09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 592/9801/21
провадження № 51- 2466ск24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 06 березня 2024 року,
встановив:
засуджений, не погоджуючись із постановленими стосовно нього рішеннями, звернувся до Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, Суд дійшов висновку, що її необхідно залишити без руху та встановити засудженому строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Як визначено ч. 2 ст. 427 КПК України, касаційна скарга, окрім іншого, має містити обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Частиною 1 статті 424 КПК України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Тобто, предметом розгляду однієї касаційної скарги може бути одне судове рішення суду першої інстанції та судове рішення суду апеляційної інстанції, або лише рішення суду апеляційної інстанції, постановлене за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення місцевого суду.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень, вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2023 року був предметом перегляду у суді апеляційної інстанції, проте прохання щодо рішення суду апеляційної інстанції у своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 не висловлює.
Частиною 1 ст. 436 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий судовий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Проте викладена засудженим у касаційній скарзі вимога не узгоджується з положеннями ст. 436 КПК України.
Положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, при вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу.
Однак вказаних вимог кримінального процесуального закону засуджений не дотримався, оскільки подана ним касаційна скарга не містить посилань на передбачені ст. 438 КПК України підстави для зміни чи скасування судових рішень із зазначенням, у чому саме вони полягають, з огляду на положення статей 370,
412-414, 419 КПК України.
Крім того, при повторному зверненні до касаційного суду засудженому слід звернути увагу на положення ч. 1 ст. 433 КПК України, згідно яких, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відтак вимога засудженого про допит свідків, з урахуванням положень ч. 1
ст. 433 КПК України, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.
Отже, зазначені недоліки касаційної скарги позбавляють Суд можливості вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
ухвалив:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 06 березня 2024 року залишити без руху і встановити йому строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3