10 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/90/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 01.01.2024 по ВП № 73471129 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова є протиправною, оскільки постанову про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесено лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього. В даному випадку позивачем вжито усіх можливих засобів для виконання рішення суду, про що було повідомлено державного виконавця.
Відповідачів подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи це тим, що розглянувши подані боржником документи встановлено, що рішення суду не виконано (а.с.30-33).
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд зазначає таке.
Предметом розгляду у справі є постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Улюшева Б.В. від 01.01.2024 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн, яка винесена в межах виконавчого провадження № 71471129 (а.с.37-39).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.
Згідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а згідно із пунктом 1 частини другої вказаної статті виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частина 1 статті 13 Закону № 1404-VIII визначає, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частинами першою та другою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, обов'язковою умовою винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі є повторне невиконання боржником без поважних причин судового рішення.
При цьому, зі змісту наведених вище норм права можна дійти висновку, що державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання боржником судового рішення, а підставою для накладення штрафу є встановлення факту його невиконання без поважних причин.
Отже, державний виконавець має встановити сам факт невиконання боржником судового рішення та відсутність поважних причин його невиконання. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Суд зазначає, що поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває ВП № 73471129 з виконання виконавчого листа № 340/5891/23, виданого 16.11.2023 Кіровоградським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити виплату нарахованої пенсії за результатами проведеного перерахунку на виконання рішення суду від 21.04.2023 року у справі № 340/1574/23, без обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
15.12.2023 року у зв'язку з встановленням факту невиконання рішення суду без поважних причин державний виконавець прийняв постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року по справі №340/10412/23, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, відмовлено у задоволення позову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови від 15.12.2023 року ВП № 73471129 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Як встановлено в ході розгляду справи № 340/10412/23 згідно перерахунків пенсії гр. ОСОБА_1 , розмір пенсії останнього склав: з 01.12.2020 - 19073,86 грн (з надбавками), до виплати - 17690,00 грн (з урахуванням максимального розміру пенсії); з 01.11.2023 - 22274,04 грн (з надбавками), до виплати - 20930,00 грн (з урахуванням максимального розміру пенсії). Відтак, оскільки ГУ ПФУ всупереч рішенню, що набрало законної сили, застосовано обмеження пенсії стягувача ОСОБА_1 максимальним розміром, хоча судове рішення встановлює початкову дату проведення перерахунку без обмеження максимального розміру пенсії та без часового обмеження в майбутньому, є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, яким підтримана позиція відповідача, про те, що ГУ ПФУ в Кіровоградській області рішення суду не виконане без поважних причин. Відповідно, є правомірним накладення на боржника постановою державного виконавця від 15.12.2023 ВП №73471129 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення.
Так, частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, судовими рішенням у справі № 340/10412/23 підтверджено доводи державного виконавця про невиконання позивачем (як боржником у ВП № 73471129) судового рішення у справі № 340/1574/23 без поважних причин, що свідчить про наявність підстав для прийняття спірної постанови про накладення на позивача штрафу за повторне невиконання судового рішення без поважних причин.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України, та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО