ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.05.2024Справа № 910/2928/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул. Федорова Івана, буд. 32-А, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 30859524)
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (вул. Володимирська, буд. 69, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 19350062)
про стягнення 63 839,90 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі - відповідач) про стягнення 63 839,90 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 29-1309-23-00163 від 24.10.2023 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Audi Е-Tron» реєстраційний номер № НОМЕР_1 , у зв'язку з чим позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2928/24, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29.03.2024 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позову заяву, в якому проти позову заперечено з посиланням на те, що Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інтер-Поліс» як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків. У відповідача в зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи. Зазначивши, що відшкодування повинно бути зменшено на суму ПДВ у розмірі 9 826,03 грн. Окрім того, за твердженням Відповідача, судові витрати у розмірі 7 000,00 грн. є явно завищеними.
08.04.2024 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
24.10.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» та ОСОБА_1 укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 29-1309-23-00163, за умовами якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки «Audi Е-Tron» реєстраційний номер № НОМЕР_1 .
24.11.2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Audi Е-Tron» державний реєстраційний № НОМЕР_1 та транспортного засобу «Renault Megane» державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Постановою Личаківського районного суду м. Львів від 26.01.2024 у справі №463/11263/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави 536,80 грн. судового збору.
В межах цієї справи суд встановив, що ОСОБА_2 24.11.2023 о 19 год. 42 хв. на вул. Кукурудзяна, 2 у м. Львові керуючи транспортним засобом «Renault Megane Scenic», д.н.з. НОМЕР_3 , при перестроюванні, не надав перевагу в русі автомобілю, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Audi E-tron», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався в попутному по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3б, 10.3 Правил дорожнього руху.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3б, 10.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
08.12.2023 року ПАТ «СК«УСГ на підставі ремонтної калькуляції №0000000219 від 05.12.2023 року, розрахунку суми страхового відшкодування від 08.12.2023 складено страховий акт № ОСКА-219 та розрахунок суми страхового відшкодування.
Страховим актом № ОСКА-219 від 08.12.2023 позивачем визначено розмір страхового відшкодування в сумі 63 839,90 грн. та погоджено наступний порядок виплати страхового відшкодування: 1-у частину платежу у розмірі 42 750,00 грн. зарахувати в рахунок несплаченої частини страхового платежу. 2-у частину страхового відшкодування в розмірі 21 089, 90 грн. - перерахувати страхувальнику.
Як свідчать матеріали справи, позивач грошові кошти в розмірі 42 750,00 грн. зарахував в рахунок несплаченої частини страхового платежу, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою. Грошові кошти в розмірі в розмірі 21089, 90 грн. позивач виплатив страхувальнику, що підтверджується платіжною інструкцією №99441 від 08.12.2023, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
В рядку «призначення платежу» в платіжній інструкції №99441 від 08.12.2023 значиться: страхове відшкодування 29-1309-23-00163, страховий акт № ОСКА-219 від 08.12.2023; ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_5 , без ПДВ.
Позивач, 19.12.2023 надіслав відповідачу заяву вих. № 49997 від 18.12.2023 p. про виплату страхового відшкодування на суму 63839,90 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303801201663, копії якого містяться в матеріалах справи.
Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Renault Megane» державний реєстраційний № НОМЕР_2 , відшкодовується винною особою, яка на законних підставах володіла вказаним транспортним засобом, оскільки зворотного суду не доведено.
Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 24.11.2023 суду не надано.
Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до полісу № ЕР215984673 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Renault Megane» державний реєстраційний № НОМЕР_2 застрахована відповідачем. Сума франшизи передбачена полісом складає нуль грн, ліміт за шкоду майну - 160 000, 00 грн.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років з - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
З наявних у матеріалах справи документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вбачається, що рік випуску пошкодженого автомобіля «Audi Е-Tron» реєстраційний номер № НОМЕР_1 - 2021 (дата першої реєстрації), а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у пункті 7.38 Методики.
Враховуючи наведене, доводи відповідача, викладені у відзиві, до уваги судом не приймаються.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначений полісом №ЕР215984673 розмір ліміту відповідальності (160 000, 00 грн) та франшизи (нуль грн), суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 63 839,90 грн. підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Позивачем також заявлено про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2023 року між Приватним акціонерним товариство «Страхова компанія «УСГ» (клієнт) та Адвокатським бюро «Гедз» (Адвокатське Бюро) було укладено договір №2-12/2923-Ю про надання правничої допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 5.1 договору за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро, у справах, де Клієнт виступає в якості позивача, Клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого встановлюється залежно від ціни позову, а саме: у справах, де ціна позову (первинна) перевищує 50 000,00 грн. гонорар становить 7 000,00 грн. за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них. Клієнт перераховує гонорар Адвокатському бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.
Як свідчать матеріали справи, Адвокатським бюро та Клієнтом 06.03.2024 підписано акт виконаних робіт, за яким вартість послуг склала 7 000, 00 грн.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано детальний опис робіт (наданих послуг) від 31.01.2024, акт виконаних робіт від 31.01.2024, платіжну інструкцію №6012 від 18.01.2024.
Позивач, 06.03.2024 оплатив вартість юридичних послуг відповідно до договору №2-12/2923-Ю від 08.12.2023 та акту виконаних робіт від 06.03.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №5439 від 06.03.2024.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).
Сума адвокатських витрат в розмірі 7 000 грн, на переконання суду є співмірною із визначеними частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.
Однотипність та подібність спірних правовідносин не є підставою для не оплати послуг адвоката, які ним надаються клієнту задля належного захисту прав та інтересів останнього.
Зважаючи на наведене, судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32А, код ЄДРПОУ 30859524) 63 839 (шістдесят три тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 90 коп. - страхове відшкодування, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.05.2024
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА