08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 2/1519/7004/11
провадження № 61-16599св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Одеська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону (нова назва Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (нова назва Одеське квартирно-експлуатаційне управління),
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_7) на рішення Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Мазун І. А., від 31 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Сегеди С. М., Драгомерецького М. М., від 11 жовтня 2023 року, до якої включено скаргу на ухвали Малиновського районного суду м. Одеси
від 20 січня 2022 року та від 02 лютого 2022 року, і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У вересні 2011 року заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення без надання іншого приміщення.
2. Свої вимоги військовий прокурор мотивував тим, що на балансі у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси знаходиться будинок АДРЕСА_1 . В ході прокурорської перевірки, проведеної у квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеси, встановлено, що у гуртожитку військового містечка № НОМЕР_1 (приміщення № НОМЕР_2 у будівлі № НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_2 безпідставно проживає ОСОБА_1 .
3. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси за статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України і Положенням про квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси є установою, що веде облік казармено-житлового фонду та здійснює контроль за використанням житлового фонду Міністерства оборони України в порядку статей 29, 30 Житлового кодексу України. Незважаючи на попередження (вих. № 639 від 28 березня 2011 року) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, відповідачка не звільнила незаконно зайняте житлове приміщення у гуртожитку.
4. Враховуючи викладене, прокурор просив виселити ОСОБА_1 з житлового приміщення кімнати № НОМЕР_2 гуртожитку (будівлі НОМЕР_4) військового містечка № НОМЕР_1 , що знаходиться на АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.
Розгляд справи у суді першої інстанції
5. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси
від 30 листопада 2011 року позов прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1 про виселення задоволено.
6. Виселено ОСОБА_1 з житлового приміщення - кімнати № НОМЕР_2 гуртожитку, що знаходиться у будівлі № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
7. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси
від 30 листопада 2011 року.
8. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року задоволено. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року скасовано. Справу призначено до розгляду в загальному порядку.
9. Протокольною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси
від 26 червня 2022 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ІНФОРМАЦІЯ_8.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 серпня
2022 року позовні вимоги Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до
ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 про виселення з житлового приміщення без надання іншого приміщення залишено без задоволення.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що
ОСОБА_2 не є особою, що самоправно вселилася до жилого приміщення, а тому підстави, передбачені статтею 116 ЖК України, для її виселення відсутні. Оскільки ОСОБА_2 вселилася до кімнати у гуртожитку на законних підставах, постійно там проживала, не має іншого житла на момент подання позову про виселення, вона має достатні та триваючі зв'язки з конкретним місцем проживання, а зазначена кімната у гуртожитку є «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
12. Постановою Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_7) залишено без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2022 року - без змін.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 вселилася у кімнату в гуртожитку на законних підставах, постійно там проживала, не має іншого житла на момент подання позову про виселення, тому є підстави стверджувати, що вона має достатні та триваючі зв'язки з конкретним місцем проживання. ОСОБА_2 не є особою, що самоправно вселилася до жилого приміщення.
14. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону відхилено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 18 листопада 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У касаційній скарзі висловлено заперечення на ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2022 року та 02 лютого 2022 року.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-881/07,
від 25 серпня 2020 року у справі у справі № 2-881/07, від 09 лютого 2022 року
у справі № 635/6613/17, а також, що рішення прийняті про права та обов'язки інших осіб, не залучених до участі у справі (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Заявник стверджує, що відповідачці, ще у 2015 році було відомо про існування заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси
від 30 листопада 2011 року, а тому підстав для поновлення пропущеного строку на його перегляд не було. У матеріалах справи на супровідному листі суду наявний підпис про те, що відповідачка 30 вересня 2015 року отримала копію заочного рішення від 30 листопада 2011 року. Проте районний суд всупереч зазначеним обставинам дійшов висновку, що відповідачка не отримувала копію заочного рішення, а наявний підпис про отримання судового рішення належить не їй. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси
від 30 листопада 2011 року, що набрало законної сили та повністю виконане, було скасоване судом першої інстанції після спливу майже 11 років, чим порушено принцип правової визначеності та остаточності судового рішення.
18. Заявник звертає увагу на те, що під час розгляду справи судами не було залучено до участі осіб, яких безпосередньо стосується спір, а прийняте рішення безпосередньо впливає на їх права і обов'язки, оскільки після прийняття рішення про виселення відповідачки у 2011 році, службове приміщення було надано у користування іншим особам і тому таке рішення стосується прав і обов'язків осіб, які проживають у спірному житловому приміщенні.
19. Згідно з доводами касаційної скарги, під час вирішення справи апеляційним судом було проігноровано посилання заявника в апеляційній скарзі на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2010 року у справі № 2-228/2010. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, зокрема щодо поновлення строку на перегляд заочного рішення у цій справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 2/1519/7004/11.
21. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали відзив (пояснення) на касаційну скаргу
22. У поданих поясненнях на касаційну скаргу Одеське квартирно-експлуатаційне управління погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. Будівлі військового містечка № НОМЕР_1 , зокрема і будинок АДРЕСА_1 , є військовим майном, яке, на заходиться на балансі та перебуває в експлуатації ІНФОРМАЦІЯ_3 про що свідчить акт приймання (передачі) будинків, споруд та території військового містечка № НОМЕР_1 від 20 серпня 2013 року.
24. Відповідно до Директиви Міністра оборони України від 11 червня
2001 року № Д-14 «Про переобладнання вивільненого фонду Міністерства оборони України під тимчасове житло для безквартирних військовослужбовців Збройних Сил України членів їх сімей» вищевказана будівля НОМЕР_4 переобладнана під тимчасове житло для проживання безквартирних військовослужбовців та членів їх сімей.
25. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси веде облік казармено-житлового фонду в Одеському гарнізоні у порядку, визначеному статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, наказом Міністерства оборони України 03 липня 2013 року № 448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» (далі Положення) та Положення про КЕВ м. Одеси, а також здійснює контроль за використанням жилого фонду Міністерства оборони України в порядку
статті 30 ЖК України.
26. Приміщення АДРЕСА_3 , надавалося військовослужбовцю ОСОБА_3 разом з сім'єю для тимчасового проживання у зв'язку з проходженням служби в Одеському гарнізоні за відсутності іншої житлової площі.
27. На підставі рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4
10 грудня 1987 року (протокол № 36) військовослужбовець ОСОБА_3 складом сім'ї з трьох осіб (він, його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 ) був взятий на квартирний облік за мiсцем проходження служби, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов.
28. 17 листопада 1998 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був розірваний.
29. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2005 року по справі № 2-3291/2005 рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11 січня 2000 року про виключення
ОСОБА_7 складом сім'ї з двох осіб (вона та її син ОСОБА_5 ) з квартирного обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 було визнане незаконним та зобов'язано житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_5 поновити ОСОБА_7 складом сім'ї дві особи (вона та її син ОСОБА_5 ) на квартирному обліку ІНФОРМАЦІЯ_5.
30. Вищезазначене рішення суду набрало законної сили та не оскаржувалося.
31. 28 вересня 2005 року житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 (протокол № 2) було прийнято рішення про поновлення ОСОБА_7 та її сина ОСОБА_5 на квартирному обліку в інституті з 18 листопада 1987 року, тобто з дати постановки на квартирний облік колишнього чоловіка ОСОБА_3 .
32. Згідно з випискою з протоколу № 5 засідання окружної житлової комісії
від 26 грудня 1997 року, вирішено надати квартиру АДРЕСА_4 , площею 50,12 кв. м, ОСОБА_3 на склад сім'ї три особи згідно із загальним списком гарнізону.
33. 17 листопада 1998 року ОСОБА_3 подав заяву на ім'я голови житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5, в якій порушив клопотання про повернення отриманої ним 27 грудня 1997 року двокімнатної квартири по АДРЕСА_4 у зв'язку зі зміною складу сім'ї з трьох осіб на одну особу. Також він просив виділити йому згідно із черговості 1-кімнатну квартиру. Рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11 січня 2000 року клопотання ОСОБА_3 було задоволено.
34. Згідно з протоколом № 2 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16 листопада 2004 року, затвердженим начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 21 листопада 2004 року, розподілено однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , на 7 поверсі, житловою площею 18,74 кв. м, ОСОБА_3 на склад сім'ї - 1 особа.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
36. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
37. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
39. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
40. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
41. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
42. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
43. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
44. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси
від 30 листопада 2011 року у цій справі позов військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1 про виселення було задоволено.
45. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси
від 30 листопада 2011 року.
46. Ухвала районного суду мотивована тим, що у матеріалах справи на супровідному листі суду наявний напис про те, що відповідачка 30 вересня
2015 року отримала копію заочного рішення від 30 листопада 2011 року. У судовому засіданні відповідачці було надано для огляду лист (т. 1, а. с. 42), на якому вчинено напис про те, що вона 30 вересня 2015 року отримала копію заочного рішення від 30 листопада 2011 року, на що відповідачка заявила, що вказаний напис нею не вчинявся, підпис на ньому їй не належить.
47. Суд першої інстанції, порівнявши підписи відповідачки, встановив, що відповідачка не отримувала копію заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року - 30 вересня 2015 року, а тому дійшов висновку про можливість поновлення ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року.
48. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року задоволено. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року скасовано. Справу призначено до розгляду в загальному порядку.
49. З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.
50. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
51. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
52. Згідно з частиною третьою статті 27 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
53. Відповідно до статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
54. У статті 72 ЦПК України 2004 року зазначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
55. У частині першій статті 73 ЦПК України 2004 року визначено, що суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
56. У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
57. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
58. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
59. У § § 46, 47 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
60. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип
res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (§ 41 рішення у справі «Пономарьов проти України»
від 03 квітня 2008 року). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду
(§ 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
61. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, заява № 8371/02).
62. ЄСПЛ у § 34 рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, зауважив, що норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § § 22, 23).
63. Матеріалами справи підтверджено, що копію заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року ОСОБА_1 отримала 30 вересня 2015 року (т. 1, а. с. 42), про що свідчить власноручний напис і підпис на супровідному листі Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2015 року.
64. Слід звернути увагу, що ОСОБА_1 ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2019 року була залучена до участі у справі № 521/3656/19 в статусі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. У подальшому ОСОБА_1 подала зустрічний позов у цій справі. У рішенні від 03 березня 2021 року у справі № 521/3656/19 Малиновський районний суд м. Одеси посилався на судове рішення у цій справі.
65. Матеріали цієї справи містять заяву ОСОБА_1 від 11 листопада 2021 року про видачу їй заочного рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 30 листопада 2011 року, яке вона отримала 16 листопада 2021 року.
66. Із заявою про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року, яке ОСОБА_1 вперше отримала
30 вересня 2015 року, вона звернулася до суду лише 23 листопада 2021 року, тобто через 6 років, з моменту першого отримання заочного рішення суду.
67. Дійшовши висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року, суд першої інстанції не дослідив належним чином причин значного пропуску строку (більше 6 років) на перегляд заочного рішення, встановленого частиною другою статті 228 ЦПК України 2004 року, у відповідності до якої заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
68. Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не отримувала заочне рішення від 30 вересня 2015 року ґрунтуються на припущеннях та суперечать матеріалам цієї справи та справи № 521/3656/19.
69. Апеляційний суд, всупереч доводам апеляційної щодо порушення процесуального закону судом першої інстанції, вищезазначеним обставинам належної оцінки не надав.
70. Із урахуванням зазначеного, оскаржені судові рішення, які були винесенні без належної оцінки поважності причин значного пропуску процесуального строку, не можуть вважатися законними та такими, що відповідають принципу остаточності судового рішення.
71. Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
72. Колегія суддів дійшла висновку, що ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2022 року та 02 лютого 2022 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про поновлення ОСОБА_1 строку на перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року, з повним, всебічним та об'єктивним дослідженням обставин такого пропуску.
73. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, дослідити та належним чином оцінити наведені сторонами аргументи, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін спору.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_7) задовольнити.
2. Ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2022 року, 02 лютого 2022 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, до якої включено скаргу на ухвали скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович