09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 204/1887/22
провадження № 51-2435 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_5 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2024 року.
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Засуджена та її захисник звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій не погоджуються з вказаними судовими рішеннями та порушують питання про їх перегляд в касаційному порядку.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України,
суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 цієї статті.
Згідно зі ст. 427 цього Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання
про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни
чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна
із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує зазначення доводів із їх належним обґрунтуванням.
Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись
на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, як воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення.
Однак, всупереч вищевказаному засуджена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підстави, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України для скасування чи зміни оскаржених судових рішень, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень статей 412, 413 КПК України не наводять.
Натомість скаржники, надаючи свою оцінку доказам, заперечують правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, та вказують по суті на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Поза увагою захисника і засудженої залишилось те, що касаційний суд позбавлений можливості самостійно досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, про що вони по суті просять у касаційній скарзі, формулюючи свої вимоги про перекваліфікацію дій останньої з ч 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України з призначенням відповідного покарання за цією статтею.
Також скаржники, вказуючи на незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду, не зазначають, які саме доводи апеляційних скарг суд апеляційної інстанції не перевірив та на які з них не надав відповіді у цьому судовому рішенні.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Ураховуючи викладене, керуючись ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає
за необхідне залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_5 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2024 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7