01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 707/2689/22
провадження № 61-16293св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2023 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя.
2. Позовна заява мотивована тим, що 20 серпня 1978 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2014 року у справі № 707/3014/14-ц шлюб між ними було розірвано.
3. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
4. У період спільного подружнього життя нею та ОСОБА_5 побудовано будинок в АДРЕСА_1 . На підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 20 квітня 2010 № 60 будинок було введено в експлуатацію. Право власності на даний будинок було зареєстровано за ОСОБА_5 28 травня 2010 року КПП «ЧОО БТІ», свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26 травня 2010 року серія НОМЕР_1 .
5. Кошти, які витрачались на будівництво будинку, не належали виключно ОСОБА_5 , оскільки це були кошти їх спільної родини.
6. Даний будинок відчужено ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 за договором дарування від 06 лютого 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С. О.
7. Зазначала, що не надавала згоди на розпорядження будинком, її не повідомили про укладення договору, даний будинок є спільною власністю подружжя, його побудовано та введено в експлуатацію під час шлюбу.
8. Також за період шлюбу на ім'я ОСОБА_5 було придбано два автомобілі марки Opel Frontera, номерний знак НОМЕР_2 , та марки Mitsubishi Pajero Sport, номерний знак НОМЕР_3 .
9. Наразі відповідач розпоряджається вказаним майном одноособово, не визнає її право власності на 1/2 даного майна, не розглядає можливості сплатити компенсацію.
10. Вказувала, що за життя ОСОБА_5 поділу спільного майна подружжя проведено не було, оскільки ОСОБА_5 ніколи не оспорював її право власності на 1/2 даного будинку та автомобілів, обіцяв сплатити їй кошти в добровільному порядку.
11. Враховуючи наведене просила суд:
- визнати недійним договір дарування будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 06 лютого 2019 року, укладеного між ОСОБА_5 дарувальником, та ОСОБА_2 обдарованою, який посвідчено приватним нотаріусом Фіщуком С. О. та зареєстровано в реєстрі за № 647;
- визнати будинок за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ;
- визнати за позивачем право власності на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати автомобіль марки Opel Frontera, номерний знак НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ;
- визнати автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport, номерний знак НОМЕР_3 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ;
- визнати за позивачем право власності на 1/2 частину автомобіля марки Opel Frontera, номерний знак НОМЕР_2 ; визнати за позивачем право власності на 1/2 частину автомобіля марки Mitsubishi Pajero Sport, номерний знак НОМЕР_3 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
13. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що спірне майно набуто подружжям під час шлюбу та було спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , проте суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивачка звернулась до суду із пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
15. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови.
16. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд виходив із того, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було проведено розподіл спільного майна подружжя добровільно та за взаємною згодою, тому, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач фактично після смерті ОСОБА_5 ставить питання про поділ спільного майна ще раз.
17. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
22. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 03 липня 2019 року у справі № 200/8749/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 344/5104/14-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18, від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц, від 09 червня 2021 року у справі № 638/3852/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Також підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що вона не надавала згоди на розпорядження спірним будинком. Під час укладення договору дарування не прийнято до уваги, що будинок є спільною власністю подружжя, його було побудовано та введено в експлуатацію під час шлюбу.
25. Також під час шлюбу на ім'я її чоловіка було придбано два автомобілі.
26. Відповідач користується вказаним майном одноособово, не визнає її права власності на 1/2 частину майна, не розглядає можливості сплати їй компенсації.
27. Посилається на те, що апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни мотивів відмови у задоволенні позовних вимог на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 жовтня 2023 року, отриманого безспосередньо головуючим суддею в день ухвалення судового рішення. Вказані обставини під час розгляду справи в місцевому суді не з'ясовувались, відповідачка не заявляла про них.
28. Апеляційний суд дійшов висновку виключно на своїх припущеннях, що правочинами дарування квартири та будинку на користь їх спільного сина колишній чоловік здійснив розподіл майна подружжя.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
29. У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від ОСОБА_2 , у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. ОСОБА_5 з серпня 1978 року перебував у шлюбі з ОСОБА_1 .
31. 01 грудня 2014 року заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано. Сторони з позовом після розірвання шлюбу про поділ майна подружжя не зверталися.
32. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_2 .
33. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
34. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно», виданого КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 28 травня 2010 року № 26253759, дачний будинок з терасою № 16а/1, що знаходить за адресою: АДРЕСА_2 належав на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 26 травня 2010 року, серія НОМЕР_1 .
35. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 08 січня 2009 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport, номерний знак НОМЕР_3 . Також, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 05 вересня 2009 за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на автомобіль марки Opel Frontera, номерний знак НОМЕР_2 .
36. 06 лютого 2019 року укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С. О., за яким ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар дачний будинок з терасою № 16а/1, що знаходить за адресою:
АДРЕСА_3 . Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності про ринкову вартість об'єкту нерухомості ФОП ОСОБА_6 від 04 травня 2022 загальна вартість 1/2 частки дачного будинку з терасою № 16а/1, що знаходить за адресою: АДРЕСА_2 становить: 2 193 750, 00 грн.
38. 21 травня 2021 року за адресою проживання позивача: АДРЕСА_4 надійшло податкове повідомлення-рішення № 0384004-2408-2325 від ГУ ДПС у Черкаській області, яким повідомлено ОСОБА_5 про необхідність сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 136,80 грн за 2020 рік. В доданому до нього розрахунку у якості об'єкта оподаткування визначено: дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації: 23 жовтня 2019 року, дата державної реєстрації припинення права власності: 06 лютого 2020 року.
39. Відповідно договору підряду будівництва житлового будинку від 01 вересня 2009 року між ОСОБА_2 (замовник) та ФОП « ОСОБА_7 » (підрядник), підрядник прийняв на себе зобов'язання власними силами та силами залучених субпідрядних організацій виконати для замовника роботи пов'язані з будівництвом двоповерхового житлового будинку площею 190 кв. м, розташованого в АДРЕСА_2 , членом кооперативу є ОСОБА_5 , будівництво здійснюється відповідно до ескізного проекту наданого замовником, у відповідності до умов цього договору, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, прийняти виконані роботи та розрахуватись з підрядником відповідно до умов даного договору. В процесі будівництва будинку ОСОБА_2 проводила закупівлю відповідних матеріалів, що підтверджується доданими накладними та товарними чеками на закупівлю будівельних та ремонтних матеріалів, де в багатьох зазначено ім'я ОСОБА_2 або ФОП « ОСОБА_7 ».
40. Також до матеріалів справи позивачем надано спільні фотографії із ОСОБА_5 без зазначення подій, які на них зафіксовані.
41. В судовому засіданні ОСОБА_2 , допитана в якості свідка, показала, що з кінця 2006 року проживала спільно з ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах, 2007 року народився спільний син. Всі разом проживали в її будинку, а приблизно в 2009-2010 роках в Києві. 2008 році з ОСОБА_5 почали будувати будинок за спільні кошти. Вказувала, що витрачала багато власних коштів, укладала договір підряду будівництва житлового будинку, купувала багато будівельних матеріалів; в 2010 році переїхали в спірний будинок, де й спільно проживали до смерті ОСОБА_5 . Також ОСОБА_8 повідомила, що автомобіль марки Opel Frontera, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований після фактичного розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport, номерний знак НОМЕР_3 , був зареєстрований за ОСОБА_5 . В 2019 році ОСОБА_5 подарував будинок ОСОБА_8 , оскільки хотів, щоб він надалі залишився їхньому спільному синові. ОСОБА_5 за життя домовився із ОСОБА_1 про те, що він переписує на їхнього старшого сина будинок в АДРЕСА_4 , а собі залишає будинок на Дніпрі.
42. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17 жовтня 2023 року житловий будинок, розташований в АДРЕСА_4 належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_6 , виданий 02 грудня 2011 року, видавник: Виконавчий комітет Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області. В подальшому речове право ОСОБА_5 на вказаний будинок було припинено на підставі договору дарування, серія та номер: 4495, виданий 10 грудня 2014 року, видавник: приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов О. С. Обдарований згідно вказаного витягу є ОСОБА_9 (син ОСОБА_5 ).
43. Згідно загальнодоступної Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_5 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 7109, виданий 29 жовтня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Велікова Н. А. В подальшому речове право ОСОБА_5 на вказану квартиру було припинено 12 грудня 2014 року на підставі договору дарування, серія та номер: 2678, виданий 10 грудня 2014 року, видавник: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Старовойтова Л. В. Обдарований згідно вказаного витягу є ОСОБА_9 (син ОСОБА_5 ).
Позиція Верховного Суду
44. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
45. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
46. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
47. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
48. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
49. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
50. Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного доходу (заробітку). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.
51. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
52. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.
53. Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
54. Згідно з частиною другою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
55. За правилами частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
56. Згідно статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
57. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
58. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
59. Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
60. Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 квітня 2010 року дачний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 належав на праві приватної власності ОСОБА_5 .
61. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» підстава виникнення у ОСОБА_5 права власності на будинок - свідоцтво про право власності - НОМЕР_7 від 26 травня 2010 року (т. 1, а. с.18,19).
62. 06 лютого 2019 року ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар дачний будинок з терасою АДРЕСА_7 (т. 1, а. с. 23).
63. Також встановлено, що ОСОБА_5 10 грудня 2014 року подарував на користь свого старшого сина ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_8 та будинок в АДРЕСА_4 .
64. Апеляційним судом правомірно враховано, що ОСОБА_5 подарував вищевказане майно на користь свого сина через 9 днів після розлучення.
65. Разом із тим, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, питання про поділ вказаного майна (квартири в м. Черкаси та будинку в Руській Поляні) не ставила, як і не ставила при житті померлого, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачкою не спростовано твердження ОСОБА_2 про проведення після розірвання шлюбу добровільного за взаємною згодою розподілу майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
66. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
67. Отже, апеляційний суд дійшов правомірного висновку щодо ініціювання позивачкою повторного поділу майна подружжя.
68. При цьому позивачка жодних дій після дарування ОСОБА_5 їх спільному сину майна не вчиняла, питання щодо належності саме їй на спільній сумісній власності майна не ставила.
69. Судом також правомірно враховано, що ОСОБА_1 , звертаючись в суд з даним позовом, вказувала, що померлий ніколи не оспорював права власності позивача на 1/2 даного будинку та автомобілі, обіцяв сплатити їй кошти в добровільному порядку, проте останньою не було надано жодного доказу на підтвердження вказаних вимог, яку саме суму сплатив померлий ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 за період після розірвання шлюбу (01 лютого 2014 року) до моменту смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
70. Крім того, спірне майно набуто хоча і в перебуванні у зареєстрованому шлюбі, проте на час його набуття ОСОБА_5 проживав із відповідачкою, виховував разом із останньою їх спільну дитину.
71. Натомість належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
72. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
73. Разом із тим, позивачкою не надано жодного доказу її участі в набутті спірного майна, яке набуто ОСОБА_5 вже під час проживання з відповідачкою.
74. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни мотивів відмови у задоволенні позовних вимог на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 жовтня 2023 року, отриманим безспосередньо головуючим суддею в день ухвалення судового рішення, відхиляються колегією суддів, оскільки вказана інформація є загальнодоступною. При цьому судом також враховано, з урахуванням принципу добросовісності, неповідомлення позивачкою іншого набутого майна під час перебування у шлюбі, подарованого її сину.
75. Таким чином, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
76. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
77. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
78. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2023 року у незміненій частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович