Закритого акціонерного товариства «Галнафтохім» до участі у справі як відповідача не заперечив.
В судовому засіданні 25.10.2007 р. представники сторін звернулись до суду з усним узгодженим клопотанням про залучення до участі у справі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.
Позов розглянуто у відсутності представників прокуратури та відповідача 2 за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Рішення виготовлено, підписано та оголошено 15.11.2007 року.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
08 вересня 2006 року між ВАТ “Агросервіс» та ЗАТ “Галнафтохім» укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л.Я. за реєстровим № 1672.
У відповідності до п. 1.1 Договору продавець передає покупцю у власність залізничну під'їзну колію довжиною 200 м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Буський районн, с. Ожидів, вул. Залізнична,1 «а», а покупець приймає вказане майно і зобов'язується оплатити його згідно з умовами даного договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що дане майно належить продавцеві на підставі переліку майна, що передалося у власність Буському ВАТ “Агросервіс», згідно з наказом про створення акціонерного товариства від 31.07.1996 року за № 1961 Регіонального відділення ФДМ України по Львівській області та довідки від 18.07.2006 року № 52, виданої Буським ВАТ “Агросервіс» про те, що дане майно знаходяться в них на балансі.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що на балансі відокремленого підрозділу «Бродівська дистанція колії» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» знаходиться під'їзна залізнична колія № 8 (від стрілочного переводу № 17) загальною довжиною 629 м., що розташована в с. Ожидів, Буського району, Львівської області.
Позивач вважає, що згідно акту обстеження транспортного господарства під'їзної колії від 20 червня 1974 р. та інвентарної картки № 024335 під'їзна залізнична колія № 8 (від стрілочного переводу № 17) на станції Ожидів загальною довжиною 620 м., що розташована в с. Ожидів, Буського району, Львівської області, була введена в експлуатацію в 1965 році, передана у склад основних засобів Бродівської дистанції колії ДТГО «Львівська залізниця».
Як вбачається із вище вказаного акту від 20.06.1974 р., він складений представником Буського райоб'єднання «Сільгосптехніка» та представником Рівненського відділення доріг на предмет укладення договору на експлуатацію під'їзної колії чи подачу і забирання вагонів, а не на передачу такої залізниці. В п. 1 «Найменування підприємства володільця під'їзної колії…» зазначеного акту, вказано Буське райоб'єднання «Сільгосптехніка» «Укрсільгосптехніка».
Крім того, відповідно до акту передачі-прийому основних фондів Буського райоб'єднання «Сільгосптехніка» складеного на підставі наказу Міністерства сільського господарства УРСР та Держкомсільгосптехніки УРСР від 13.03.1979 р., основні фонди, зокрема й з/д тупик довжиною 200 м., були передані право попереднику відповідача 1.
З інвентарної картки станції ПЧ-7 Рівне вбачається, що під'їзних шлях № 8 був закріплений за Буським райоб'єднанням «Сільгосптехніка», введений в експлуатацію у 1965 р. та обліковується на балансі підрозділу позивача -Бродівської дистанційної колії.
В інвентаризаційній картці № 024335 по обліку основних засобів, на яку покликається позивач, вказано «Під'їзна колія № 8 Агросервіс», а не « Під'їзна колія № 8 Бродівської дистанційної колії ДТГО «Львівська залізниця».
Відповідачі в заперечення позовних вимог вказують, що відповідно до договору купівлі-продажу ЗАТ «Галнафтохім» належним чином купив (прийняв у власність) в Буського ВАТ «Агросервіс» залізничну під'їзду колію довжиною 200 м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Буський район, с. Ожидів, вул. Залізнична, 1 «а».
Відповідачі, в підтвердження своїх заперечень, вказують, що зазначене майно належало Буському ВАТ «Агросервіс» на підставі переліку майна, що передавалось у власність відповідачу 1 згідно з Наказом про перетворення в процесі приватизації Буського районного акціонерного товариства по підвищенню родючості землі і захисту рослин «Агросервіс» у відкрите акціонерне товариство від 31.07.1996р за № 1961 Регіонального відділення Фонду держмайна України по Львівській області. Відповідно вказане майно перебувало на балансі Буського ВАТ «Агросервіс».
Відповідачі вважають, що право власності на майно Буського ВАТ «Агросервіс» підтверджувалось:
- Наказом РВ ФДМУ по Львівській області № 1961 від 31.07.1996р. «Про перетворення в процесі приватизації Буського районного акціонерного товариства по підвищенню родючості землі та захисту рослин «Агросервіс» у Відкрите акціонерне товариство;
- Листом РВ ФДМУ по Львівській області № 5/11-4035 від 14.08.2001р. з переліком нерухомого майна, що передано у власність Буському ВАТ «Агросервіс» згідно наказу № 1961 від 31.07.1996р.;
- Інвентарним описом № 2 від 16 10.1995р. основних засобів;
- Актом передачі-прийому основних фондів Буської райсільгосптехніки від 1979 р.
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Львівській області, яке, ухвалою суду від 25.10.2007 р., залучене в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у своїх поясненнях вказує, що ним видано наказ № 1156 від 22.06.1995 р. про прийняття рішення про приватизацію підприємств, що входять до складу обласної «Асоціації акціонерних товариств «Агросервіс».
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області 31.07.1996 р. видано наказ №1961 «Про перетворення в процесі приватизації Буського районного акціонерного товариства по підвищенню родючості землі і захисту рослин «Агросервіс» у відкрите акціонерне товариство.
14.08.1997 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Буським РАТ по підвищенню родючості ґрунтів і захисту рослин «Агросервіс» підписано установчий договір про створення Буського відкритого акціонерного товариства «Агросервіс».
16.10.1995 р. складено та підписано інвентаризаційний опис № 2 основних засобів - бази постачання Буського ВАТ «Агросервіс», яка знаходиться в с. Ожидів.
14.08.2001 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області видано перелік нерухомого майна, що перейшло у власність Буському відкритому акціонерному товариству «Агросервіс», в якому зазначено майно, котре є предметом оспорюваного договору.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області вказує, що його наказ № 1961 від 31.07.1996 р. «Про перетворення в процесі приватизації Буського районного акціонерного товариства по підвищенню родючості землі і захисту рослин «Агросервіс» у відкрите акціонерне товариство», за наявною у нього інформацією, не оскаржувався.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», для вирішення питання про прийняття позовної заяви у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарським судам слід керуватися правилами статті 2 ГПК України. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.
Згідно з ст. 326 Цивільного кодексу України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 412 від 15.06.1994, відділення в межах повноважень, визначених Фондом, і повноважень, делегованих Верховною Радою Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською Радою народних депутатів, здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, у власності Республіки Крим, комунальній власності області, мм. Києва і Севастополя.
ФДМУ в особі Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області визначив особу власника спірного майна на підставі та в порядку передбаченому законодавством, що випливає з наступного.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 19.08.1991 р. № 158, ФДМУ уповноважено організувати роботу та оформити перехід в юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпорядкування, а також провести зміни державної власності.
Статтею 2 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 р. № 1540-ХІІ, майно вищевказаних підприємств передано до ФДМУ.
Тимчасовим Положенням про ФДМУ, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 07.08.1992 р. № 2558-ХІІ, закріплено серед основних завдань ФДМУ як державного органу уповноваженого здійснювати державну політику в сфері приватизації державного майна, про що, зокрема і зазначається в Інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 01.12.1992 р. № 01-8/1432.
Створюючи Державну адміністрацію залізничного транспорту (Укрзалізницю) Кабінет Міністрів України обмежив її повноваження вказуючи, що даний орган державного управління здійснює управління державним майном, закріпленим за підприємствами, які входять до системи залізниці, за винятком функцій, віднесених до компетенції ФДМУ (пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.1991р. № 356, абзац 2 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.1992р. № 70).
Як вбачається із наведеного, законодавством регламентовано право ФДМУ управляти державним майном.
Декретом Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 17.05.1993 р. № 51-93 було встановлено, що приватизація підприємств агропромислового комплексу проводиться шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства.
Указом Президента України «Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 19.01.1995 р. № 66/95 зобов'язано під час приватизації забезпечувати технологічну єдність виробництва та цілісність майнових комплексів підприємств агропромислового комплексу.
Здійснюючи повноваження власника державного майна ФДМУ через вчинення розпорядчих дій стосовно майна, що перебуває в процесі приватизації (пункт 3 статті 7 Закону України «Про приватизацію державних підприємств» від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ) та керуючись вищевказаними нормами, Регіональним відділенням було видано наказ від 31.07.1996р. за № 1961 про приватизацію Буського районного акціонерного товариства по підвищенню родючості землі і захисту рослин «Агросервіс» у Буське ВАТ «Агросервіс».
На підставі даних повної інвентаризації об'єкта приватизації, відображених в інвентарних описах, визначено склад майна, що увійшло до статутного фонду новоствореного ВАТ, в т.ч. це стосується і спірного майна, що в свою чергу випливає з Інвентарного опису № 2 по основних фондах с. Ожидів, де під порядковим номером 1 міститься спірне майно вартістю 267124 тис. крб. Даний факт підтверджується пунктом 31 Переліку майна, що передається у власність Буському ВАТ «Агросервіс» згідно із Наказом про створення цього ВАТ (лист Регіонального відділення від 14.08.2001 р. за № 5/11-4035).
Таким чином, на момент відчуження спірного майна його власником було Буське ВАТ «Агросервіс», яке у відповідності до ст. 319 ЦК України мало право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Щодо факту перебування на балансі позивача спірного майна, то це не породжує у нього права власності на це майно, оскільки баланс є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату та не визначає підстав знаходження майна у власності чи оперативному управлінні. Про що, зокрема, вказує Вищий господарський суд України у пункті 7 Роз'яснення «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності» від 02.04.1994 р. № 02-5/225.
Пункт 79 «Устава железных дорог Союза ССР» від 06.04.1964 р., на який покликається позивач, визначає, що до залізничних шляхів відносяться і шляхи, призначені для обслуговування окремих підприємств, організацій, установ, які належать підприємствам, організаціям, установам.
Згідно п. 64 Статуту залізниць України, залізничні під'їзні колії можуть належати підприємствам та іншим суб'єктам підприємницької діяльності на праві колективної чи приватної власності, що має місце в цій правовій ситуації.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).
Загальними підставами визнання недійсним правочину в силу п.1 ст. 215 ЦК України вважаються недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства;
- особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Щодо змісту правочину, то в даному випадку сторони на момент укладення правочину повинні були враховувати вимоги стосовно здійснення цивільних прав, передбачених для договору купівлі-продажу, на підставі якого у покупця виникає право власності на предмет відчуження.
Відповідності до ст. 655 ЦК України, продавець передає у власність покупця майно, за яке останній сплачує грошову суму.
Ст. 656 ЦК України вказує, що таким майном може бути те, яке є у продавця на момент укладення договору, а ст. 658 ЦК України визначає, що право продажу майна належить власникові.
Згідно п. 1.1 Договору, Буське ВАТ «Агросервіс» передало, а ЗАТ «Галнафтохім» прийняло у власність залізничну під'їзну колію довжиною 200 м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Буський район, с. Ожидів, вул. Залізнична, 1 «а».
Відповідно до п.1.2 Договору вказана залізнична колія належала Буському ВАТ «Агросервіс» на підставі Переліку майна, що передавалось йому у власність згідно з Наказом регіонального відділення Фонду держмайна України у Львівській області про створення акціонерного товариства від 31.07.1996р. за № 1961 (який станом на день розгляду справи є чинним і не оскаржувався у порядку встановленому чинним законодавством України) та довідки від 18.07.2006р. за № 52, виданої Буським ВАТ «Агросерві» про те, що дане майно знаходиться у них на балансі.
Таким чином, зміст вищевказаного правочину не суперечить актам цивільного законодавства і сторонами при укладені вищевказаного Договору були дотримані необхідні вимоги закону.
Стосовно наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні правочину, вільного волевиявлення та відповідності внутрішній волі учасника правочину, то приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л.Я. було встановлено вказані факти, на що безпосередньо є посилання в самому Договорі.
Те, що вказаний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то це, зокрема, підтверджується проведенням розрахунків за придбане майно (п.2.2 Договору) та Актом приймання-передачі майна від 08.09.2007 р.
Ч. 1 ст. 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків в розумінні п.1 ст.202 ЦК України, п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України покладає обов'язок на юридичних осіб вчиняти правочини в письмовій формі, а п.1 ст. 334 ЦК України вказує, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна.
В силу вимог чинного законодавства України факт набуття та момент виникнення права власності на майно повинні підтверджуватися відповідним договором про відчуження майна та документом про його передачу новому власнику.
Вимоги закону були дотримані сторонами, а тому Договір купівлі-продажу від 08.09.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л.Я. за реєстровим № 1672 та Акт приймання-передачі від 08.09.2007р. служать належними доказами, що засвідчують перехід права власності на майно до ЗАТ «Галнафтохім».
Ст. 319 ЦК України надає власнику право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Продавець (Буське ВАТ «Агросервіс») використав таке право: він, як власник майна, що підтверджується наказом Регіонального відділення від 31.07.1996р. за № 1961 та наданим, у відповідності до нього, Переліком майна, яке передається у власність Буському ВАТ «Агросервіс» (лист Регіонального відділення від 14.08.2001р. № 5/11-4035), відчужив належне йому майно ЗАТ «Галнафтохім».
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі в зв'язку з розглядом Львівським апеляційним господарським судом справи № 1/493-21/89 за позовом ЗАТ «Галнафтохім» до ДГТО «Львівська залізниця» за участю третьої особи ВАТ «Агросервіс» про визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити дії, суд прийшов до висновку, що в задоволенні такого слід відмовити, оскільки суд при прийнятті рішення у справі 33/63 керувався нормами чинного законодавства і не брав до уваги рішення у справі № 1/493-21/89 вважає, що розгляд останньої апеляційною інстанцією не перешкоджає розгляду даної справи.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовна заява Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (м. Львів) до Відкритого акціонерного товариства «Агросервіс» (м. Буськ) та Закритого акціонерного товариства «Галнафтохім» (м. Львів) за участю третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) та Львівського міжрайонного транспортного прокурора (м. Львів) про визнання недійсним договору купівлі-продажу є не обґрунтованою і не підлягає до задоволення.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача
Враховуючи наведене, керуючись ст. 22, 27, 80 ГПК України, ст.ст.202, 203, 208, 215, 319, 328, 334, 627, 638, 639, 655, 656, 658 ЦК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (м. Львів) до Відкритого акціонерного товариства «Агросервіс» (м. Буськ) та Закритого акціонерного товариства «Галнафтохім» (м. Львів) за участю третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) та Львівського міжрайонного транспортного прокурора (м. Львів) про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.
Суддя Цікало А.І.