про відмову у відкритті касаційного провадження
09 травня 2024 року
м. Київ
справа №160/29042/23
провадження № К/990/16311/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі №160/29042/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2023 році ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо складання та направлення оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 01.02.2023 та 01.09.2023;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідно до норм грошового забезпечення чинних станом на 01.02.2023 та 01.09.2023 для перерахунку розміру його пенсії з 01.03.2023 та 01.10.2023.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено, внаслідок чого:
- рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі №160/29042/23 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її у касаційному порядку та просив скасувати, натомість залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №160/29042/23, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано постанову Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №380/17793/22, де сформульовано такий правовий висновок:
« звернення позивача до відповідача із заявою про виготовлення нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку його пенсії було зумовлено, зокрема набранням законної сили 05.03.2019 судовим рішенням у справі № 826/3858/18, яким було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що положення пункту 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 у період їх чинності не поширювались на осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та осіб, які перебували на службі в органах Національній поліції, пенсія яким призначена за нормами Закону № 2262-ХІІ, оскільки ними було врегульовано механізм перерахунку пенсій, призначених до 01.03.2018, крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), на які поширювались положення пункту 3 постанови № 103 та затверджена у додатку 3 до Порядку № 45 форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яка є чинною та містить повний перелік видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Тобто, визнання протиправними та нечинними цих пунктів постанови №103 не має жодних правових наслідків для осіб, які проходили службу в органах Національної поліції, яким призначено пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ, оскільки ними не визначалось вимог до компетентних органів здійснити перерахунок пенсій особам, які перебували на службі в органах Національній поліції.
Водночас, підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України є безумовною підставою для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Як було зазначено вище, грошове забезпечення поліцейських унормовано постановою № 988 та Порядком №260. Однак, з часу прийняття цих нормативно-правових актів, визначений ними розмір видів грошового забезпечення поліцейських не змінився.
При цьому, з огляду на те, що набрання законної сили (19.11.2019) рішенням у справі №826/12704/18, яким було визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови №103, не зумовило виникнення у позивача права на перерахунок пенсії як у особи, яка проходила службу в органах Національної поліції, вказані обставини не можуть слугувати підставою для надання до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, визначеного станом листопад 2019 року, оскільки пенсію позивачу призначено як особі, звільненій зі служби в Національній поліції.».
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись ст. 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі №160/29042/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя В.М. Шарапа