08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 214/4921/23
провадження № 61-15863св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересована особа- Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Дмитра Олексійовича на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року у складі судді Чернова Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
Описова частина
Короткий зміст заяви
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт його перебування на утриманні батька ОСОБА_2 в період, починаючи з 30 вересня 1998 року до дня його загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області.
2. Заява мотивована тим, що встановлення цього факту необхідне
ОСОБА_1 для отримання виплати (одноразової грошової допомоги), як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК Україні.
4. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що метою звернення до суду з такою заявою є підтвердження певного соціального-правового статусу для отримання від держави допомоги та інших пільг, що свідчить про те, що така справа не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки існує спір у сфері публічно-правових відносин, який не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
5. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Савчука Д. О., на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року.
6. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
9. Підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що у справі наявний спір про право, що виник у публічно-правових відносинах, оскільки саме встановлення юридичного факту перебування на утриманні загиблого є належним способом захисту його прав, а саме з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька.
10. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
11. Водночас ніякого рішення, дій чи бездіяльності Міністерства оборони України під час здійснення ним владних управлінських функцій по відношенню до ОСОБА_1 немає та не було.
12. Звернення до адміністративного суду, як вказано за змістом оскаржуваних судових рішень, з метою встановлення заявником юридичного факту перебування на утриманні загиблого батька не може бути ефективним способом судового захисту. Більше того, КАС взагалі не передбачає встановлення юридичних фактів в порядку адміністративного судочинства.
13. Зазначав, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, однак спору про право цивільне у сторін немає, так само як і спору, що виник з публічно-правових відносин.
14. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15. Заявник ОСОБА_1 мотивував своє звернення до суду із заявою про встановлення факту перебуванням на утриманні батька ОСОБА_2 , який загинув під час виконання бойового завдання, для отримання в подальшому виплати (одноразової грошової допомоги), як члену загиблого військовослужбовця, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
16. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК Україні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
17. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
18. Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
19. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
20. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
21. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
22. Водночас, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
23. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
24. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
25. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
26. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
27. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
28. З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій суд касаційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
29. Відповідно статей 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. Водночас необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
30. Обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
31. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
32. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
33. Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
34. ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
35. Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:
1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
36. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
37. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
38. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
39. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
40. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
41. Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
43. Велика Палата Верховного Суду визнала неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
44. У цій постанові підкреслено, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
45. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні батька ОСОБА_2 в період, починаючи з 30 вересня 1998 року до дня його загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
46. Згідно з частинами першою, третьою-четвертою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
47. Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
48. Оскільки порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права призвело до ухвалення неправильних судових рішень, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Дмитра Олексійовича задовольнити.
2. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович