10 травня 2024 року
м. Київ
справа № 160/27521/23
адміністративне провадження № К/990/15357/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі №160/27521/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок бойових поранень, отриманих приймаючи безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини за період з 24 лютого 2023 року по 04 березня 2023 року, з 15 березня 2023 року по 19 березня 2023 року, з 23 березня 2023 року по 27 березня 2023 року, а також з 21 квітня 2023 року по 01 травня 2023 року та невиплати премії і надбавки за період з 01 вересня по 18 вересня 2023 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь неотриману додаткову винагороду у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок бойових поранень, отриманих приймаючи безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини за період 24 лютого 2023 року по 04 березня 2023 року (9 днів) в розмірі 29 999 грн, за період з 15 березня 2023 року по 19 березня 2023 року (5 днів) в розмірі 16 666 грн, за період з 23 березня 2023 року по 27 березня 2023 року (5 днів) в розмірі 16 666 грн, за період з 21 квітня 2023 року по 01 травня 2023 року (11 днів) в розмірі 36 666 грн, а всього у загальному розмірі 99 997 грн;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити на його користь щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 631 % посадового окладу за повний місяць з 01 вересня по 18 вересня 2023 року та надбавку за особливість проходження служби в розмірі 87,8 % посадового окладу з 01 вересня по 18 вересня 2023 року відповідно до Постанови КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 270 від 18 вересня 2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок бойових поранень, отриманих приймаючи безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини за період з 24 лютого 2023 року по 04 березня 2023 року, з 15 березня 2023 року по 19 березня 2023 року, з 23 березня 2023 року по 27 березня 2023 року, а також з 21 квітня 2023 року по 01 травня 2023 року та невиплати премії і надбавки за період з 01 вересня 2023 року по 18 вересня 2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача неотриману додаткову винагороду у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок бойових поранень, отриманих приймаючи безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини за період 24 лютого 2023 року по 04 березня 2023 року, за період з 15 березня 2023 року по 19 березня 2023 року, за період з 23 березня 2023 року по 27 березня 2023 року, за період з 21 квітня 2023 року по 01 травня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь позивача щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 631 % посадового окладу за повний місяць з 01 вересня 2023 року по 18 вересня 2023 року та надбавку за особливість проходження служби в розмірі 87,8 % посадового окладу з 01 вересня 2023 року по 18 вересня 2023 року відповідно до Постанови КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року та відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 270 від 18 вересня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року скасовано в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 премії і надбавки за період з 01 вересня 2023 року по 18 вересня 2023 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити на користь позивача щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 631 % посадового окладу за повний місяць з 01 вересня 2023 року по 18 вересня 2023 року та надбавку за особливість проходження служби в розмірі 87,8 % посадового окладу з 01 вересня 2023 року по 18 вересня 2023 року відповідно до Постанови КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року та відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 270 від 18 вересня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Прийнято у цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року в адміністративній справі №160/27521/23 залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень та не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Водночас, у касаційній скарзі скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що, на його думку, є підставою для допуску судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі до касаційного перегляду.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Однак, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі №160/27521/23 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов