09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 446/966/18
провадження № 51-814ск24
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 липня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року і
встановила:
вироком Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 липня
2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, розлученого, у якого на утриманні є двоє неповнолітніх дітей, інваліда 2 групи, раніше судимого, востаннє 23.03.1998 року Кам'янка-Бузьким районним судом Львівської області за вчинення злочину, передбаченого ст. 94, ч.1 ст.101, ст.42 КК України,
- визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, в порядку ст. 89 КК України раніше не судимого,
- визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі звільнено з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього відповідно до ч.1 ст. 76 КК України обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з професійно-технічною освітою, не працюючого, неодруженого, якиймає на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше судимого, останній раз 18.11.2016 року Кам'янка-Бузьким районним судом Львівської області за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.296 та ч.2 ст.345 КК України,
- визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 296 КК України та призначено покарання: за ч. 3 ст. 296 КК України у виді
2 (двох) років позбавлення волі.
ОСОБА_7 визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та виправдано його за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 квітня 2019 року в період часу з 15:24 год по 15:50 год ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись у громадському місці, а саме у приміщенні піцерії «ІНФОРМАЦІЯ_4», що по АДРЕСА_4 , а у подальшому перемістившись на задній двір згаданої піцерії, діючи спільно, з прямим умислом, направленим на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, прагнучі показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві під час перебування в громадському місці, порушивши нормальну діяльність закладу та спричинивши тілесні ушкодження, вчинили хуліганські дії відносно працівників та відвідувачів вказаного закладу.
Так, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись в приміщенні піцерії «ІНФОРМАЦІЯ_4», почали безпричинно грубо виражатися нецензурною лайкою в бік неповнолітньої ОСОБА_8 , що стажувалася на посаді бармена вказаного закладу громадського харчування, а також в бік ОСОБА_9 , який працював на посаді кухара в піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
З метою припинення вищевказаних дій ОСОБА_5 ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відвідувачі закладу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зробили їм зауваження, однак, останні на зауваження не відреагували, що у подальшому стало підставою виникнення словесної перепалки та бійки між згаданими особами.
У ході конфлікту ОСОБА_5 , перебуваючи у кухні піцерії, взяв зі столу кухонний ніж, з яким підійшов до ОСОБА_12 та останній, побачивши ніж у руках ОСОБА_5 , з метою самозахисту взяв дерев'яний стілець у руки, яким відштовхнув ОСОБА_5 .
У подальшому ОСОБА_5 , перебуваючи поряд із барною стійкою у приміщенні піцерії із ОСОБА_12 , схопив своєю лівою рукою останнього за підборіддя, проте ОСОБА_12 руками відштовхнув його та ОСОБА_6 , який знаходився поряд із ними, від себе, після чого ОСОБА_5 знову наблизився впритул до ОСОБА_12 та здійснив спробу завдання останньому удару ліктем правої руки, проте не попав, після чого ОСОБА_11 обороняючись завдав два удари ногою по тулубу ОСОБА_5 . У цей же ж момент, в ході реалізації спільних дій, ОСОБА_6 здійснив спробу щодо нанесення двох ударів кулаками рук по обличчю ОСОБА_12 , проте останній зміг ухилитись від ударів.
Потім ОСОБА_12 та ОСОБА_11 через вищезгаданий прохід попри барну стійку з метою самозахисту та припинення конфлікту зайшли на кухню, а ОСОБА_13 підійшла до «барної стійки» з метою недопущення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на кухню, які у цей момент продовжували вживати нецензурну лайку у бік ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та персоналу закладу. Після цього, ОСОБА_5 ввійшов у прохід поряд із барною стійкою, де знаходилась ОСОБА_13 та почав виштовхувати її, маючи на меті пройти на кухню до ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Виштовхавши ОСОБА_13 на відстань близько двох метрів у сторону кухні, ОСОБА_5 увійшов на кухню та у цей момент ОСОБА_7 , взявши у руки пластиковий телевізійний пульт, що лежав на барній стійці, кинув ним у напрямку ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , проте попав у потилицю ОСОБА_5 та, взявши у руки сільницю, ОСОБА_7 кинув нею у напрямку ОСОБА_11 , проте останній відхилився, внаслідок чого сільниця розбилась до стіни. У ході зазначених дій ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вийшли з приміщення піцерії на вулицю через задній вихід.
Після цього, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, через головний вхід вийшли на вулицю, а ОСОБА_5 , залишившись у приміщенні піцерії, продовжуючи спільний злочинний умисел щодо вчинення хуліганських дій, зайшов на кухню та підійшовши до ОСОБА_13 , почав погрожувати їй, вживаючи лайливі слова та у подальшому повернувся в зал.
Окрім цього, приблизно через 5 хв, ОСОБА_5 знову повернувся на кухню, де підійшов до неповнолітньої ОСОБА_8 , поряд із якою у цей час знаходилась ОСОБА_14 , почав у агресивній формі, вживаючи при цьому нецензурну лайку, висловлюватись в її адресу. У цей момент, ОСОБА_14 спробувала заспокоїти ОСОБА_5 , проте той своєї лівою рукою схопив останню за шию та, притиснувши до столу, почав душити, додатково здійснюючи погрози в її адресу із застосування ненормативної лексики, проігнорувавши прохання неповнолітньої ОСОБА_8 щодо припинення агресивних дій.
У подальшому, вийшовши з приміщення кухні, ОСОБА_5 вийшов на вулицю, де приєднався до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, разом із якими на задньому дворі піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_4 » продовжив вчинення хуліганських дій, які виразились у киданні камінням в сторону ОСОБА_12 та ОСОБА_11 і спричиненні тілесних ушкоджень руками та ногами по тілу останніх.
Внаслідок указаних хуліганських дій ОСОБА_12 та ОСОБА_11 отримали легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалені судові рішення та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Ухвалюючи судові рішення, суди допустили суперечливі висновки щодо підстав засудження ОСОБА_5 , які були зробленіпід час перебування в нарадчій кімнаті, оскільки в цей час до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) судами як першої так і апеляційної інстанцій були внесені ряд рішень, чим була порушена її таємниця. Такі дії судів, на думку адвоката, значно перешкодили ухваленню законного і обґрунтованого рішення.
Зазначає, що судами надано невірну оцінку всім доказам в їх взаємозв'язку, чим порушено вимоги Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). На обґрунтування своїх вимог стверджує, що докази, які містять матеріали кримінального провадження свідчать, що у ОСОБА_5 не було намірів чи умислу вчиняти хуліганські дії в закладі громадського харчування, з досліджених доказів чітко видно, що конфлікт і бійку спровокували і розпочали брати ОСОБА_12, а ОСОБА_5 лиш оборонявся, при цьому не наніс нікому жодних тілесних ушкоджень.
Крім того, суди попередніх інстанцій не повною мірою врахували конкретні обставини справи, дані про особу засудженого та наявність обставин, що давало цим судам підстави призначити покарання із застосуванням положень ст. 50, 65, 69 КК України. Указані обставини, на переконання сторони захисту, призвели до призначення засудженому ОСОБА_5 надто суворого та несправедливого покарання.
Вказує, що судами порушений обов'язок повного, всебічного і неупередженого дослідження всіх обставин справи, залишаючи апеляційну скарги без задоволення, також зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на зазначені порушення, не виправив їх, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарг, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, крім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При перевірці матеріалів провадження за касаційною скаргою касаційним судом установлено, що доводи адвоката ОСОБА_15 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції при ухваленні вироку та ухвали апеляційного суду не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Як убачається зі змісту ст. 367 КПК України, під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.
Норми чинного КПК України не містять законодавчої дефініції «таємниця нарадчої кімнати», однак відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон) незалежність судді забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення (ст. 48 ч. 5 п. 4 Закону); суддя зобов'язаний не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання (ст. 56 ч. 7 п. 5 Закону); передбачено можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження в разі розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні (ст. 106 ч. 1 п. 5 Закону).
Відповідно до ст. 366 КПК України, після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
Чинний КПК України містить перелік підстав, наявність яких є безумовною підставою для скасування судового рішення (ч. 2 ст. 412 КПК України). Відсутня серед них і така підстава як порушення таємниці наради суддів.
Тобто законодавець вважав недоцільним відносити порушення таємниці наради суддів до безумовних підстав для скасування судового рішення, залишивши тим самим судам апеляційної та касаційної інстанцій можливість оцінювати істотність виявлених порушень порядку ухвалення рішення в нарадчій кімнаті з точки зору критеріїв, указаних в ч. 1 ст. 412 КПК України, а саме шляхом з'ясування чи призвели вони до неможливості ухвалити законне й справедливе рішення.
Ретельно дослідивши доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 та додані до неї документи щодо внесення процесуальних рішень під час перебування судді (колегії суддів) у нарадчій кімнаті по вказаному кримінальному провадженню, колегія суддів зазначає, такі дії за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи не перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що обґрунтовано не ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.
Така позиція колегії суддів узгоджується з правозастосовчою практикою Верховного Суду, яка знайшла своє відображення у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі за № 128/2455/15-к.
Крім того, зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник ОСОБА_4 не погоджується з наданою судами оцінкою доказів та заперечує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Місцевий суд дотримався вищевикладених вимог та належним чином обґрунтував висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_4 , якими вона обґрунтовує заявлені вимоги, по суті аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційний суд дав належну оцінку під час апеляційного розгляду. Оцінюючи доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів виходить з наступного.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що в судовому засіданні у встановленому законом порядку суд першої інстанції допитав обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , дослідив заяву ОСОБА_12 від 08.04.2019 року та протокол прийняття заяви ОСОБА_11 від 08.04.2019; витяг з ЄРДР від 08.04.2019 року ; довідки Кам'янко-Бузької ЦРЛ №1042, №1043 від 08.04.2019 року; рапорт працівника поліції з фото таблицями до нього від 08.04.2019 року; протокол огляду предмета від
14.04.2019 року, відповідно до якого оглянуто оптичний диск для збереження інформації, на якому наявні три відеозаписи події, які відбувалися в залі піцерії «ІНФОРМАЦІЯ_4» за участі обвинувачених та самі відеозаписи.
Крім того, суди встановили, що винуватість засудженого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема, висновком експерта №18/2019 від 16.04.2019 року; висновком експерта №19/2019 від 16.04.2019 року; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.04.2019 року; протоколом затримання ОСОБА_5 від 08.04.2019 року; висновком КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ» від 08.04.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_5 перебуває у стані алкогольного сп'яніння; протоколом огляду предмета від 19.04.2019 року, відповідно до якого оглянуто кухонний ніж.
Як убачається із вироку, суд першої інстанції звернув увагу на усі моменти з оглянутого відеозапису, які підтверджують наявність в діях ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
В постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, суд апеляційної інстанції зазначив, що викладені у вироку суду першої інстанції висновки є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, підтверджена дослідженими в судовому засіданні та оціненими відповідно до положень ст. 94 КПК України доказами, які визнані судом належними, допустимими і достовірними, а їх сукупність достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до думки про недоцільність повторного дослідження вказаних обставин та вказала на необґрунтованість зазначених клопотань захисників.
Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Разом із тим надавати правильну кримінально-правову оцінку хуліганству та відмежовувати його від інших кримінально караних діянь належить, зокрема, за об'єктом злочину і такою ознакою суб'єктивної сторони злочину, як його мотив.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші об'єкти захисту. Особливість мотиву хуліганства (явна неповага до суспільства) полягає у причинній зумовленості. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони здебільшого позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), протиставити себе іншим чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і установлених у суспільстві правил поведінки.
У контексті зазначеного слід послатися й на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», в яких зазначено, що суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Суди обґрунтували причини кваліфікації дій засудженого як хуліганство, оскільки дії винного були поєднані з очевидним для нього грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю, про що вказує вчинення хуліганських дій із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, який обвинувачений використав для вчинення злочину під час хуліганських дій і яким заподіяв тілесні ушкодження.
Перевіривши вирок в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується й колегія суддів, що судом першої інстанції вірно встановлена сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_5 саме хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме нахабне поводження у закладі громадського харчування, нецензурне висловлювання, буйство поєднане з насильством, пошкодження майна закладу, тимчасове порушення нормальної діяльності закладу.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи захисту про те, що ухвалюючи обвинувальний вирок суд упереджено, безпідставно і необґрунтовано послався на докази, які є суперечливими, незаконними та недопустимими, які суд дослідив та жодним чином не мотивував цього у вироку, обмежившись лише переліком цих доказів без посилання на обставини, які ними доведено, оскільки, як зазначалось вище, суд належно та в повній мірі надав оцінку обставинам справи та дійшов до мотивованих висновків щодо дій кожного обвинуваченого у вироку. Суд встановив, що хуліганські дії ОСОБА_5 проявилися у тому, що він, будучи у стані алкогольного сп'яніння, не реагував на зауваження персоналу, завдавав тілесні ушкодження як відвідувачам, так і працівникам закладу, брав до рук ножа і рухався з ним по закладі під час конфлікту, заходив на кухню закладу попри заборону та стримування тощо.
Щодо твердження захисника стосовно невідповідності призначеного покарання особі засудженого, колегія суддів уважає, що таке не заслуговує на увагу з огляду на таке.
Правилами ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Констатована судом першої інстанції наявність двох пом'якшуючих покарання обставин є недостатньою для призначення засудженому покарання з врахуванням правил ст. 69 КК України, оскільки у цьому кримінальному провадженні вони істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
З огляду на наведене, доводи захисника про можливість призначення засудженому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом Суд відхиляє.
Під час апеляційної перевірки обвинувального вироку місцевого суду Львівський апеляційний суд ухвалою від 01 лютого 2024 року, враховуючи всі обставини справи, дав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника щодо можливості пом'якшення покарання та обґрунтовано залишив рішення місцевого суду без змін.
З такими висновками погоджується і колегія суддів Касаційного кримінального суду. Доводи касаційної скарги не містять даних про порушення судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду провадження в частині призначення покарання норм кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих ними рішень.
На переконання колегії суддів, таке покарання є співмірним характеру протиправних дій, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та
попередження нових злочинів та не сприймається як явно несправедливе для досягнення мети покарання.
Таким чином, суд, встановивши фактичні обставини справи, врахувавши спосіб, вчинення злочину, дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність обрання ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є належно вмотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК України.
На думку колегії суддів касаційного суду судами попередніх інстанцій дотримано вимоги кримінального процесуального закону під час розгляду вказаного кримінального провадження.
З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2
ст. 428 КПК України.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , поданою в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 липня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від
01 лютого 2024 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3