про роз'яснення судового рішення
09 травня 2024 року 640/3997/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві заяву Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 1 січня 2012 року та відмови у перерахунку основного розміру пенсії позивачу відповідно до Постанови Kабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року та довідки Фінансово - економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-9/878-1081 від 09 вересня 2020 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивача відповідно до статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року №2262-XII, в розмірі 90% грошового забезпечення з 1 січня 2012 року без обмеження максимальним розміром та з 1 квітня 2019 року відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з врахуванням складових, що вказані в довідці фінансово - економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-9/878-1081 від 09 вересня 2020 року: посадового окладу 9870,00 грн; окладу за військовим званням 1550,00 грн.; надбавки за вислугу років 50% 5710,00 грн; надбавки за особливості проходження служби 91% 15588,30 грн; надбавки за службу в умовах режимних обмежень 70% 6909,00 грн; доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі 20% 1974,00 грн; преміювання 10% 987,00 грн; УСЬОГО: 42588,30 грн.; без обмеження максимальним розміром; судові витрати стягнути з відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2022 року у справі №640/3997/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
· визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово - економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-9/878-1081 від 09 вересня 2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року з 01 квітня 2019 року та обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року максимальним розміром;
· зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово - економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-9/878-1081 від 09 вересня 2020 року з 01 квітня 2019 року, з урахуванням виплаченого;
· зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплаченого;
· в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
· стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) судовий збір в сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 00 коп.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 у справі №640/3997/21 апеляційну скаргу повернуто без розгляду.
Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у цій справі набрало законної сили 17 жовтня 2022 року.
11.10.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про роз'яснення цього рішення суду.
У вказаній заяві Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві просить роз'яснити з якої дати необхідно провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром ОСОБА_1 для виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року по справі №640/3997/21.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена 11.10.2023 судді Колесніковій І.С.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця.
У суду відсутня необхідність щодо виклику учасників справи, у зв'язку з чим дана заява розглянута без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подану заяву, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Вказана норма процесуального права передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Незрозумілість судового рішення є оціночним поняттям, а доцільність роз'яснення судового рішення приймається за розсудом суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв (здоровий глузд, зрозумілість для звичайної розумної людини без юридичної освіти).
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визнання рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту норми вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Так, згідно постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 визначено, що в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, яке здійснюється без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Вказана стаття КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення або можливість неоднакового тлумачення його висновків, що перешкоджає його належному виконанню.
Фактично звернення позивача з цією заявою обумовлене твердженням про те, що позивачем і відповідачем по-різному тлумачиться рішення суду у даній справі, внаслідок чого виникає можливість неналежного виконання такого судового рішення.
Під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення суд виходить з приписів частини 2 статті 6 КАС України, відповідно до якого, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 28 липня 1999 року у справі "ОСОБА_2 проти Італії" (Case of Immobiliare Saffi v. Italy, заява №22774/93, п.63, абз.2 та 3) наголосив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
Дослідивши доводи заяви та інші матеріали справи, суд вважає, що рішення суду підлягає роз'ясненню з наступних підстав.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Службою безпеки України надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 09 вересня 2020 року №21/3/2-П-121/5 довідку ОСОБА_1 від 09 вересня 2020 року №21/3/2-9/878-1081 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
04 листопада 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про проведення перерахунку його пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до довідки Служби безпеки України від 09 вересня 2020 року №21/3/2-9/878-1081.
Листом від 23 листопада 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку його пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до довідки Служби безпеки України від 09 вересня 2020 року №21/3/2-9/878-1081.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопад 2020 року у справі №640/6633/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01 січня 2018 року при перерахунку пенсії ОСОБА_1 основного розміру призначеної пенсії з 90% до 70% суми грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2018 року, виходячи з 90% сум місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахункового листа пенсії ОСОБА_1 , останньому перераховано пенсію з 01 січня 2018 року виходячи з 90% сум місячного грошового забезпечення, проте має місце обмеження максимального розміру пенсії.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі згадуваної довідки та обмеження максимального розміру пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2022 року у справі №640/3997/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово - економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-9/878-1081 від 09 вересня 2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року з 01 квітня 2019 року та обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року максимальним розміром, та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплаченого.
Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року №911-VIII чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016року по 31 грудня 2016року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016року №1774, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року .
Отже, відповідно до частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року №1774, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, протягом 2017-2019 років стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала і не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а отже, внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок відповідає правовим позиціям викладеним в постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 127/4270/17.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 31 грудня 2007 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Розмір пенсії позивача перевищує передбачений законом максимальний розмір та 01 січня 2012 року має місце обмеження максимального розміру пенсії позивача.
Суд зауважує, що дія пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII (яким внесено зміни до Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» ) в частині виключення може бути застосована до позивача, оскільки пенсія йому було призначено до 01 січня 2016 року (у 2007 році).
З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що виплата позивачу пенсії без обмеження максимального розміру повинна була здійснюватися з 1 січня 2012 року.
Таким чином, незалежно від часу, кількості, підстав здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 обмеження її максимальним розміром суперечить статті 17 Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Наведене кореспондується з приписами статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Христов проти України» (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Згідно пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Частинами 2, 4 статті 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 2, 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Засіб є ефективним, тільки якщо він доступний і достатній. Він має бути достатнім не тільки в теорії, а й на практиці (див.: Макфарлейн проти Ірландії, заява № 31333/06, рішення від 10 вересня 2010 року, пункт 114; Ріккарді Піссаті проти Італії, заява № 62361/00, рішення Великої Палати від 29 березня 2006 року, пункт 38), повинен бути ефективним на практиці, й по закону (див.: Ель-Масрі проти Колишньої Югославською Республіки Македонія, заява № 39630/09, рішення від 13 грудня 2012 року, пункт 255; Кудла проти Польщі, заява № 30210/96, рішення від 26 жовтня 2000 року, пункт 152) з урахуванням індивідуальних обставин справи.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Такий висновок робить Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003.
Практика ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) свідчить, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.
Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 71 і 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94)) від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98), від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 98), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.46).
Отже виконання рішення суду щодо виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року пенсії без обмеження її максимальним розміром підлягає постійному застосуванню, і не припиняється будь-яким наступним перерахунком.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 243, 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про роз'яснення рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2022 року у справі №640/3997/21 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Роз'яснити, що за змістом рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2022 року у справі №640/3997/21:
- здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплаченого з 01 січня 2012 року.
Ухвала суду про роз'яснення судового рішення може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Колеснікова І.С.