07 травня 2024 року
м. Київ
справа № 130/1734/14-ц
провадження № 61-14176св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) - ОСОБА_4 ,
відповідачі за первісним та зустрічним позовами: Чернятинська сільська рада Жмеринського району Вінницької області, державний кадастровий реєстратор Управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області, Жмеринська районна державна адміністрація в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Якименко М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Чернятинської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (далі - Чернятинська сільська рада), ОСОБА_4 , державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області (Жмеринської РДА) про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та свідоцтва про право власності на них шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку до Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є власником будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Право на частину будинку на підставі судового рішення у 2013 році перейшло до його дружини ОСОБА_3 .
У подальшому належні їм земельні ділянки та будинковолодіння були відчужені на користь ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 є власником суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Відповідно до правовстановлюючих документів суміжні земельні ділянки суміщаються одна з одною.
Уточнивши вимоги під час розгляду справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд :
- визнати недійсним та скасувати рішення Чернятинської сільської ради від 14 березня 2013 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 »;
- визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані ОСОБА_4 20 травня 2013 року на земельні ділянки площею 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконними та скасувати рішення від 20 травня 2013 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки.
ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чернятинської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області, Жмеринської РДА в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про визнання недійсними державних актів та скасування державної реєстрації, усунення перешкод в користуванні та володінні власністю.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 мав на праві власності земельні ділянки площею 0,1000 га та 0, 2500 га в АДРЕСА_1 , на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку від 28 липня 2009 року.
У вказаних державних актах зазначено, що вони видані на підставі рішення Чернятинської сільської ради 7 сесії 23 скликання від 11 лютого 2000 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 ».
Зазначає, що у цей день таке рішення Чернятинська сільська рада не приймала. Крім того, рішення підписала за сільського голову ОСОБА_6 , яка на той час такої посади не обіймала.
Зі змісту рішення вбачається, що 7 сесія 23 скликання 21 лютого 2000 року розглядала заяву ОСОБА_2 від 23 серпня 2007 року за № ДА 608.
Така заява ОСОБА_2 дійсно існує, яку він 23 серпня 2007 року писав на ім'я завідуючого земельно-кадастровим бюро з проханням виготовити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку за адресою: на АДРЕСА_1 .
Технічні документи були виготовлені не в 2000 pоці, а в 2008 році.
Вважає, що це доводить той факт, що оскаржувані державні акти були видані ОСОБА_2 незаконно.
Раніше питання про виготовлення технічної документації та отримання державних актів на земельні ділянки біля будинку не могло розглядатися, тому що саме свідоцтво про право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 за № 825 ОСОБА_2 отримав лише 22 березня 2007 року на підставі рішення виконкому Чернятинської сільської ради від 30 січня 2007 року за № 4, а отже і право на приватизацію земельних ділянок за цією ж адресою він не міг отримати в 2000 році.
Оскільки це рішення сільської ради є незаконним, тому воно не могло бути підставою для подальшого його використання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 для виготовлення технічної документації і виготовлення державних актів.
Наявність незаконних державних актів на ім'я ОСОБА_2 порушує право ОСОБА_4 на суміжне землекористування земельними ділянками через порушення межі між земельними ділянками його та ОСОБА_2 . Вважав, що ОСОБА_2 захопив більше 0,09 га його земельної ділянки.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 , Жмеринської РДА в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в якому просила визнати незаконними та скасувати рішення від 20 травня 2013 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,0800 га на АДРЕСА_1 .
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона є власником будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування від 06 вересня 2013 року. До укладення даних правочинів земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_2 на підставі державних актів від 28 липня 2009 року на земельні ділянки площами 0,2500 га та 0,1000 га.
Крім того відповідно до погосподарської книги за будинковолодінням за вказаною адресою рахувалася земельна ділянка площею 0,3500 га, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2 на підставі рішення Чернятинської сільської ради від 11 лютого 2000 року.
14 березня 2013 року Чернятинською сільською радою прийнято рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право власності на земельні ділянки громадянам, про затвердження технічної документації, та видано ОСОБА_4 державні акти на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .
На підставі цього рішення державним реєстратором винесено рішення від 20 травня 2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,0800 га на АДРЕСА_1 .
Вказане вище призвело до суміщення земельних ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2017 року вказані справи об'єднано в одне провадження.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 травня 2017 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині вимог до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання незаконними та скасування рішень від 20 травня 2013 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на вищевказані земельні ділянки та свідоцтва про право власності на них шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку до Державного реєстру прав на нерухоме майно залишено без розгляду.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 травня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року (за касаційною скаргою ОСОБА_4 ), позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним та скасовано рішення Чернятинської сільської ради від 14 березня 2013 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянину ОСОБА_4 ».
Визнано недійсними свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_4 20 травня 2013 року на земельну ділянку площею 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_4 20 травня 2013 року на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .
Визнано незаконними та скасовано рішення від 20 травня 2013 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,0800 га на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року скасовано ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 травня 2017 року.
Справу за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чернятинської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області, Жмеринської районної державної адміністрації в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про визнання недійсними державних актів та скасування державної реєстрації, усунення перешкод в користуванні та володінні власністю направлено в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсними та скасовано державні акти від 28 липня 2009 року на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 за серіями НОМЕР_3 площею 0,2500 га, НОМЕР_4 площею 0,1000 га, які розташовані по АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 . домогосподарством за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу бетонного паркану, який знаходиться на межі між його домогосподарством та домогосподарством за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано державного кадастрового реєстратора скасувати реєстрацію земельних ділянок на ім'я ОСОБА_2 за серіями: НОМЕР_4 площею 0,1000 га та НОМЕР_3 площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 та кадастровий номер на них.
Зобов'язано державного реєстратора скасувати реєстрацію земельних ділянок на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за державними актами: НОМЕР_4 площею 0,1000 га, НОМЕР_3 площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що технічна документація із землеустрою, виготовлена на замовлення ОСОБА_2 земельно-кадастровим бюро 05 лютого 2008 року, розроблена на підставі рішення 7 сесії 23 скликання Чернятинської сільської ради Жмеринського району від 11 січня 2000 року не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з матеріалів справи до заяви про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку від 23 серпня 2007 року було подано копію рішення Чернятинської сільської ради Жмеринського району Вінницької області саме від 11 лютого 2000 року, яке і було підставою для виконання робіт.
Тому прийняття рішення Чернятинською сільською радою Жмеринського району про передачу земельних ділянок ОСОБА_2 в 2000 році було передчасним і не могло розглядатися сільською радою до того, як було видано дозвіл на виготовлення технічної документації та її затвердження.
Наявність спірних державних актів ОСОБА_2 порушує право суміжного землекористувача ОСОБА_4 вільно володіти та користуватися земельною ділянкою, оскільки земельні ділянки домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 суміщаються, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи від 27 листопада 2014 № 136, та на земельній ділянці ОСОБА_4 відповідачка ОСОБА_3 побудувала бетонний паркан.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Вінницького апеляційного суду від 31 серпня 2023 року рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у зустрічному позові ОСОБА_4 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку загальною площею 0,3500 га на АДРЕСА_1 на підставі рішення Чернятинської сільської ради від 11 січня 2000 року.
У подальшому до ОСОБА_1 , як до нового власника домоволодіння, відповідно до статті 116 ЗК України перейшло право на земельну ділянку площею 0,3500 га, яка була передана ОСОБА_2 у власність у встановленому законом порядку.
Вказане рішення Чернятинської сільської ради від 11 січня 2000 року оскаржувалось ОСОБА_4 в судовому порядку, проте ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року провадження у справі за його позовом до Чернятинської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення, визнання державного акта про право власності на земельну ділянку недійсним закрито.
Рішення Чернятинської сільської ради від 11 січня 2000 року не скасовано та є чинним, а також у встановленому порядку недійсним не визнавалось.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 листопада 2011 року у справі № 2-34/11 у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки на АДРЕСА_1 , виданих 28 липня 2009 року на ім'я ОСОБА_2 , усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж відмовлено.
Таким чином видані 28 липня 2009 року ОСОБА_2 державі акти про право власності на земельні ділянки є чинними, не є скасованими чи недійсними, та їх законність перевірена судами.
Суд першої інстанції всупереч положенням частини четвертої статті 82 ЦПК України на підставі тих самих доказів, які були предметом дослідження судом при розгляді первісного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Чернятинської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, ОСОБА_4 , державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Жмеринської РДА, прийшов до протилежних висновків щодо недійсності виданих 28 липня 2009 року ОСОБА_2 державних актів про право власності на земельні ділянки, що призвело до існування в одній справі двох протилежних за змістом судових рішень.
Жодних мотивів для такого висновку, зокрема як може видача 28 липня 2009 року державних актів ОСОБА_2 порушувати право на користування ОСОБА_4 отриманою в 2013 році земельною ділянкою, надання якої у власність та видача на неї правовстановлюючого документу, а також державна реєстрація цього права визнані протиправними і скасовані рішенням суду, що набрало законної сили, суд першої інстанції не навів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
28 вересня 2023 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 серпня 2023 року, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2023 року.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 709/809/17, від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21, від 16 червня 2020 року справа № 145/2047/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник оскаржує судове рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України)).
Касаційна скарга мотивована тим, що технічну документацію із землеустрою за заявою ОСОБА_2 від 23 серпня 2007 року розроблено у 2008 році. Зазначене унеможливлювало вирішити питання про виділення ОСОБА_2 спірної земельної ділянки на підставі рішення Чернятинської сільської ради від 11 січня 2000 року.
ОСОБА_2 неправомірно отримано державні акти на право власності на земельні ділянки, оскільки Чорнятинська сільська рада не приймала рішення щодо надання дозволу на розробку технічної документації по виготовленню цих актів, що є порушенням Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 2 липня 2003 року.
Суд апеляційної інстанції неправильно визначився з предметом доказування у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у грудні 2023 року, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_1 адвокат Путілін Є. В. заперечував проти доводів ОСОБА_4 , просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
ОСОБА_4 подав до суду пояснення на відзив представника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в яких підтримав доводи своєї касаційної скарги, з тих підстав, що видачі державного акта має передувати рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення технічної документації та її затвердження.
Відзиви від інших учасників справи до суду не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Виконавчого комітету Чернятинської сільської ради від 30 січня 2007 року та рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 квітня 2008 року у справі № 2-637/08 ОСОБА_2 набув у власність будинок на АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстраційним посвідченням від 03 квітня 2007 року та свідоцтвом про право власності від 22 березня 2007 року (а. с. 18, т. 1).
Згідно із записами погосподарської книги за 2001-2005 року за будинковолодінням на АДРЕСА_1 значилась земельна ділянка площею 0,3500 га, яка була передана ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність рішенням Чернятинської сільської ради від 11 січня 2000 року, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію присадибних земельних ділянок» від 26 грудня 1999 року.
Вказаним рішенням Чернятинської сільської ради від 11 лютого 2000 року ОСОБА_2 надано у власність земельні ділянки площами 0,1000 га (для ведення особистого селянського господарства) та 0,2500 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд).
Згідно із державними актами на право власності на земельну ділянку від 28 липня 2009 року, серія ЯЕ, № 692500 та серія ВН, № 173742 ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2013 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо розподілу майна подружжя, згідно з якою ОСОБА_3 перейшло в особисту приватну власність 1/2 ідеальної частки житлового будинку з прибудовами, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
На підставі ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2013 року 29 липня 2013 року проведено реєстрацію права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за ОСОБА_3 та ОСОБА_2
06 вересня 2013 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 укладено договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 25-28).
ОСОБА_4 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 квітня 2008 року, на підставі якого йому 22 серпня 2008 року видано реєстраційне посвідчення та зареєстровано право власності на вказаний будинок.
Рішенням Чернятинської сільської ради від 03 березня 2012 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради» ОСОБА_4 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,33 га із них: площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства. Надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право власності на земельні ділянки громадянам в частині, що стосується ОСОБА_4
14 березня 2013 року Чернятинською сільською радою затверджено технічну документацію та видано ОСОБА_4 свідоцтва на земельну ділянку на АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення державним реєстратором Реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції 20 травня 2013 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 .
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 27 листопада 2014 року № 136 (а. с. 221-245, т. 1) земельні ділянки домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 суміщаються, площа суміщення становить 0,0012 га, у тому числі: зовнішні розміри земельної ділянки, що входить до складу державного акта серії ВН №173742 та свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , за годинниковою стрілкою 0,17 м, 16,25 м, 16,24 м; площа її становить 1,0 кв. м; зовнішні розміри земельної ділянки, що входить до складу державного акта серії ВН №173742 та свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 за годинниковою стрілкою 0,44 м, 34,24 м, 0,17 м, 34,25 м; площа її становить 11,0 кв. м.
Позиція Верховного Суду
Правове регулювання спірних відносин
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_4 посилався на те, що видача 28 липня 2009 року ОСОБА_2 на підставі рішення Чернятинської сільської ради від 11 лютого 2000 року державних актів є незаконною. У свою чергу наявність незаконних державних актів на ім'я ОСОБА_2 порушує право ОСОБА_4 на суміжне землекористування земельними ділянками через порушення межі між земельними ділянками його та ОСОБА_2 . Вважав, що ОСОБА_2 захопив більше 0,09 га його земельної ділянки.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У межах розгляду цієї справи вирішувались спори за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за зустрічним позовом ОСОБА_4 та за позовом ОСОБА_1 .
Спірні правовідносини між сторонами стосуються питання законності виділення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . суміжних земельних ділянок у АДРЕСА_1 та 17 відповідно.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року (за касаційною скаргою ОСОБА_4 ), позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними та скасовано:
рішення Чернятинської сільської ради від 14 березня 2013 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянину ОСОБА_4 »;
свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані ОСОБА_4 20 травня 2013 року на земельні ділянки площами 0,0800 га та 0,2500 га на АДРЕСА_1 ;
рішення від 20 травня 2013 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки.
Вирішуючи спір за вказаними позовами, суди встановили, що згідно із записами у погосподарській книзі за 2001-2005 роки за будинковолодінням на АДРЕСА_1 значилась земельна ділянка площею 0,3500 га, передана ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність рішенням Чернятинської сільської ради від 11 січня 2000 року відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію присадибних земельних ділянок» від 26 грудня 1999 року.
Вказаним рішенням ОСОБА_2 надано у власність земельні ділянки площами 0,1000 га (для ведення особистого селянського господарства) та 0,25 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд).
На підставі рішення Виконавчого комітету Чернятинської сільської ради від 30 січня 2007 року ОСОБА_2 22 березня 2007 року видано свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 .
Протоколом про погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 06 вересня 2007 року ОСОБА_2 погоджено межі суміжних земельних ділянок.
28 липня 2009 року ОСОБА_2 видані державні акти на право власності на земельні ділянки на підставі рішення Чернятинської сільської ради від 11 лютого 2000 року.
Вказані рішення Чернятинської сільської ради від 11 січня 2000 року та державні акти від 28 липня 2009 року оскаржувалось ОСОБА_4 в судовому порядку.
Так, ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року, яка набрала законної сили, провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Чернятинської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення, визнання державного акта про право власності на земельну ділянку недійсним закрито.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 листопада 2011 року у справі №2-34/11, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання державних актів недійсними, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж відмовлено.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження
№ 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».
Обставини, встановлені у вказаних вище рішеннях, що набрали законної сили, стосуються правовідносин, які виникли між ОСОБА_2 Та ОСОБА_4 як власниками суміжних земельних ділянок на АДРЕСА_1 , тому підлягають врахуванню під час розгляду зустрічного позову ОСОБА_4 відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України.
Враховуючи, що чинність виданих 28 липня 2009 року ОСОБА_2 державних актів про право власності на земельні ділянки на АДРЕСА_3 встановлена за наслідками перевірки судами законності передумов для їх видачі, натомість встановлено порушення прав саме суміжних землевласників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) виділенням у власність ОСОБА_4 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4
ОСОБА_4 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, яким чином видача 28 липня 2009 року ОСОБА_2 державних актів на підставі рішення Чернятинської сільської ради від 11 січня 2000 року порушує його право на користування отриманою в 2013 році земельною ділянкою, підстави для надання якої у власність та видача на неї правовстановлюючого документу, а також державна реєстрація цього права визнані протиправними і скасовані рішенням суду, що набрало законної сили.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував у цій справі положення частини четвертої статті 82 ЦПК України, відповідні доводи касаційної скарги є безпідставними.
Суд не вправі надавати оцінку тим самим доказам, які були предметом дослідження суду у справах за участі осіб, щодо яких встановлено ці обставини, з подібним предметом та підставами позовів.
Повторна оцінка судом першої інстанції доказів за зустрічним позовом ОСОБА_4 , здійснена усупереч вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України на підставі тих самих доказів, які були предметом дослідження судом при розгляді первісного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щодо якого ухвалено рішення.
Порушення указаних норм процесуального права призвело до існування в одній цивільній справі двох протилежних за змістом судових рішень.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п.46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України», п.п.51, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення ЄСПЛ у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії»).
Наявність у справі двох протилежних судових рішень, які набрали законної сили й підлягають виконанню, порушує принцип правової визначеності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/8410/20, провадження № 61-4480св23).
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про неправомірність отримання ОСОБА_2 державних актів на право власності на земельні ділянки за фактичних обставин у цій справі - безпідставні.
У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого апеляційним судом рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.
Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до вимоги здійснити переоцінку доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Постанови Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 709/809/17, від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, на які заявник посилається у касаційній скарзі, прийняті за інших обставин та стосуються правовідносин, які не є подібними зі справою, що переглядається.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 31 серпня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара