Ухвала від 10.04.2024 по справі 361/6226/17

УХВАЛА

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 361/6226/17

провадження № 61-4136ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Броварської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування про визнання незаконним та скасування розпорядження, визначення місця проживання дочки з матір'ю, встановлення способу участі батька у вихованні малолітніх дочки та сина та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Броварської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування про скасування розпорядження та визначення місця проживання малолітніх дочки та сина з батьком,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , Броварської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування про визнання незаконним та скасування розпорядження, визначення місця проживання дочки з матір'ю, встановлення способу участі батька у вихованні малолітніх дочки та сина.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Броварської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування про скасування розпорядження та визначення місця проживання малолітніх дочки та сина з батьком.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня

2019 року у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Визначено місце проживання дітей наступним чином:

- перший, третій тиждень кожного місяця з 10 год суботи до 18 год неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- другий, четвертий тиждень кожного місяця з 10 год суботи до 18 год неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

У іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 3 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 9 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 серпня 2020 року в частині, у якій у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено, залишено без змін.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення виконання рішення суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року - без змін.

21 березня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд»ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року.

Частиною шостою статті 431 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 267 ЦПК України забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову.

Згідно з пунктом 3 частини першої ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) дійшла висновку про те, що з огляду на відсутність у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України серед ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвали цього суду про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України), неможливим є як касаційне оскарження такої ухвали, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін. Це обмеження права на оскарження не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.

Отже постанова апеляційного суду, якою залишена без змін ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні виконання рішення суду, не входить до переліку судових рішень, які можуть бути предметом оскарження у касаційному порядку в контексті положень частини першої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська