09 травня 2024 року № 320/47466/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №103650003383 від 19.12.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 навчання у технікумі з 01.09.1981 по 04.10.1982, з 28.10.1984 по 01.03.1986, службу в радянській армії з 09.11.1982 по 27.10.1984, періоди роботи з 07.04.1986 по 06.12. 1989, з 21.12.1989 по 06.07.1993 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2 згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 07.07.1993 по 31.12.2003 до страхового стажу, призначити та виплатити пенсію за віком, починаючи з 23.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв'язку з досягненням віку, який надає право для призначення пільгової пенсії звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло Рішення №103650003383 від 19.12.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
Вважаючи, свої права порушеними у зв'язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення про відмову у призначенні пенсії №103650003383 від 19.12.2022, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у позивача відсутній необхідний страховий та пільговий стаж роботи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуло заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та прийняло Рішення про відмову у призначенні пенсії №103650003383 від 29.12.2022 у зв'язку з відсутністю страхового та пільгового стажу.
Відповідач вказав, що пенсійний вік визначений п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список №2) становить 55 років. Вік заявника 58 років. Необхідний страховий стаж визначений п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список №2) становить 27 років 06 місяців.
Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV становить 12 років 6 місяців.
Страховий стаж заявника становить 20 років 03 місяці 05 днів.
Пільговий стаж становить 02 роки 00 місяців 11 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 07.07.1993 по 31.12.2003, оскільки на печатці відсутній код підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників№58 від 29.07.1993. Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду трудової діяльності необхідно надати уточнюючу довідку, визначену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі «За Мир» Магдалинівського району Дніпропетровської області відповідно трудової книжки НОМЕР_2 з 22.03.1988 по 20.04.1988, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі, що не відповідає вимогам ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Для зарахування стажу вищевказаного періоду трудової діяльності необхідно надати довідку із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі.
До пільгового стажу не зараховано період відповідно до пільгової довідки від 26.03.2020 №73 та довідки від 28.02.2020 №49 з 07.04.1986 по 06.12.1989, оскільки пільгова довідка не відповідає додатку №5, визначеного Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та даний період не підтверджений результатами атестації робочих місць.
Згідно реєстру застрахованих осіб зараховані всі періоди трудової діяльності, зокрема з 1998 року.
Вважаючи протиправним рішенням про відмову у призначенні пенсії №103650003383 від 29.12.2022 позивач звернувся з цим позовом до суду.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
3) чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Згідно статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У разі призначення пенсій на пільгових умовах за нормами ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується п. 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.72 року (далі - Положення), за яким періоди служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах міліції (тощо) прирівнюються за вибором особи чи до роботи, яка передувала, чи до роботи, яка була одразу після військової служби, а навчання в професійно-технічному закладі зараховується до роботи, яка була після його закінчення.
Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» передбачено, що під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або обіймала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання за спеціальністю в професійно-технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією.
У будь-якому разі час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не мають перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Судом встановлено, що позивач у період з 09.11.1981 по 27.10.1984 проходив службу в лавах радянської армії, з 01.09.1984 по 03.03.1986 навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі за спеціальністю «техніка розвідки родовищ корисних копалин», здобув кваліфікацію гірничого техніка-розвідника, отримав диплом молодшого спеціаліста, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 та довідкою №062-19-26 від 24.02.2020, виданою Коледжем геологорозвідувальних технологій КНУ ім. Тараса Шевченка.
Таким чином, служба в лавах радянської армії та навчання в технікумі мають бути зараховані до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до записів трудової книжки (серії НОМЕР_3 ) позивач у періоди:
З 09.11.1981 по 27.10.1984 проходив службу в лавах радянської армії
З 01.09.1984 по 03.03.1986 навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі (дена форма навчання)
З 07.04.1986 по 06.12.1989 працював помічником бурового майстра, бурильником, машиністом бурової установки в Окінській геологічній експедиції
З 21.12.1989 по 06.07.1993 працював машиністом бурової установки 5 розряду ПЗЕ №60 КП «Кіровгеологія» (перейменоване в Кіровське державне геологічне підприємство «Кіровгеологія»).
З 05.07.1993 по 30.03.2007 працював машиністом бурової установки 5 розряду Виробничо-впроваджувальне геологічне мале підприємство «ЗАСНОВНИК».
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 № 1451/11731, встановлено, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки №№ 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Розділом II «Геологорозвідувальні роботи» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою РМ СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «бурильника», «машиніста бурової установи».
Посада «помічника бурильника» вказаним розділом Списку № 2, затвердженого постановою РМ СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 передбачена не була.
У той же час, згідно статті 52 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах.
За змістом ст. 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають: б) працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до ст. 61 цього Закону.
Статтею 56 Закону № 1788 передбачено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до ст. 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до ст. 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 28.02.2020 №65, яка видана Казенним підприємством «Кіровгеологія» позивач у період з 21.12.1989 по 31.12.1991 (02 роки 11 днів) виконував буріння геологорозвідувальних свердловин безпосередньо в польових умовах з повним робочим днем за професією машиніста бурової установки 5 розряду.
Судом встановлено, що саме цей період роботи позивача був зарахований відповідачем до пільгового стажу Список №2.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем до страхового стажу не зараховано період роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 з 07.07.1993 по 31.12.2003, через відсутній код підприємства на печатці, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993. Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду трудової діяльності відповідач роз'яснив позивачу про необхідність надання уточнюючої довідки, визначену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача містяться записи № 13 про призначення 05.07.1993 на посаду та № 14 про звільнення 30.03.2007 з посади машиніста бурової установки 5 розряду Виробничо-впроваджувальне геологічне мале підприємство «ЗАСНОВНИК із зазначенням реквізитів наказів. Записи № 13, 14 трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, та без будь-яких помилок або виправлень. Водночас, дані записи засвідчені печаткою установи, на якій відсутній код ЄДРПОУ або ідентифікаційні код підприємства.
Водночас, відсутність на печатці установи коду ЄДРПОУ або ідентифікаційного коду не робить засвідчений ним запис неправдивим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа №275/615/17.
У свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» (чинної на час звільнення позивача у вказаному періоді) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки посадовими особами підприємства, на якому позивач працював, не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту позивача.
Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача у період з 07.07.1993 по 31.12.2003, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави не враховувати цей період до страхового стажу.
Щодо не зарахування до пільгового стажу період відповідно до пільгової довідки від 26.03.2020 №73 та довідки від 28.02.2020 №49 з 07.04.1986 по 06.12.1989, з 21.12.1989 по 06.07.1993 через не відповідність пільгової довідки додатку №5, визначеного Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та даний період не підтверджений результатами атестації робочих місць, суд зазначає таке.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації №41), відповідно до яких основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до п. 1 Порядку № 442 атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно п. 4 Порядку №442 та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років; відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Пунктами 8, 9 Порядку № 442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за переліком, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження результатів атестації умов праці, проведеної після 21 серпня 1992 року
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Судом встановлено, що посади, на яких позивач працював у спірні періоди передбачена Списком № 2, а тому, період роботи з 07.04.1986 по 06.12.1989, з 21.12.1989 по 06.07.1993 має бути зарахований до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах.
Таким чином, суд дійшов висновку, що навчання в ПТУ з 01.09.1981 по 04.10.1982, з 28.10.1984 по 01.03.1986, служба в радянській армії з 09.11.1982 по 27.10.1984, періоди роботи з 07.04.1986 по 06.12.1989, з 21.12.1989 по 06.07.1993, підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2 згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 07.07.1993 по 31.12.2003 до страхового стажу.
Судом встановлено, що позивачем досягнуто віку 58 років, маючи не менше половини стажу на шкідливих роботах, за наявності передбаченого першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, тобто враховуючи період навчання, службу в армії та роботу за професією позивач має пільгового стажу не менше 7 років і 6 місяців, а тому має право на пенсію за віком за Списком №2.
З огляду на викладене, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №103650003383 від 29.12.2022 про відмову у призначені пенсії.
При цьому пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Згідно частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії 23.12.2022
Суд вважає, що право позивачки порушене незаконним рішенням, має бути відновлено шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зарахувати навчання в ПТУ з 01.09.1981 по 04.10.1982, з 28.10.1984 по 01.03.1986, службу в радянській армії з 09.11.1982 по 27.10.1984, періоди роботи з 07.04.1986 по 06.12.1989, з 21.12.1989 по 06.07.1993 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2 згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 07.07.1993 по 31.12.2003 до страхового стажу, призначити та виплатити пенсію за віком, починаючи з 23.12.2022.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1073,60 грн. згідно з квитанцією ID 0740-3346-4652-6439 від 08.10.2023 року, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №103650003383 від 29.12.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 навчання в технікумі з 01.09.1981 по 04.10.1982, з 28.10.1984 по 01.03.1986, службу в радянській армії з 09.11.1982 по 27.10.1984, періоди роботи з 07.04.1986 по 06.12.1989, з 21.12.1989 по 06.07.1993 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2 згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 07.07.1993 по 31.12.2003 до страхового стажу, призначити та виплатити пенсію за віком, починаючи з 23.12.2022
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ідентифікаційний код 13559341, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.