вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"16" квітня 2024 р. Справа№ 910/8291/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.04.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023
у справі №910/8291/22 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ»
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача
1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірог Юлії Сергіївни
2. Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д'яченко Євгенія Станіславовича
про визнання виконавчого напису від 28.07.2022 таким, що не підлягає виконанню (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 27.02.2023, прийняту судом 27.02.2023),
Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «НВК «НОПЕК») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» (далі по тексту - відповідач) про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною 28.07.2022, що зареєстрований у реєстрі за №587, на підставі протесту у несплаті за простим векселем, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною 15.07.2022 за реєстровим №513 про стягнення з ТОВ «НВК «НОПЕК» за простим векселем АА2856611, зі строком платежу: за пред'явленням на суму 1 000 000,00 грн, таким, що не підлягає виконанню та стягнення судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на підставі «Акта на списання втрачених бланків суворої звітності №1» від 09.07.2021 встановлена відсутність бланків суворої звітності, що внесені до номенклатури та знято з обліку бланки суворої звітності: простий вексель, кількість 1, серія бланку АА, номер бланку 2856611, а тому просить суд визнати виконавчий напис від 28.07.2022 таким, що не підлягає виконанню відповідно до статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (далі по тексту - Закон України №3425-XII), статей 5, 16, 18 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі по тексту - Порядок).
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.09.2022 про відкриття провадження у справі №910/8291/22 залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірог Юлію Сергіївну (далі по тексту - третя особа 1) та Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д'яченка Євгенія Станіславовича (далі по тексту - третя особа 2).
Ухвалою від 02.09.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 та постановою Верховного Суду від 31.05.2023, Господарський суд міста Києва задовольнив заяву позивача про забезпечення позову, зупинив стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною 28.07.2022, що зареєстрований у реєстрі 587, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною 15.07.2022, що зареєстрований у реєстрі 513, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д'яченка Є.С., до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8291/22. У процесі розгляду справи у суді першої інстанції на стадії підготовчого засідання (27.02.2023) позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зміну підстав позову у справі №910/8291/22, яка прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду у підготовчому засіданні 27.02.2023.
Враховуючи заяву про зміну підстав позову позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з огляду на наступні підстави: не направлення відповідачем вимоги про здійснення сплати за векселем; не настання строку платежу за векселем та пропуску строку для його пред'явлення; невідповідності заяви про вчинення протесту векселя вимогам Порядку; недотримання нотаріусом встановленої форми протесту; протиправності виконавчого напису та не подачу нотаріусу Акта про протест векселя; не встановлення нотаріусом безспірності заборгованості та витребування у відповідача додаткових документів; невідповідності змісту виконавчого напису, встановленим Порядком вимогам; вчинення виконавчого напису не на бланку нотаріуса.
Господарський суд міста Києва рішенням від 25.10.2023 у справі №910/8291/21, з урахуванням заяви позивача за зміну підстав позову, позов задовольнив; визнав виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною 28.07.2022, що зареєстрований у реєстрі за № 587, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною 15.07.2022 за реєстровим № 513 про стягнення з позивача за простим векселем серії АА № 2856611, зі строком платежу «за пред'явленням», на суму 1 000 000,00 грн, таким, що не підлягає виконанню; стягнув з відповідача на користь позивача 3 721,50 грн судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову. Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорювана нотаріальна дія щодо вчинення спірного виконавчого напису була вчинена приватним нотаріусом на підставі векселя, який було опротестовано з порушенням встановленого законом порядку.
Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22. Поновити строк на подання доказів: довідки АБ «Украгазбанк» вих. №159/11803/2021 від 06.04.2021; постанови про арешт коштів боржника приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. від 27.03.2023 ВП №71407428; позовної заяви (вих. №22/17-19/пз від 19.07.2022) про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних за Договором №02/11-1-НОПЕК поставки вугільної продукції від 02.11.2020 та прийняти їх до розгляду судом апеляційної інстанції. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір, сплачений за подання цієї апеляційної скарги, апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2022 у справі №910/8291/22 про забезпечення позову, касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2022 у справі №910/8291/22.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, оскільки позивач у своїх позовних вимогах не просив суд про скасування нотаріальної дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірог Юлії Сергіївни, зареєстрований 15.07.2022 за номером у реєстрі 513 про вчинення протесту простого векселя серії АА №2856611, виданого позивачем 19.07.2021 на суму 1 000 000,00 грн.
Як зазначає відповідач, простий вексель серії АА №2856611 від 19.07.2021 містить строку платежу: «за пред'явленням», відповідно до відповідача, як векселедержателя зазначеного простого векселя, вимоги статті 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, за якими визначено, що держатель векселя зі строком платежу (1) на визначений день або (2) у визначений строк від дати складання чи (3) у визначений строк від дати пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів, не є обов'язковими. За твердженням відповідача приватним нотаріусом Пірог Ю.В. були виконані вимоги пунктів 4.14 та 4.15 пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5 (далі по тексту - Порядок).
За простим векселем серії АА №2856611 визначено, що він підлягає пред'явленню в місті Києві, грошові кошти в оплату цього векселя мають бути сплачені в АБ «Укргазбанк» на рахунок IBAN UA 963204780000026008924863305, приватним нотаріусом простий вексель серії АА №2856611 був пред'явлений до платежу позивачу у місті Києві і у ньому було вказано діючий рахунок відповідача, відкритий у АБ «Укргазбанк», тоді як суд першої інстанції вказав, що поточний рахунок позивача відкрито у АТ «ПУМБ», у зв'язку із чим відповідач звернувся до вказаного банку з проханням здійснити пред'явлення векселя до платежу. На цій підставі відповідач просить суд апеляційної інстанції поновити строк для подання доказів та долучити довідку АБ «Украгазбанк» вих. №159/11803/2021 від 06.04.2021; постанову про арешт коштів боржника приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. від 27.03.2023 ВП №71407428.
Відповідач також не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безспірності заборгованості, оскільки судом першої інстанції було оглянуто оригінал простого векселя серії АА №2856611 від 19.07.2021 та встановлено його відповідність вимогам, що законом ставляться до форми та змісту простого векселя (стаття 75 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі), доказів недійсності спірного векселя сторонами до суду не надано.
Крім того, наявний спір про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних за Договором №02/11-1-НОПЕК поставки вугільної продукції від 02.11.2020 (справа №910/6269/22) не стосується простого векселя серії АА №2856611 від 19.07.2021 на суму 1 000 000,00 грн і ця сума не врахована до позовних вимог.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.12.2023 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8291/22; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22.
Також не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22, апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 змінити в мотивувальній частині, в межах обставин вказаних у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ», виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду шляхом виключення обставин, що не входять у предмет доказування та розгляду підстав позову, що були безпідставно відхилені судом першої інстанції (щодо недотримання форми протесту та ненадання приватному виконавцю акту про протест векселя при зверненні для отримання виконавчого напису). В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 про задоволення позову залишити без змін. Судові витрати щодо сплати судового збору та правничу допомогу адвоката покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про встановлену обставину укладення між сторонами Додаткової угоди №2 від 16.07.2021 та підписання Акта приймання-передачі векселя №1 від 19.07.2021, за яким відповідач, як векселеодержувач, прийняв від позивача, в рахунок оплати за поставлений товар (вугілля) по Договору поставки вугільної продукції №02/11-1НОПЕК від 02.11.2020 вказаний простий вексель.
Позивач внаслідок зміни підстав позову оскаржував виконавчий напис на підставі порушення процедури вчинення виконавчого напису, тоді як суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки судом у спірному рішенні зазначено, що ним було оглянуто оригінал простого векселя серії АА №2856611 від 19.07.2021 та встановлено його відповідність вимогам, що законом ставляться до форми та змісту простого векселя (стаття 75 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі), доказів недійсності спірного векселя сторонами до суду не надано.
Крім того, судом першої інстанції зазначено про наявний спір про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних за Договором №02/11-1-НОПЕК поставки вугільної продукції від 02.11.2020 (справа №910/6269/22), що свідчить про те, що приватним нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості, тоді як позивач наполягає на тому, що нотаріусом не дотримано встановленої форми протесту, протиправно вчинено виконавчий напис, за відсутності Акта про протест векселя.
Разом з цим, у своїй апеляційній скарзі позивач повідомив суд апеляційної інстанції про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу - 60 000,00 грн, докази на підтвердження чого будуть подані у встановлені статтею 129 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) строк.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу(складу суду) від 07.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.12.2023 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8291/22; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22.
11.12.2023 матеріали справи №910/8291/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 залишив без руху.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.12.2023 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22, оскільки він не пропущений; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22; розгляд апеляційної скарги призначив на 23.01.2023 о 12 год. 45 хв.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 у зв'язку із перебуванням судді Демидової А.М. та судді Ходаківської І.П. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.12.2023 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22, оскільки він не пропущений; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22; розгляд апеляційної скарги призначив на 23.01.2023 о 14 год. 05 хв.
29.12.2023 позивачем сформовано та подано через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу відповідача, посилаючись на недотримання нотаріусом форми протесту, протиправності виконавчого напису та не подання нотаріусу Акта про протест векселя; не встановлення нотаріусом безспірності заборгованості; та ефективно обраний спосіб захисту порушених своїх прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. А тому позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволені апеляційної скарги відповідача.
17.01.2024 відповідачем сформовано та подано через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу позивача, зареєстрований Північним апеляційним господарським судом 18.01.2024.
В заперечення на апеляційну скаргу позивача відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не допустив порушення процесуального Закону, оскільки не виходив за межі предмета позову, а тому відсутні підстави для зміни мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22. Простий вексель серії АА №2856611 від 19.07.2021 видано позивачем на користь відповідача в оплату поставленої вугільної продукції за Договором поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, а наявний спір (справа №910/6269/22) не стосується 1 000 000,00 грн за простим векселем серії АА №2856611 від 19.07.2021, що спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність безспірності за простим векселем, що, в свою чергу, є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22.
При цьому приватним нотаріусом Пірог Ю.С. дотримано вимоги Закону України «Про нотаріат» щодо оформлення протесту векселя та вчинення спірного виконавчого напису, оскільки Закон має вищу силу над Порядком, у Законі міститься протест векселя, а не Акт про протест векселя. А тому відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 19.01.2024 відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 передана раніше визначеному автоматизованою системою суду та сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/8291/22 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.01.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.; об'єднав апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 до спільного провадження; розгляд апеляційних скарг призначив на 23.01.2023 об 12 год. 45 хв.
22.01.2024 відповідач сформував та подав через систему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, зареєстровані Північним апеляційним господарським судом 23.01.2024.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.01.2024 продовжив строк розгляду справи №910/8291/22 та призначив розгляд справи №910/8291/22 на 20.02.2024 на 12 год. 45 хв. у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги у місті Києві під час судового засідання 23.01.2024.
19.02.2024 від третьої особи 1 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення у справі №910/8291/22, які судом апеляційної інстанції залишаються без розгляду, оскільки подані з порушенням процесуального Закону, так як подані не через систему «Електронний суд» або письмово на адресу Північного апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні 20.02.2024 виникла необхідність оголосити перерву у розгляді справи №910/8291/22 до 12.03.2024 до 12 год. 00 хв.
29.02.2024 третьою особою 1 сформовано та подано через систему «Електронний суд» пояснення по справі №910/8291/22, на підставі яких заявник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, які залишені судом апеляційної інстанції без розгляду, оскільки третьою особою 1 порушено строк, встановлений судом апеляційної інстанції, для подання пояснень за ухвалами про відкриття апеляційного провадження у даній справі за апеляційними скаргами позивача та відповідача.
Однак, судом апеляційної інстанції звернуто увагу учасників процесу на можливість надання усних пояснень щодо спірних правовідносин.
За приписами статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, Ї це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи».
Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №910/11152/19.
Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №822/1736/18, від 31.08.2021 у справі №914/1725/19, від 15.12.2020 у справі №925/1052/19, від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).
Позивач у судовому засіданні 12.03.2024 заперечив проти долучення доказів, наданих відповідачем до апеляційної скарги.
Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не ставились відповідні питання щодо таких доказів не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають приписам частин 3, 4 статті 80 ГПК України, а тому суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 12.03.2024 протокольно відмовив у прийняті до розгляду таких доказів (довідки АБ «Украгазбанк» вих. №159/11803/2021 від 06.04.2021; постанови про арешт коштів боржника приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. від 27.03.2023 ВП №71407428; позовної заяви (вих. №22/17-19/пз від 19.07.2022) про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних за Договором №02/11-1-НОПЕК поставки вугільної продукції від 02.11.2020), ненаданих відповідачем суду першої інстанції до відзиву на позов, а також без надання доказів об'єктивної неможливості їх надання суду першої інстанції, з урахуванням підстав позовних вимог, та відповідно відсутність підстав для поновлення строку на їх подання (стаття 119 ГПК України).
У судовому засіданні 12.03.2024 виникла необхідність оголосити перерву у розгляді справи №910/8291/22 до 16.04.2024 до 12 год. 30 хв.
Третя особа 2 своїх представників, чи особисто, у судове засідання, призначене на 16.04.2024, не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом доставки ухвали до електронного кабінету 14.03.2024 о 12:16.
У судовому засіданні 16.04.2024 представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 змінити в мотивувальній частині, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
У судовому засіданні 16.04.2024 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Третя особа 1 у судовому засіданні 16.04.2024 просила суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, відзивів, пояснень по справі, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Із матеріалів даної справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготрейдинг» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу», третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн електричні машини» про стягнення 4 329 201,06 грн (справа № 910/6269/22).
Так, у позовній заяві №22/07-29/пз від 29.07.2022 (копія якої знаходиться у матеріалах справи №910/8291/21 (т.1 а.с. 197-203)) ТОВ «Енерготрейдинг» зазначає, що 19.07.2021 ТОВ «НВК «НОПЕК» здійснив часткову оплату поставленої вугільної продукції у розмірі 1 000 000,00 грн шляхом видачі простого векселя серії АА №2856611, складеного 19.07.2021.
02.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» (покупець) укладено Договір №02/11-1-НОПЕК поставки вугільної продукції (надалі по тексту - Договір), за умовами якого (пункт 1 Договору) постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах і цінах, погодженими сторонами в цьому Договорі та Специфікаціях до нього.
16.07.2021 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою внесли зміни до пункту 5.3. вказаного Договору, згідно з яким, зокрема, визначено, що в погашення грошового зобов'язання за цим Договором покупець може передати постачальнику простий/переказний вексель (т.1 а.с. 204).
У матеріалах даної справи (т.1 а.с. 123) наявна копія простого векселя серії АА №2856611 від 19.07.2021, зі строком платежу «за пред'явленням», на суму 1 000 000,00 грн.
Згідно Акта прийому-передачі векселя №1 від 19.07.2021 згідно з Договором поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, ТОВ «НВК «НОПЕК», (Векселедавець) передав ТОВ «Енерготрейдінг», як Векселеодержувачу, який прийняв в рахунок оплати за поставлений товар (вугілля) по Договору поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020 простий вексель серії АА №2856611 на суму 1 000 000,00 грн, дата видачі: 19.07.2021, дата погашення (платежу) «за пред'явленням». Всього за актом передано один простий вексель загальною номінальною вартістю 1 000 000,00 грн. Акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток (т. 1 а.с. 123 зворотній бік).
У судовому засіданні 30.11.2022 Господарським судом міста Києва під час розгляду справи №910/8291/22 було оглянуто оригінали векселя, Акта прийому-передачі векселя та Додаткової угоди, про що зазначено у протоколі судового засідання від 30.11.2022 у справі №910/8291/22 (т. 1 а.с. 216-218).
За приписами частини 1 статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірог Юлії Сергіївни із заявою вих. №22/07-21 від 13.07.2023 про вчинення протесту в несплаті простого векселя серії АА №2856611 від 19.07.2021, місце складання місто Київ, номінальна сума векселя 1 000 000,00 грн (т. 2 а.с. 129). У заяві відповідач зазначив, що у позивача відкритий поточний банківський рахунок у АТ «ПУМБ», до якого він звернувся з проханням здійснити пред'явлення векселя до платежу згідно із Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.09.2021 №403, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2001 за № 934/6125, проте Банк відмовив у зв'язку із тим, що Банк таких послуг не надає.
Доказів звернення відповідача до АТ «ПУМБ» матеріали справи №910/8291/22 не містять.
13.07.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірог Юлія Сергіївна прийняла під розписку від відповідача простий вексель серії АА №2856611 (т. 2 а.с. 138).
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірог Юлія Сергіївна звернулася до позивача із вимогою за від 13.07.2022 №67/02-29 (т.1 а.с. 24-25) про здійснення платежу за простим векселем серії АА 2856611, виданим позивачем 19.07.2021 зі строком платежу: за пред'явленням, за яким позивач має сплатити 1 000 000,00 грн в строк до 12 год. 00 хв. 14.07.2022 на р/р IBAN НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк», одержувач ТОВ «Енерготрейдінг». У разі неотримання до вказаного часу відповідних відомостей про оплату приватним нотаріусом буде негайно вчинено відповідний протест.
15.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною вчинено протест у несплаті за простим векселем серії АА 2856611 у зв'язку із неотриманням оплати на підставі статті 88 Закону України «Про нотаріат» та статті 44 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі (т. 1 а.с. 55). (Далі по тексту - Закон України № 3425-XII та Уніфікований закон).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач до зміни підстав позову посилався на відсутність бланків суворої звітності, що внесені до номенклатури, заходи щодо їх розшуку позитивних результатів не дали, у зв'язку із чим простий вексель серії АА 2856611 знято з обліку суворої звітності згідно Акта списання втрачених бланків суворої звітності №1, затвердженого Головним директором ТОВ «НВК «НОПЕК» Шаповаловим Є.О. 29.07.2021 (т.1 а.с. 56).
28.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною на підставі протесту у несплаті за простим векселем (15.07.2022 реєстровий №513) вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 587 (т.1 а.с. 53-54) про стягнення з позивача на користь відповідача 1 000 000,00 грн за простим векселем серії АА 2856611, зі строком платежу «за пред'явленням», складеного «19» липня 2021 року у місті Києві.
Вимога направлена на адресу позивача 13.07.2022 та вручена 27.07.2022, про що свідчать відомості по поштовому відправленню №0304010843358 (т.1 а.с. 26-27).
Позивач у відповідь на вимогу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірог Юлії Сергіївни №67/02-29 про здійснення платежу за векселем від 13.07.2022 (вих. №28/07/2022-2 від 28.07.2022) заперечив проти вимоги, оскільки не видавав відповідачу простий вексель серії АА 2856611 від 19.07.2021 на суму 1 000 000,00 грн та просив приватного нотаріуса надати копію заяви відповідача за вих. №22/07-13 від 13.07.2022 про здійснення протесту у несплаті за простим векселем серії АА 2856611 від 19.07.2021 та копію простого векселя серії АА 2856611 від 19.07.2021, та просив не вчиняти відповідний протест (т.1 а.с. 28-29). Вказану відповідь позивач направив 29.07.2022 приватному нотаріусу за поштовим відправленням №0100104941472 (т.1 а.с. 30), яка отримана останнім 01.08.2022 (т.1 а.с. 31).
Листом від 02.08.2022 №77/02-29 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірог Юлія Сергіївна повідомила позивача про можливість надання заяви відповідача за вих. №22/07-13 від 13.07.2022 про здійснення протесту у несплаті за простим векселем серії АА 2856611 від 19.07.2021 та простий вексель серії АА 2856611 від 19.07.2021 особисто директору Товариства, для того, щоб пересвідчитись щодо обсягу його повноважень (т. 2 а.с. 179).
Відповідач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д'яченко Євгенія Станіславовича із заявою вих. №22/0-03 від 03.08.2022 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірог Юлії Сергіївни №587 від 28.07.2022 про стягнення з позивача у даній справі, що є векселедавцем простого векселя серії АА №2856611, зі строком платежу «за пред'явленням», складеного 19.07.2021 у місті Києві на користь відповідача у даній справі, який є векселедержателем зазначеного векселя на суму 1 000 000,00 грн (т.1 а.с. 61). До заяви відповідачем подано оригінал протесту у несплаті за простим векселем приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірог Юлії Сергіївни №513 від 15.07.2022 та виконавчого напису №587 від 28.07.2022.
03.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д'яченко Євгенієм Станіславовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом №587 від 28.07.2022 за №69552490 (т.1 а.с. 32-34).
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д'яченко Євгенієм Станіславовичем прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 03.08.2022 у виконавчому провадженні №69552490 на суму 100 000,00 грн (т.1 а.с. 35-37).
Крім того, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д'яченко Євгенієм Станіславовичем прийнято постанову від 03.08.2022 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №69552490 на суму 241,25 грн (т.1 а.с. 38-39).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д'яченко Євгенія Станіславовича від 03.08.2022 у виконавчому провадженні №69552490 звернуто стягнення на кошти, що належать позивачу, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах в межах суми заборгованості за виконавчим написом №587 від 28.07.2022, що разом із сумою мінімальних витрат виконавчого провадження та сумою основної винагороди складає 1 100 241,25 грн (т.1 а.с. 40-42).
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д'яченко Євгенієм Станіславовичем постановою від 03.08.2022 у виконавчому провадженні №69552490 накладено арешт на майно боржника (позивача у даній справі) у межах суми заборгованості за виконавчим написом №587 від 28.07.2022, що разом із сумою мінімальних витрат виконавчого провадження та сумою основної винагороди складає 1 100 241,25 грн (т.1 а.с. 43-46).
Постановою приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д'яченко Євгеній Станіславович від 03.08.2022 у виконавчому провадженні №69552490 наклав арешт на кошти боржника (позивача у даній справі) за виконавчим написом №587 від 28.07.2022, що разом із сумою мінімальних витрат виконавчого провадження та сумою основної винагороди складає 1 100 241,25 грн (т.1 а.с. 47-50).
Вказані постанови приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д'яченко Євгеній Станіславович направив позивачу за поштовим відправленням №505090187656, отримані останнім 16.08.2022 (т.1 а.с. 51-52).
Згідно письмових пояснень у справі №910/8291/22 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірог Юлії Сергіївни, остання вказала, що нею дотримано вимоги «Вчинення протестів векселів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі по тексту Порядок вчинення нотаріальних дій) та Закону України № 3425-XII (т.1 а.с. 108-113). Крім того, третя особа 1 зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами викрадення цінного паперу (простого векселя серії АА №2856611).
Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.
Позивач на стадії підготовчого провадження змінив підстави позову (т. 3 а.с. 2-6), так, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, прийнятої судом першої інстанції 27.02.2023, позивач посилається на не направлення відповідачем вимоги про здійснення сплати за векселем; не настання строку платежу за векселем та пропуску строку для його пред'явлення; невідповідності заяви про вчинення протесту векселя вимогам Порядку; недотримання нотаріусом встановленої форми протесту; протиправності виконавчого напису та не подачу нотаріусу Акта про протест векселя; не встановлення нотаріусом безспірності заборгованості та витребування у відповідача додаткових документів; невідповідності змісту виконавчого напису, встановленим Порядком вимогам; вчинення виконавчого напису не на бланку нотаріуса.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що позивач вважає, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною 28.07.2022, що зареєстрований у реєстрі за №587, на підставі протесту у несплаті за простим векселем, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною 15.07.2022 за реєстровим №513 про стягнення з ТОВ «НВК «НОПЕК» за простим векселем АА2856611, зі строком платежу: за пред'явленням на суму 1 000 000,00 грн, є таким, що не підлягає виконанню.
За приписами статті 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 2 статті 16 ЦК України).
Статтею 50 Закону України №3425-XII передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).
Частиною 3 статті 46 ГПК України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Отже, позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, чим воно зумовлене, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 виснувала, що «у частині першій та пунктах 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України в чинній редакції передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.».
У постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21 також зазначено, що предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
У пункті 22 зазначеної постанови вказано, що чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21. Частиною 2 статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи норми процесуального права, справа №910/8291/22 розглядалась судом першої інстанції, судове рішення якого переглядається судом апеляційної інстанції, з урахуванням заяви позивача про зміну підстав позову.
Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (стаття 2 Закону України №3425-XII).
Згідно з пунктом 19 статті 34 Закону України №3425-XII нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
У статті 88 Закону України №3425-XII зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. (Положення частини першої статті 88 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(I)/2020 від 01.07.2020).
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до статті 89 Закону України №3425-XII у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (стаття 90 Закону України №3425-XII).
Згідно із частиною 1 статті 91 Закону України №3425-XII виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення.
Судом встановлено, що відповідачем було надано третій особі 1 для вчинення оскаржуваного виконавчого напису виданий позивачем 19.07.2021 на ім'я векселедержателя - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» простий вексель серії АА № 2856611 на суму 1 000 000,00 грн зі строком платежу - за пред'явленням.
У статті 75 Уніфікованого закону зазначено необхідні реквізити простого векселя, а саме простий вексель має містить: 1. назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;
2. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3. зазначення строку платежу; 4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6. зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Такі ж вимоги містяться у підпункті 1.3. пункту 1 розділу 17 глави ІІ Порядку.
Судом першої інстанції у судовому засіданні 30.11.2022 оглядався оригінал спірного векселя та встановлено його відповідність вимогам, що законом ставляться до форми та змісту простого векселя - стаття 75 Уніфікованого закону, доказів недійсності спірного векселя матеріли даної справи не містять.
Вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) (підпункт 1.1 пункту 1 глави 17 Розділу ІІ Порядку).
Відповідно до статті 28 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (в редакції, чинній на момент видачі спірного векселя) вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у паперовій формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються Законом України «Про обіг векселів в Україні».
Закон України «Про обіг векселів в Україні» визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
З матеріалів даної справи вбачається, що 16.07.2021 сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, якою внесли зміни до його пункту 5.3, згідно з яким, зокрема, визначено, що в погашення грошового зобов'язання за цим Договором покупець може передати постачальнику простий/переказний вексель (т.1 а.с. 204).
Згідно Акта прийому-передачі векселя №1 від 19.07.2021 згідно з Договором поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, ТОВ «НВК «НОПЕК», (Векселедавець) передав ТОВ «Енерготрейдінг», як Векселеодержувачу, який прийняв в рахунок оплати за поставлений товар (вугілля) по Договору поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020 простий вексель серії АА №2856611 на суму 1 000 000,00 грн, дата видачі: 19.07.2021, дата погашення (платежу) «за пред'явленням». Всього за актом передано один простий вексель загальною номінальною вартістю 1 000 000,00 грн. Акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток (т. 1 а.с. 123 зворотній бік).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Основними (обов'язковими) умовами для вчинення нотаріусом виконавчого напису є: 1) наявність (існування) заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем станом на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, безспірність такої заборгованості; 2) дотримання заявником при пред'явлені нотаріусу вимоги, за якою видається виконавчий напис, встановленого законом строку давності.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Отже, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Відповідно до частини 1 статті 92 Закону України №3425-XII протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.
Неоплачений вексель пред'являється нотаріусу для вчинення протесту, зокрема, про неоплату - за місцезнаходженням платника або за місцем платежу (підпункти 2.1., 2.2. пункту глави 17 розділу ІІ Порядку).
Згідно із підпунктом 3.1. пункту 3 глави 17 розділу ІІ Порядку векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусом після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.
За положеннями підпунктів 4.1., 4.2 пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку протест векселя - це нотаріальна дія, яка офіційно засвідчує факт повної неоплати за векселем. Протести векселів вчиняються нотаріусом відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Закону України «Про обіг векселів в Україні».
13.07.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірог Юлія Сергіївна прийняла від відповідача простий вексель серії АА №2856611.
15.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною вчинено протест у несплаті за простим векселем серії АА 2856611 у зв'язку із неотриманням оплати на підставі статті 88 Закону України №3425-XII та статті 44 Уніфікованого закону, яка визначає, що відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі). Протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту.
Відповідно до пункту 4.3. глави 17 розділу ІІ Порядку протест векселя про неоплату вчинюється у разі, якщо: вексель неоплачений (вексель було акцептовано, але не сплачено платником); оплата здійснена у валюті, яка не зазначена у векселі; платник відсутній у місці платежу або у місцезнаходженні, яке зазначено у векселі.
Протест векселя - це нотаріальна дія, яка офіційно засвідчує факт повної неоплати за векселем. Протести векселів вчиняються нотаріусом відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Закону України «Про обіг векселів в Україні» (підпункти 4.1., 4.2 глави 17 розділу ІІ Порядку).
Згідно із підпунктом 4.12. пункту глави 17 розділу ІІ Порядку для вчинення протесту векселя векселедержатель або його уповноважена особа подають нотаріусу: оригінал векселя (його копію - якщо це було передбачено самими учасниками вексельних правовідносин та про це є відповідні застереження); заяву векселедержателя (кредитора) про протест векселя, підписану векселедержателем (кредитором) та скріплену печаткою (у разі наявності).
Відповідно до підпункту 4.13. пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку у тексті заяви зазначаються повне найменування і адреса векселедавця (боржника), платника (доміциліата), векселедержателя (кредитора), вказуються відомості про вексель (векселі), який (які) подається (ються) до опротестування, строк платежу за векселем (векселями), сума, що підлягає сплаті за векселем (векселями), причина опротестування, повне найменування і адреса, номери рахунків у банках, код за ЄДРПОУ - для юридичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податку - для фізичної особи (за наявності). Заява може містити інші додаткові відомості; векселі подаються нотаріусу під розписку та за окремим описом, у якому зазначаються найменування і адреси векселедержателя, векселедавця, платника (доміциліата), вид векселів (простий чи переказний), їх кількість, номери, строк платежу, сума платежу; документ, за яким встановлено особу векселедержателя або його уповноваженого представника; документи, що підтверджують повноваження уповноваженого представника, а також правоздатність та дієздатність юридичної особи.
Згідно із підпунктом 4.14. пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку при прийнятті векселя до опротестування нотаріус повинен: перевірити наявність усіх необхідних реквізитів векселя та правильність їх заповнення, наявність підписів і печаток та послідовність індосаментів; переконатися, що вексель поданий для протесту в установлені законом строки; встановити місце здійснення протесту; перевірити факт пред'явлення векселя до сплати.
Отже, підтвердженням факту пред'явлення векселя до сплати є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.
В свою чергу, як свідчать матеріали даної справи, відповідач не пред'явив вексель до сплати до звернення до нотаріуса, чим допустив порушення підпунктів 3.1 та 4.14 пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку, відповідачем подано заяву, до якої не подано доказів пред'явлення векселя до сплати, направлення вимоги, в якій мав бути визначений строк векселедержателем для оплати, не надано доказів направлення вимоги на оплату направленої позивачу про здійснення оплати за векселем.
Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо строку платежу (статті 33 - 37).
Згідно із статтею 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.
Статтею 34 Уніфікованого закону передбачено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.
Строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту.
При відсутності протесту недатований акцепт вважається стосовно акцептанта здійсненим в останній день строку, визначеного для пред'явлення для акцепту (статті 35 Уніфікованого закону).
Як вказує позивач, третя особа 1 не перевірила під час прийняття векселя до опротестування факту пред'явлення векселя до сплати, водночас третя особа 1 у своїх поясненнях прирівнює вимогу, зазначену у підпункті 4.14. пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку із вимогою, що передбачена підпунктом 4.15. пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку.
За приписами підпункту 4.14. пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку при прийнятті векселя до опротестування нотаріус повинен: перевірити наявність усіх необхідних реквізитів векселя та правильність їх заповнення, наявність підписів і печаток та послідовність індосаментів; переконатися, що вексель поданий для протесту в установлені законом строки; встановити місце здійснення протесту; перевірити факт пред'явлення векселя до сплати. Підтвердженням факту пред'явлення векселя до сплати є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.
Тоді як підпунктом 4.15. пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку визначено, що у день прийняття векселя до протесту нотаріус зобов'язаний від свого імені пред'явити письмову вимогу про оплату або акцепт векселя до векселедавця (платника). Підтвердженням факту пред'явлення вимоги про сплату векселя є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.
Отже, у підпункті 4.14 пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку визначено вимогу щодо пред'явлення відповідачем векселя до опротестування, а у підпункті 4.15 пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку визначено вимогу про направлення нотаріусом у день прийняття векселя до протесту.
Відповідач в порушення вимог підпункту 4.14 пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку вексель для вчинення протесту позивачу не направляв, доказів зворотного матеріали даної справи не містять.
Як пояснив приватний нотаріус у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, оплата за векселем не відбулася, оскільки на звернення відповідача до банку з проханням здійснити пред'явлення векселя до платежу, вексель було повернуто векселедержателю і була відсутня відмітка про одержання коштів.
Суд першої інстанції, досліджуючи подані приватним нотаріусом копії нотаріальних справ, встановив, що у заяві про вчинення протесту в неплатежі простого векселя від 13.07.2022 №22/07-13 до приватного нотаріуса відповідач зазначив про те, що у позивача відкритий поточний банківський рахунок в АТ «ПУМБ» у зв'язку з чим відповідач звернувся до вказаного банку з проханням здійснити пред'явлення векселя до платежу згідно з Положенням про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.09.2001 №403, але банк відмовився надати відповідачу відповідну послугу.
Як вже зазначалось вище у даній постанові, доказів звернення відповідача до АТ «ПУМБ» матеріали даної справи не містять.
Зі змісту простого векселя серії АА 2856611 від 19.07.2021 вбачається, що місцем платежу за ним є: м. Київ, IBAN НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», а не АТ «ПУМБ».
Статтею 75 Уніфікованого закону визначено, що простий вексель містить: 1. назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3. зазначення строку платежу; 4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6. зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
У статті 76 Уніфікованого закону визначено, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.
Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.
При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.
Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.
Згідно абзаців 1, 2, 3 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» № 5 від 08.06.2007 вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя.
Вексельні зобов'язання прямих боржників - векселедавця простого та акцептанта переказного векселя - можуть бути виконані належним чином тільки за умови його пред'явлення до платежу у визначеному шляхом зазначення населеного пункту або конкретної адреси місці.
Належним пред'явленням слід вважати пред'явлення оригіналу векселя. Вимога про платіж, пред'явлена не в місці, визначеному у векселі за викладеними вище правилами, не є пред'явленою належним чином. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 904/63/18.
У матеріалах даної справи відсутні докази пред'явлення відповідачем як векселедержателем векселя серії АА 2856611 від 19.07.2021 до сплати за місцем платежу зазначеному у цьому векселі.
Для реалізації майнового права, яке міститься у векселі, необхідно його пред'явити. Оскільки на день вчинення протесту векселя не було підтверджено факту пред'явлення відповідачем вимоги про сплату векселя, це свідчить про недотримання приватним нотаріусом вимог підпункту 4.14 пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку при прийнятті від відповідача спірного векселя до опротестування.
При цьому приватний нотаріус помилково ототожнює підтвердження факту пред'явлення письмової вимоги про сплату векселя приватним нотаріусом, що передбачено підпунктом 4.15 пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку, із необхідністю встановлення факту пред'явлення векселя до сплати векселедержателем, що передбачено підпунктом 4.14 пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку.
Враховуючи те, що відповідачем не було направлено вимогу про оплату коштів за простим векселем серії АА 2856611 від 19.07.2021, строк платежу, який зазначено у векселі, не настав.
Згідно із підпунктом 4.16. пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку у тексті вимоги нотаріус зазначає про надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя: якщо вексель протестується в неплатежі, нотаріус вимагає від особи, проти якої протестується вексель, оплатити суму за векселем.
Відповідно до підпункту 4.18. пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку, якщо на вимогу нотаріуса не надійшла відповідь від особи, яка має платити за векселем, про його оплату або у разі відмови платника (доміциліата) оплатити або акцептувати вексель нотаріус опротестовує вексель.
З матеріалів даної справи вбачається, що приватним нотаріусом 13.07.2022 поштовим відправленням № 0304010843358 направлено на адресу позивача вимогу від 13.07.2022 за № 67/02-29 про здійснення платежу за векселем серії АА № 2586611 та встановлено строк оплати - до 12 год. 00 хв. 14.07.2022.
Приватний нотаріус вказує, що факт пред'явлення ним вказаної вимоги позивачу підтверджується накладною та описом вкладення у поштове відправлення № 0304010843358 від 13.07.2022, яке згідно даних АТ «Укрпошта» від 14.07.2022 не було вручено під час доставки. У письмових поясненнях, наданих приватним нотаріусом до суду першої інстанції, як і в усних поясненнях наданих ним у суді апеляційної інстанції, 13.07.2022 рекомендоване відправлення №0304010843358 було здійснено кур'єрською доставкою, та згідно оплаченої послуги мала бути вручена кур'єром позивачу на протязі 24 годин, доказів замовлення приватним нотаріусом послуги доставки рекомендованого відправлення №0304010843358 кур'єром матеріали справи №910/8291/22 не містять.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вказане поштове відправлення із вимогою приватного нотаріуса отримано лише 27.07.2022 (т.1 а.с. 27, 117), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто, пізніше від визначної приватним нотаріусом дати платежу, а отже, позивач був позбавлений можливості надати відповідь на вимогу про оплату за векселем до 12 год 00 хв. 14.07.2022, тоді як вже 15.07.2022 спірний вексель було опротестовано приватним нотаріусом.
Позивачем відповідь на вимогу приватного нотаріуса було направлено 29.07.2022 поштовим відправленням № 0100104941472, у якій викладено заперечення проти опротестування векселя з тих підстав, що простий вексель серії АА № 2586611 від 19.07.2021 позивачем не видавався.
Враховуючи вказану відповідь позивача, первісні підстави позовних вимог, заявлене позивачем суду першої інстанції 30.11.2022 клопотання про витребування у відповідача оригіналів простого векселя серії АА №2856611 від 19.07.2021, Акта прийому-передачі векселя №1 від 19.07.2021 та оригіналу Додаткової угоди №2 від 16.07.2021 до Договору поставки (т. 1 а.с. 177) суд першої інстанції у судовому засіданні 30.11.2022 оглянув надані відповідачем оригінали вказаних документів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, на підставі яких заявлено позовні вимоги.
Переліком документів, за якими стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів визначено стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусом у встановленому законом порядку.
За приписами підпунктів 3.5, 3.6., 3.7. пункту 3 розділу 17 глави ІІ Порядку протест векселя про неоплату за векселем строком по пред'явленні здійснюється протягом строку, встановленого для пред'явлення до акцепту. У разі якщо перше пред'явлення векселя зі строком платежу за пред'явленням до платежу було здійснено в останній день цього строку, протест векселя може бути вчинений наступного дня. Протест векселя зі строком платежу за пред'явленням у неакцепті здійснюється у строки, встановлені для пред'явлення до акцепту, тобто протягом одного року з дня видачі векселя.
Отже, відповідачем не направлено позивачу вимогу про оплату коштів за векселем, строк платежу, за яким не настав. Крім того, відповідачем порушено строк для пред'явлення векселя для платежу, оскільки з 19.07.2021 по 19.07.2022 жодної вимоги зі сторони відповідача на адресу позивача не надходило, зворотного матеріали даної справи не містять.
За таких обставин, опротестування векселя здійснено приватним нотаріусом з порушенням Порядку.
Водночас доводи позивача щодо недотримання нотаріусом встановленої форми протесту векселя за підпунктом 4.21 пункту 4 глави 17 розділу ІІ Порядку, який має оформлюватися актом, тоді як нотаріусом складено документ, названий «Протест у несплаті за простим векселем» не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки Протест у несплаті за простим векселем за відсутності у його назві слів «Акт про протест векселя», не є підставою для визнання судом виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі, про зміну мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22, не підлягають задоволенню.
У частині 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема, виконавчі написи нотаріусів (пункт 3).
У частині 1 статті 88 Закону України № 3425-XII встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Така нотаріальна дія, як вчинення виконавчого напису, є альтернативним позасудовим способом захисту цивільних прав, а виконавчий напис нотаріуса - самостійною підставою для задоволення вимог кредитора шляхом стягнення грошових сум або витребування майна від боржника за цим виконавчим документом, якщо така вимога є безспірною, про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» від 01.07.2020 № 7-р(I)/2020 (справа № 3-239/2019(5444/19).
Главою 16 розділу ІІ Порядку визначено порядок вчинення виконавчих написів для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, за яким нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України (підпункти 1.1., 1.2. пункту 1 розділу 16 глави ІІ Порядку).
Згідно із підпунктом 3.1. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
До заяви про вчинення виконавчого напису за опротестованим векселем додано оригінал векселя серії АА№2856611, складеного 16.07.2021, протест у несплаті платежу за простим векселем від 15.07.2022, реєстровий номер 513, виписка по особовому рахунку за період з 13.07.2022 по 28.07.2022, отже до заяви не додано документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Згідно із підпунктами 2.1, 2.2 пункту 2 розділу 16 глави ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Тоді як нотаріусом, при вчинені 28.07.2022 спірного виконавчого напису, в порушення вищезазначених вимог не було витребувано інформацію чи документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, проте як слідує з матеріалів справи між позивачем та відповідачем існують судові спори щодо виконання умов Договору поставки, за яким на підставі Додаткової угоди до нього видано позивачем відповідачу опротестований приватний нотаріусом вексель, зокрема, справа №910/6269/22 про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних за Договором №02/11-1-НОПЕК поставки вугільної продукції від 02.11.2020, провадження якої відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (пункт 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17).
Доводи відповідача про помилковість висновків суду першої інстанції щодо безспірності заборгованості, оскільки судом першої інстанції було оглянуто оригінал простого векселя серії АА №2856611 від 19.07.2021 та встановлено його відповідність вимогам, що законом ставляться до форми та змісту простого векселя. Щодо справи №910/6269/22 про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних за Договором №02/11-1-НОПЕК поставки вугільної продукції від 02.11.2020, то це, за твердженням відповідача, не стосується простого векселя серії АА №2856611 від 19.07.2021 на суму 1 000 000,00 грн і ця сума не врахована до позовних вимог, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки лише за результатом розгляду справи №910/6269/22 по суті та набранням рішенням законної сили будуть встановлені обставини щодо наявності/відсутності заборгованості за Договором поставки, на підставі якого видано простий вексель серії АА №2856611 від 19.07.2021.
Щодо надання судом першої інстанції оцінки Договору поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, що за твердженням позивача є виходом за межі позовних вимог (підстав позову) та порушення положень частини 2 статті 237 ГПК України, та відповідно підставою для зміни мотивувальної частини оспорюваного рішення суду першої інстанції, то за приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). В той же час, згідно із частиною 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З матеріалів даної справи вбачається, що за Актом прийому-передачі векселя №1 від 19.07.2021 згідно з Договором поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, ТОВ «НВК «НОПЕК», (Векселедавець) передав ТОВ «Енерготрейдінг», як Векселеодержувачу, який прийняв в рахунок оплати за поставлений товар (вугілля) по Договору поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020 простий вексель серії АА №2856611 на суму 1 000 000,00 грн, дата видачі: 19.07.2021, дата погашення (платежу) «за пред'явленням». Всього за актом передано один простий вексель загальною номінальною вартістю 1 000 000,00 грн. Акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.
За статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.
За таких обставин, суд першої інстанції підставо надав оцінку фактичної поставки товарів за Договором поставки, на підставі якого видано вексель серії АА №2856611 від 19.07.2021 на суму 1 000 000,00 грн.
Отже, спірне рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин справи, з наданням оцінки зібраним у справі доказам.
Крім того, пунктом 4 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис має містити, зокрема, розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.
Статтею 19 Закону України № 3425-XII визначено, що за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством (частина 1 вказаної норми). Тоді як у даній справі виконавчий напис видано не державним, в приватним нотаріусом.
Підпунктами 5.1., 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.
З матеріалів справи вбачається, що спірний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлії Сергіївни на спеціальному бланку (т. 1 а.с. 53-54).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З урахуванням приписів наведених норм права захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі 916/1269/18.
Доводи відповідача про те, що протест про неоплату векселя є окремою нотаріальною дією та підлягає оскарженню в окремому провадженні та розглядатися у справі за правилами цивільного судочинства. При цьому апелянт посилається на судову практику, зокрема рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2019 у справі №925/857/19, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 у справі №910/10166/15, рішення Київського районного суду міста Полтави від 21.07.2015 у справі №552/1276/15-ц, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06.10.2015 у справі №552/1276/15-ц.
Такі посилання відповідача на вказані рішення не заслуговують на увагу, оскільки за приписами частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас відповідач не навів суду апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах про те, що не оспорення протесту про неоплату векселя в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права на звернення до господарського суду із позовом про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню, з підстав встановлення порушень нотаріусом.
Доводи відповідача про те, що вексель серії АА №2856611 від 19.07.2019 містить строк платежу: «за пред'явленням», а тому відповідач, як векселедержатель векселя не порушив вимоги статті 38 Уніфікованого закону, оскільки вони не є обов'язковими у даному випадку і відповідно такий вексель підлягає опротестуванню без надання нотаріусу документів, які підтверджують пред'явлення векселя позивачу, як векселедавцю для сплати векселедержателю.
Проте з такими доводами суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки положеннями підпункту 4.14 глави 17 розділу ІІ Порядку визначено, що при прийнятті векселя до опротестування нотаріус повинен, зокрема, перевірити факт пред'явлення векселя до сплати. Підтвердженням факту пред'явлення векселя до сплати є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.
Отже, вимога про пред'явлення векселя до сплати має бути здійснена з відповідно належним повідомленням платника.
З матеріалів даної справи вбачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірог Юлія Сергіївна звернулася до позивача із вимогою за від 13.07.2022 №67/02-29 (т.1 а.с. 24-25) про здійснення платежу за простим векселем серії АА 2856611, виданим позивачем 19.07.2021 зі строком платежу: за пред'явленням, за яким позивач має сплатити 1 000 000,00 грн в строк до 12 год. 00 хв. 14.07.2022 на р/р IBAN НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк», одержувач ТОВ «Енерготрейдінг».
І вже 15.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Юлією Сергіївною вчинено протест у несплаті за простим векселем серії АА 2856611 у зв'язку із неотриманням оплати, тоді як вимога направлена на адресу позивача 13.07.2022 та вручена 27.07.2022, що підтверджується відомостями за поштовим відправленням №0304010843358, та свідчить про порушення приватним нотаріусом підпункту 4.14 глави 17 розділу ІІ Порядку.
Прийнявши вексель до опротестування, нотаріус зобов'язаний від свого імені пред'явити вимогу про оплату (чи акцепт) векселя до платника. Пред'явлення такої вимоги - це обов'язок, а не право нотаріуса.
Як правило, вимога про оплату (акцептування) пред'являється нотаріусом шляхом вручення боржникові такої вимоги. При цьому чинне законодавство не містить обмежень щодо способів вручення такої вимоги боржникові. Але, у будь-якому випадку нотаріус має пересвідчитись, що повідомлення отримане адресатом.
Доводи відповідача про помилковість висновків суду першої інстанції щодо визначення у простому векселі серії АА 2856611 АТ «Укргазбанк» не заслуговують на увагу, оскільки надана відповідачем довідка АТ «Украгазбанк» вих. №159/11803/2021 від 06.04.2021 не прийнята судом апеляційної інстанції до розгляду відповідно до положень частини 3 статті 269 ГПК України. При цьому сам відповідач у заяві до приватного нотаріуса вказав, що у позивача відкритий поточний банківський рахунок у АТ «ПУМБ», проте Банк відмовив у зв'язку із тим, що Банк таких послуг не надає.
Крім того, за приписами статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 вказаної правової норми).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Водночас питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 дійшла висновку, що розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
При цьому ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин конкретної справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Інакше кажучи, - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц). Зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та / або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.
Суд апеляційної інстанції погоджується із позицією позивача про те, що обраний ним спосіб захисту шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягаю виконанню є ефективним способом захисту, спрямований на відновлення його порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, оскільки припиниться стягнення у позасудовому порядку в межах виконавчого провадження на підставі протиправно виданого виконавчого напису.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорювана нотаріальна дія щодо вчинення виконавчого напису була вчинена приватним нотаріусом без документів, що підтверджують безспірність заборгованості і на підставі векселя, який було опротестовано з порушенням встановленого законом порядку та відповідно наявність підстав для задоволення позову.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповідні на доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, із застосування норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні відносини.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не підлягають.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів (позивача та відповідача).
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/8291/22 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ».
4. Матеріали справи №910/8291/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано суддями 10.05.2024.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова