номер провадження справи 27/40/24
06.05.2024 Справа № 908/484/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Слизовської Марини Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 28 152 грн 41 коп.
без виклику сторін
Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» звернулося до Господарського суду Запорізької області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Слизовської Марини Юріївни заборгованість зі сплати 70 відсотків від розміру орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.01.2024 в розмірі 2 813 грн 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 677 грн 33 коп., 3 % річних у розмірі 169 грн 34 коп., штраф у розмірі 89 грн 23 коп.; заборгованість зі сплати 30 відсотків орендної плати за період з 01.09.2022 по 31.01.2024 в розмірі 22 673 грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 582 грн 90 коп., 3% річних у розмірі 435 грн 10 коп., штраф у розмірі 711 грн 75 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024, справу № 908/484/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/484/24, присвоєно справі номер провадження 27/40/24 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Визначено відповідачу строк для подання до суду: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали; для подання відзиву на позов, у порядку ст. 165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; для подання заперечень на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив (але не пізніше 28.03.2024 включно).
Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Відповідача правом на надання відзиву на позовну не скористався.
Позивач та відповідач отримали копію ухвали суду 07.03.2024 о 13 год. 24 хв. в електронному кабінеті, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 06.05.2024.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
26.05.2016 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, далі Орендодавець, позивач, Міським комунальним підприємством «Основаніє», далі Балансоутримувач, та Фізичною особою-підприємцем Четверик Мариною Юріївною, далі Орендар, відповідач, укладено договір № 259/13 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого (п. 1.1 договору із змінами внесеними Додатковою угодою від 28.10.2019) Орендодавець, Балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - нежитлові приміщення №1 першого поверху (літ. А-5) загальною площею 73,5 кв.м. в будинку № 2, по вул. Лермонтова, які перебувають на балансі Міського комунального підприємства «Основаніє».
08.09.2017 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 26.05.2016 № 259/13, відповідно до умов якого змінено сторони за Договором - Балансоутримувача з Міського комунального підприємства «Основаніє» на Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради.
Додатковою угодою від 01.10.2018 до Договору оренди від 26.05.2016 № 259/13 змінено в Договорі сторону Балансоутримувача з Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7».
05.07.2021 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 26.05.2016 № 259/13, відповідно до якої у зв'язку із зміною прізвища орендаря, враховуючи виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.02.2021 № 163556340229 (ІНН 2845518429) змінити в договорі оренди від 26.05.2016 № 259/13 нежитлового приміщення по вул. Лермонтова, 2 назву орендаря з «… ОСОБА_1 » на «… ОСОБА_2 ».
Майно використовується орендарем на правах оренди під офіс (п. 1.2 Договору).
Згідно п. п. 2.1 та 2.2 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору та акту прийому-передачі майна (додаток № 2 до Договору). Передача комунального майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди.
Нерухоме майно було передано орендарю (відповідачу) згідно з підписаним сторонами договору актом прийому-передачі від 26.05.2016 (додаток № 2 до договору).
Відповідно п. 3.4 договору в редакції Додаткової угоди від 01.10.2019, з 01.10.2019 орендна плата розраховується та спрямовується орендарем: 70% від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету, розрахунок орендної плати на 70% здійснюється орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним; 30% розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати на 30% здійснюється орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Додатковою угодою від 01.05.2022 п. 3.4 Договору викладений у наступній редакції орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем: 100 відсотків розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітнім.
Орендар, згідно п. 5.2 Договору, зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно п. 3.7 Договору, у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, Орендар зобов'язаний сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від місячного розміру орендного платежу щодо якого було допущено відповідне порушення. Обов'язок щодо нарахування вказаних платежів покладається на орендаря. В разі нездійснення Орендарем сплати платежів, нарахування та стягнення штрафу виконує Балансоутримувач у встановленому нормативно-правовими актами порядку.
У випадку закінчення дії цього договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується Орендарем по добу фактичної здачі комунального майна по акту приймання-передачі (п. 3.10 Договору).
Балансоутримувач, відповідно п. 9.1 Договору, має право вимагати від Орендаря виконання обов'язків, які передбачені цим договором, в тому числі шляхом звернення до суду (виступаючи позивачем).
Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 26.05.2016 до 26.04.2019 (п. 11.1 Договору).
Відповідно до п. 11.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 Договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість з 70% орендної плати в розмірі 2 813,45 грн на користь місцевого бюджету, нарахованої за період з січня 2022 року по січень 2020 року, з сальдо на 01.01.2022 1323,36 грн; на користь балансоутримувача (позивача) заборгованість з 30% орендної плати в розмірі 22 673,31 грн, нарахованої за період з вересня 2022 року по січень 2024 року, з сальдо на 01.09.2022 6648,17 грн.
Відповідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, далі ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою договір оренди № 259/13 від 26.05.2016, укладений між сторонами, є договором найму.
Відповідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Матеріали справи не містять доказів розірвання договору оренди та повернення відповідачем позивачу чи орендодавцю нежитлового приміщення.
Згідно матеріалів справи, за Фізичною особою-підприємцем Слизовською Мариною Юріївною обліковується заборгованість зі сплати 70% орендної плати в розмірі 2 813,45 грн., з сальдо на 01.01.2022 1323,36 грн, на користь місцевого бюджету, нарахованої за період з січня 2022 року по січень 2024 року; на користь балансоутримувача (позивача) заборгованість з 30% орендної плати в розмірі 22 673,31 грн, нарахованої за період з вересня 2022 року по січень 2024 року, з сальдо на 01.09.2022 6648,17 грн.
Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем у період з вересня 2022 року по січень 2024 року було сплачено на користь позивача заборгованість у загальній сумі 7 700,00 грн., яка зарахована у погашення заборгованості, що виникла раніше, ніж заявлена до стягнення в цей період (сальдо на 01.09.2022 - 6 648,17 грн). Також, відповідачем у січні 2022 року була сплачена сума 1 484,42 грн. на користь місцевого бюджету, яка була зарахована в погашення заборгованості, що виникла раніше (сальдо на 01.01.2022 - 1 323,36 грн.).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач проти позову не заперечив та позовні вимоги не спростував, контррозрахунку заборгованості з орендної плати не надав. Сторонами не надано суду доказів погашення заборгованості.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету заборгованості зі сплати 70 відсотків розміру орендної плати за період з за період з 01.01.2022 по 31.01.2024 в сумі 2 813,45 грн. та на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» заборгованості зі сплати 30 відсотків орендної плати за період з 01.09.2022 по 31.01.2024 року в сумі 22 673,31 грн підлягає задоволенню в зв'язку з обґрунтованістю та доведеністю.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
На підставі п. 3.7 договору позивачем було нараховано штраф в сумах: на користь місцевого бюджету - 2 974,51 грн х 0,03 = 89,23 грн.; на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» - 23 725,14 грн х 0,03 = 711,75 грн.
Розрахунок штрафу зроблений позивачем правильно. Позовна вимога про стягнення штрафу заявлена позивачем обґрунтовано та судом задовольняється.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував до стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету: інфляційні втрати в сумі 677,33 грн за період з березня 2022 року по січня 2024 року, та 3 % річних в сумі 169,34 грн за період з 16.02.2022 по 23.02.2024; на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» нарахував до стягнення з відповідача: інфляційні втрати в сумі 582,90 грн за період з листопада 2022 року по січень 2024 року включно та 3% річних в сумі 435,10 грн за період з 01.11.2022 по 23.02.2024.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Розрахунки інфляційних витрат та 3% річних, зроблені позивачем, судом перевірені та визнаються правильними. Позовна вимога судом задовольняється в зв'язку з її обґрунтованістю.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 191, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» до Фізичної особи-підприємця Слизовської Марини Юріївни задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Слизовської Марини Юріївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя (розрахунковий рахунок: (ІВАN) UA58999980334159850000008479, отримувач: ГУК у Запорізькій області/ ТГ м. Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача: Казначейство України (Ел. Адм. Подат.) заборгованість зі сплати 70 відсотків орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.01.2024 року в сумі 2 813 (дві тисячі вісімсот тринадцять) грн 45 коп., інфляційні втрати в сумі 677 (шістсот сімдесят сім) грн 33 коп., 3 % річних в сумі 169 (сто шістдесят дев'ять) грн 34 коп., штраф в сумі 89 (вісімдесят дев'ять) грн 23 коп. Стягувач: Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Слизовської Марини Юріївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717, розрахунковий рахунок (ІВАN) № НОМЕР_2 в Філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957) заборгованість зі сплати 30 відсотків орендної плати за період з 01.09.2022 по 31.01.2024 року в сумі 22 673 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят три) грн 31 коп., інфляційні втрати в сумі 582 (п'ятсот вісімдесят дві) грн 90 коп., 3% річних в сумі 435 (чотириста тридцять п'ять) грн 10 коп., штраф у розмірі 711 (сімсот одинадцять) грн 75 коп., судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 10.05.2024
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.