10 травня 2024 року
м. Київ
справа № 393/173/20
провадження № 51-1488 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року щодо останнього,
встановив:
Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року, скасованого в частині вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2017 року, та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Застосовано до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 вирішено рахувати з 05 січня 2020 року, зараховано до строку відбуття покарання весь період затримання та тримання під вартою до набрання вироком законної сили або звільнення з-під варти.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 04 січня 2020 року перебував за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , де з 22 год 30 хв. до 23 год, між ним та ОСОБА_6 під час вживання алкогольних напоїв на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якої останній почав нецензурно виражатися до ОСОБА_5 . Будучи обуреним такою поведінкою, ОСОБА_5 вийшов на подвір'я вказаного домоволодіння та вирішив вчинити вбивство ОСОБА_6 , після чого повернувся до будинку, прихопивши із собою штикову лопату для використання її як знаряддя вчинення злочину.
Пізніше, в період часу з 23 год по 23 год 30 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні будинку за вказаною адресою, скориставшись тим, що ОСОБА_6 в той момент ліг відпочивати, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя потерпілого та бажаючи настання злочинного результату у виді смерті останнього, утримуючи лопату двома руками за держак, проявляючи агресію, посилену станом алкогольного сп'яніння, із значною силою наніс ОСОБА_6 металевим лезом не менше восьми ударів в життєво-важливий орган - голову, тим самим заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Після того, як ОСОБА_6 перестав подавати ознаки життя, ОСОБА_5 усвідомивши, що свій злочинний умисел довів до кінця, а саме спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які є несумісними з життям, повідомив про вчинене своєму знайомому та залишився очікувати працівників поліції.
Смерть ОСОБА_6 настала на місці події внаслідок травмуючих впливів в ліву скронево-тім'яну ділянку голови.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_4 вказує на те, що доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому кримінальному правопорушенні ґрунтується виключно на припущеннях, а надані стороною обвинувачення докази є сумнівними, непереконливими, неналежними та недопустимими. Стверджує, що обвинувачення в даному кримінальному провадженні базується лише на показаннях потерпілої та свідків, які надали суду свою версію подій, однак інших беззаперечних доказів, які без будь-якого сумніву доводили вину засудженого, в матеріалах провадження не міститься. Окрім цього зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, належним чином не мотивував своїх висновків, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, чим допустив порушення вимог ст. 419 КПК України. На думку захисника, у зв'язку із відсутністю прямих, достатніх та належних доказів, які б окремо або у своїй сукупності підтверджували факт скоєння ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження закриттю, оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України з огляду на таке.
Статею 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для перегляду судового рішення в касаційному порядку.
При розгляді скарги Суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційної скарги, які стосуються неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України).
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський Суд у рішенні від 21 квітня 2011 року «Нечипорук і Йонкало проти України» та рішенні від 6 грудня 1998 року «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Так, згідно з вироком, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зокрема, на підставі:
- показань потерпілої ОСОБА_7 , яка вказала, що в день вбивства чоловіка перебувала на роботі у Вінницькій області. В цей день, близько 21 години, до неї зателефонував ОСОБА_5 та на її запитання щодо місця перебування чоловіка повідомив, що він спить. Після опівночі до неї зателефонував ОСОБА_8 та вказав, що ОСОБА_5 вбив ОСОБА_6 , оскільки той особисто про це йому повідомив та показав знаряддя вбивства. Наступного дня ОСОБА_5 просив у неї пробачення;
- показань свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що ОСОБА_5 знає досить давно, оскільки той є місцевим жителем. Того дня, коли відбулась подія, приблизно о 21-22 годині, до нього зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що вбив ОСОБА_6 . Після цього він повідомив дільничного поліцейського про цю подію. Прибувши на місце, він та дільничний побачили ОСОБА_5 на дорозі біля домоволодіння ОСОБА_6 , який на запитання про місце перебування останнього вказав, що той в середині житлового будинку. Зайшовши всередину вони виявили мертвого ОСОБА_6 , який був накритий ковдрою. Пізніше ОСОБА_5 повідомив, що вбив потерпілого лопатою;
- показань свідка ОСОБА_9 , з яких слідує, що в день вчинення кримінального правопорушення працював дільничним офіцером поліції. Приблизно після 00 годин 30 хвилин до нього зателефонував ОСОБА_8 та вказав, що ОСОБА_5 в телефонному режимі повідомив йому про вбивство ним ОСОБА_6 . Після цього, зустрівшись із ОСОБА_8 у центрі села, вони поїхали до житлового будинку ОСОБА_6 , де ними було виявлено ОСОБА_5 на вулиці поблизу двору, який в свою чергу повідомив про вбивство ним ОСОБА_6 та показав, де знаходиться труп останнього. Зайшовши всередину будинку, на ліжку спальної кімнати він побачив труп ОСОБА_6 , який був вкритий ковдрою до грудей, а в області голови були тілесні ушкодження. Вказує, що ОСОБА_5 особисто повідомив йому про сварку з ОСОБА_6 , після чого дочекавшись поки потерпілий засне, взяв лопату та зайшовши до житлового будинку вбив його, а лопату викинув у дворі, при цьому показавши напрямок. Жодної інформації щодо причетності ОСОБА_10 до вбивства ОСОБА_6 не повідомляв, а навпаки стверджував, що саме він здійснив злочин, оскільки між ними виник конфлікт;
- висновку експерта від 26 березня 2020 року № 4, згідно якого тілесні ушкодження виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_6 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, що виникли від не менше ніж восьми травмувальних впливів в ліву скронево-тім'яну ділянку голови та спричинені при житті;
- висновку експерта від 23 березня 2020 року № 47, з якого слідує, що на наданому клапоті шкіри лівої ділянки голови і препараті склепіння черепа трупа ОСОБА_6 виявлені ушкодження у виді рублених ран шкіри й відповідних їм відрубів з багатоуламковим переломом склепіння черепа, які розташовані на лівій тім'яній та скроневій кістці, виникли внаслідок не менше восьми травмувальних впливів значної сили предмета, що володіє рубаючими властивостями з помірно вираженою клиноподібною дією;
- протоколу огляду місця події від 05 січня 2020 року, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_6 , що має тілесні ушкодження в області голови, а також вилучено речові докази, серед яких, зокрема, лопата зі слідами речовини бурого кольору;
- протоколу затримання особи від 05 січня 2020 року з фототаблицею, із якого вбачається, що в ОСОБА_5 було вилучено бушлат (куртка із тканини) камуфляжного кольору зі слідами речовини бурого кольору, спортивні штани сірого кольору, спортивна кофта блакитного кольору, мобільний телефон «Samsung» та зарядний пристрій до нього;
- висновку експерта № 58 від 07 лютого 2020 року, згідно якого на вилученому в ОСОБА_5 бушлаті знайдено кров людини, що може походити як від ОСОБА_6 , так і від ОСОБА_5 ;
- протоколу огляду предметів від 23 березня 2020 року з фототаблицею, відповідно до якого на обох краях леза вилученої під час огляду місця події лопати виявлено сліди бурого кольору та залишки мікрооб'єктів, що схожі на сиве волосся;
- протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, -відеоконтролю особи від 16 березня 2020 року, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_5 розповідає співрозмовнику про вбивство ОСОБА_6 з мотивів раптово виниклих неприязних відносин під час вживання ними алкогольних напоїв;
- висновку молекулярно-генетичного дослідження про те, що генетичні ознаки слідів крові людини, виявлені на бушлаті ОСОБА_5 , збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_6 . Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_5 виключається.
Оцінивши надані стороною обвинувачення докази, місцевий суд дійшов висновку, що вказані докази у їх сукупності є достатніми та взаємопов'язаними для доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за стандартом «поза розумним сумнівом» та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України.
Водночас, місцевим судом спростовано доводи сторони захисту щодо не причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та покладення в основу обвинувачення показань осіб, які не були безпосередніми свідками подій.
Так, суд першої інстанції вказав, що з аналізу сукупності фактичних даних, які містяться у досліджених судом показаннях потерпілої та свідків, а також протоколах слідчих (розшукових) дій, документах і висновках судових експертиз вбачається, що вбивство ОСОБА_6 було вчинено саме ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час вживання алкогольних напоїв.
Окрім того, з наданих показань свідків слідує, що засуджений сам повідомив про вчинення ним кримінального правопорушення та показав знаряддя злочину, яким наносив удари потерпілому.
Не погодившись із вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.
За приписами статей 370, 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури, в межах доводів апеляційної скарги захисника, які є аналогічними доводам її касаційної скарги, апеляційний суд дійшов належного висновку, що всі зібрані докази, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання і оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій за ч. 1 ст. 115 КК України.
Верховний Суд вважає, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК України.
Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не наведено та Судом не встановлено.
Враховуючи викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року щодо останнього.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3