08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 158/2770/20
провадження № 61-6043ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сорокопуд Микола Олександрович, на додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області, у складі судді Польової М. М., від 11 січня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
від 15 лютого 2024 року у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Багіров Р. А. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 18 900 грн.
Додатковим рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 січня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - адвокат Багірова Р. А. задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сорокопуда М. О. та представника ОСОБА_2 - адвоката Багірова Р. А. задоволено частково. Додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 січня 2024 року змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.
24 квітня 2024 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 - адвокат Сорокопуд М. О. подав касаційну скаргу на додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області
від 11 січня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 15 лютого 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Багірова Р. А. про ухвалення додаткового рішення.
Разом із касаційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке підлягає задоволенню, оскільки вказаний строк пропущений з поважних причин.
Підставою касаційного оскарження заявник вказує пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18, від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц.
Стверджує, що відповідачка не подала до суду заяву про те, що вона має намір надати у п'ятиденний термін після ухвалення рішення докази на підтвердження понесених судових витрат та заявити клопотання про їх стягнення. Крім того, відповідачкою не надано доказів, які підтверджують наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження)вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 10 листопада 2021 року.
Апеляційним судом встановлено, що 03 грудня 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому викладено клопотання про стягнення із ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі
10 000 грн. Крім того у відзиві на позов зазначено, що між ОСОБА_2 і адвокатським об'єднанням «АФК» був укладений договір про надання правничої допомоги і узгоджено, що попередній розмір витрат на правничу допомогу складає 10 000 грн, а документи,які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу, будуть надані суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
22 грудня 2023 року Ківерцівським районним судом Волинської області ухвалено рішення по суті спору, а 25 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Багіров Р. А. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 18 900 грн.
На підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу надано суду договір про надання правничої допомоги; рахунок № 120; квитанцію № ПН555; акт прийому-передачі наданих послуг від 23 грудня
2023 року; виписку по рахунку.
Встановивши, що відповідачка до закінчення судових дебатів зробила відповідну заяву про стягнення із позивача витрат на професійну правничу допомогу та протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду подала заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої були додані докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу, а також врахувавши фактичний обсяг послуг, наданих ОСОБА_2 адвокатом, надані суду докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, критерії необхідності, реальності наданих послуг та розумності їх вартості, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що справедливим і співмірним буде відшкодування на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн.
Необхідність врахування співмірності розміру витрат на послуги адвоката із ціною позову та значенням справи для сторони, прямо передбачена процесуальним законом у пункті 4 частини четвертої статті 137 ЦПК України.
У розглядуваній справі позивачем були заявлені вимоги про визнання права спільної сумісної вартості на квартиру в м. Ківерці Волинської області та стягнення з відповідача 1/2 частини вартості спільного майна, а розгляд справи в суді першої інстанції, де інтереси відповідачки представляли адвокати АО «АФК», тривав понад два роки із листопада 2020 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, не свідчать про те, що при визначенні суми витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, статтею 390, пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження додаткового рішення Ківерцівського районного суду Волинської області
від 11 січня 2024 року та постанови Волинського апеляційного суду
від 15 лютого 2024 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сорокопуд Микола Олександрович, на додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 січня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у цивільній справі № 158/2770/20.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
О. М. Осіян
Є. В. Синельников