Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2024 року Справа№200/2208/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ: 20987385, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій (ЄДРПОУ: 13486010, 84122, м. Слов'янськ Донецька область, площа Соборна, 3), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.04.2024 року за № 914260832591;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 року № 04-33/368/24 в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.04.2024 року позивачу протиправно відмовлено у проведенні перерахунку грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці. Позивач зазначила, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнано неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ (надалі - Закон №1402) зі змінами, що мали дискримінаційний підхід щодо визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці залежно від часу виходу у відставку. Після прийняття цього рішення, з 19.02.2020, позивач набула право на перерахунок пенсії виходячи з посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, передбаченого Законом №1402.
Ухвалою суду від 16.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти зазначених вимог позивача та вважає їх безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що 25.03.2024 року позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії. До заяви про перерахунок пенсії додано довідку № 04-49/171 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана 01.03.2024. У довідці зазначено винагороду судді, працюючого на відповідній посаді станом на 01.01.2024.
Відповідач-2 зауважив, що відповідно до пункту 14 Закону № 1402, листів Верховного Суду від 22.01.2024 № 321/02/2-24 та від 25.01.2024 № 471/02/2-24 з 27.12.2023 підлягає перерахунку щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання відповідно до положень Закону № 1402.
Крім того зазначив, що безпосередньо Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді залишається незмінним та становить 2102 гривні.
За результатами розгляду заяви позивача від 25.03.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 01.04.2024 року № 914260832591 про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю права на такий перерахунок, яке відповідач-2 вважає обґрунтованим та правомірним.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відзив на адміністративний позов, в якому зазначило про відсутність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року, оскільки розмір суддівської винагороди не змінився. При цьому відповідач-1 також послався на листи Верховного Суду від 22.01.2024 № 321/02/2- 24 та від 25.01.2024 № 471/02/2-24 з 27.12.2023 щодо можливості перерахунку довічного грошового утримання тільки суддям, що вийшли у відставку відповідно до Закону №1402.
З урахуванням викладеного вважає обгрунтованим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 914260832591 від 01.04.2024 про відмову позивачу було у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позивач надала відповідь на відзив, в якій зазначила про незгоду з підставами відмови у перерахунку пенсії (листи Верховного Суду від 22.01.2024 № 321/02/2-24 та від 25.01.2024 № 471/02/2-24). Позивач вважає, що Верховний Суд не може надавати вказівки пенсійному органу щодо перерахунку довічного щомісячного грошового утримання суддів.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Центрально-Міським РВ Макіївськ, МУУМВС УкраїниДонецької області 29.12.2001 року, РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачі 1, 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій, у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктами владних повноважень.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 23.10.2014 як отримувач пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 17.01.2023 як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56% від суми грошового забезпечення призначено позивачеві на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2023 по справі № 200/1665/23.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року у справі №200/833/24 Першим апеляційним адміністративним судом ОСОБА_1 видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року від 21.03.2024 року № 04-33/368/24.
25.03.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року на підставі довідки Першого апеляційного адміністративного суду 21.03.2024 року № 04-33/368/24.
Заява позивача від 25.03.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за принципом екстериторіальності опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України у Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 914260832591 від 01.04.2024 року позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 01.03.2024 року №04-49/171, виданої Державною судовою адміністрацією України з посиланням на листи Верховного Суду від 22.01.24 року за № 321/02/2-24 та від 25.01.24 за № 471/02/2-24.
У тексті спірного рішення відповідач-1, а також у відзивах на позовну заяву обидва відповідачі посилаються на надання позивачем до заяви про перерахунок грошового утримання судді у відставці довідки про суддівську винагороду від 01.03.2024 року №04-49/171, що видана Державною судовою адміністрацією України.
У відповідності до приписів ч.2 ст. 77 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Водночас, відповідачі не надали суду копії довідки ДСА України від 01.03.2024 року №04-49/171, на яку мається посилання у спірному рішенні. До відзиву на позовну заяву відповідач -1 надав копію довідки Першого апеляційного адміністративного суду 21.03.2024 року № 04-33/368/24. Копію цієї довідки також надав позивач, який за змістом позовної заяви також стверджує про додавання саме цієї довідки до заяви про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.
З урахуванням положень ч.2 ст. 77 КАС України судом не встановлено додавання до заяви про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці довідки ДСА України від 01.03.2024 року №04-49/171, а тому суд виходить з іншої підстави для такого перерахунку - довідки Першого апеляційного адміністративного суду 21.03.2024 року № 04-33/368/24.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон №1402 визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини третьої ст. 142 Закону України №1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою статті 142 №1402 передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої ст. 135 Закону України №1402 базовий розмір посадового окладу судді, зокрема, судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, пунктами 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти.
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402 встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Мотивуючи зазначене рішення Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3.06.2013 №3-рп/2013).
Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України №1402, фактично не мали можливості отримувати довічне грошове утримання у вказаному розмірі.
Водночас, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
З урахуванням наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
Таким чином, наведені положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон України №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Як наслідок, з 18.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону України №1402-VIII, у силу приписів частини четвертої якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Суд також зазначає, що Конституційний Суд України у пункті 7 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та законом про статус суддів.
Зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє відображення і у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Також, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Суд акцентує увагу на тому, що запровадження Законом України №1402 правила, згідно з яким зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці покликане забезпечити єдність статусу судді у відставці зі статусом судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя.
Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126, 130 Конституції України, статті 142 Закону України №1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Першим апеляційним адміністративним судом позивачу надано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року із зазначенням збільшеного розміру посадового окладу. Отже, відповідач оскаржуваним рішенням безпідставно відмовив позивачу у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача-2 на застосування у довідці Першого апеляційного адміністративного суду значення прожиткового мінімуму не у відповідності із Законом України “Про державний бюджет України на 2024 рік”. Правова оцінка даному доводу надана у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року по справі №200/833/24 за позовом ОСОБА_1 до Першого апеляційного адміністративного суду.
Приписами ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
З матеріалів справи вбачається, що довідка Першого апеляційного адміністративного суду 21.03.2024 року № 04-33/368/24 видана у відповідності до Додатку 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, міститься підписи посадових осіб та скріплена гербовою печаткою.
Верховний Суд в постанові від 07 червня 2021 року по справі № 420/4001/20 зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачена можливість застосування до базового розміру посадового окладу регіональних коефіцієнтів, передбачених частиною четвертою вказаної статті, які є складовою частиною окладу судді, а не доплатою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року по справі № 380/17697/21.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , яка вийшла у відставку з посади судді після набрання чинності Законом №1402 має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 року № 04-33/368/24.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.04.2024 року за № 914260832591 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню.
Також суд звертає увагу, що у рішенні № 914260832591 від 01.04.2024 року, мотивуючи свої дії щодо непроведення перерахунку довічного грошового утримання позивача, відповідач посилався на відсутність законних підстав для такого перерахунку вцілому. Відтак, спору щодо відсоткового розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на даний час не існує.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При обранні суб'єкта владних повноважень, який після скасування рішення відповідача-1 має повторно розглядати питання перерахунку довічного грошового утримання судді позивачеві, суд виходить з відсутності підстав для відступлення від визначеного законодавством порядку такого розгляду.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 лютого 2023 року № 7-2), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 200/14891 приймання, розгляд та опрацювання заяви та документів, необхідних для призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1).
Згідно з п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктами 4.3, 4,7, 4.10 того самого Порядку визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Застосування у Порядку формулювання “орган, що призначає пенсію за місцем проживання” та передача до цього органу пенсійної справи після призначення пенсії “органом, що призначає пенсію” говорить про те, що ці органи є різними. Не зважаючи на те, що статус цих органів у системі органів ПФУ збігається, вони виконують різні функції у спірних правовідносинах, що і покладено в основу принципу екстериторіальності.
З матеріалів справи вбачається, що “органом, що призначає пенсію” виступав відповідач-1, який після прийняття відповідного рішення передав електронну пенсійну справу позивача засобами програмного забезпечення до “органу, що призначає пенсію, за місцем проживання” - до відповідача-2.
Відтак саме відповідач-1 уповноважений законодавством приймати рішення про перерахунок пенсії за заявою позивача. Невиправдане перекладення такого обов'язку на інший орган ПФУ становитиме порушення принципу екстериторіальності, тобто відокремлення органу, що призначає пенсію від органу, який її виплачує.
Зважаючи на це, позовні вимоги до відповідача-2 не підлягають задоволенню, а належним способом відновлення порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 та зобов'язання саме відповідача-1 прийняти нове рішення на користь позивача.
На підставі викладеного, зважаючи на наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову в частині, а відповідачем-1 доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з відповідача-1, внаслідок неправильних дій якого виник даний спір, у розмірі 484,48 грн. (50% від суми судового збору, який підлягає сплаті).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257, 293-295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області № 914260832591 від 01.04.2024 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 року № 04-33/368/24 в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012 місто Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.
Повний текст судового рішення складено та підписано 09 травня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Бєломєстнов О.Ю.