22 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/4668/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,
та представників учасників справи:
від позивача -Мостова К.О.- представник; від відповідача - Хомяк Р.В. -адвокат; від третьої особи -не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі № 922/4668/23, повний текст якого складено та підписано 02.02.2024
за позовом Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків
про стягнення 764961,13 грн.
У листопаді 2023 року Головне управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків (далі- Позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків (далі - Відповідач) про стягнення суми збитків у розмірі 764961,13 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі №922/4668/23 позов задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 764961,13 грн. збитків та відшкодовано 11474,42 грн судового збору.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням та вважаючи його таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що:
-суд першої інстанції не дослідив, що Відповідач не міг порушити умови Договору, оскільки такий Договір є розірваним;
-проведений Позивачем розрахунок збитків є безпідставним та необґрунтованим, оскільки оплата Позивачем за спожитий природний газ на рахунок ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» є оплатою за поставлений природний газ, заборгованість за яку Відповідач визнав в межах справи №922/318/23, а тому стягнення різниці між розміром оплати є безпідставним;
- Позивач не довів, а суд першої інстанції не встановив наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення, необхідного для стягнення збитків;
- суд першої інстанції не з'ясував з яких саме правовідносин сторін виник спір, чи передбачено обраний Позивачем захист законом або договором, чи є обраний спосіб захисту Позивача ефективним.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 року розгляд справи призначено на 22.04.24р. о 10:45.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, за доводами якого вважав рішення суду законним та обґрунтованим, звертав увагу апеляційного суду, що Відповідачем було суттєво порушено умови Договору постачання природного газу, оскільки Відповідач безпідставно змінив ціну за природний газ, на що Позивач погодитись не міг, хоча і мав намір продовжувати договірні відносини. Натомість, Відповідач припинив постачання природного газу, у зв'язку з чим Позивач був вимушений укласти Договір з ТОВ «Газопостачаюча компанія Нафтогаз України».
Третя особа надала пояснення, що діяла в межах приписів чинного законодавства та мала достатні підстави до відключення Позивача від газопостачання у зв'язку з його відсутністю у реєстрі споживачів будь-якого постачальника.
У судовому засіданні 22.04.2024р. представник Відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
Представник Третьої особи у судове засідання не з'явився, але був повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, тому судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- Позивач є бюджетною установою і фінансується з Державного бюджету України, в своїй фінансово - господарській діяльності керується виключно діючим законодавством України;
- оприлюднення Позивачем 01.12.2020 року оголошення про проведення відкритих торгів (код за ДК 021:2015 09120000 - 6 Газове паливо (природний газ)) з наміром укласти Договір на постачання природного газу обсягом 230000 куб. м для опалювання підрозділів на новий 2021 бюджетний рік, реєстрація пропозицій 4 учасників, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» та Відповідача;
- визначення Відповідача переможцем відкритих торгів та укладення 01.02.2021р. між ним та Позивачем Договору № 41SВ617-789-21 про закупівлю природного газу за умовами якого Відповідач зобов'язався протягом строку дії Договору (з дати його укладення до 31 грудня 2021 року включно) поставити Позивачу природний газ (код за ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо) належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а Позивач зобов'язався оплачувати вартість прийнятого газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором;
-укладення між сторонами 01.03.2021 Додаткової угоди № 1, 24.03.2021 Додаткової угоди №2, 12.05.2021р. Додаткової угоди №3 до Договору, якими сторони вносили зміни в частині збільшення вартості природного газу;
- звернення Відповідача до Позивача листом від 30.06.2021 року за №617-Сл-8762- 0621 з пропозицією укласти Додаткову угоду по підвищенню ціни на газ з посиланням на цінову довідку ТПП № 1301/21 від 08 червня 2021 року, який містить попередження, що у разі відмови від підвищення ціни, Відповідач буде вимушений розірвати Договір.
- звернення Позивача з листом від 23.07.2021 року за вихідним №3119/119/05/29- 202 про відмову в укладенні цієї угоди у зв'язку з відсутністю споживання природного газу в літній період та відсутністю фінансування;
-звернення 04.08.2021р. Відповідача до Позивача з листом № 617-Сл-10254-0821 з повідомленням, що на ринку природного газу відбулося значне зростання ціни, в якому повідомлено про намір з 03.08.2021 року збільшити ціну за природний газ пропорційно відсотку коливання ціни на ринку України, або про розірвання Договору з направленням проекту відповідної додаткової угоди;
- відповідь Позивача від 19.08.2021р. за № 3427/119/05/29-2021 про намір продовжувати договірні відносини, відсутність підстав для їх розривання, однак висловлено незгоду зі зміною ціни та повернуто проект угоди без підписання;
- надходження 25.10.2021 до Позивача повідомлення № 21 від Третьої особи про припинення газопостачання з 26 жовтня 2021 року у зв'язку з його відсутністю в реєстрі жодного постачальника.
- отримання Відповідачем від Позивача 01.11.2021 року повідомлення про відмову від Договору через порушення Відповідачем його умов;
- припинення дії Договору з 09.11.2021 року;
-укладення Позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» Договору постачання природного газу №19-1206/21-БО-Т від 29.11.2021р зі строком дії до 31.12.2022 року;
-направлення Позивачем Відповідачу акту-претензії №886/119/01/26-2023 від 21.08.2023 про відшкодування збитків у розмірі 764 961,13грн., як різниці між фактичною сплатою грошових коштів на користь нового постачальника у розмірі 1242905,94грн. та ціною, яку визначено сторонами у Додатковій угоді №3 у розмірі 477944,81грн за період з моменту припинення дії Договору по 31.12.2021 року.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Позивач, вважаючи Відповідача винним у припиненні дії Договору на постачання природного газу, звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 764 961,13грн., які він поніс внаслідок вимушеного укладення договору на постачання природного газу у спірний період за ціною значно вищою, аніж ціна, визначена сторонами у Договорі з урахуванням Додаткової угоди №3.
Відповідач проти позову у суді першої інстанції заперечував, посилаючись на відсутність його вини у припиненні договірних правовідносин, оскільки звернення до Позивача з укладенням додаткових угод було викликано зміною ціни на ринку природного газу з моменту проведення тендерних торгів і Позивач за свою ініціативою відмовився від Договору. Так як Позивач є бюджетною установою, то постачання природного газу Позивачу фактично гарантовано державою, він автоматично підлягав включенню оператором газотранспортної системи до портфеля «постачальника останньої надії» з подальшим укладенням відповідного договору. Розмір збитків Відповідач вважав недоведеним, оскільки оплата Позивачем за спожитий природний газ на рахунок ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» є оплатою за поставлений природний газ, заборгованість за яку Відповідач визнав в межах справи №922/318/23, а тому стягнення цієї різниці є безпідставним.
Третя особа у письмових поясненнях зазначала, що діяла в межах приписів чинного законодавства та мала достатні підстави до відключення Позивача від газопостачання у зв'язку з видаленням Відповідачем, як постачальником природного газу, зі свого Реєстру споживачів інформації про Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС та відсутністю Позивача у реєстрі споживачів будь-якого постачальника.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність усіх складових елементів порушення господарського зобов'язання:
- протиправної поведінки Відповідача як одностороннє припинення постачання природного газу ;
- наявність збитків Позивача через сплату за спожитий газ за вищою ціною ;
- наявність причинно - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та завданими Позивачу збитками (необґрунтовані вимоги на підвищення ціни, безпідставне виключення з реєстру споживачів і, як наслідок, необхідність Позивачу шукати іншого постачальника природного газу і укласти договір за завищеною ціною);
- вина Відповідача у вигляді безпідставної відмови у виконанні Договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими за наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків є порушення господарського зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно- наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Зі змісту апеляційної скарги вбачається заперечення Відповідача щодо наявності всіх елементів складу господарського правопорушення, зокрема, щодо наявності власної винної неправомірної поведінки, а також наявності збитків Позивача, які Відповідач вважає витратами, що дорівнюють вартості природного газу, отриманого від іншого постачальника.
Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції, за наступних підстав.
Щодо протиправної поведінки Відповідача.
За змістом п.1.1 Договору Відповідач зобов'язався поставити Позивачу протягом строку дії договору з дати його укладення до 31 грудня 2021 року включно природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а Позивач зобов'язався оплачувати вартість прийнятого газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Обставин порушення Позивачем передбачених Договором зобов'язань не встановлено.
Відповідно до вимог ч.5 ст.41 ГПК України, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Вищенаведені норми мають імперативний характер та не можуть бути змінені за угодою сторін.
Разом з тим, сумарним змістом укладених між сторонами в березні-травні 2021 року Додаткових Угод №№1-3 за ініціативою Відповідача було збільшено ціну за 1 тис. куб.м газу з 6300 грн до 7941,00 грн. з урахуванням ПДВ, тобто на 26%, що значно перебільшує передбачену законом максимальну межу.
Відповідач листом від 30 червня 2021 року за вихідним №617-Сл-8762-0621 запропонував знову узгодити підвищення ціни через її коливання на ринку природного газу, проте Позивач угоду не підписав, просив відкласти таке узгодження у зв'язку з відсутністю споживання природного газу в літній період та відповідного фінансування.
Відповідач 04 серпня 2021 року запропонував Позивачу розірвати Договір за угодою сторін через збитковість подальшого виконання існуючих умов Договору у зв'язку зі збільшенням ринкової ціни на природний газ, проте Позивач розірвати Договір відмовився, 12 серпня 2021 року повідомив Відповідача про намір продовжувати виконання Договору, не заперечуючи проти узгодження збільшення ціни на газ, але за умови надання належних доказів коливання ціни на ринку природного газу. Вказаний лист Відповідач отримав 20 серпня 2021 року за вхідним № СЛ-9236-6171-0821.
Позивач 25 жовтня 2021 року отримав від Третьої особи повідомлення № 21 про припинення газопостачання з 26 жовтня 2021 року у зв'язку з відсутністю Позивача в реєстрі жодного постачальника.
З пояснень Третьої особи, вбачається, що така обставина виникла саме через видалення Відповідачем, як постачальником природного газу зі свого Реєстру споживачів інформації про Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС, тому через відсутність Позивача у реєстрі споживачів будь-якого постачальника, вона була зобов'язана відключити Позивача від газопостачання.
З наведеного вбачається одностороння відмова Відповідача від виконання своїх обов'язків газопостачальника за Договором щодо поставки природного газу Позивачу у строк з 25.10.2024 року та до кінця дії Довогору-31.12.2021 року, у зв'язку з чим Відповідач виключив Головне управління Національної поліції в Харківській області з Реєстру споживачів.
За змістом ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом., припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За правилами ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст.188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
А ні змістом укладеного між сторонами Договору, а ні вимогами діючого законодавства не передбачено право постачальника природного газу відмовитися в односторонньому порядку від виконання договору, оскільки йому стало невигідно його виконувати.
Отже в даному випадку порушення Відповідачем взятого на себе господарського зобов'язання є очевидним.
Щодо вини Відповідача у вчиненні відповідного порушення.
Відповідач наполягає на відсутності своєї вини через різке збільшення ціни на ринку природного газу, тому продаж газу по узгодженій між сторонами ціні стала йому невигідною, але зазначена обставина не зумовлює обґрунтованість відмови від виконання від взятих на себе зобов'язань за Договором, оскільки не має ознак такої, що об'єктивно унеможливлюють виконання передбаченого зобов'язання.
Укладаючи Договір, сторони погодили його строки, розмір та порядок оплати, а також підстави для його припинення, зазначаючи, що його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, дострокового розірвання за взаємною згодою сторін, або відмови Позивача від договору, зокрема, у разі невиконання Відповідачем своїх зобов'язань (п.п.5.3.8.13.2 Договору)
На відміну від Позивача, Відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності, а відповідно до ст. ст. 42, 44 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, приймаючи участь в тендері в січні 2021 року з метою укладення з Позивачем договору на постачання природного газу та пропонуючи відповідну ціну, Відповідач мав бути обізнаним про передбачену законом можливість збільшення ціни на газ не більш ніж 10% протягом року, але взяв на себе відповідне зобов'язання, здійснюючи власний комерційний розрахунок щодо наслідків можливого збільшення ринкової ціни на природний газ, самостійно розраховував ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймав рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Отже доводи щодо відсутності вини Відповідача у порушенні господарського зобов'язання судовою колегію визнаються безпідставними.
Щодо доводів про відсутність збитків Позивача, причинно-наслідкового зв'язку з вищенаведеним порушенням та обрання Позивачем неналежного способу захисту.
За змістом ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Нормою п. 5.3.8 Договору передбачено право Позивача розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Відповідача не менше як за 5 днів за таких обставин: якщо постачальник суттєво порушить свої зобов'язання, що створить передумови для затримки поставки товару у встановлені договором терміни більше ніж на один місяць; якщо постачальник пропонує внести зміни до істотних умов договору шляхом укладення додаткових угод до договору без передбаченого законодавством обґрунтування.
Отже факт отримання Позивачем повідомлення про припинення постачання газу через видалення інформації про нього Відповідачем зі свого Реєстру споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС, Позивач обґрунтовано реалізував своє право на відмову від Договору та розірвання його в односторонньому порядку, з метою пошуку іншого постачальника задля забезпечення безперебійного постачання газу.
Доводи Відповідача, що Позивач за власною волею відмовився від Договоур, є безпідставними, оскільки це рішення було прийнято Позивачем вимушено, внаслідок відмови Відповідача від постачання природного газу за Договором.
Згідно пункту 6.3.3 Договору та пункту 4 розділу VII Правил постачання природного газу постачальник відшкодовує збитки споживчу у разі, якщо постачання газу споживачу було припинено оператором ГРМ/ГТС на виконання неправомірного доручення постачальника про припинення постачання газу споживачу, постачальник відшкодовує споживачу вартість або об'єм недовідпущеного природного газу, який обчислюється, виходячи з підтвердженого обсягу природного газу на відповідний період з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання, та вартість робіт з припинення і повторного відновлення подачі газу після його безпідставного припинення. Крім того, якщо внаслідок цього споживачу або його майну завдано шкоди, постачальник відшкодовує її в повному обсязі.
Позивач в межах даної справи вимагає від Відповідача не збитків, що пов'язані з вартістю недоотриманого ним газу, а вимагає відшкодувати неочікувані витрати у вигляді сплаченої ним завищеної вартості отриманого від іншого постачальника природного газу, ніж він сплатив би за умовами та в період дії Договору з Відповідачем, у разі добросовісного виконання останнім взятих на себе зобов'язань.
Отже причинно-наслідковий звязок між неправомірною поведінкою Відповідача та наявністю збитків Позивача також є очевідним.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що спірна до відшкодування сума є не витратами Позивача, а оплатою за спожитий природний газ на рахунок іншого газопостачальника - є безпідставними, оскільки Позивач вимагає стягнути не вартість отриманого газу, а різницю між вартістю фактично отриманого обсягу газу від іншого постачальника та обсягу газу, право на отримання якого він мав за Договором за умови належного виконання його Відповідачем за той же самий період та обсяг, починаючи з моменту видалення Позивача з реєстру Відповідача та до кінця грудня 2021 року. Відповідач не заперечив правильність наведеного Позивачем розрахунку зазначених збитків, власного контррозрахунку не надав.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.92.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Це означає, що захист має бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Оскільки обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений вищенаведеними нормами закону та Договору, він є належним.
Щодо доводів про ефективність обраного Позивачем способу захисту порушеного права, то за умови отримання ним відповідної грошової компенсації, його матеріальні витрати будуть відшкодовані, а право - відновлене.
Щодо доводів апелянта про необхідність дослідження судом належних доказів коливання цін на ринку природного газу, зокрема, довідки ТТП 1301/21 від 08.06.2021 року за період з 20.05.2021 року по 04.06.2021 року, то предметом спору не є внесення змін до договору щодо його ціни, або розірвання договору через зміну істотних обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, тому аналіз цього доказу не має значення для вирішення даної справи.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав до стягнення з Відповідача збитків у розмірі 764 961,13 грн, які підлягають відшкодуванню - є правомірним.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 року у справі №922/4668/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної cкарги відносяться на заявника апеляційної скарги, про відшкодування інших судових витрат Позивачем не заявлено.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі № 922/4668/23- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі № 922/4668/23 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 03.05.2024
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Д.О. Попков