22 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/4750/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,
та представників учасників справи:
від позивача -Верхацький І.В. - адвокат; від відповідача - Лаврик В.В. -керівник, Педченко А.А., Квасняк М.І.-представники;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі № 922/4750/23, повний текст якого складено та підписано 01.02.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій с. Ватутіне, Харківська обл.
про стягнення 2808385,80 грн.
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Відповідач) про стягнення боргу в загальній сумі 2808385,80 грн, у тому числі: основного боргу в сумі 1872761,15 грн; пені в сумі 241214,49 грн; трьох процентів річних у сумі 96820,94 грн; інфляційних втрат у сумі 597 589,22 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2024 року у справі №922/4750/23 в задоволенні позову - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням та вважаючи його таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що:
-суд першої інстанції не мав права змінювати ціну природного газу, тому суд порушив принцип стабільності та неможливості зміни встановленої сторонами ціни, який закладений у статті 632 ЦК України, оскільки гранична ціна природного газу 16,8 грн за куб.м. з 1 грудня 2021 року вже не застосовувалась;
- суд першої інстанції не дослідив питання визначення категорії Відповідача на інформаційній платформі, де не було визначено, що Відповідач є бюджетною установою;
- Відповідач не вчинив жодних дій щодо зміни категорії споживача, а це свідчить про погодження Відповідачем із визначення АТ «Харківгаз» його категорії, споживав природний газ, погодивши його ціну та інші умови типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії»;
-суд першої інстанції в частині постачання природного газу за грудень 2021року взагалі не досліджував питання зміни постачальника на інформаційній платформі;
-судом не було залучено іншого постачальника ТОВ « Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» та зроблено помилковий висновок, що з грудня 2021року газ постачався Відповідачу іншим постачальником;
-суд невірно визначає момент дострокового припинення Типового договору постачання, що укладений із Позивачем, як постачальник «останньої надії».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення, ухвалою суду від 14.03.2024 року розгляд справи призначено на 22.04.24р. о 10:30.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, за доводами якого вважав рішення суду законним та обґрунтованим, звертав увагу апеляційного суду, що Відповідачем сплачено у повному обсязі заборгованість перед Позивачем за листопад 2011 за тарифами, які діяли для бюджетних організацій, а щодо заборгованості за грудень з 02.12.2021 по 07.12.2021р., то Відповідач не брав на себе зобов'язань по оплаті поставленого газу та не був повідомлений про зміну постачальника та ціну газу, так як на той час діяв та був зареєстрований інший Договір з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», який не було розірвано.
Також Відповідач звернувся з клопотанням про зменшення штрафних санкцій, яке просив врахувати при прийнятті постанови.
У судовому засіданні 22.04.2024р. представник Позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.
Представники Відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- постачання в період жовтня-листопада 2021 року Позивачем Відповідачу природного газу на підставі типового Договору на постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501;
- виставлення Позивачем Відповідачу рахунків на оплату (природного газу) №30399 від 10.12.2021р. за період з 1 по 30 листопада 2021 року в сумі 2 345 843,49грн. (з урахуванням акту коригування) за спожитий газ в кількості 60,48198 тис.м3 та №2630 за період грудня 2021 року в сумі 1 872 761,15 грн за спожитий природний газ в кількості 12,27281 тис. м3 та надання відповідні акти приймання передачі за означені періоди;
- здійснення 23.12.2021 Відповідачем часткової оплати вартості поставленого природного газу у розмірі 1 016097,26 грн за листопад 2021року.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати поставленого Позивачем газу став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, що пов'язані із простроченням виконання вищенаведеного грошового зобов'язання.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що він є державною бюджетною установою, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідач, незалежно від власного волевиявлення, був вимушений почати споживання природного газу від постачальника «останньої надії», оскільки не міг укласти Договір по переговорній процедурі згідно діючого Закону України «Про публічні закупівлі» на постачання теплової енергії населенню. Позивачем були надані акти споживання природного газу за листопад 2021 року за ринковою ціною від 24,00 грн до 44,00 грн за 1 куб.м 23.12.2021, з урахуванням спожитих обсягів природного газу, проте Відповідач здійснив оплату у розмірі 1 016 097,26 грн, з урахуванням ціни 16,8 гривні за 1 куб. метр, що, на думку відповідача, підтверджує виконання зобов'язань у повному обсязі відповідно до діючої в той період постанови КМУ. Щодо споживання природного газу у період з 02.12.2021 по 07.12.2021, то Відповідач повідомив про укладення між ним та іншим постачальником -ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» - договору постачання природного газу від 01.12.2021 № 19-1243/21 БО-Т, що зареєстрований в Державній Казначейській службі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості за листопад 2021року погашена Відповідачем у повному обсязі за тарифом для бюджетних організацій, а споживання природного газу у період з 01.12.2021 по 07.12.2021 здійснювалось Відповідачем за договором між ним та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», який не було розірвано.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими за наступних підстав.
Статтею 712 ЦК передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно із пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496 (далі-Правила) договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи дня початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Типовий договір) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015, який відповідно до пункту 1.1 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу Постачальником «останньої надії».
За цим Договором Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. (п. 2.1. Типового Договору).
Відповідно до Правил постачання діючий постачальник - постачальник природного газу, до реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу, за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України», а Відповідач є бюджетною установою (відповідно до Бюджетного кодексу України), який включений до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної локації відборів споживача з ЕІС-кодом;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ;
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є оплатним.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З урахуванням умов п.п.4.3, 4.4 Типового договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено), а споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем в період з 02.11.2021 по 30.11.2021р. поставлено Відповідачу природний газ в обсязі 60481,98куб.м.
Отриманий в зазначений період газ Відповідач сплатив у розмірі 1 016 097,26грн, виходячи з розрахунку 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість) на підставі п. 7-1. Розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про ринок природного газу» та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2021 року №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236».
Разом з тим, Позивачем заперечується право Відповідача на оплату отриманого в період листопаду 2021 року газу на пільгових засадах, тому він вимагає стягнути з Відповідача залишок заборгованості в сумі 1 329 746,23грн., а також пеню у розмірі 161 026,80, 3% річних у розмірі 69729,70грн. та інфляційні втрати у розмірі 430867,03грн за спірний період прострочення.
Такі доводи Позивача судова колегія вважає помилковими з огляду на наступне. Згідно п. 7-1. Розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про ринок природного газу» тимчасово, до 31 березня 2022 року, Регулятор на підставі розрахунку постачальника «останньої надії» має право затверджувати граничні ціни, за якими постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу у період з 1 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року побутовим споживачам, споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживачам, що здійснюють виробництво теплової енергії.
Такі ціни можуть відрізнятися від цін постачальника «останньої надії», визначених умовами конкурсу на обрання постачальника «останньої надії», які має застосовувати переможець такого конкурсу як постачальник «останньої надії».
У разі якщо в період після 1 жовтня 2021 року до 1 грудня 2021 року у споживача, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), відсутній (був відсутній) постачальник природного газу, вважається, що постачання природного газу такому споживачу в зазначений період здійснює (здійснював) постачальник «останньої надії», за умови звернення такого споживача до 30 листопада 2021 року до постачальника «останньої надії» для укладення договору з таким постачальником. У такому разі умови договору з постачальником «останньої надії» поширюються на відносини, що виникли після 1 жовтня 2021 року.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2021 року №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» Кабінет Міністрів України постановив:
Установити з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання: між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником «останньої надії» - на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).
З метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року: акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України разом з Міністерством розвитку громад та територій, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичним особам теплоенергетики державної та комунальної форм власності забезпечити: укладення договорів постачання газу між бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником останньої надії.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №917-р «Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачальником «останньої надії»», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначене постачальником «останньої надії» строком на три роки як переможець конкурсу.
З метою уникнення випадків відсутності постачальника та забезпечення стабільного постачання природного газу бюджетним організаціям Постановою КМУ від 25 жовтня 2021 р. №1102 встановлено, що усі бюджетні організації, заклади охорони здоров'я державної власності та заклади охорони здоров'я комунальної власності у разі відсутності постачальника будуть автоматично переводитись на постачання природного газу до постачальника «останньої надії». Тобто, у разі, коли процес укладання договору затягується та Споживач відсутній у Реєстрі постачальника або такого споживача відключає попередній постачальник організація не залишиться без природного газу та перейде на споживання до енергетичного гаранта постачальника «останньої надії».
Відповідно до п. 41-7. постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236, установлено з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником останньої надії - на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).
Як передбачено п. 12 ч. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Матеріалами справи підтверджується, що:
- Відповідач є державною організацією, діяльність якої здійснюється на некомерційній основі, не є підприємницькою і не ставить за мету отримання прибутку, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (п.п.1.7., 1.8. Статуту);
-на підставі довідки Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Харківській області від 15.10.2020 № 34616/10/20-40-04-28-12 Відповідач має ознаку неприбутковості 0031 - бюджетні установи; Дата присвоєння ознаки неприбутковості 12.12.2016; Дата включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій, починаючи з якої визначається строк безперервної реєстрації неприбуткової організацій 20.06.2013.
-на підставі Довідки про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів виданої керівником (заступником керівника) органу Державної казначейської служби України від 23.09.2020 Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 003841 згідно з даними, наведеними у Реєстраційній картці розпорядника бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів).
Датою занесення до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів 23.09.2020.
Також, відповідно до інформації, яка міститься у відкритій онлайн базі даних https://opendatabot.ua/, Відповідач має статус «неприбуткова організація» отриманий 20.06.2013 в категорії «бюджетні установи».
При цьому сам факт того, що Відповідач одночасно виробляє та постачає теплову енергію населенню с. Ватутіне Харківської області і внесений у зведений перелік суб'єктів природних монополій по транспортуванню теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами - вищенаведеного його статусу не спростовує.
Отже, належними та достатніми доказами засвідчено, що Відповідач відповідає усім критеріям щодо визначення установи бюджетною, оскільки утримується за рахунок відповідно державного бюджету та (або) місцевого бюджету та є неприбутковим.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що ціна за отриманий відповідачем газ у спірний період має розраховуватись виходячи саме із тарифу 16,8 гривні за 1 куб. метр, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції не мав права змінювати ціну природного газу- є безпідставними, оскільки в даному випадку така ціна встановлена не судом, а вищенаведеною Постановою Кабінету Міністрів України, що прямо передбачено вимогами ч. 1 ст. 632 ЦК України.
Щодо посилання апелянта на невнесення Відповідачем правильних відомостей до Інформаційної платформи щодо категорії споживача, то ця обставина не впливає на статус Відповідача, як бюджетної установи, а також розповсюдження на нього вимог вищенаведеної Постанови КМУ. Крім того, відповідно до п. 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС категорію споживача визначає Оператор газорозподільних систем (в даному випадку АТ «Харківгаз»).
Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав до задоволення позову в цій частині, оскільки Відповідачем правильно та в повному обсязі сплачено 23.12.2021р за спожитий в листопаді 2021 року природний газ, виходячи з тарифу 16,8 грн/м.куб на суму 1 016 097,26 грн.
Відтак нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у згаданому періоді колегією суддів визнаються безпідставними, а тому правомірно відхилені судом першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за період з 02.12.2021р. по 07.12.2021р. у розмірі 543 014,92грн., а також сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, що пов'язані з простроченням цієї заборгованості, з огляду на наступне.
Відповідно до Правил постачання діючий постачальник - постачальник природного
газу, до реєстру споживачів якого включений споживач у відповідному періоді постачання.
Судом першої інстанції, встановлено, що 01.12.2021р. між відповідачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» укладено Договір постачання природного газу № 19-1243/21 БО-Т, пунктом 3.2 якого передбачено, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідачем не оспорюється, що у спірний період з 02.12.2021 по 07.12.2021 року він не був включений до реєстру споживачів жодного з постачальників, але продовжував споживати природний газ.
При цьому Відповідач не надав доказів складання актів приймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період, а тому спожиті об'єми природного газу правомірно були включені оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника «останньої надії».
Водночас, Позивачем надана інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ; витяг з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачем, відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Зазначені докази є належними, оскільки об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов типового договору (пункт 4.2 договору).
Щодо посилання Відповідача на те, що договір з Позивачем укладений всупереч пункту 1 частини першої статті 43 Закону «Про публічні закупівлі» без проведення переговорної процедури закупівлі, то за умови фактичного споживання Відповідачем природного газу та відсутності його включення до реєстру споживачів жодного з інших постачальників, розміщених на інформаційній платформі Оператора ГТС, постачання Відповідачу Позивачем, як постачальником останньої надії, природного газу, волевиявленням останнього не визначається, оскільки є його обов'язком.
Отже, відповідні норми Закону «Про публічні закупівлі» щодо проведення спрощеної процедури закупівлі у разі укладення договору з постачальником «останньої надії» не регулюють спірних правовідносин, натомість підлягають застосуванню положення пункту 2 частини сьомої статті 3 Закону «Про публічні закупівлі».
Крім того, відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Водночас, дотримання наведених вище принципів у спірних правовідносинах забезпечується через процедуру проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії» та нормативного регулювання умов постачання природного газу постачальником «останньої надії», адже відповідний договір на постачання природного газу укладається на умовах і в порядку, що визначені нормативними приписами, а ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМ від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ № 1102.
З огляду на викладене вище, оскільки у спірних правовідносинах Відповідач не впливає на можливість самостійного обрання суб'єкта, на якого будуть покладені обов'язки постачальника газу «останньої надії» та на визначення ціни природного газу, який ним фактично споживається, за відсутності інших постачальників газу, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для проведення переговорної процедури для укладення договору постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем.
Відповідач стверджує, що у спірний період споживання мав договірні відносини на постачання природного газу з іншим постачальником, Відповідач не надав жодного доказу того, що у спірний період з 02.12.2021 по 07.12.2021 він був включений до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», складав з ним акти щодо спожитого газу чи сплачував його, отже він був правомірно включений оператором ГТС до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу.
Водночас, колегія суддів звертає увагу Відповідача на те, що він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, які були завдані йому неналежним виконанням зобов'язань щодо своєчасної реєстрації споживача на платформі за постачальником природного газу, з яким у Відповідача був укладений договір у спірний період.
Судом першої інстанції вищенаведені обставини та доводи Позивача не були відображені в мотивувальній частині судового рішення, суд обмежився лише констатацією факту укладення Відповідачем договору з іншим постачальником, отже судова колегія вважає, що судом не з'ясовано обставини отримання останнім газу у спірний період від Позивача чи іншого постачальника, що є наслідком скасування рішення суду в цій частині на підставі п.1ч.1 ст.277 ГПК України.
Отже судовою колегією встановлений факт постачання Позивачем Відповідачу природного газу за період 02-07.12.2021 року, факт надання Відповідачу акту приймання- передачі природного газу від 31.12.2021р. на суму 543 014,92грн. за цей період, що Відповідачем не спростовано.
Таким чином, сума заборгованості у розмірі 543014,92грн. є обґрунтованою та підтвердженою належним чином, вона підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за прострочення сплати цієї заборгованості, судова колегія зазначає наступне.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК).
Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК).
Відповідно до пункту 4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки Відповідач прострочив оплату за типовим договором, судова колегія вважає обґрунтованим нарахування пені у розмірі 80187,69 грн за загальний період із 01.02.2022 до 31.07.2022, 3% річних за період з 01.02.2022 до 30.09.23 у сумі 27 091,24грн та інфляційних втрат за період лютий 2022 червень 2023 року розмірі 1667122,19 грн.
Відповідач, посилаючись на перелік обставин, про існування яких він заявляв у відзиві на позовну заяву, заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Проаналізувавши означені обставини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд виходить із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Судовою колегією враховується, що Відповідач є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється у межах одного фінансового року, а перенесення кредиторської заборгованості на наступний рік здійснюється за окремою бюджетною процедурою. У зв'язку з цим майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань за поточним роком, а в умовах недостатності державного фінансування в період збройної агресії тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Відповідач також є неприбутковим закладом, основним видом діяльності якого є підготовка робітничих кадрів за професією «Сапер (розмінування)», тобто є соціально значущою установою, критично важливим органом (для функціонування економіки) та забезпечення життєдіяльності населення в особливий (воєнний ) період, а відтак, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, та пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, несправедливо покладати на Відповідача сплату всього розміру пені.
При цьому, судова колегія не вбачає наявність у Позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором, негативні наслідки, спричинені Позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні підстави до зменшення розміру пені на 90% з 80 187,69грн. до 8 018,77грн.
Судова колегія враховує, що заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних штрафними санкціями не, а отже й можливість їх зменьшення вищенаведеними нормами закону не передбачена.
Таким чином, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає заборгованість у розмірі 543 014,95грн., пеня у розмірі 8 018,77грн., 3% річних у розмірі 27091,24грн, інфляційних втрат у розмірі 166 722,19грн.
В цій частині висновок суду щодо відмови у задоволенні означених вимог підлягає скасуванню на підставі п.п.1,4 ч.1 ст.277 ГПК України у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям новим рішенням в цій частині щодо часткового задоволення позовних вимог.
В іншій частині вимог суд першої інстанції в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати у справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, у зв'язку з чим з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судові витрати за подання позовної заяви в сумі 9 804,19грн, а з Позивача на користь Відповідача- витрати по розгляду апеляційної скарги в сумі 14706,29 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі № 922/4750/23 - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 року у справі №922/4750/23 скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення заборгованості у розмірі 543 014,95грн., пені у розмірі 80 187,69грн., 3% річних у розмірі 27091,24грн, інфляційних втрат у розмірі 166 722,19грн. та розподілу судових витрат, прийнявши в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 року у справі №922/4750/23 в іншій частині залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
“Позов задовольнити частково.
Стягнути з Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій с. Ватутіне, Харківська обл. (код ЄДРПОУ 33879077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (код ЄДРПОУ 40121452) заборгованість у розмірі 543 014,95грн., пеню у розмірі 8 018,77грн., 3% річних у розмірі 27091,24грн, інфляційних втрат у розмірі 166 722,19грн. та 9 804,19грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.”
Судові витрати, що понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Стягнути з Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій с. Ватутіне, Харківська обл. (код ЄДРПОУ 33879077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (код ЄДРПОУ 40121452) 14706,29 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 30.04.2024
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Д.О. Попков