29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"07" травня 2024 р. Справа № 924/233/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Томковій А.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіспрі Україна"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"
про стягнення 1 113 164,25 грн.
Представники сторін:
від позивача: Кірсік С.В.
від відповідача: Шадрін І.О.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 07.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.
27.02.2024 товариство з обмеженою відповідальністю "Кіспрі Україна" звернулось до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 1 113 164,25 грн., з яких 1 011 576,80 грн. основний борг, 29672,42 грн. інфляційні втрати, 1104,65 грн. 0,3% річних, 70810,38 грн. штраф, заявлених у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Ухвалою суду від 01.03.2024 відкрито провадження у справі №924/233/24, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:30 год. 21.03.2024. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 15 березня 2024 року, а позивачу строк для подання відповіді на відзив до 21 березня 2024 року.
05.03.2024 року через підсистему "Електронний суд" від представниці позивача та 12.03.2024 від представника відповідача надійшли клопотання про участь в судовому засіданні у справі №924/233/24, призначеному на 11:30 год. 21.03.2024 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
12.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив на позов з доданими документами, який містить клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу до їх розумного, реального та обґрунтованого розміру. Окремо відповідач просить відстрочити виконання рішення на 3 місяці з моменту набрання таким рішенням законної сили.
12.03.2024 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив.
Ухвалами суду від 06.03.2024 та від 13.03.2024 задоволено клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні 21.03.2024 об 11:30 год. по справі №924/233/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому засіданні 21.03.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні на 10:00 год. 23.04.2024.
23.04.2024 від представників сторін найшли заяви про відсутність заперечень щодо закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.
У судовому засіданні 23.04.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання у справі на 11:00 год. 07.05.2024 із задоволенням клопотання представників сторін про участь у наступному судовому засіданні у справі №924/233/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Виклад позицій учасників судового процесу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіспрі Україна" звернулось з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 1 113 164,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 011 576,80 грн. Проте, відповідач умов договору не виконав, за поставлений товар не оплатив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1 011 576,80 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати грошових зобов'язань відповідачем, на підставі ст. 231 ГК України та ст. 625 ЦК України позивач нарахував 29672,42 грн. інфляційних втрат за період вересень 2023 - січень 2024, 1104,65 грн. 0,3% річних за період 11.10.2023 - 20.02.2024 та 70810,38 грн. 7% штрафу.
У відзиві на позов відповідач визнає факт укладення договору №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023 однак зазначає про відсутність можливості здійснити оплату наведених у позовній заяві сум у зв'язку з вкрай важким фінансовим становищем відповідача та збитковістю підприємства, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей відповідача в ході військової агресії російської федерації проти України. Звертає увагу на те, що стягнення інфляційних втрат та річних загрожує серйозними ускладненнями для господарської діяльності відповідача. З врахуванням викладеного, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90% та у разі ухвалення рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог відстрочити виконання рішення на 3 місяці з моменту набрання таким рішенням законної сили.
На думку представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", договір не містить умов щодо покладення на покупця обов'язку зі сплати штрафу за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару, а тому просить суд у стягненні останнього відмовити. Щодо вимоги про сплату 38000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, то останній вважає їх розмір завищеним, надмірним, безпідставним, не пропорційним до предмета спору та не підтвердженим належними, допустимими та достатніми доказами, а також такими, що не відповідають критеріям співмірності, реальності та розумності розміру. Справу вважає такою, що не викликає публічного інтересу та просить суд зменшити розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.
У відповіді на відзив позивач звертає увагу суду на те, що договір поставки укладено 11.07.2023, коли кризовий стан в енергетиці, який, як зазначає відповідач, настав з липня 2019 року та військова агресія російської федерації, яка розпочалась 24.02.2022, вже тривали. Укладаючи договір відповідач, на думку позивача, діяв свідомо та умисно недобросовісно. При цьому, позивач перебуває у таких самих умовах, пов'язаних із збройною агресією, проте виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем, вважає, що надані належні докази, а саме договір про надання правничої допомоги, рахунок на оплату послуг та квитанція про оплату. Заперечує щодо зменшення судом штрафних санкцій оскільки даний випадок не є винятковим, штрафні санкції не є надмірно великими.
Представниця позивача в судовому засіданні 07.05.2024 позовні вимоги підтримав окрім вимоги про стягнення штрафу, повідомила, що подання доказів щодо понесених судових витрат по справі .№924/233/24 буде здійснено протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.05.2024 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив суд задовольнити клопотання зазначені у останньому, а у задоволенні позову відмовити.
Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/233/24 відсутні.
Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.
11.07.2023 між ТОВ "Кіспрі Україна" (Постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Покупець) був укладений договір поставки №53-124-01-23-20493, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Згідно пункту 1.2. договору - предметом поставки по даному договору є товар: стільці в асортименті (код ДК 39110000-6, Сидіння, стільці та супутні вироби і частини до них).
Пунктами 3.1 - 3.2 договору визначено, що строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору. Поставка товару згідно Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад (Вантажоодержувача) за адресою: (Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство", склад №6, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100).
Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної / товарно-транспортної накладної вантажоодержувачем (п. 3.5 договору).
Відповідно до пункту 4.1 ціна товару по договору становить 842 980,00 грн., крім того ПДВ 20% 168 596,00 грн., всього ціна договору: 1 011 576,00 грн.
Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (додаток 1 до договору) ( пункт 4.2 договору).
У відповідності до пункту 5.1 договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
Пунктом 6.1.2 договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1 договору).
За змістом п. 8.2 договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додаткового сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.
Згідно з п. 8.4 договору у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується.
Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності є для сторін обов'язковим (п. 9.2 договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних зобов'язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків. (пункт 11.1 договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.
Додатками №1 та №2 до договору оформлено специфікацію №1 та технічну специфікацію, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару визначено у розмірі 1 011 576,00 грн. з ПДВ.
На виконання умов договору поставки №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023 ТОВ "Кіспрі Україна" поставило, а ДП "НАК "Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" прийняло товар на загальну суму 1 011 576,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №143 від 09.08.2023 на суму 863 592,00 грн. та №165 від 23.03.2023 на суму 147 984,00 грн., товарно-транспортною накладною №Р143 від 09.08.2023. Також додано відомості про вантаж, вантажно-розвантажувальні операції, ярлики про придатну продукцію від 11.08.2023 та від 25.08.2023.
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №1-16/01/24 від 17.01.2024 з проханням сплатити борг в сумі 1 011 576,00 грн. за договором №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023. В підтвердження направлення листа позивачем долучено до позовної заяви фіскальний чек від 17.01.2024, роздруківку з веб-сайту АТ "Укрпошти" щодо відстеження пересилання з відомостями про вручення 23.01.2024.
До матеріалів справи додано повідомлення відповідача від 05.02.2024 про перетворення ДП "НАЕК"Енергоатом" в АТ "НАЕК "Енергоатом".
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", код ЄДРПОУ 24584661 - припинено, 11.01.2024 здійснено державну реєстрацію створення юридичної особи - Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" код ЄДРПОУ 24584661, як правонаступника ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", код ЄДРПОУ 24584661, а також реєстрацію філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ ВП: 21313677).
Оскільки, відповідач свої зобов'язання за договором №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023 щодо оплати поставленого товару не виконав, позивач звернувся до суду про стягнення з останнього 1 011 576,80 грн. заборгованості за поставлений товар та нарахованих на підставі ст. 231 ГК України ст. 625 ЦК України 29672,42 грн. інфляційних втрат за період вересень 2023 - січень 2024, 1104,65 грн. 0,3% річних за період 11.10.2023 - 20.02.2024 та 70810,38 грн. 7% штрафу.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, 11.07.2023 між ТОВ "Кіспрі Україна" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" укладено договір поставки №53-124-01-23-20493, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача в передбачені цим договором строки товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити даний товар.
Частинами 1, 2, 6 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).
Сторонами підписано Додатки №1 та №2 до договору - специфікацію №1 та технічну специфікацію, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару визначено у розмірі 1 011 576,00 грн. з ПДВ.
На виконання умов договору поставки №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023 ТОВ "Кіспрі Україна" поставило, а ДП "НАК "Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" прийняло товар на загальну суму 1 011 576,00 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними №143 від 09.08.2023 на суму 863 592,00 грн. та №165 від 23.03.2023 на суму 147 984,00 грн., товарно-транспортною накладною №Р143 від 09.08.2023. Також додано відомості про вантаж, вантажно-розвантажувальні операції, ярлики про придатну продукцію від 11.08.2023 та від 25.08.2023. Докази поставки товару на 0,80 грн., про які заявляє позивач відсутні.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до пункту 5.1 договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
Пунктом 6.1.2 договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару.
Докази на підтвердження сплати відповідачем за поставленого позивачем товар за договором поставки №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023 на загальну суму 1 011 576,00 грн. матеріали справи не містять.
Судом враховується, що у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив факт укладення спірного договору та невиконання ним обов'язку з оплати за поставлений позивачем товар.
Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов'язань з оплати за поставлений позивачем товар за договором №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023, відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 1 011 576,00 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 1 011 576,00 грн. основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У стягненні 0,80 грн. основного боргу належить відмовити.
З огляду на прострочення сплати відповідачем боргу за отриманий товар, позивач нарахував до стягнення з відповідача на підставі ст. 231 ГК України та ст. 625 ЦК України позивач нарахував 29672,42 грн. інфляційних втрат за період вересень 2023 - січень 2024, 1104,65 грн. 0,3% річних за період 11.10.2023 - 20.02.2024, 70810,38 грн. 7% штрафу.
У п. 8.4 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується.
Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання судом встановлено, що останні обраховано правомірно та обґрунтовано, в межах суми можливої до стягнення, а тому вимога про стягнення 1104,65 грн. трьох відсотків річних та 29672,42 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Так, правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Так, стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Стаття 551 ЦК України передбачає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.
Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому, для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору. Позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 08.02.2024 по справі №911/1786/22.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до відомостей Єдиного державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" визначено державу в особі Кабінету Міністрів України.
Так, законодавець в ГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, стаття 231 цього Кодексу) та встановлюючи також як і ЦК України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (частина друга цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина четверта статті 231 ГК України).
Що ж до застосування наведених положень статті 231 ГК України, Суд звертається до правової позиції, викладеної у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21: господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Згідно з п. 8.4 договору пеня за порушення строку оплати товару не нараховується.
Проаналізувавши зміст договору поставки №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023, судом встановлено, що останній не містить умов щодо покладення на покупця (відповідача) зобов'язань зі сплати штрафних санкцій (пені або штрафу) за несвоєчасну оплату вартості поставленого постачальником (позивачем) товару, так само як і не містить жодних умов щодо розміру таких штрафних санкцій або порядку нарахування.
У свою чергу, враховуючи те, що ч. 2 ст. 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором, у той час як, вищевказаним договором поставки передбачені зобов'язання відповідача саме майнового характеру (оплата за поставлений товар), а тому посилання позивача на ч. 2 ст. 231 ГК України, як на підставу для задоволення позовних вимог у частині стягнення штрафу, є помилковим.
Враховуючи, що сторони в договорі поставки узгодили неможливість нарахування штрафних санкцій за порушення строку оплати товару, з огляду на відсутність конкретно визначеного сторонами розміру штрафу в договорі та законі, визначення ч. 2 ст. 231 ГК України розміру штрафних санкцій за порушення строків виконання негрошового зобов'язання, суд вважає за належне у стягненні з відповідача 70810,38 грн. штрафу відмовити.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача 1 011 576,00 грн. основного боргу, 29672,42 грн. інфляційних втрат, 1104,65 грн. 0,3% річних. У стягненні 0,80 грн. основного боргу та 70810,38 грн. штрафу належить відмовити.
Згідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, розглядаючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, судом враховується, що частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою відстрочки та розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
В обґрунтування неможливості виконання зобов'язань перед позивачем, відповідач посилається на вкрай важким фінансовим становищем відповідача та збитковістю підприємства, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей відповідача в ході військової агресії російської федерації проти України.
З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.
Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа Бурдов проти росії від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною.
Скрутне фінансове становище відповідача є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.
Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України.
Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме на три місяці та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через три місяці) виконати рішення у цій справі.
Судом звертається увага на те, що заява містить лише обґрунтування неможливості виконання рішення суду, проте в порушення вимог ст.ст. 73, 74, 79 ГПК України відповідачем не надано суду жодного доказу в підтвердження наявності обставин, які ускладнюють та виключають можливість виконання судового рішення.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).
Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача, вину відповідача у простроченні зобов'язань з оплати товару за укладеним із позивачем договором поставки, матеріальні інтереси обох сторін та беручи до уваги, що договір поставки №53-124-01-23-20493 укладено сторонами 11.07.2023, тобто в той час коли кризовий стан в енергетиці, який, як зазначає відповідач, настав з липня 2019 року та військова агресія російської федерації, яка розпочалась 24.02.2022, вже тривали, а відповідачем всупереч ч. 3 ст. 13 ГПК України не надано доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 924/233/24.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою про відстрочення, розстрочення виконання рішення суду за наявності доказів існування підстав для відстрочення, розстрочення виконання рішення.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., місто Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код ЄДРПОУ 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіспрі Україна" (03037, місто Київ, проспект Валерія Лобановського, буд. 4 "А", код ЄДРПОУ 41466070) 1 011 576,00 грн. основного боргу, 29672,42 грн. інфляційних втрат, 1104,65 грн. 0,3% річних та 15 635,31 грн. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
У стягненні 0,80 грн. основного боргу та 70810,38 грн. штрафу відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронний кабінет, а у разі відсутності такої можливості - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Повний текст рішення складений та підписаний 10.05.2024.
Суддя А.М. Яроцький