вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
без руху
"10" травня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/157/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1
(ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника
фізичної особи
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи.
Ухвалою суду від 15.03.2024 р. заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху. Встановлено строк десять днів з дня вручення ухвали ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Встановлено ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) спосіб усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом подання заявником оригіналу заяви у паперовій формі та доданих до неї документів у відповідності до приписів Розділу IIІ Господарського процесуального кодексу України із додержанням вимог, передбачених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, а також надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, вказати у заяві реквізити цих документів та вказати у заяві конкретні дати припинення їх погашення.
До суду надійшла заява про усунення недоліків з додатками до неї.
Дослідивши подані матеріали, суд уважає за необхідне залишити заяву без руху, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства регулюються питання відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом
Згідно з ч. 1 ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Так, ОСОБА_1 як фізична особа, звернулася до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у порядку, визначеному Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.
Обґрунтовуючи заяву зазначає, що станом на сьогодні, згідно з даними УБКІ та особистими підрахунками, розмір заборгованості складає приблизно більше 616 585, 26 грн. За доводами заявника, ОСОБА_1 уклала кредитні договори, по яких існує заборгованість, згідно Конкретизованого списку кредиторів та боржників з 19 фінансовими установами.
Крім того, зауважує, що боржником, не надано належних доказів в частині (всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, через їх відсутність або втрату. В додатку до заяви, КСК - конкретизованого списку кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів, є вказання саме, тих вимог, що боржнику, відомі, а також щодо кожного кредитора - його найменування, його місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості).
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника (ч. 1 ст. 115 КУзПБ).
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині 2 ст. 115 КУзПБ, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Отже, про наявність наведених підстав мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст, зокрема:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
За твердженням заявника загальна сума його заборгованості перед кредиторами становить приблизно 616 585, 26 грн.
В якості доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості за кредитними договорами, заявником додано до заяви роздруківку кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).
Разом з тим, подана роздруківка не є належним та допустимим доказом, підтверджуючим наявність у боржника заборгованості за кредитними договорами, з огляду на таке.
Як визначено в ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Згідно ст. 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
У статті 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором, бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом, бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором, кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів; суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро; бюро зобов'язане надати суб'єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту.
При цьому, норми Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" не містять положень щодо порядку формування, форми та обов'язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії. За загальним правилом підтвердженням відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, є підписання документа відповідальною посадовою особою.
Як встановлено судом, подана ОСОБА_1 , роздруківка з Українського бюро кредитних історій як доказ наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов'язань, як про те стверджує заявник.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 16.12.2021 у справі № 910/8306/20.
Звертаючись до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи, з посиланням на припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних зобов'язань упродовж двох місяців, заявник не надав суду помісячних розрахунків належних до сплати платежів за кредитними договорами; Заявником зазначено лише приблизну суму наявної заборгованості.
Положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладено на заявника. Саме заявник, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статті 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Отже, заявнику необхідно підтвердити належними доказами наявність та розмір заборгованості за кредитними договорами станом на момент звернення із заявою до суду та відобразити відповідні дані у конкретизованому списку кредиторів з зазначенням розміру помісячних платежів, належних до сплати.
Також, відповідно до ч.4 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Метою такого плану є відновлення платоспроможності боржника.
Судом зазначається, що у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. План реструктуризації повинен бути реальний, тобто ґрунтуватися на документах і доказах, які не повинні ставитися судом під сумнів.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/8306/20 законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст. 124 КзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Наказом Міністерства юстиції України № 3258/5 від 24.10.2019 затверджено примірну форму плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність.
Однак, поданий заявником проект плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності не відповідає зазначеній примірній формі. В поданому заявником плані реструктуризації взагалі не визначено розміру кредиторських вимог по кожному договору, не вказано графіку та розміру погашення кожної з них.
Таким чином, поданий заявником проект плану реструктуризації боргів не відповідає передбаченим КУзПБ вимогам щодо форми та змісту зазначеного документа.
Нормами ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст.ст. 34,37, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.
2. Встановити строк десять днів з дня вручення цієї ухвали ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
3. Встановити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) спосіб усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом подання заявником :
3.1 - документів з банківських та інших фінансово-кредитних установ, які підтверджують виникнення, наявність та розмір заборгованості боржника з зазначенням розміру помісячних платежів, належних до сплати та періодів прострочення;
3.2 - проекту плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства за формою, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 3258/5 від 24.10.2019;
Ухвала набрала законної сили 10.05.2024, оскарженню не підлягає.
Суддя Ремецькі О.Ф.