ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.05.2024Справа № 910/20091/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" (04070, місто Київ, вулиця Паркова Дорога, будинок 16-А, нежит. приміщення 28) до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27) про стягнення 325 518 089,97 грн,,
За участю представників:
від позивача - Нечай О. Д.;
від відповідача - Єфремов В.О.
29.12.2023 в системі «Електронний суд» представником Приватного акціонерного товариства "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" сформовано позовну заяву до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про стягнення 325 518 089,97 грн, та була передана 02.01.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Приватним акціонерним товариством "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" та Державним підприємством «Енергоринок» укладено договір № 8017/02 від 25.01.2012 року.
Додатковою угодою № 61/01 від 27.06.2019 року до договору № 8017/02 від 25.01.2012 року сторони дійшли згоди зокрема в преамбулі Договору слова Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова Державне підприємство «Гарантований покупець».
Представник позивача зазначає, що відповідачем зобов'язання зі сплати за отриманий обсяг електроенергії за Договором № 8017/02 від 25.01.2012 року за період з 31.10.2021 по 31.08.2022 виконано частково, а саме сплачено 396 663 904,16 грн., та непогашена основна заборгованість Відповідача за Договором № 8017/02 від 25.01.2012 року за період з 31.10.2021 року по 31.08.2022 року становить 215 982 322,65 грн.
З огляду на викладене представник просить стягнути з відповідача на користь позивача 215 982 322,65 грн. - основної заборгованості; 8 029 010,87 грн.- 3% річних; 39 724 636,80 грн. - інфляційних втрат; 17 468 544,71 грн.- штрафу; 44 313 574,94 грн. - пені.
Ухвалою суду від 05.02.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 05.02.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.03.24.
28.02.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що розрахунки з оплати електричної енергії за договором № 8017/02 від 25.01.2012 мають здійснюватися з повним врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, Наказу № 140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та Наказу № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом». Зазначає, що він не порушує умов договору, здійснює розрахунки з позивачем належним чином, з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, поставленої у жовтні 2021 року, лютому-серпні 2022 року. також зазначав, що на спірні правовідносини поширюються положення пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП №332 щодо зупинення нарахування і стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
04.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача Приватного акціонерного товариства "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ", надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 заяву представника позивача Приватного акціонерного товариства "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) задоволено. Ухвалено провести судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
07.03.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначав, що відповідач не заперечує факт наявності основної заборгованості 215 982 322,65 грн за договором №8017/02 від 25.01.2012, яка підтверджується підписаними актами купівлі-продажу електричної енергії, а виключно зазначає, що не визнає її через наявність спеціального нормативно-правового регулювання. Проте посилання відповідача на накази №140, 206 є безпідставними та необґрунтованими жодними належними та допустимими доказами.
У судовому засіданні 12.03.2024 оголошено перерву до 19.03.2024.
13.03.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначав, що у вирішенні питання щодо розміру коштів, які підлягають сплаті гарантованим покупцем за поставлену електричну енергію у 2022 року (у період дії воєнного стану в Україні) необхідно керуватися нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди.
13.03.2024 представник позивача подав заперечення на клопотання (заяву) відповідача.
15.03.2024 представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 19.03.2024 оголошено перерву до 28.03.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі № 910/20091/23 та призначено справу до розгляду по суті на 18.04.2024.
28.03.2024 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні 18.04.2024 оголошено перерву до 02.05.2024.
18.04.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано клопотання про стягнення судових витрат.
Відповідно до останнього представник просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 100 000,00 грн.
18.04.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заперечення на клопотання представника позивача про стягнення судових витрат.
02.05.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання та зупинення провадження у справі.
Останнє обґрунтоване тим, що ухвалою Верховного Суду від 30.04.2024 вирішено передати справу № 910/4439/23, що за усіма ознаками тотожності є подібною цій справі, на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстави, передбаченої ч. 2 ст. 302 ГПК України.
З огляду на вищевикладене, оскільки нормами ст. 182 ГПК України передбачене зупинення провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України лише на стадії підготовчого провадження представник відповідача просить, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, повернутись на стадію підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.03.2024, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі № 910/20091/23 та призначено справу до розгляду по суті на 18.04.2024.
Поряд з цим представником відповідача не було долучено жодних документів у підтвердження того, що ухвалою Верховного Суду від 30.04.2024 вирішено передати справу № 910/4439/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстави, передбаченої ч. 2 ст. 302 ГПК України.
За таких обставин, суд без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання ухвалив відмовити у клопотанні представнику відповідача про повернення до стадії підготовчого засідання та зупинення провадження у справі, а також відмовив в усному клопотанні про відкладення підготовчого засідання.
У судове засідання 02.05.2024 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по справі.
В судовому засіданні 02.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
25.01.2012 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Очаківський» (позивачем) (ВАД) укладено договір №8017/02 (далі - договір), за умовами п.1.1. якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
27.06.2019 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (відповідач) (гарантований покупець) та Приватним акціонерним підприємством «Вітряний парк Очаківський» (виробник за «зеленим тарифом») було укладено додаткову угоду №61/01 (далі - додаткова угода №61/01) до договору.
У пункті 1 додаткової угоди №61/01 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця».
Відповідно до п. 1.1. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, за цим договором виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі- Порядок).
У пункті 2.1. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, його сторони визнали свої зобов'язання згідно із Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Комісії від 14.03.2018 № 307, та зобов'язалися керуватися їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Пунктом 2.3. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, передбачено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4, 2.5. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, встановлено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені комісією у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 договору, в редакції додаткової угоди №61/01).
Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Пунктом 4.5. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, унормовано, що гарантований покупець зобов'язаний: 1) купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію; 3) нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
За умовами пункту 4.6. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом
Відповідно до пункту 7.4. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030 року).
В подальшому між сторонами укладали додаткові угоди до договору №987/01/20 від 31.03.2020, №1220/01/20 від 23.04.2020, №1022/01/21 від 05.03.2021.
Додатковою угодою №3428/07/23 від 14.09.2023 до договору від 25.01.2012 №8017/02 сторони дійшли згоди про призупинення дії договору з дня набрання чинності цією додатковою угодою. Призупинення дії договору не звільняє сторони від належного виконання зобов'язань стосовно здійснення розрахунків, що виникли у період до зупинення дії договору.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи.
Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.
НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 31 травня 2022 року № 557, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2022 року № 473, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу в період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року.
Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у листопаді 2021 року - 911 245 991,10 (без ПДВ), у грудні 2021 року - 181 990 876,48 грн (без ПДВ), у січні 2022 року - 664 843 785,62 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ); у серпні 2022 року - 1 172 168 724,57 грн (без ПДВ).
Повноважними представниками позивача та відповідача було підписано та скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої електричної енергії: за період з 31.10.2021 по 31.08.2022 на загальну суму 612 646 226,81 грн з ПДВ.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач за відпущену позивачем електроенергію у періоди з 31.10.2021 по 31.08.2022 розрахувався лише частково, а саме сплачено 396 663 904,16 грн, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 215 982 322,65 грн. Також позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 8 029 010,87 грн - 3% річних, 39 724 636,80 грн - інфляційних втрат; 17 468 544,71 грн - штраф, 44 313 574,94 грн - пеня.
Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що договірні зобов'язання сторін за період 2021-2022 пов'язані з настанням обставин непереборної сили, оскільки вони виникли в умовах дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022, а отже розрахунки з оплати електричної енергії за договором №8017/02 від 25.01.2012 на думку відповідача мають здійснюватися з повним врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, Наказу № 140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та Наказу № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом».
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань, регулюються нормами Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України (далі - ЗУ) «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Так, згідно вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 ГК України).
Статтею 62 ЗУ «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належить забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця.
Відповідно до частини другої статті 65 цього Закону гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
За умовами п. 3.3 укладеного між сторонами у справі договору, оплата електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку № 641.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями товариства.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від виробника акту купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з виробником із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже, оплату ДП «Гарантований покупець» зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Постановами НКРЕКП від 14.03.2022 № 473, від 31.05.2022 № 557, від 9.09.2022 № 1117, від 20.09.2022 № 1190 було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом у період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року.
У матеріалах справи наявні акти купівлі-продажу електроенергії, підписані та скріплені печатками юридичних осіб, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої електричної енергії: за період з 31.10.2021 по 31.08.2022 на загальну суму 612 646 226,81 грн з ПДВ.
Ураховуючи вимоги статті 65 ЗУ «Про ринок електричної енергії», статті 530 ЦК України, п. 10.4 Порядку, п. 3.3 Договору ДП «Гарантований покупець» зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом трьох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту.
ДП «Гарантований покупець» умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив частково, посилаючись на настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану).
Відповідно до вимог частини другої статті 11 ЗУ «Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період» забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період, який визначається відповідно до статті 1 ЗУ «Про оборону України», покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.
На виконання вимог частини восьмої статті 16 ЗУ «Про ринок електричної енергії» Міненерго в межах, визначених йому повноважень, у зв'язку із введенням воєнного стану на території України видало Накази від 28.03.2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 та від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом» №206.
Наказ № 140 було видано з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії та зобов'язано ДП «Гарантований покупець» забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням Порядку № 641.
Наказом було встановлено розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець», в такому порядку:
П.п. 1.1.1. Станом на 10 число розрахункового місяця сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозавантаженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії сонячного випромінювання;
П.п. 1.3. За подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених, зокрема, підпунктом 1.1.1.
Таким чином, Міненерго встановило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено саме на ДП «Гарантований покупець» та у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку і надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Отже, у Наказі № 140:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;
- наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;
- наказ не змінює обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
З 05.07.2022 року Наказ № 140 втратив чинність, натомість набув чинності Наказ № 206.
Метою Наказу № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Міненерго змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Зокрема, підпунктом 1 пункту 2 Наказу установлено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно: сума, що дорівнює 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання.
За результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього наказу (п. 3).
Отже, у Наказі № 206:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;
- наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;
- наказ не змінює обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Правовий аналіз названих підзаконних правових актів дає підстави для висновку про те, що на час воєнного стану на ДП «Гарантований покупець» було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
ДП «Гарантований покупець» не надав суду належні та допустимі докази відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 910/6185/23.
Верховний Суд у справі № 910/6185/23 ще раз звертав увагу, що відповідний підзаконний нормативний акт прийнятий в рамках та на виконання приписів законодавства та, зокрема, з метою уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану, а отже не може тлумачитись всупереч меті його прийняття.
Верховний Суд наголошував, що згідно ЗУ «Про правотворчу діяльність» правотворча діяльність здійснюється відповідно до принципів: 1) верховенства права, що включає, але не виключно, принципи законності, юридичної визначеності, запобігання зловживанню повноваженнями, рівності перед законом та недискримінації, доступу до правосуддя; 2) пріоритетності утвердження та забезпечення прав і свобод людини, дотримання міжнародних стандартів у сфері прав людини; 3) демократичності; 4) пропорційності; 5) необхідності та обґрунтованості; 6) системності; 7) наукового забезпечення; 8) ресурсної забезпеченості.
Законодавство України - це взаємопов'язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів, яка структурується від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили (стаття 19 цього Закону) з урахуванням: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб'єкта правотворчої діяльності, визначеної Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи із змісту принципу пропорційності як однієї з складових верховенства права, завжди передбачається існування легітимної та істотної мети, заради досягнення якої обмежується право. Процедура встановлення обмеження, обґрунтованість та виправданість засобу досягнення поставленої мети, пропорційність та сумірність обмежень залишаються прерогативою закону та суду.
Враховуючи викладене, а також обставини встановлені судами попередніх інстанцій щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, Верховний Суд у справі № 910/6185/23 дійшов висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно чинного законодавства, Порядку № 641 та Типового договору, затвердженого НКРЕКП.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідачем зобов'язання зі сплати за отриманий обсяг електроенергії за договором № 8017/02 від 25.01.2012 року за період з 31.10.2021 по 31.08.2022 виконано частково, а саме сплачено 396 663 904,16 грн., а тому непогашена основна заборгованість відповідача за договором № 8017/02 від 25.01.2012 року за період з 31.10.2021 року по 31.08.2022 року становить 215 982 322,65 грн.
Суд зазначає, що у наведеному в позовній заяві розрахунку заборгованості з посиланням на належні докази позивачем обґрунтовано термін виконання зобов'язання за договором, факт прострочення, день з якого почалось прострочення за кожним підписаним актом купівлі-продажу електроенергії, а тому даний розрахунок є арифметично вірним, та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням Договору.
З огляду на вказане з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 215 982 322,65 грн.
Посилання скаржника на настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) не свідчить про поважність причин неналежного виконання зобов'язання та є необґрунтованими з огляду на частину другу статті 218 ГК України, відповідно до якої, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Отже, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання особа повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками. Для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 1.10.2020 у справі №904/5610/19.
Крім того , частиною першою статті 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України (далі - ТППУ) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Зазначений сертифікат є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
У порушення приписів чинного законодавства на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.
Посилання ДП «Гарантований покупець» на повідомлення ТППУ від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили.
Суд також відхиляє посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/14417/22, виходячи з того, що названою ухвалою Верховного Суду було закрито касаційне провадження, отже відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вищевказаних наказів Міненерго.
Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення 8 029 010,87 грн - 3% річних, 39 724 636,80 грн - інфляційних втрат; 17 468 544,71 грн - штраф, 44 313 574,94 грн - пеня.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Зобов'язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 22 505 128,82 грн. При цьому 3% річних за розрахунком суду становлять 8 068 494,09 грн, проте суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимоги в цій частині задовольняються в межах позовних вимог - 8 029 010,87 грн.
Разом із тим, суд вважає, що нарахування пені та штрафу здійснено позивачем з порушенням актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в України з 24.02.2022, потім продовжено строк його дії по теперішній час.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
НКРЕКП прийнято Постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332.
Підпунктом 16 пункту 1 вказаної постанови (в редакції від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
В даній справі спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв'язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до цих спірних правовідносин.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.
Отже, враховуючи приписи пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яка є чинною та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 44 313 574,94 грн та штрафу у розмірі 17 468 544,71 грн за прострочення сплати електричної енергії є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Окрім того позивачем заявлено 100 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження витрат у сумі 100 000,00 грн представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги від 25.10.2023 року; копію акту приймання - передачі наданих послуг від 17.04.2024 року; копія свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001871 та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги ВЕ № 1113678.
25.10.2023 адвокат Нечай Олександр Дмитрович (далі Адвокат) та Приватне акціонерне товариство "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" (далі Клієнт), уклали Договір про надання правової допомоги.
Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а Адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату наступні юридичні послуги передбачені п.1.1.1 -1.3.1 (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору, Клієнт, в свою чергу, зобов'язується виплатити Адвокату гонорар за захист, представництво та/або надання правової допомоги.
Пунктом 2.10 Договору передбачено, що Клієнт зобов'язаний після виконання Адвокатом доручення в повному обсязі сплатити гонорар за попередньою домовленістю сторін.
За правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеною додатком №1 до цього Договору (п.3.1 Договору).
Розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомога, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору (п. 4.1 Договору).
На підтвердження факту надання Адвокатом Клієнту правової допомоги відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 17.04.2024 року були надані наступні послуги:
Аналіз та підготовка матеріалів справи, в тому числі і документів наданих Клієнтом на підтвердження заборгованості ДТІ «Гарантований покупець», надання консультацій з приводу доцільності та перспектив звернення до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, з урахуванням чинного законодавства та судової практики вартістю 5 000,00 грн;
Складання та подання до суду процесуальних документів по справі № 910/20091/23 (позовна заява; відповідь на відзив; пояснення, заяви та клопотання по справі) вартістю 60 000,00 грн;
Участь у судових засіданнях у справі № 910/20091/23 вартістю 35 000,00 грн.
В загальному надано послуги на суму 100 000,00 грн.
За приписами ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
У своїх запереченнях на професійну правничу допомогу представник відповідача вказав наступні підстави:
- заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката не співмірний зі складністю справи, обсягом наданої правничої допомоги, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (наданих послуг), а також не співмірні з ціною позову;
- позовні вимоги у справі ґрунтуються виключно на первинних та бухгалтерських (платіжних) документах ТОВ «ВП Очаківський», обсяг яких не є значним. Зокрема, ціна позову базується на сумах, що вказані в актах купівлі-продажу електроенергії за спірні періоди з урахуванням здійснених відповідачем платежів, розрахована звичайним арифметичним шляхом, тобто звичайною математичною операцією, яка не виходить за межі знань, умінь та навичок професійного юриста/адвоката. При цьому, усі підтверджуючі позовні вимоги документи були складені не адвокатом позивача, а посадовими особами ТОВ «ВП Очаківський»;
- представник позивача - адвокат Нечай О.Д. систематично здійснює представництво виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом в Господарському суді міста Києва в аналогічних спорах з Гарантованим покупцем, у яких процесуальні документи та правова позиція є однаковими, зокрема, у справах № № 910/19716/23, 910/19752/23, 910/19823/23, 910/19852/23, 910/19928/23, 910/20091/23, що виключає витрачання адвокатом кількості часу на надання правової допомоги у цій справі;
- надмірність, нерозумність і необґрунтованість заявленої до відшкодування позивачем суми правничої допомоги у розмірі 100 000,00 грн. також підтверджується розміщеною на офіційному веб сайті Державної служби статистики України інформацією (https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2017/gdn/snzp/snzp_ek/smzp_ek_згідно з якою середньомісячна заробітна плата за видами економічної діяльності «професійна, наукова та технічна діяльність», яка включає адвокатську діяльність, в цілому по країні у 2023 році становить 23 431,25 грн. (= 20 853,00 грн. у 1 кварталі + 22 871,00 грн. у 2 кварталі + 24 141,00 грн. у 3 кварталі + 25 860,00 грн. у 4 кварталі = 93 725,00 грн. / 4). Зазначена сума розрахована виходячи зі щоденної 8 годинної роботи адвоката протягом усіх робочих днів у відповідному місяці (середній показник 21 робочий день).
З огляду на викладені підстави представник відповідача просить відмовити в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.
Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 5 статті 126 ГПК України).
Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.
Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача у розмірі 100 000,00 грн є співрозмірні витраченому адвокатом часу, складності справи та з урахуванням ціни позову.
Окрім того суд звертає увагу представника позивача, що п. 2.10, 3.1 та 4.1 Договору сторони погодили, що Клієнт зобов'язаний після виконання Адвокатом доручення в повному обсязі сплатити гонорар за попередньою домовленістю сторін.
За правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеною додатком №1 до цього Договору.
Розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомога, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору.
Разом з тим до клопотання про стягнення судових витрат представником позивача не було долучено додатку №1 до Договору як і не надано взагалі додатків до договору відповідно до яких можна було б встановити порядок розрахунків, погоджена сума у договорі також відсутня.
За умовами договору про надання правової допомоги від 25.10.2023 не вбачається, що гонорар адвоката встановлений у фіксованому розмірі, а відтак яким чином формувались ціни за надані адвокатом клієнту послуги, які визначені в акті приймання-передачі є незрозумілим.
Одночасно судом ураховано кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів та тривалість розгляду справи судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, заперечення на заяву про стягнення судових витрат, з урахуванням того, що рішенням суду у справі №910/20091/23 позов задоволено частково, а також те, що адвокат Нечай О.Д. здійснював представництво виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом в Господарському суді міста Києва в аналогічних спорах з Гарантованим покупцем, зокрема, у справах № № 910/19716/23, 910/19752/23, 910/19823/23, 910/19852/23, 910/19928/23, 910/20091/23, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та сума, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 35 000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" (04070, місто Київ, вулиця Паркова Дорога, будинок 16-А, нежит. приміщення 28, код ЄДРПОУ 37097399) суму основного боргу у розмірі 215 982 322 (двісті п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят дві тисячі триста двадцять дві) грн 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 22 505 128 (двадцять два мільйони п'ятсот п'ять тисяч сто двадцять вісім) грн 82 коп., 3% річних у розмірі 8 029 010 (вісім мільйонів двадцять дев'ять тисяч десять) грн 87 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 711 412 (сімсот одинадцять тисяч чотириста дванадцять) грн 27 коп.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2024
Суддя Владислав ДЕМИДОВ