про відмову у відкритті касаційного провадження
09 травня 2024 року
м. Київ
справа №620/12822/23
провадження № К/990/16345/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі №620/12822/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2023 році ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у визнанні нечинним, починаючи з 14.07.2023, та скасуванні розпорядження від 09.02.2006 №122610, щодо відмови у призначенні з 14.07.2023 пенсії за віком у порядку Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням її пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо визнання нечинним, з 14.07.2023, та скасування розпорядження від 09.02.2006 №122610 про переведення її на пенсію за віком, щодо призначення їй з 14.07.2023 пенсії за віком у порядку Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2020-2022 роки;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 09.02.2006 №122610 про переведення її на пенсію за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, з 14.07.2023, призначити та розрахувати їй пенсію за віком у порядку Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії: за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн; з 14.07.2023 виплачувати її разом з розрахованими з новопризначеної пенсії надбавками, підвищенням, цільовою грошовою допомогою, індексацією та іншими доплатами до пенсії, право на які вона набула станом на 14.07.2023, у тому числі, але не виключно: доплатою за понаднормовий стаж 21 років, щомісячною компенсаційною виплатою непрацездатному члену сім'ї за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячною компенсаційною виплатою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №963, щомісячною компенсаційною виплатою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 та виплатити різницю між фактично отриманими та новопризначеними виплатами;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області при оптимізації заробітку для обчислення пенсії за віком у порядку Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосувати періоди з найвищим коефіцієнтом, а саме: включити періоди з найнижчим коефіцієнтом до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом 3 частини першої статті 24 Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.10.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нову постанову про задоволення позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У свою чергу, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Також, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки такі не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб у результатах розгляду саме справи №620/12822/23.
Також, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, від 16.06.2020 у справі №127/7522/17 з огляду на те, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).
У свою чергу, ухвалені рішення у цій справі узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 01.03.2021 у справі №488/1409/16-а та від 06.12.2021 у справі №185/951/17 (2-а/185/126/17) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись ст. 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі №620/12822/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржниці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб