01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 163/1613/22
провадження № 61-15039св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Волинська обласна прокуратура,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчука Л. В., Федонюка С. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
2. Позовна заява мотивована тим, що органами досудового розслідування, а саме: військовою прокуратурою Київського гарнізону Центрального регіону, слідчими військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону, прокуратурою Волинської області з 26 грудня 2016 року по 07 грудня 2021 року здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні №42016110350000359 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
3. Вказував, що ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 07 грудня 2021 року у кримінальній справі про обвинувачення його у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, було задоволено клопотання прокурора про відмову від державного обвинувачення. Даною ухвалою місцевого суду кримінальне провадження щодо нього у зв'язку з недоведеністю його винуватості інкримінованого йому у вчиненні злочину було закрито.
4. Позивач стверджував, що під час досудового розслідування в ході проведення слідчих дій, перебуваючи на робочому місці, він зазнав трудового каліцтва через застосування до нього працівниками правоохоронних органів фізичного насильства.
5. Також зазначав, що за місцем його проживання у присутності членів сім'ї проводився обшук та вилучення його особистих речей, інші слідчі дії, зокрема, такі як: затримання, обрання запобіжного заходу, незаконне спостереження за ним, прослуховування і запис його телефонних розмов, що у своїй сукупності призвело до тривалих моральних і фізичних страждань, втрати ним життєвих зв'язків і потягнуло заподіяння йому моральної шкоди.
6. Враховуючи наведене просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку, на свою користь 5 200 000 грн за завдану йому незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду моральну шкоду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Любомирського районного суду Волинської області від 17 травня 2023 року позов задоволено частково.
8. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 670 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.
9. Задовольняючи позовні вимоги частково та визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 670 000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що таке відшкодування відповідає рівню моральних страждань позивача, заподіяних останньому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Волинського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 28 вересня 2023 року, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково, апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури задоволено. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 17 травня 2023 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінено, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 278 720,00 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
11. Змінюючи рішення місцевого суду та визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 278 720 грн, апеляційний суд виходив із того, що місцевим судом не було враховано принцип розумності, справедливості та співмірності, а також те, що відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинно бути джерелом його безпідставного збагачення. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення завданої моральної шкоди позивачу у більшому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.
16. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 22 лютого 2023 року у справі № 199/1800/22, від 15 червня 2023 року у справі № 212/1583/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що законом встановлено лише мінімальний поріг відшкодування моральної шкоди. Це надає можливості у кожному конкретному випадку встановити ті особливі обставини, які можуть вплинути на збільшення відшкодування.
18. Апеляційний суд не взяв до уваги характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо), не врахував інших обставин та наявності перешкод у реалізації своїх життєвих планів на момент здійснення кримінального провадження, а тому дійшов хибного висновку, що мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди є достатнім.
19. Зазначає, що місцевий суд правомірно взяв до уваги експертний висновок фонду «Юрій Ткачук та партнери» від 13 січня 2023 року, у якому вказано, що можливий розмір відшкодування моральної шкоди за завдані страждання внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відповідає сумі 640 778 грн.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
20. У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 від Волинської обласної прокуратури, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. 26 грудня 2016 року на підставі повідомлення Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 42016110350000359, у яких вказано, що службовими особами митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС ОСОБА_5. та ОСОБА_6. налагоджено механізм отримання неправомірної вигоди від громадян України за нестворення штучних перешкод під час проходження ними митного огляду.
22. 13 лютого 2017 року заступником начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України на ім'я прокурора військової прокуратури Київського гарнізону Єгжова Р. Д. було направлено повідомлення про можливу причетність головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту «Ягодин» Волинської митниці ДФС позивача ОСОБА_3., який діяв за вказівкою начальника митного поста «Ягодин» Волинської митниці ОСОБА_5 , до організації схеми безперешкодного переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю підакцизних товарів.
23. Після чого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2017 року було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 у місті Ковелі Волинської області. Як вбачається з протоколу обшуку, дана слідча дія проведена 30 березня 2017 року з 01:55 години до 06:20 години. Під час обшуку було вилучено готівкові кошти в сумі 3 350 грн.
24. Згідно повідомлення, складеного начальником слідчого відділу прокуратури Волинської області та затвердженого прокурором відділу прокуратури Волинської області, 27 червня 2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
25. 17 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_3 слідчим слідчого відділу прокуратури Волинської області було складено обвинувальний акт за частиною третьою статті 368 КК України, який після затвердження прокурором відділу прокуратури Волинської області, направлений до Любомльського районного суду Волинської області.
26. Під час розгляду даної кримінальної справи у суді першої інстанції 07 грудня 2021 року прокурором Волинської обласної прокуратури було подано клопотання від 06 грудня 2021 про відмову від підтримання обвинувачення щодо ОСОБА_3 у вчиненні останнім передбаченого частиною третьою статті 368 КК України злочину.
27. Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 07 грудня 2021 року кримінальне провадження № 42016110350000359 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, було закрите у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.
28. З акту нещасного випадку форми Н-1 у справі 03/37, складеного Волинською митницею ДФС, слідує, що 30 березня 2017 року під час проведення обшуку на території митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42016110350000359, працівники СБУ заламали ОСОБА_3 руки, виштовхнули останнього з приміщення на вулицю, повалили лицем на асфальт з нанесенням ударів по тулубу, спині і голові, що спричинило погіршення стану його здоров'я та стало підставою для звернення до лікувального закладу.
29. З матеріалів розслідування нещасного випадку, який стався 30 березня 2017 року з ОСОБА_3 , які приєднані до матеріалів справи, вбачається, що останній у 2009 році переніс важку ЧМТ (забій головного мозку) і у подальшому неодноразово проходив лікування з приводу наслідків отриманої травми.
30. Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 086025 від 02 лютого 2021 року ОСОБА_3 встановлено на строк до 01 лютого 2023 року 3 групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
Позиція Верховного Суду
31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
32. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
33. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
37. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
38. Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
39. Згідно з частинами першою, другою та сьомою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
40. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
41. Підстави, порядок та розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню, встановлено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
42. У статтіЗакону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» наведено перелік підстав, за наявності яких фізичній особі може бути відшкодовано шкоду, завдану внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
43. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
44. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених у статті 1 цього Закону випадках.
45. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
46. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
47. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
48. Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
50. Судами встановлено, що ОСОБА_3 перебував під слідством та судом 41 місяць 18 днів, отже мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який може бути стягнуто на користь позивача становить 278 720 грн (6 700 грн х 41 місяць 18 днів).
51. Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі, ніж визначено Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки місцевим судом не було враховано принцип розумності, справедливості та співмірності, а також те, що відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинно бути джерелом його безпідставного збагачення.
52. Висновок апеляційного суду узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), згідно з яким розмір моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен проводити до її безпідставного збагачення.
53. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не враховано експертний висновок фонду «Юрій Ткачук та партнери» від 13 січня 2023 року, у якому вказано, що можливий розмір відшкодування моральної шкоди за завдані страждання внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відповідає сумі 640 778 грн, відхиляються колегією суддів, оскільки суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, врахував ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, принципи поміркованості, розумності і справедливості й, відповідно, дійшов правомірного висновку про стягнення на користь позивача 278720 грн на відшкодування моральної шкоди. Вказаний розмір не більший, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не призводить до його збагачення.
54. При цьому відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
55. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, то вимоги касаційної скарги представника позивача щодо розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
56. Також слід зазначити, що позивачем не доведено обставин виникнення конкретних захворювань, не доведено причин їх виникнення та їх зв'язок, з урахуванням отримання ним у 2009 році важкої черепно-мозкової травми, з незаконними органів досудового слідства і прокуратури та отриманням інвалідності під час перебування під слідством.
57. Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 22 лютого 2023 року у справі № 199/1800/22, від 15 червня 2023 року у справі № 212/1583/22, відхиляються колегією суддів, оскільки судове рішення апеляційного суду у справі, яка переглядається, не суперечить висновкам, викладеним у вказаних постановах.
58. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
59. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
60. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Постанову Волинського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович