09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 641/7718/23
провадження № 61-6292 ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 січня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 березня 2024 року про повернення зустрічного позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Людмили Анатоліївни, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», треті особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання іпотечного договору недійсним,
В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа № 641/4431/23 за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Л. М., ТОВ «Компанія з управління активами» «Фінекс-Капітал», ПАТ «Дельта банк», треті особи: ОСОБА_1 , служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання іпотечного договору недійсним та зняття заборони.
29 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Л. А., ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Компанія з управління активами» «Фінекс-Капітал», треті особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання іпотечного договору недійсним.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду.
27 квітня 2024 року через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на вказані судові рішення, у якій заявник просила їх скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отриманий засобами поштового зв'язку 28 березня 2024 року. Клопотання підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 49 ЦПК України крім права та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 є третьою особою у справі № 641/4431/23 за позовом ОСОБА_2 і не має процесуального права подавати до суду зустрічну позовну заяву, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до розгляду та її повернув.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона звернулася до суду із позовом як третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору і її позовна заява відповідала вимогам статтей 193 - 195 ЦПК України колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
У статті 52 ЦПК України зазначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
За статтею 195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України.
При поданні позову позивач визначає як предмет позову, так і предмет спору.
Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.
Отже, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, відповідно до положень статті 52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
У свою чергу, самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 910/12744/22.
Як встановлено судом першої інстанції, у справі № 641/4431/23 предметом позову (первісного) ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Л. А., ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Компанія з управління активами» «Фінекс-Капітал» є вимога щодо визнання іпотечного договору недійсним та зняття заборони.
У свою чергу, ОСОБА_1 у своєму зустрічному позові до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Л. А., ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Компанія з управління активами» «Фінекс-Капітал» також просить суд визнати той самий іпотечний договір недійсним, отже її вимоги є ідентичними вимогами щодо первісного позову
Отже, суди попередніх інстанцій встановивши, що ОСОБА_1 , яка є третьою особою, подала саме зустрічний позов, а не позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, дійшли правильного висновку про повернення позовної заяви без розгляду.
Інші доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Аргументи заявника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на судові рішення попередніх інстанцій, є необґрунтованою. Правильне застосовування частини третьої статті 194 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення,розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.
Керуючисьстаттею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 січня 2024 року та постанови Харківського апеляційного суду від 06 березня 2024 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 січня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 березня 2024 року про повернення зустрічного позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Людмили Анатоліївни, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», треті особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання іпотечного договору недійсним.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара