10 травня 2024 року № 320/20227/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної служби здоров'я України про визнання протиправним та скасування наказу.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Національної служби здоров'я України (далі по тексту також відповідач, НСЗУ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ НСЗУ від 02.06.2023 №266-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що займає посаду заступника директора департаменту - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту НСЗУ. Позивач зазначає, що ним з грудня 2022 року направлялись доповідні записки на ім'я заступника Голови НСЗУ та директора адміністративного департаменту НСЗУ щодо невжиття дій з повернення виданих авансів та пені за порушення умов договору, щодо недійсності угод, якими пролонговано терміни видачі авансів, щодо недоотриманих у зв'язку з цим коштів та ймовірність їх повернення. В подальшому у зв'язку з відсутністю реакції на означені доповідні записки позивачем направлено скарги Голові НСЗУ, повідомлення про конфлікт інтересів, звернення щодо застосування дисциплінарних стягнень у зв'язку з підтвердженням інформації, викладеніої у доповідних записках, звернення щодо нікчемності листа ТОВ «САТІ-НОВА СОЮЗ» про надання банківських гарантій та узагальнену інформацію по означеному підприємству. Крім того, позивачем підготовлено та направлено заяву про злочин до НАБУ, яку внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Означені обставини, на думку позивача, слугували підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Позивач стверджує про невчинення ним зазначених у спірному наказі порушень та наголошує на процесуальних порушеннях, вчинених відповідачем під час проведення провадження, які полягають у наступному: дисциплінарною комісією на першому засіданні не прийнято рішення та не обрано голову дисциплінарної комісії, що свідчить про її створення з порушенням законодавчо встановлених вимог; продовжено формування справи після завершення строків для її формування; порушено строки формування дисциплінарної справи; перевищення кількості засідань. Також позивач зазначив про порушення його права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження. Також позивач зауважує про інші порушення, а саме: матеріали дисциплінарної справи містять деякі документи в кількох екземплярах; на стор. 1 зазначена неіснуюча постанова КМУ від 04.12.2023 №1039; дати підписів членами копії протоколів засідань не співпадають з датами засідань.
Позивач стверджує про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за невиконання завдань, які не відносяться до його посадових обов'язків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивача було поновлено на посаді наказом від 01.06.2022 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі №320/10554/21, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022.
Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що після рішення ВАКС про зобов'язання НАБУ внести заяву ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань нібито слідує ініціювання дисциплінарного провадження не може братися до уваги, оскільки є лише суб'єктивно-упередженим припущенням і не підтверджується жодними доказами.
Відповідач стверджує, що доводи позивача про не вивчення та не врахування його пояснень є його суб'єктивною думкою, наголошує на дотриманні порядку його повідомлення про внесення подання суб'єкту призначення, обов'язку подачі пояснень та ознайомлення позивача під підпис із спірним наказом.
Також відповідач зазначає, що до позивача не було застосовано виняткове дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та вказано про підтвердження зафіксованих у спірному наказі порушень, оскільки дисциплінарна відповідальність керівників має властиві їй особливості, обумовлені їх статусом.
Відповідач стверджує про відсутність зазначених позивачем процедурних порушень.
Щодо доводів позивача про неупередженість та необ'єктивність, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово допущено неналежне виконання обов'язків (невиконання доручень керівника), що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом України «Про державну службу».
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив, поданій позивачем до суду, зазначено, що відповідачем не вказано, яким чином визнання у судовому порядку наказу про його звільнення в 2021 році та поновлення його на посаді стосується обставин притягнення позивача до відповідальності оскаржуваним наказом.
Позивач наголошує на наявності у нього статусу викривача та, як наслідок, необхідності врахування приписів антикорупційного законодавства, оскільки у зв'язку з діяльністю позивача як викривача відповідач намагається помститися за це шляхом притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Також, на думку позивача, відповідачем проігноровано фактичні обставини, які містяться у поданих ним скаргах, внаслідок чого комісією не було виявлено порушення прав позивача як державного службовця.
Позивач наголосив, що з грудня 2022 року до нього систематично проявляється упереджене ставлення, що підтверджується, зокрема, резолюцією на скарги від 11.01.2023 безпосереднього керівника «Завдання від 21.12.2022 № Завдання _12/2022 НЕ ВИКОНАНО! Вкотре наголошую, уважніше читайте тексти моїх доручень і завдань перш ніж надсилати у відповідь чергове загострення своєї власної геніальності!». Як прояв упередженого ставлення, позивач посилається на повідомлення директором Адміністративного департаменту про наявність конфлікту інтересів з позивачем 18.01.2023, після чого 19.01.2023 направлено подання щодо встановлення надбавки за інтенсивність праці з 01.01.2023 усім працівникам Адміністративного департаменту, крім позивача.
На думку позивача, відзив жодним чином не спростовує обставин, які викладені у п. 2.1 позову стосовно наявності порушень в діях директора Адміністративного департаменту та заступника Голови НСЗУ. Також позивач зазначає, що відповідачем у відзиві не вказано, що за результатами аудиту виявлено розкрадання на суму більше 800 тис. грн.
Позивач зазначив, що відзив не містить будь-якого спростування фактів щодо наявності дисциплінарних проступків директором Адміністративного департаменту та заступником Голови НСЗУ, хорології подій, викладених у позові, сумнівів у неупередженості та об'єктивності ОСОБА_3 , упередженості відповідача, факту відсутності у позивача обов'язків по виконанню простих завдань, не віднесення завдань, які ставились по критичній інфраструктурі до 03.02.2023 до компетенції Адміністративного департаменту, фактів віднесення складання планів роботи директором Адміністративного департаменту, а не позивачем, протиправності голосування у вигляді «утримався», відсутності у протоколах інформації щодо пред'явлення ідентифікаційного документу, формування дисциплінарної справи після закінчення її формування, порушення строків формування справи, щодо кількості засідань.
Відповідачем подано до суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначено, що доводи, викладені у відповіді на відзив, є спробою позивача трактувати ці обставини по-своєму та не спростовують зазначеного у відзиві.
Щодо наявності у позивача статусу викривача, відповідач зазначає, що таке твердження позивача йде в розріз із його діями, оскільки в провадженні ВАКС перебували на розгляді скарги ОСОБА_1 з проханням визнати його викривачем. Проте, такого статусу позивач не набув. Відповідач наполягає на дискреційних повноваженнях слідчого щодо вирішення питання щодо визнання особи викривачем.
На думку відповідача, доводи позивача щодо ігнорування НСЗУ фактичних обставин справи при розгляді комісією його скарг є безпідставними.
Також відповідач наголошує, що додані до матеріалів дисциплінарного провадження документи відповідають вимогам Інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну в Національній службі здоров'я України, затвердженої наказом НСЗУ від 29.03.2019 №88 (далі по тексту також Інструкція №88, що відповідає пункту 26 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження» (далі по тексту також Порядок №1039).
Щодо зазначення позивачем про неіснуючу постанову КМУ у поданні, відповідач пояснив про допущення технічної описки у даті означеної постанови.
Відповідач щодо доводів позивача про невідповідність дат підписання протоколів членами комісії даті проведення засідань пояснив, що Порядком №1039 не визначено, протягом якого часу має бути підготовлений та підписаний протокол, а тому, враховуючи час, необхідний секретарю на його підготовку, час перевірки членами комісії документів та підпису такого протоколу, його підписання відбувається пізніше дати проведення засідання. При цьому, відповідачем звернуто увагу на те, що позивач, звертаючи увагу на численні порушення, не зазначає, які саме положення законодавства було порушено.
Щодо тверджень позивача про відсутність у нього обов'язку по виконанню простих механічних операцій, відповідач зауважив про його обов'язок організувати роботу, чого позивачем не було зроблено.
Щодо тверджень позивача стосовно того, що лише з 03.02.2023 склад робочої групи по критичній інфраструктурі був доповнений керівником Адміністративного департаменту, відповідач наголосив на обов'язку позивача виконувати доручення керівництва та звітувати про їх виконання, а пунктом 170 Інструкції з діловодства у паперовій формі НСЗУ визначена відповідальність за виконання документа, яку несуть особи, зазначені у розпорядчому документі, резолюції керівництва НСЗУ та працівники, яким безпосередньо доручено виконання.
Щодо заявлених позивачем доводів про відсутність у відзиві спростування перерахованих фактів, відповідач наголошує на тому, що дисциплінарна комісія у своїй діяльності керувалась Конституцією та законами України, указами Президента України та постановам, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами КМУ, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і Порядком №1039.
Позивачем подано до суду пояснення, в яких зазначено, що подані відповідачем заперечення не мають юридичної сили з огляду на їх невідповідність вимогам Інструкції з діловодства в Національній службі здоров'я України (далі по тексту також Інструкція з діловодства) та Інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну в Національній службі здоров'я України (далі по тексту також Інструкція з документування управлінської документації), затверджених наказом ДСЗУ від 28.06.2022 №285, а саме, заперечення не мають вихідного номеру, а також заперечення мають бути створені в електронній формі та не містять реєстрації в електронній формі. Також позивач вважає, що відповідачем пропущено строк для подачі заперечень.
Щодо змісту заперечень, позивач зауважує, що вони жодним чином не спростовують протиправність оскаржуваного наказу, зокрема, в частині наявності у позивача статусу викривача.
У наданих позивачем поясненнях зазначено, що про порушення відповідачем вимог Порядку №1039 в частині відсутності у протоколах засідань №1 від 12.04.2023 та №7 від 08.05.2023, які відбувалися в онлайн режимі, вказівок щодо пред'явлення паспортів присутніми на засіданнях членами комісії.
На думку позивача кваліфікація як порушень комісією лише 3 із 20 фактів, зазначених у службовій записці як дисциплінарні порушення, свідчить про повну необ'єктивність та упередженість такої службової записки та про необ'єктивність та упередженість дисциплінарної комісії, яка віднайшла такі порушення. Позивач стверджує, що жодне з таких «порушень» не потягнуло не лише тяжких наслідків, як це вказано у висновку, а і взагалі будь-яких наслідків.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Наказом НСЗУ від 26.04.2021 №312-к позивача призначено на посаду заступника директора департаменту - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту з 28.04.2021
Наказом НСЗУ від 10.06.2022 №378-к ОСОБА_1 переведено з 10.06.2022 на рівнозначну посаду заступника директора Адміністративного департаменту у зв'язку із введенням в дію структури та штатного розпису на 2021 рік.
Посада, яку обіймає позивач, відноситься до посад державної служби в державних органах категорії «Б».
Наказом ДСЗУ від 10.04.2023 №220 порушено дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_2 на підставі службової записки директора Адміністративного департаменту ОСОБА_4 від 02.03.2023 №10-10/79-23 щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача та з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.
Повідомленням від 26.05.2023 позивача проінформовано про розгляд дисциплінарної справи, сформованої в рамках здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 та повідомлено про внесення 26.05.2023 Голові ДСЗУ подання разом з матеріалами дисциплінарної справи. Проінформовано про необхідність надання позивачем письмового пояснення Голові НСЗУ.
26 травня 2023 року Голові НСЗУ ОСОБА_5 було направлено подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_2 з висновком про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» та рекомендовано застосувати вид дисциплінарного стягнення «догана», передбачений пунктом 2 частини першої статті 66 Закону.
Наказом НСЗУ від 02.06.2023 №266-к позивачу оголошено догану за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу, а саме: невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, яке полягало у невиконанні:
- пункту 8 частини першої статті 8 та частини другої статті 9 Закону, якими визначено, що державний службовець зобов'язаний виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України, пункту 48 Положення про Адміністративний департаменту НСЗУ, затвердженого наказом НСЗУ від 07.12.2022 №675, яким визначено, що права, обов'язки і відповідальність директора Адміністративного департаменту і його заступника визначаються законодавством про державну службу, положенням про структурний підрозділ, посадовими інструкціями і Правилами внутрішнього службового розпорядку НСЗУ, а також пункту 5 розділу 3 посадової інструкції заступника директора Адміністративного департаменту, затвердженої 01.10.2021, яким визначено, що до посадових обов'язків ОСОБА_2 відноситься забезпечення документообігу в НСЗУ, єдиного порядку документування управлінської інформації і роботи з документами. В порушення зазначених норм ОСОБА_1 за дорученням безпосереднього керівника ОСОБА_4 (від 01.12.2022 № Завдання 8/2022) особисто не долучився 01.12.2022 на допомогу до виконання завдань у відділі контролю, документального забезпечення та архіву управління документального забезпечення, публічної інформації та розгляду звернень громадян Адміністративного департаменту, а саме до підготовки засвідчення копій документів, що включає в себе нумерацію сторінок, проставлення штампів, печаток, прошивку документів;
- пункту 8 частини першої статті 8 та частини другої статті 9 Закону, якими визначено, що державний службовець зобов'язаний виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України, пункту 48 Положення про Адміністративний департамент НСЗУ, затвердженого наказом НСЗУ від 07.12.2022 № 675 «Про затвердження Положення про Адміністративний департамент», яким визначено, що права, обов'язки і відповідальність директора Адміністративного департаменту і його заступника визначаються законодавством про державну службу, положенням про структурний підрозділ, посадовими інструкціями і Правилами внутрішнього службового розпорядку НСЗУ, а також пункту 8 розділу 3 посадової інструкції заступника директора Адміністративного Департаменту, затвердженої 23.12.2022, відповідно до якого до основних обов'язків заступника директора Адміністративного департаменту належить виконання інших завдань за дорученням безпосереднього керівника у межах компетенції департаменту, в порушення яких ОСОБА_1 : письмові пояснення було надано не безпосередньому керівнику ОСОБА_6 на резолюцію до документа від 11.01.2023 № Завдання _2/2023 щодо ігнорування резолюції від 26.12.2023 «До опрацювання та надання відповіді» до листа Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.2022 № 29777-08-22, а уповноваженій особі ОСОБА_7 (пункт 3 на сторінці 2 службової записки від 06.02.2023 № 10-10/55-23), пояснивши, що «це взагалі не може бути завданням, оскільки не мало відношення до Адміністративного департаменту» та не доповівши безпосередньому керівнику ОСОБА_6 про безпосередню участь або бездіяльність в опрацюванні документа від 18.10.2022 № 23981-07-22 щодо вимог Закону України «Про критичну інфраструктуру»;
- не було подано безпосередньому керівнику ОСОБА_6 відповідно до резолюції до документа від 23.01.2023 № Завдання _5/2023 план діяльності з переліком завдань за відповідний період та поденний звіт виконаної роботи згідно 3 основними посадовими обов'язками заступника директора Адміністративного департаменту за резолюцією до документа від 27.01.2023 № Завдання _10/2023.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього наказу, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі по тексту також Закон № 889).
Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави; державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 889 відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями частини першої статті 64 Закону №889 визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 65 Закону №889 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889 дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Частиною першою статті 66 Закону № 889 визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
В силу положень частини четвертої статті 66 Закону № 889 у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.
Частиною першою статті 67 Закону №889 визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 69 Закону №889 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Абзацом 2 частини другої статті 69 Закону №889 визначено, що дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб'єкт призначення.
В силу положень частин десятої та одинадцятої статті 69 Закону №889 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Згідно зі статтею 71 Закону №889 порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; порядок формування дисциплінарної комісії; порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.
З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина перша статті 73 Закону №889).
Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону №889 дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення (частина перша статті 75 Закону №889).
Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої статті 77 Закону №889 рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).
Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Системний аналіз означених положень Закону дає підстави для висновку про покладення на державних службовців певних обов'язків, перелік яких міститься, зокрема в статті 8 Закону №889. Невиконання ж покладених на державного службовця обов'язків чи неналежне їх виконання може призвести до притягнення його до дисциплінарної відповідальності у випадку встановлення під час службового розслідування вчинення таким державним службовцем дисциплінарного проступку. При цьому, в залежності від характеру вчиненого дисциплінарного проступку Законом №889 визначено види застосовних дисциплінарних стягнень, серед яких догана.
Водночас, обов'язковою передумовою для застосування до державного службовця одного з видів дисциплінарної відповідальності є встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
Тобто, для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, законодавство передбачає необхідність встановлення вини такої особи за результатами проведення службового розслідування / дисциплінарного провадження.
Такий правовий висновок викладено, зокрема, Верховним Судом у постанові від 29.06.2021 у справі № 200/8522/19-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 97976488).
Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі по тексту також Порядок №1039).
Пунктом 2 Порядку №1039 визначено, що процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Пунктами 3, 4 Порядку №1039 визначено, що рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає: міністр - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб'єкт призначення - стосовно інших державних службовців.
Дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Згідно пунктів 7, 8, 10 та 11 Порядку №1039 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна
ОСОБА_8 стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб'єкт призначення.
Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі.
Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів. Склад дисциплінарної комісії затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі.
До складу дисциплінарної комісії повинно бути включено щонайменше одну особу, яка має юридичну освіту, а також представника служби управління персоналом, які є працівниками органу, в якому утворюється відповідна дисциплінарна комісія.
Не можуть бути залучені до роботи Комісії, дисциплінарної комісії представники державного органу, особисто заінтересовані у результатах дисциплінарного провадження та безпосередньо підпорядковані особі, стосовно якої здійснюється дисциплінарне провадження.
Судом встановлено, що наказом НСЗУ від 11.04.2023 №224 утворено дисциплінарну комісію у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Позивач звернувся до Голови НСЗУ листом від 17.04.2023 №10-10/136-23, зазначаючи про сумніви в неупередженості, об'єктивності та справедливості дисциплінарної комісії, оскільки ОСОБА_14 був у складі комісії з розгляду скарг позивача, якою не виявлено порушень прав позивача; ОСОБА_15 є безпосереднім керівником ОСОБА_16 , що була у складі комісії; ОСОБА_11 є підлеглою ОСОБА_15 та колегою ОСОБА_16 .
Листом НСЗУ від 21.04.2023 №3-12/5-23 на означений лист позивача повідомлено, що формування складу дисциплінарної комісії здійснено з дотриманням вимог законодавства.
Водночас, суд зауважує, що позивачем не надано належних обґрунтувань наявності сумнівів в неупередженості, об'єктивності та справедливості членів дисциплінарної комісії, наслідком чого є відсутність підстав для прийняття до уваги означених доводів.
Посилання позивача на пункт 15 та абзац 2 пункту 21 Порядку №1039 відхиляються судом як такі, що не є застосовними в межах спірних відносин, оскільки в силу положень абзацу 1 пункту 8 Порядку №1039 дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», є Комісія з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія), у той час як посада державної служби, яку займає позивач, відноситься до категорії «Б».
Положеннями абзаці 1-3 пункту 19-1 Порядку №1039 визначено, що члени Комісії, дисциплінарної комісії, державний службовець та інші особи, які є учасниками дисциплінарного провадження, у разі наявності поважних причин можуть брати участь у засіданні дистанційно в режимі відеоконференції, повідомивши про такі причини головуючому на засіданні Комісії, голові дисциплінарної комісії шляхом використання засобів електронної комунікації не пізніше ніж як за один день до проведення засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія також може прийняти рішення про проведення засідання дистанційно в режимі відеоконференції з використанням відповідних технічних засобів, про що зазначається в протоколі засідання Комісії, дисциплінарної комісії.
Перед початком засідання Комісії, дисциплінарної комісії її члени, державний службовець, а також інші особи, які беруть участь у засіданні дистанційно у випадках, визначених абзацами першим і другим цього пункту, пред'являють паспорт громадянина України або інший документ, який посвідчує особу.
Позивач наголошує на відсутності у протоколах №1 від 12.04.2023 та №7 від 08.05.2023, які відбувалися в режимі онлайн, будь-якої інформації щодо пред'явлення паспортів присутніми на засіданнях членами дисциплінарної комісії.
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії протоколів засідань дисциплінарної комісії, судом встановлено, що у протоколах засідань, які відбувалися в онлайн форматі, №1 від 12.04.2023 та №7 від 08.05.2023 не зафіксовано інформацію щодо пред'явлення паспортів присутніми на засіданнях членами дисциплінарної комісії. У протоколах №3 від 01.05.2023, №4 від 03.05.2023, №5 від 04.05.2023, №6 від 05.05.2023, №8 від 15.05.2023, №9 від 22.05.2023 зазначено про офлайн формат в приміщенні адміністративної будівлі.
Водночас, суд зауважує, що положеннями Порядку №1039 не передбачено фіксацію інформації щодо пред'явлення паспорту громадянина України або іншого документу, який посвідчує особу, у протоколах засідань дисциплінарної комісії.
При цьому, відсутність зафіксованої у відповідних протоколах інформації щодо пред'явлення паспортів присутніми на засіданнях членами дисциплінарної комісії, на переконання суду, не свідчить про фактичне не вчинення ними таких дій.
Відповідно до пункту 30 Порядку №1039 після завершення формування дисциплінарної справи комітет з дисциплінарних проваджень або секретар дисциплінарної комісії передають її відповідно Комісії або дисциплінарній комісії та повідомляють про це головуючому на засіданні Комісії або голові дисциплінарної комісії з метою призначення дати засідання для її розгляду.
Під час проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії дистанційно в режимі відеоконференції ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи членів Комісії, дисциплінарної комісії забезпечується відповідно комітетом з дисциплінарних проваджень або секретарем дисциплінарної комісії шляхом застосування технічних засобів та/або шляхом надання електронних копій матеріалів дисциплінарної справи з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації, зокрема персональних даних.
Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №1039 дисциплінарна справа формується з урахуванням вимог порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого НАДС.
Тривалість формування дисциплінарної справи не може перевищувати 20 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб'єктом призначення, але не більш як до 30 календарних днів.
Формує дисциплінарну справу та здійснює її підготовку до розгляду: Комісією - комітет з дисциплінарних проваджень; дисциплінарною комісією - секретар.
Дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження (пункт 4 Порядку №1039).
Тобто, датою початку формування дисциплінарної справи позивача є дата видання наказу про порушення дисциплінарного провадження від 10.04.2023 №220.
Відповідно до пункту 30 Порядку №1039 після завершення формування дисциплінарної справи комітет з дисциплінарних проваджень або секретар дисциплінарної комісії передають її відповідно Комісії або дисциплінарній комісії та повідомляють про це головуючому на засіданні Комісії або голові дисциплінарної комісії з метою призначення дати засідання для її розгляду.
Під час проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії дистанційно в режимі відеоконференції ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи членів Комісії, дисциплінарної комісії забезпечується відповідно комітетом з дисциплінарних проваджень або секретарем дисциплінарної комісії шляхом застосування технічних засобів та/або шляхом надання електронних копій матеріалів дисциплінарної справи з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації, зокрема персональних даних.
З протоколу засідання дисциплінарної комісії №3 від 01.05.2023 вбачається, що членами дисциплінарної комісії прийнято рішення про завершення збору документів дисциплінарної справи. На засіданні ОСОБА_17 повідомила голові дисциплінарної комісії ОСОБА_18 про завершення підготовки основних матеріалів та формування дисциплінарної справи відповідно до пункту 25 Порядку №1039 в межах строку, визначеного пунктом 27 означеного Порядку і тривала 20 календарних днів з 12.04.2023 по 01.05.2023. В дисциплінарній справі містяться усі передбачені пунктом 25 Порядку №1039 документи. Матеріали та документи сформованої дисциплінарної справи передані на розгляд членам дисциплінарної комісії для їх подальшого розгляду й визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.
По 2 питанню щодо визначення дати засідання дисциплінарної комісії вирішили провести наступні засідання дисциплінарної комісії 03.05.2023, 04.05.2023 та 05.05.2023.
Тобто, матеріали дисциплінарної справи сформовані відповідачем в межах законодавчо визначеного строку 20 календарних днів (з 12.04.2023 по 01.05.2023).
Судом відхиляються доводи позивача щодо формування дисциплінарної справи після 01.05.2023 шляхом долучення до неї протоколів засідання дисциплінарної комісії, оскільки пунктом 30 Порядку №1039 чітко визначено про призначення дати засідання після формування дисциплінарної справи. Водночас, проведення засідання дисциплінарної комісії оформлюється відповідним протоколом, який у подальшому долучається до матеріалів дисциплінарної справи.
З огляду на означені обставини логічним є висновок про формування протоколу засідання дисциплінарної комісії за результатами проведення такого у відповідності до положень пункту 30 Порядку №1039 після завершення формування дисциплінарної справи.
Доводи позивача щодо проведення лише одного засідання після формування дисциплінарної справи спростовуються абзацом 3 пункту 16 Порядку №1039, в якому зазначено, що секретар дисциплінарної комісії здійснює організаційне забезпечення роботи дисциплінарної комісії, формує порядок денний засідань дисциплінарної комісії, забезпечує ведення, формування та зберігання протоколів засідань дисциплінарної комісії, формування матеріалів дисциплінарної справи, їх зберігання, ознайомлення із матеріалами дисциплінарної справи членів дисциплінарної комісії та державного службовця та здійснює інші повноваження, які пов'язані із забезпеченням діяльності дисциплінарної комісії.
Крім того, положеннями пункту 18 Порядку №1039 членам дисциплінарної комісії надано право ініціювати в разі потреби скликання засідання дисциплінарної комісії.
При цьому, Порядком №1039 не встановлено обмеження щодо кількості засідань, які має право провести дисциплінарна комісія.
Щодо доводів позивача про обмеження його права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини шостої статті 74 Закону №889 державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача із запитом на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи листом від 26.05.2023 №10-10/169-23.
Листом НСЗУ від 29.05.2023 №1-01/23-23 позивача повідомлено, що оскільки подання дисциплінарної комісії разом з матеріалами дисциплінарної справи було внесено Голові НСЗУ 26.05.2023, надати позивачу для ознайомлення документи не вбачається за можливе.
29 травня 2023 року позивачем повторно надіслано до НСЗУ запит №10-10/172-23 про надання для ознайомлення матеріали дисциплінарної справи. Запит аналогічного змісту надіслано позивачем 30.05.2023 за №10-10/175-23 .
Листом НСЗУ від 31.05.2023 №3.2.2-04/51-23 позивача повідомлено про можливість ознайомлення з матеріалами справи 01.06.2023 в робочий час.
Матеріали справи містять відмітку позивача про ознайомлення 01.06.2023, про незгоду із поданням дисциплінарної комісії та про намір подати заперечення.
Такі заперечення у формі пояснень позивачем подано до НСЗУ 02.06.2023 вх. №12455-17-23, тобто на наступний день після ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи.
На переконання суду, в означеній частині має місце порушення розумних строків для ознайомлення позивача з матеріалами дисциплінарної справи з наданням йому часу для підготовки пояснень, оскільки з дати винесення дисциплінарною комісією подання (26.05.2023) до дати ознайомлення позивача з матеріалами дисциплінарної справи (01.06.2023) минув майже тиждень, у той час як на підготовку пояснень він мав менше однієї доби з урахуванням часу, витраченого на ознайомлення.
Проте, означена обставина не може слугувати самостійною підставою для задоволення позовних вимог та досліджуватиметься судом у сукупності з іншими обставинами справи.
Щодо висновків Комісії про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, який полягає у перевищення службових повноважень, яке не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, суд зазначає таке.
В резолютивній частині подання від 26.05.2023 зазначено, що дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889, а саме невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, та підстав для притягнення його до відповідальності і рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення «догана», передбачене пунктом 2 частини першої статті 66 Закону №889.
В мотивувальній частині подання від 26.05.2023 зазначено таке.
Директор Адміністративного департаменту ОСОБА_19 звернувся службовою запискою від 02.03.2023 №10-10/79-23, в якій просив порушити дисциплінарне провадження відносно заступника директора Адміністративного департаменту.
Дисциплінарна комісія дослідила обставини щодо можливої наявності в діях ОСОБА_2 ознак дисциплінарних проступків, визначених статтею 65 Закону №889, що стали підставою порушення дисциплінарного провадження, зокрема ОСОБА_19 повідомив про наявність в діях ОСОБА_2 таких дисциплінарних проступків: невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; порушення правил етичної поведінки державних службовців; дії, що шкодять авторитету державної служби; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; порушення Присяги державного службовця.
За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_2 дисциплінарна комісія встановила, що його дії можуть мати ознаки дисциплінарного проступку, а саме: невиконання посадових обов'язків, які визначались директором Адміністративного департаменту резолюціями до документів, та не були виконані ОСОБА_2 .
Резолюцією ОСОБА_4 до документу від 01.12.2022 № Завдання_8/2022 ОСОБА_2 доручено особисто разом із іншими працівниками ( ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ) долучитися з 01.12.2022 на допомогу до виконання завдань у відділі контролю, документального забезпечення та архіву управління документального забезпечення, публічної інформації та розгляду звернень громадян Адміністративного департаменту, а саме до підготовки до засвідчення копій документів, що включає в себе нумерацію сторінок, проставлення штампів, печаток, прошивку документів.
На 5-му засіданні дисциплінарної комісії від 04.05.2023 ОСОБА_19 повідомив, що передумовою даного завдання було звернення в робочому порядку начальника даного управління ОСОБА_22 допомогти завіряти копії, прошивати велику кількість документів. ОСОБА_19 оперативно відреагував і створив особисте доручення на ОСОБА_2 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 з цього приводу. Зі слів ОСОБА_4 дане завдання виконали тільки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , а ОСОБА_27 не виконав, хоча, на думку директора Адміністративного департаменту, міг би організувати цю роботу, підключити ще працівників з відділу інженерно-технічного забезпечення, які не були навантажені основною роботою, і могли до кінця робочого дня доєднатися на допомогу.
Про виконання даного доручення ОСОБА_27 в письмових поясненнях від 24.04.2023 № 10-10/141-23 на запит дисциплінарної комісії від 14.04.2023 № 3.1.2-04/36-23 зазначив, що всю допомогу надано, яку потребував відділ. Проте, на питання дисциплінарної комісії, яку саме допомогу він надав особисто?» (протокол від 05.05.2023 № 6) ОСОБА_27 відповів, що «Особисто до мене ніхто не звертався з відділу. Це мені ОСОБА_19 доручив без конкретики».
Також, на думку ОСОБА_2 , це завдання не має суті та вважається перевищенням службових повноважень з боку ОСОБА_4 як директора Адміністративного департаменту.
В свою чергу, дисциплінарною комісією досліджено посадові обов'язки ОСОБА_2 та відповідно до пункту 5 розділу 3 посадової інструкції заступника директора Адміністративного департаменту, затвердженої 01.10.2021, визначено, що до посадових обов'язків ОСОБА_2 відноситься забезпечення документообігу в НСЗУ, єдиного порядку документування, управлінської інформації і роботи з документами.
Однак на засіданні дисциплінарної комісії ОСОБА_27 наголосив, що це має робити директор Адміністративного департаменту, що все було організовано.
Отже, враховуючи викладені обставини, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях ОСОБА_2 має місце невиконання доручення директора Адміністративного департаменту від 01.12.2022 (№ Завдания_8/2022) тим самим допущено порушення пункту 8 частини першої статті 8 та частини другої статті 9 Закону №889, пункту 48 Положення про Адміністративний департамент НСЗУ, затвердженого наказом НСЗУ від 07.12.2022 № 675 (далі по тексту також Положення №675).
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 8 Закону №889 державний службовець зобов'язаний виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 9 Закону №889 державний службовець зобов'язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Під час виконання своїх обов'язків державний службовець не зобов'язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.
Пунктом 48 Положення №675 визначено, що права, обов'язки і відповідальність директора Департаменту і його заступника визначаються законодавством про державну службу, цим Положенням, посадовими інструкціями і Правилами внутрішнього трудового розпорядку НСЗУ.
Відповідно до посадової інструкції заступника директора Адміністративного департаменту, затвердженої Голови НСЗУ 23.12.2022, до основних обов'язків входить:
1) забезпечення здійснення контролю за технічним станом і експлуатацією адміністративної будівлі НСЗУ та забезпечення благоустрою прилеглої території;
2) Забезпечення якісних побутових умов для зручності роботи працівників НСЗУ;
3) впровадження системи енергетичного менеджменту для ефективного споживання енергії/енергетичних ресурсів та комунальних послуг і запобігання нераціональному використанню коштів на їхню оплату;
4) організація матеріально-технічного забезпечення НСЗУ необхідними для її діяльності засобами і ресурсами;
5) забезпечення документообігу в НСЗУ, єдиного порядку документування управлінської інформації і роботи з документами;
6) контроль за опрацюванням, розглядом та наданням своєчасної відповіді на звернення громадян і запити на інформацію, що надійшли до НСЗУ, відповідно до положень законів України «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації»;
7) контроль за оприлюдненням НСЗУ публічної інформації відповідно до вимог законодавства про доступ до публічної інформації та контроль і координація оприлюднення відповідними структурними підрозділами НСЗУ наборів даних у формі відкритих даних згідно з вимогами законодавства;
8) виконання інших завдань за дорученням безпосереднього керівника у межах компетенції департаменту.
З тексту завдання від 01.12.2022 №_8/2022 вбачається, що директор Адміністративного департаменту ОСОБА_19 у зв'язку із надходженням значної кількості документів, які необхідно терміново засвідчити відповідно до вимог законодавства, а також з огляду на велике навантаження на працівників відділу контролю, документального забезпечення та архіву управління документального забезпечення, публічної інформації та розгляду звернень громадян Адміністративного департаменту, пов'язане із відсутністю одного працівника (лікарняний), значної кількості вхідної і вихідної документації, яку необхідно опрацювати, просить ОСОБА_1 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 особисто долучитися з 01.12.2022 на допомогу до виконання завдань у зазначеному Відділі, а саме до підготовки до засвідчення копій документів, що включає в себе нумерацію сторінок, проставлення штампів, печаток, прошивку документів. На завданні прописом дописано навпроти прізвища позивача - «проігноровано повністю».
З протоколу №5 засідання дисциплінарної комісії від 04.05.2023 вбачається, що ОСОБА_19 щодо завдання №_8/2022 від 01.12.2022 розповів дисциплінарній комісії, що завдання полягало у залученні особисто ОСОБА_2 до виконання посадових обов'язків в частині роботи з паперовими документами. Причиною появи даного завдання було звернення в робочому порядку начальника даного управління ОСОБА_22 допомогти завіряти копії, прошивати велику кількість документів. ОСОБА_19 оперативно відреагував і створив особисте доручення на ОСОБА_2 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 з цього приводу. Зі слів ОСОБА_4 дане завдання виконали тільки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , а ОСОБА_27 не виконав, хоча, на думку директора Адміністративного департаменту, міг би організувати цю роботи, підключити ще працівників з відділу інженерно-технічного забезпечення, які не були навантажені основною роботою і могли до кінця робочого дня доєднатися на допомогу.
З пояснень позивача від 02.06.2023 щодо означеного питання вбачається, що поставлена директором Адміністративного департаменту задача №_8/2022 не містить жодних конкретних дій. Крім того, дисциплінарною комісією не залучено представників зазначеного відділу та управління, не отримано пояснення щодо обставин справи. Також позивач зауважує, що відповідно до його посадової інструкції передбачено забезпечення документообігу в НСЗУ. Проте, ОСОБА_30 не зазначено, що саме не забезпечив позивач.
Дослідивши наявні матеріали дисциплінарної справи, судом встановлено, що згідно Завдання №_8/2022 від 01.12.2022 директором Департаменту М. Газізовим доручено, зокрема, позивачу особисто долучитися з 01.12.2022 на допомогу до виконання завдань «у зв'язку із надходженням значної кількості документів, які необхідно терміново засвідчити відповідно до вимог законодавства, а також з огляду на велике навантаження на працівників відділу контролю, документального забезпечення та архіву управління документального забезпечення, публічної інформації та розгляду звернень громадян Адміністративного департаменту, пов'язаним із відсутністю одного працівника (лікарняний), значної кількості вхідної і вихідної документації, яку необхідно опрацювати».
В свою чергу, як вбачається з пояснень ОСОБА_4 , причиною появи даного завдання було звернення в робочому порядку начальника відділу контролю, документального забезпечення та архіву управління документального забезпечення, публічної інформації та розгляду звернень громадян Адміністративного департаменту ОСОБА_22 допомогти завіряти копії, прошивати велику кількість документів, на яке він оперативно відреагував і створив особисте доручення, зокрема, на ОСОБА_2 .
Водночас, матеріали дисциплінарної справи не містять жодних доказів на підтвердження звернення до ОСОБА_4 в робочому порядку начальника відділу контролю, документального забезпечення та архіву управління документального забезпечення, публічної інформації та розгляду звернень громадян Адміністративного департаменту ОСОБА_22 з відповідним проханням, як і відсутні докази, які б підтверджували обґрунтованість створення ним особистого доручення саме відносно позивача, до повноважень якого не відноситься підготовка до засвідчення копій документів, що включає в себе нумерацію сторінок, проставлення штампів, печаток, прошивку документів.
Крім того, відповідачем не надано пояснень щодо невідповідності підстави для створення Завдання №_8/2022 від 01.12.2022, зазначеної у такому Завданні (у зв'язку із надходженням значної кількості документів, які необхідно терміново засвідчити відповідно до вимог законодавства, а також з огляду на велике навантаження на працівників відділу контролю, документального забезпечення та архіву управління документального забезпечення, публічної інформації та розгляду звернень громадян Адміністративного департаменту, пов'язаним із відсутністю одного працівника (лікарняний), значної кількості вхідної і вихідної документації, яку необхідно опрацювати), із вказаної у поясненнях директором Адміністративного департаменту ОСОБА_30 (звернення в робочому порядку начальника відділу контролю, документального забезпечення та архіву управління документального забезпечення, публічної інформації та розгляду звернень громадян Адміністративного департаменту ОСОБА_22 допомогти завіряти копії, прошивати велику кількість документів).
Щодо заявленої у поданні думки директора Адміністративного департаменту, відповідно до якої позивач міг би організувати цю роботи, підключити ще працівників з відділу інженерно-технічного забезпечення, які не були навантажені основною роботою і могли до кінця робочого дня доєднатися на допомогу, суд відхиляє її з огляду на те, що завданням було чітко визначено, що ОСОБА_27 повинен був особисто долучитися з 01.12.2022 на допомогу до виконання завдань у зазначеному Відділі.
Таке завдання, на переконання суду, суперечить викладеним у посадовій інструкції позивача обов'язкам забезпечення організації документообігу в НСЗУ, єдиного порядку документування управлінської інформації і роботи з документами.
При цьому, матеріали справи не містять жодних розпорядчих документів, як то наказ чи розпорядження, прийнятих НСЗУ, щодо тимчасового покладення на позивача обов'язків з підготовки до засвідчення копій документів, що включає в себе нумерацію сторінок, проставлення штампів, печаток, прошивку документів.
Суд вважає за необхідне ще раз наголосити на тому, що завданням №_8/2022 від 01.12.2022 на позивача не покладався обов'язок забезпечити організацію підготовки до засвідчення копій документів, що включає в себе нумерацію сторінок, проставлення штампів, печаток, прошивку документів. Означеним завданням позивачу доручено особисто долучитися до вчинення означених дій без конкретизації періоду долучення до виконання таких завдань, обсягу їх виконання тощо.
Таким чином, враховуючи означені вище обставини, суд дійшов висновку про недоведеність під час здійснення дисциплінарного провадження відносно позивача порушення ним пункту 8 частини першої статті 8 та частини другої статті 9 Закону №889, пункту 48 Положення №675, а також пункту 5 розділу 3 посадової інструкції заступника директора Адміністративного департаменту, затвердженої 01.10.2021 щодо покладеного на нього виконання завдання від 01.12.2022 № Завдання 8/2022.
Крім того, у поданні зазначено, що відповідно до змісту доручення ОСОБА_4 від 11.01.2023 № Завдання_2/2023, ОСОБА_27 мав надати письмові пояснення щодо його ігнорування резолюції від 26.12.2023 «до опрацювання та надання відповіді» на лист МОЗ № 29777-08-22 від 23.12.2022 та доповісти про безпосередню участь або бездіяльність у опрацюванні документу № 23981-07-22 від 18.10.2022 щодо вимог Закону України «Про критичну інфраструктуру».
До НСЗУ від МОЗ України надійшло три листи щодо питання критичної інфраструктури, а саме, до 15.01.2023 подати звіт про виконання оператором критичної інфраструктури повноважень, визначених Законом України «Про критичну інфраструктуру».
Перший лист від 18.10.2022 № 23981-07-22, розписаний заступником Голови НСЗУ ОСОБА_31 на ОСОБА_32 , директора Департаменту інформаційних технологій (головний виконавець) та на В. Назаревича (співвиконавець), який на той період виконував обов'язки директора Адміністративного департаменту.
Другий лист від 23.12.2022 № 29777-08-22, розписаний Головою НСЗУ ОСОБА_33 на ОСОБА_32 , директора Департаменту інформаційних технологій (головний виконавець) та співвиконавців, серед яких ОСОБА_19 , директор Адміністративного Департаменту. ОСОБА_19 , в свою чергу, розписав на заступника директора Адміністративного департаменту ОСОБА_2 . Департаменту інформаційних технологій як головному виконавцю інформація була надана письмово службовими записками від трьох підрозділів (Департаменту управління персоналом, Сектору мобілізаційної роботи, головного спеціаліста з питань цивільного захисту).
Третій лист від 19.01.2023 № 1000-08-23, розписаний Головою НСЗУ ОСОБА_33 на головного виконавця ОСОБА_32 , директора Департаменту інформаційних технологій, та співвиконавців, в тому числі і М. Газізова, директора Адміністративного департаменту.
В свою чергу ОСОБА_19 розписав на начальника господарського управління Адміністративного департаменту ОСОБА_34 , який надав інформацію Департаменту інформаційних технологій як головному виконавцю.
В кінцевому результаті відповідь на лист МОЗ України була підготовлена головним спеціалістом відділу інформаційної безпеки та розподілу доступів управління інфраструктури та підтримки Департаменту інформаційних технологій ОСОБА_35 та надана листом від 20.01.2023 № 2381/8-06-23.
3 письмових пояснень, наданих на запит дисциплінарної комісії (від 14.04.2023 № 3.1.2-04/36), та озвучених на 6-му засіданні дисциплінарної комісії ОСОБА_27 зазначив, що надав пояснення не на ОСОБА_4 , а на уповноважену особу ОСОБА_7 (службова записка № 10-10/55-23 від 06.02.2023 (пункт 3 на сторінці 2), що «це взагалі не може бути завданням, оскільки не мало відношення до Адміністративного департаменту», «якби ОСОБА_19 ознайомився із переліком секторів критичної інфраструктури та Положенням про Адміністративний департамент, то скасував зазначене нікчемне завдання» і, на думку ОСОБА_2 , мета дій ОСОБА_4 - пошук методів припинення роботи ОСОБА_2 як викривача.
Отже, враховуючи викладені обставини, дисциплінарна комісія дійшла висновку, в діях ОСОБА_2 має місце невиконання доручення директора Адміністративного департаменту від 11.01.2023 № Завдання 2/2023, яке полягало у наданні письмових пояснень щодо виконання резолюції «до опрацювання та надання відповіді», а також доповісти про безпосередню участь або бездіяльність у опрацюванні документу № 23981-07-22 від 18.10.2022 щодо вимог Закону України «Про критичну інфраструктуру».
В процесі дослідження обставин дисциплінарної справи, що могли містити ознаки дисциплінарного проступку дисциплінарна комісія вважає, що в діях ОСОБА_2 наявне порушення пункту 8 частини першої статті 8 та частини другої статті 9 Закону, пункту 48 Положення № 675 та пункту 8 розділу 3 посадової інструкції заступника директора Адміністративного департаменту, затвердженої 23.12.2022.
Судом встановлено, що відповідно до доручення ОСОБА_4 від 11.01.2023 до документу від 11.01.2023 № Завдання _2/2023 ОСОБА_27 мав надати письмові пояснення щодо ігнорування ним резолюції ОСОБА_4 «до опрацювання та надання відповіді» від 26.12.2022 на лист Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.2022 №29777-08-22, а також доповісти про безпосередню участь або бездіяльність позивача в опрацюванні документу №23981-07-22 від 18.10.2022 щодо вимог Закону України «Про критичну інфраструктуру» в постанові Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 №1175 «Деякі питання інформації у сфері захисту критичної інфраструктури».
Наказом НСЗУ від 29.03.2019 №88 затверджено Інструкцію з діловодства в Національній службі здоров'я України (далі по тексту також Інструкція), відповідно до пункту 170 якої відповідальність за виконання документа несуть особи, зазначені у розпорядчому документі, резолюції керівництва НСЗУ, та працівники, яким безпосередньо доручено виконання.
Головний виконавець організовує роботу співвиконавців, зокрема визначає строки подання ними пропозицій, порядок погодження і підготовки проєкту документа.
Співвиконавці відповідають за підготовку на належному рівні та своєчасне подання виконавцю пропозицій. У разі несвоєчасного подання пропозицій співвиконавцями головний виконавець інформує про це керівника, який надав доручення.
Співвиконавці повинні ознайомитись та опрацювати копію документа/доручення та в межах компетенції, зважаючи на терміни його виконання, своєчасно надати свої пропозиції головному виконавцю. У разі, якщо термін виконання доручення не визначений і становить 30 днів, такі пропозиції надаються за 15 днів до його закінчення; якщо доручення має термін «терміново» - за 3 дні; «невідкладно» - у день підписання доручення.
Зміна виконавців доручень керівництва НСЗУ здійснюється лише особою, що дала це доручення, за умови надання обґрунтованого пояснення.
Положеннями частини шостої статті 9 Закону №889 визначено, що державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов'язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов'язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.
Водночас, матеріали дисциплінарної справи не містять жодних доказів вчинення позивачем передбачених частиною шостою статті 9 Закону №889 дій, наслідком чого є наявність у суду підстав вважати, що позивач не вважав незаконними доручення директора Адміністративного департаменту, викладені у формі резолюції «до опрацювання та надання відповіді» від 26.12.2022 на лист Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.2022 №29777-08-22, а також щодо опрацювання документу №23981-07-22 від 18.10.2022 щодо вимог Закону України «Про критичну інфраструктуру» в постанові Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 №1175 «Деякі питання інформації у сфері захисту критичної інфраструктури».
Суд зазначає, що суб'єктивна думка позивача щодо того, що означені вище завдання не мають відношення до Адміністративного департаменту без документального та нормативного підтвердження не нівелюють обов'язку відреагувати на завдання за дорученням безпосереднього керівника у межах компетенції департаменту, зокрема і з урахуванням положень частини шостої статті 9 Закону №889.
З урахуванням означеного, суд дійшов висновку, що в межах означеного епізоду має місце невиконання позивачем доручення директора Адміністративного департаменту від 11.01.2023 № Завдання 2/2023, яке полягало у наданні письмових пояснень щодо виконання резолюції «до опрацювання та надання відповіді», а також доповісти про безпосередню участь або бездіяльність у опрацюванні документу № 23981-07-22 від 18.10.2022 щодо вимог Закону України «Про критичну інфраструктуру».
Також у поданні зазначено, що у зв'язку з надходженням від заступника директора Адміністративного департаменту ОСОБА_2 повідомлення про наявність конфлікту інтересів щодо нього у директора Адміністративного департаменту М. Газізова та заступника Голови НСЗУ ОСОБА_31 від 16.01.2023 №10-10/16-23, а також надходження від директора Адміністративного департаменту ОСОБА_4 повідомлення про потенційний конфлікт інтересів від 18.01.2023 року № 10-10/21-23.
На виконання наказу НСЗУ від 19.01.2023 № 24 «Про врегулювання конфлікту інтересів» ОСОБА_30 в межах повноважень надано доручення від 23.01.2023 № Завдання _5/2023 та від 27.01.2023 № Завдання_10/2023, згідно яких ОСОБА_2 доручалося подати за період з 23 по 27 січня 2023 року план діяльності з переліком завдань та поденний звіт виконаної роботи згідно з основними посадовими обов'язками заступника директора Адміністративного департаменту.
На доручення безпосереднього керівника ОСОБА_4 від 23.01.2023 № Завдання _5/2023 ОСОБА_27 надав відповідь (службова записка від 23.01.2023 № 10-10/33-23), в якій зазначив, що, на його думку, саме ОСОБА_36 доручено забезпечити складання щотижневого плану і делегування таких прав та повноважень знівельовує суть та зміст наказу НСЗУ від 19.01.2023 № 24. При цьому план ОСОБА_2 не був складений і не наданий безпосередньому керівнику, що свідчить про невиконання завдання.
Водночас, ОСОБА_27 на доручення безпосереднього керівника від 27.01.2023 № Завдання _10/2023 з власної ініціативи надав звіт про роботу за відповідний період уповноважений особі на проведення зовнішнього контролю, т.в.о. заступника Голови НСЗУ ОСОБА_7 , яка не є його безпосереднім керівником, не доручала йому подавати їй звіт.
В свою чергу ОСОБА_19 , не отримавши від ОСОБА_2 звіту про виконану роботу за відповідний період на своє доручення від 27.01.2023 № Завдання_10/2023, самостійно склав звіт та подав уповноваженій особі на виконання підпункту 3 пункту 3 наказу НСЗУ від 19.01.2023 № 24 (службова записка від 30.01.2023 № 10-10/44-23).
Пункт 8 частини першої статті 8 Закону №889 визначає, що державний службовець зобов'язаний виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 48 Положення № 675, права, обов'язки і відповідальність директора Департаменту і його заступника визначаються законодавством про державну службу, цим Положенням, посадовими інструкціями і Правилами внутрішнього службового розпорядку.
Пунктом 8 розділу 3 посадової інструкції заступника Директора Адміністративного департаменту, затвердженої Головою НСЗУ від 23.12.2022, передбачено виконання інших завдань за дорученням безпосереднього керівника у межах компетенції департаменту.
З огляду на вищевикладене, дисциплінарною комісією встановлено факт невиконання ОСОБА_2 доручень безпосереднього керівника ОСОБА_4 щодо складання тижневого плану роботи, та інформації щодо виконання завдань.
Таким чином, в діях державного службовця дисциплінарна комісія вбачає наявність порушень, визначених пунктом 8 частини першої статті 8 та частиною другою статті 9 Закону №889, пункту 48 Положення № 675, а також пункту 8 розділу 3 посадової інструкції заступника директора Адміністративного Департаменту, затвердженої 23.12.2022.
Судом встановлено, що наказом НСЗУ від 19.01.2023 №24 «Про врегулювання конфлікту інтересів» у зв'язку із надходженням від ОСОБА_2 повідомлення про наявність конфлікту інтересів у ОСОБА_4 та ОСОБА_31 від 16.01.2023 №10-10/16-23, а також надходження від ОСОБА_4 повідомлення про потенційний конфлікт інтересів від 18.01.2023 №10-10/21-23, з метою врегулювання потенційного конфлікту інтересів застосовано зовнішній контроль за виконанням ОСОБА_30 службових повноважень, пов'язаних з координацією та оцінкою роботи ОСОБА_2 .
Визначено особою, уповноваженою за проведення зовнішнього контролю, т.в.о. заступника Голови НСЗУ ОСОБА_7 , а в разі її відсутності (з поважних причин) - Головою НСЗУ.
Директору Адміністративного департаменту ОСОБА_37 , зокрема, наказано забезпечити складання щотижневого плану роботи заступника директора Адміністративного департаменту ОСОБА_2 та подання його на погодження уповноваженій особі на проведення зовнішнього контролю; щотижня у письмовому вигляді надавати уповноваженій особі на проведення зовнішнього контролю на перевірку інформацію (звіт) щодо виконання завдань (доручень) ОСОБА_2 з метою здійснення оцінки його роботи.
Завданням від 23.01.2023 №_5/2023 відповідно до наказу НСЗУ від 19.01.2023 №24 позивачу доручено до 16:00 23.01.2023 письмово надати директору Адміністративного департаменту на погодження план діяльності та перелік робочих завдань на поточний тиждень (23-27.01.2023) згідно з основними посадовими обов'язками заступника директора Адміністративного департаменту.
Позивач службовою запискою від 23.01.2023 №10-10/33-23 на виконання означеного завдання повідомив, що забезпечення складання такого плану та подання його на погодження уповноваженій особі доручено ОСОБА_37 . Делегування таких прав та повноважень знівелює суть та зміст такого наказу.
Електронним документом від 23.01.2023 №10-10/33-23 ОСОБА_19 звернувся до ОСОБА_2 та зазначив, що підпункт 2 пункту 3 наказу від 19.01.2023 №24 передбачає директору Адміністративного департаменту «забезпечити складання щотижневого плану заступника директора Адміністративного департаменту, а не написати його замість позивача. Зазначено, що посада позивача передбачає здатність самостійно планувати робочий час, розпізнавати і створювати можливості, пропонувати нові ідеї для підвищення ефективності і розвитку організації та здатність організовувати свою роботу та роботу команди максимально ефективно.
Доручення директора Адміністративного департаменту від 23.01.2023 №_5/2023 надане з метою забезпечити складання щотижневого плану позивача та передбачало виявлення у нього та врахування при погодженні його плану роботи на тиждень такі важливі компетенції як ініціативність та управління організацією роботи, що ґрунтуються на організаційних цінностях НСЗУ. Завдання не виконано.
Електронним документом від 27.01.2023 ОСОБА_19 звернувся до ОСОБА_2 . В означеному документі вказано, що з огляду на невиконання позивачем доручення від 23.01.2023 № Завдання _5/2023, що унеможливило виконання підпункту 2 пункту 3 наказу від 19.01.2023 №24, просить надати поденний звіт виконаної ним роботи згідно з основними посадовими обов'язками заступника директора Адміністративного департаменту в період 23-27.01.2023 та запропонувати власне бачення щодо актуального переліку завдань на наступний тиждень згідно з посадовою інструкцією.
У службовій записці від 27.01.2023 №10-10/42-23, поданій позивачем до ОСОБА_7 , зазначено, що директором Адміністративного департаменту не виконуються положення наказу від 19.01.2023 №24 та з власної ініціативи подано звіт про виконану роботу за період « 23-17.01.2023».
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ОСОБА_30 складено звіт та подано його уповноваженій особі службовою запискою від 30.01.2023 №10-10/44-23.
Водночас, дослідивши документ від 30.01.2023 з номером 10-10/44-23, судом встановлено, що означений документ є службовою запискою, якою надано на перевірку ОСОБА_7 як уповноваженій особі на проведення зовнішнього контролю, тижневий звіт щодо виконання завдань (доручень) заступником директора Адміністративного департаменту ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 3 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі по тексту також Закон № 1700-VII) суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Згідно статті 29 Закону №1700-VII зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:
1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
3) обмеження доступу особи до певної інформації;
4) перегляду обсягу службових повноважень особи;
5) переведення особи на іншу посаду;
6) звільнення особи.
Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.
В силу положень статті 33 Закону №1700-VII службові повноваження здійснюються особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняною до неї особи під зовнішнім контролем у разі, якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення.
Зовнішній контроль здійснюється в таких формах:
1) перевірка працівником, визначеним керівником органу, підприємства, установи, організації, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються особою або відповідним колегіальним органом з питань, пов'язаних із предметом конфлікту інтересів;
2) виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника;
3) участь уповноваженої особи Національного агентства в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу.
У рішенні про здійснення зовнішнього контролю визначаються форма контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також обов'язки особи у зв'язку із застосуванням зовнішнього контролю за виконанням нею відповідного завдання, вчиненням нею дій чи прийняття рішень.
З тексту наказу НСЗУ від 19.01.2023 №24 «Про врегулювання конфлікту інтересів» вбачається про застосування такої форми контролю за виконанням ОСОБА_30 службових повноважень, пов'язаних з координацією та оцінкою роботи ОСОБА_2 як забезпечення ОСОБА_30 складання щотижневого плану роботи позивача та подання його на погодження уповноваженій особі на проведення зовнішнього контролю, а також надання ОСОБА_30 щотижня у письмовому вигляді уповноваженій особі на проведення зовнішнього контролю на перевірку інформацію (звіт) щодо виконання завдань (доручень) ОСОБА_2 з метою здійснення оцінки його роботи.
Визначено особою, уповноваженою за проведення зовнішнього контролю, т.в.о. заступника Голови НСЗУ ОСОБА_7 , а в разі її відсутності (з поважних причин) - Головою НСЗУ.
Водночас, судом встановлено, що складання щотижневого плану роботи заступника директора Адміністративного департаменту не входить до повноважень позивача, визначених посадовою інструкцією, копія якої наявна в матеріалах справи.
Крім того, в наказі НСЗУ від 19.01.2023 №24 «Про врегулювання конфлікту інтересів», вказавши на забезпечення ОСОБА_30 складання щотижневого плану роботи, не зазначено про покладення саме на позивача обов'язку його складання.
Також з тексту службової записки директора Адміністративного департаменту ОСОБА_4 від 23.01.2023 №10-10/31-23 вбачається, що завдання із забезпечення складання щотижневого плану роботи позивачу з подальшим щотижневим інформуванням у письмовому вигляді уповноважену особу щодо виконання ним завдань (доручень) з метою здійснення оцінки його роботи ОСОБА_19 вважає нереалістичними та по суті це не вирішує цілей, на які спрямований наказ від 19.01.2023 №24, внісши, зокрема, пропозицію про виключення з цього наказу підпунктів 2 і 3 пункту 3 як таких, що не врегульовують по суті ризиків ескалації конфлікту інтересів і діють виключно в інтересах ОСОБА_1 , або відміну наказу.
Суд зауважує, що матеріали дисциплінарної справи містять план роботи позивача на 01-03.02.2023, тобто, за наступний період, складений ОСОБА_30 , що, на переконання суду, додатково підтверджує покладення такого обов'язку саме на директора Адміністративного департаменту, а не на позивача.
На переконання суду, помилковими є доводи відповідача щодо порушення позивачем пункту 8 розділу 3 посадової інструкції в частині покладення на позивача обов'язку виконання інших завдань за дорученням безпосереднього керівника у межах компетенції департаменту, оскільки завдання від 23.01.2023 №_5/2023 позивачу було доручено не в межах компетенції Адміністративного департаменту, а на виконання наказу від 19.01.2023 №24 «Про врегулювання конфлікту інтересів».
Таким чином, враховуючи означені вище обставини, суд дійшов висновку про недоведеність під час здійснення дисциплінарного провадження відносно позивача порушення ним пункту 8 частини першої статті 8 та частини другої статті 9 Закону №889, пункту 48 Положення №675, а також пункту 8 розділу 3 посадової інструкції заступника директора Адміністративного департаменту щодо покладеного на нього виконання завдання від 23.01.2023 №_5/2023.
Підсумовуючи досліджені під час судового розгляду справи висновки службового розслідування, суд зауважує про підтвердження одного з трьох дисциплінарних порушень, які слугували підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, накладеного спірним наказом.
Як вже зазначалось судом, в силу положень частини першої статті 66 Закону №889 до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.
До висновків про наявність підстав для застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як догана, відповідач дійшов у зв'язку з тим, що вважав підтвердженими три вчинених позивачем дисциплінарних порушення.
Водночас, у суду відсутні підстави вважати, що до таких висновків відповідач дійшов би, виявивши лише одне дисциплінарне порушення, вчинене позивачем. Тобто, встановлення під час здійснення дисциплінарного провадження одного, а не трьох дисциплінарних проступків, вчинених позивачем, об'єктивно могло б вплинути на застосований до нього вид дисциплінарного стягнення.
З урахуванням означеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, судом не досліджуються питання звернень позивача до відповідних правоохоронних органів щодо можливого вчинення корупційних діянь в Адміністративному департаменті як такі, що не є предметом спору у цій справі та не можуть досліджуватися у межах адміністративного судочинства.
Суд також вважає непереконливими посилання позивача на неупередженість та необ'єктивність відповідача з огляду на їх недоведеність документально та нормативно.
На противагу означеному, з подання від 26.05.2023 вбачається, що з 20 підстав, які зазначались у службовій записці директора Адміністративного департаменту як підстави для призначення та проведення службового розслідування відносно позивача, лише 3 зазначено у поданні як такі, що знайшли своє підтвердження.
Доводи позивача щодо неврахування при прийнятті спірного наказу поданих ним пояснень від 02.06.2023 відхиляються судом як необґрунтовані з огляду на відсутність у відповідача законодавчо встановлених мінімальних часових рамок для ознайомлення із наданими поясненнями для врахування їх під час прийняття рішення щодо наявності чи відсутності підстав для застосування дисциплінарного стягнення.
Посилання позивача на подані ним скарги заступника Голови НСЗУ та директора Адміністративного департаменту НСЗУ та звернення не досліджуються судом з огляду на те, що не є самостійним предметом спору у цій справі та не були покладені в основу накладеного на позивача дисциплінарного стягнення спірним наказом.
Щодо доводів позивача про наявність у нього статусу викривача корупції, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 16-2 частини першої статті 3 КПК України викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.
Положеннями статті 1 Закону № 1700-VII визначено, що викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Згідно статті 53-3 Закону № 1700-VII права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Викривач має право:
1) бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені цим Законом;
2) подавати докази на підтвердження своєї заяви;
3) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації;
4) давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати;
5) на безоплатну правничу допомогу у зв'язку із захистом прав викривача;
6) на конфіденційність;
7) повідомляти про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону без зазначення відомостей про себе (анонімно);
8) у разі загрози життю і здоров'ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
9) на відшкодування витрат у зв'язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв'язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
10) на винагороду у визначених законом випадках;
11) на отримання психологічної допомоги;
12) на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;
13) отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.
Права та гарантії захисту викривачів поширюються на близьких осіб викривача.
Частинами першою, другою статті 53-8 Закону №1700-VII передбачено, що викривач не несе юридичної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, поширення зазначеної у повідомленні інформації, незважаючи на можливе порушення таким повідомленням своїх службових, цивільних, трудових чи інших обов'язків або зобов'язань.
Повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону не може розглядатися як порушення умов конфіденційності, передбачених цивільним, трудовим або іншим договором (контрактом).
Частиною другою статті 53-2 Закону №1700-VII передбачено, що вимоги до повідомлень (у тому числі анонімних) про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.
Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
Отже, відповідно до вимог вказаних норм Закону №1700-VII особа вважається викривачем за сукупності таких умов:
здійснити повідомлення повинна фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), у якої наявне переконання, що інформація є достовірною;
наведена у повідомленні інформація має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення іншою особою корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені;
повідомлена особою інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Таким чином, у разі відсутності хоча б однієї вищевказаної умови, особа не може вважатися викривачем.
Враховуючи те, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень регулюються саме Законом №1700-VII, при встановленні, чи набула особа статусу викривача, слід застосовувати вимоги, які містяться не лише в пункті 16-2 частини першої статті 3 КПК України, але і в даному Законі.
При цьому, законодавство України розрізняє заявників та викривачів. Різниця між ними полягає в тому, що будь-яка фізична особа може повідомити про корупцію, якщо переконана, що відома їй інформація є достовірною. Але за відсутності сукупності умов, визначених Законом, фізична особа є заявником і на неї не поширюються права та гарантії захисту викривача.
Відповідно до роз'яснень Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.06.2020 № 5 «Щодо правового статусу викривача» наявність статусу викривача може підтверджуватися документами про повідомлення ним про можливі факти корупційних правопорушень. Такими документами можуть бути:
1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача (зразок додається);
2) копія листа органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних правопорушень;
3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача;
4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією;
5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;
6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв'язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних правопорушень.
Наведений перелік не є вичерпним, наявність статусу викривача в особи у зв'язку із здійсненим нею повідомленням можуть підтверджуватися й іншими документами, виданими уповноваженими органами.
Так, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо упорядкування окремих питань захисту викривачів» від 01.06.2021 №1502-IX До початку роботи Єдиного порталу повідомлень викривачів відповідно до цього Закону: повідомлення приймаються через канали та розглядаються в порядку, які діяли до прийняття цього Закону; підтвердження або непідтвердження статусу викривача здійснюється суб'єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" протягом не більше десяти робочих днів з дня надходження обґрунтованої письмової вимоги особи, яка подала таке повідомлення.
Отже, аналіз вказаного антикорупційного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває статусу викравача лише у випадках передбачених Законом №1700-VII та цей статус обов'язково має бути підтверджений певними документами, виданими уповноваженими органами і лише у цьому випадку на особу розповсюджуються гарантій викравача, передбачені Законом №1700-VII.
Верховний Суд, зокрема у постанові від 11.06.2020 у справі №816/1874/17, досліджував питання статусу викривача і моменту поширення на нього гарантій, передбачених частиною третьою статті 53 Закону України «Про запобігання корупції».
Так, викривач набуває свого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.
З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до положень зазначеної норми особа або член її сім'ї не може бути звільнена у зв'язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
Водночас такий імунітет не є абсолютним і має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв'язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.
Ще одним обов'язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним.
Про наявність зв'язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.
Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дає змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв'язку між виданням спірних наказів із діяльністю позивача, як викривача.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №260/26/19
Верховний Суд наголошує, що з огляду на положення статті 53-3 Закону №1700-VII для надання викривачу державних гарантій захисту, вказані дії суб'єкта владних повноважень (звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності) повинні бути вчинені саме у зв'язку з повідомленням викривачем про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Закон не містить положень щодо того, що викривач не може бути звільнений за інших обставин, у тому числі і у разі вчинення ним дисциплінарного проступку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 420/13302/20.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів наявності у позивача статусу викривача, наслідком чого є відсутність підстав досліджувати питання застосування до нього дисциплінарного стягнення і врахуванням положень законодавства щодо імунітету викривача.
Крім того, суд зазначає, що статус викривача не надає право особі, як держаному службовцю порушувати положення законодавства.
Водночас, відсутність у позивача статусу викривача не впливає на результати розгляду справи.
Доводи позивача щодо наявності в матеріалах дисциплінарної справи декількох копій певних документів відхиляються судом з огляду на те, що в процесі збирання доказів такі документи можуть надаватися разом з поясненнями працівниками НСЗУ та є невід'ємною частиною таких пояснень та, відповідно, матеріалів дисциплінарної справи. Крім того, Порядок №1039 не обмежує кількість копій одного і того ж документа в матеріалах дисциплінарної справи.
Доводи позивача щодо зазначення на сторінці 1 подання від 26.05.2023 неіснуючої постанови КМУ №10039 від 04.12.2023 відхиляються судом з огляду на надання відповідачем пояснень щодо описки у даті затвердження означеної постанови КМУ №1039.
Щодо невідповідності дати підписів членами дисциплінарної комісії протоколів датам самих протоколів, суд зауважує, що положення Порядку №1039 не містять жодних обмежень щодо терміну підписання членами дисциплінарної комісії таких протоколів, наслідком чого є випадки формування таких протоколів датою, відмінною від дати підписання членами дисциплінарної комісії. Крім того, секретарю необхідний час для виготовлення такого протоколу, а членам дисциплінарної комісії - на ознайомлення та підпис, що може зайняти більше 1 робочого дня.
Доводи позивача щодо упередженого, дискримінаційного та необ'єктивного ставлення до нього, мотивовані систематичним допущенням директором Адміністративного департаменту пропуску строку виконання завдань чи їх невиконання без накладення на нього дисциплінарних стягнень відхиляються судом як такі, що не є предметом спору у цій справі.
Також судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо щотижневих службових записок начальника управління документального забезпечення, публічної інформації та розгляду звернень громадян Адміністративного департаменту ОСОБА_22 про невиконані та/або прострочені завдання позивачем з огляду на те, що вони не були підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності спірним наказом.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на адміністративну справу №320/10554/21, в межах якої позивача, звільненого наказом НСЗУ від 05.08.2021 №488-к, поновлено на посаді, а також посилання на подану ним позовну заяву про скасування наказу НСЗУ від 01.11.2022 №802- «Про призначення ОСОБА_6 », як такі, що не стосуються заявлених у цій справі позовних вимог.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 09.06.2023 №166721975.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - НСЗУ.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Національної служби здоров'я України від 02.06.2023 №266-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »..
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Національної служби здоров'я України (ідентифікаційний код 42032422, місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.