09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 756/3328/20
провадження № 61-14576сво23
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М.,
розглянув справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченка Сергія Олександровича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справа дітей Оболонського району м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна, про скасування рішення державного реєстратора, за касаційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,
У березні 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили скасувати рішення від 04 квітня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40473843, винесене державним реєстратором філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченком С. О.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилалися на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .
Їм стало відомо, що 03 квітня 2018 року право власності на квартиру на підставі рішення державного реєстратора зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (далі - ТОВ «Вердикт Фінанс»), яке перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс» (далі - ТОВ «Кредит-Фінанс»).
Позивачі вважають, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на підставі договору іпотеки на належну їм на праві власності квартиру за ТОВ «Вердикт Фінанс» є протиправним, оскільки порушуються їх права як співвласників спірної квартири, у зв'язку із відсутністю у державного реєстратора повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії, пов'язаної з переходом речових прав на об'єкти нерухомості; рішення про державну реєстрацію квартири приймалося без дозволу органу опіки та піклування, оскільки іпотечний договір укладався їх батьками в той момент, коли відповідачі були неповнолітніми.
Також позивачі вказували, що на час переходу права власності за рішенням державного реєстратора діяв мораторій на відчуження майна громадян, яке забезпечене за валютним кредитом. У зв'язку з цим просили позов задовольнити.
Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 24 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими. При цьому суд відхилив посилання позивачів щодо необхідності отримання згоди органу опіки та піклування під час прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Вердикт Фінанс», оскільки під час укладення договору іпотеки власниками майна, переданого в іпотеку, були лише іпотекодавці, які іншої інформації, зокрема про те, що позивачі були власниками переданого в іпотеку майна та про їх реєстрацію у спірній квартирі, не повідомили.
Відхиляючи посилання позивачів на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», місцевий суд виходив із того, що позивачі договору іпотеки не укладали, позичальниками або майновими поручителями не були, а тому немає підстав для застосування вказаного Закону до спірних правовідносин.
Крім того, місцевий суд зазначив, що державний реєстратор не є належним відповідачем у цій справі.
Суди розглядали справу неодноразово.
Київський апеляційний суд постановою від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Скасував рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Демченка С. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40473843 від 04 квітня 2018 року, 10:21:44.
Верховний Суд постановою від 03 травня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Кредит Фінанс» задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року скасував і справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Київський апеляційний суд ухвалою від 15 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року скасував та передав справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 березня 2023 року відкрито провадження у справі № 910/12956/22 про банкрутство ТОВ «Кредит-Фінанс». У зв'язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме тільки господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи, тому спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просили скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказували те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 921/490/18; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення справи про банкрутство, жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правового пуризму.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував підстав передачі справи на новий розгляд, зазначених судом касаційної інстанції, та безпідставно застосував абзац другий частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
18 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2024 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
08 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року зазначену справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 200/12041/17 (провадження № 61-12507св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 750/8669/17 (провадження № 61-10623св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 750/7344/18 (провадження № 61-5354св19) та від 29 листопада 2023 року у справі № 522/21417/17 (провадження № 61-10147св23) щодо можливості скасування судом апеляційної/касаційної інстанції рішення та/або постанови суду за обставин, коли рішення та/або постанова були ухвалені до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на те, що у суду касаційної інстанції існує два підходи щодо передачі на розгляд господарського суду спорів, рішення в яких ухвалено до порушення справи про банкрутство однієї із сторін.
Так, у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 904/7234/15 та від 17 червня 2020 року у справі № 921/490/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення справи про банкрутство (через 8 місяців після ухвалення рішення судом першої інстанції), яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму.
Схожого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 13 травня 2021 року у справі № 465/5402/16-ц (провадження № 61-17041св20) та від 30 листопада 2022 року у справі № 752/3410/20 (провадження № 61-9243св22).
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 916/470/22, досліджуючи питання про наявність в апеляційного суду повноважень на скасування судового рішення місцевого суду і направлення справи для розгляду до іншого суду, вказав, що норми статті 7 КУзПБ, статті 31 ГПК України регулюють питання передачі справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог. Таке питання не вирішується в суді апеляційної інстанції, який має право направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю виключно у випадку, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) і учасник справи заявляв про це при розгляді справи».
Натомість Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 200/12041/17 (провадження № 61-12507св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 750/8669/17 (провадження № 61-10623св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 750/7344/18(провадження № 61-5354св19), від 08 червня 2022 року у справі № 711/8269/17 (провадження № 61-18187св20) та від 03 серпня 2022 року у справі № 520/98/17 (провадження № 61-4579св20) дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції, а подекуди й суду апеляційної інстанції, для направлення справи до господарського суду, в якому розглядається справа про банкрутство, порушена після ухвалення таких судових рішень.
Враховуючи наведене Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду прийшов до висновку, що справа містить виключну правову проблему, яка полягає в питанні, чи має апеляційний суд (суд касаційної інстанції) повноваження на скасування рішення місцевого суду (апеляційного суду) та передачу справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за обставин, коли рішення та/або постанова були ухвалені до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченка Сергія Олександровича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справа дітей Оболонського району м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна, про скасування рішення державного реєстратора, за касаційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:
А. І. Грушицький Б. І. Гулько
В. І. Крат Д. Д. Луспеник Є. В. Синельников
І. М. Фаловська