Справа № 756/10151/23
Провадження № 2/756/594/24
25 березня 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення витрат на комунальні послуги та утримання спільного майна,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства до відповідача ОСОБА_2 з позовом про стягнення витрат на комунальні послуги та утримання спільного майна. В обґрунтовування позовних вимог зазначив, що з 07.10.2005 по 02.07.2020 перебував у шлюбних відносинах з відповідачкою. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09.09.2022 квартира АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на відповідача, визнана спільною сумісною власністю позивача та відповідача. З вересня 2020 року відповідач не бере участі у витратах на утримання вищевказаної квартири, не сплачує комунальні послуги та інші платежі, пов'язані з утриманням квартири, позивач самостійно несе такі витрати. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 1/2 частину понесених ним витрат на комунальні послуги та утримання спільного майна у розмірі 54893,45 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
17.01.2024 на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , серед іншого, з огляду на те, що з грудня 2019 року вона не проживає у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , у зв'язку з агресивним проявом насильства відносно неї зі сторони позивача. Вона переїхала на орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , у якій проживала до 27.02.2022. Потім разом з дітьми переїхали до Львова, де мешкали до 15.03.2022, після чого виїхали за кордон до Польщі м. Варшава, де перебували до 21.10.2023. Відповідач, як співласник квартири визнає обов'язок зі сплати обов'язкових комунальних платежів, а саме, ТОВ «Затишна оселя», яке відповідає за прибудинкову територію. Щодо інших платежів, зокрема, послуг з постачання електроенергії, води, опалення заперечує, оскільки цими послугами користувався лише позивач. Після повернення до України вона пропонувала позивачу переоформити рахунки на нього, але отримала від нього відмову. Вона змогла відмовитись лише від послуг інтернету та телебачення, телефонія була відключена раніше.
28.02.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав свої позовні вимоги.
Позивач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся. При цьому, 07.03.2024 позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлялася. При цьому, 07.03.2024 відповідач у судовому засіданні визнала заявлені позовні вимоги у частині відшкодування витрат на утримання будинку, що надає ТОВ «Затишна оселя» та заперечила щодо вимог у частині стягнення витрат за електроенергію, водопостачання, опалення, оскільки наданими послугами користується лише позивач. Зазначила, що відповідно до платіжних інструкцій нею було частково сплачено за послуги теплопостачання, телефонію. Також вказала, що вона не проживає за вказаною адресою з грудня 2019 року.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З 07.10.2005 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №756/16767/19 розірвано.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09.09.2022 у справі № 756/16684/21 визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , жилою площею 78,50 кв.м., загальною площею 156,80 кв.м. Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , жилою площею 78,50 кв.м., загальною площею 156,80 кв.м.
Станом на час розгляду справи сторони зареєстровані у вказаній квартирі.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Утримання житла - це комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження житлових будівель та технічного обладнання.
Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ст. 68 ЖК України квартирна плата та комунальні послуги проводяться щомісячно в установлений законом термін.
У відповідності зі ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Таким чином, виходячи зі змісту статті 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний утримувати майно, що йому належить та брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, тобто нести витрати, які є об'єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані. Факт не проживання співвласника у будинку, не позбавляє його обов'язку з утримання спільного майна.
Кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
З указаного вбачається, що співвласники є солідарними боржниками.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 ст. 544 ЦК України визначено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц та від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до долученого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості, загальна сума сплачених ним витрат за спожиті комунальні послуги та утримання спільного майна за період з вересня 2020 року по липень 2023 року складає 109786,89 грн.
У цій категорії справ розмір заборгованості за комунальні послуги має визначатись відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договорів. При цьому суд не позбавлений права і зобов'язаний при наявності заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною.
Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження 61-47244св18).
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Як вбачається з наданих в електронній формі ОСОБА_1 платіжних інструкцій, за період з вересня 2020 року по липень 2023 року, було сплачено наступні витрати за спожиті комунальні послуги та утримання спільного майна:
- управління будинком на користь УК ТОВ «Затишна Оселя» за період з листопада 2020 року по липень 2023 року в розмірі 42514,20 грн., з урахуванням комісії банку та отримання консультації (платник - ОСОБА_1 );
- постачання електроенергії на користь ТОВ «Київські енергетичні послуги» за період з жовтня 2020 року по березень 2023 року в розмірі 8456,10 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- оплата за електронні комунікаційні послуги на користь «Vega» за період з вересня 2020 року по квітень 2023 року в розмірі 9047,16 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- оплата на користь «IPNET» за період з вересня 2020 року по квітень 2023 року в розмірі 4724,00 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- відведення гарячої води на користь ПАТ АК «Київводоканал» за період з грудня 2020 року по березень 2023 року в розмірі 539,19 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- плата за абонентське обслуговування на користь ПАТ АК «Київводоканал» за період з липня 2021 року по березень 2023 року в розмірі 695,74 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- централізоване постачання і відведення холодної води на користь ПАТ АК «Київводоканал» за період з грудня 2020 року по березень 2023 року в розмірі 2394,39 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 )
- централізоване постачання гарячої води на користь КПВОК «Київтеплоенерго» за період з жовтня 2020 року по березень 2023 року в розмірі 6255,65 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- централізоване опалення на користь КПВОК «Київтеплоенерго» за період з вересня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 11926,20 грн, з урахуванням комісії банку (платник- ОСОБА_1 );
- встановлення та повірка лічильників на загальну суму 7005,25 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 )
- абонентське обслуговування за постачання гарячої води на користь КПВОК «Київтеплоненерго» за період з листопада 2021 року по березень 2023 року в розмірі 273,85 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_3 );
- абонентське обслуговування з постачання теплової енергії на користь КПВОК «Київтеплоенерго» за період з листопада 2021 року по березень 2023 року в розмірі 542,65 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_3 );
- оплата за телефонію на користь «Vega» за період з вересня 2020 року по грудень 2022 року в розмірі 7372,10 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_3 );
- постачання теплової енергії на користь КПВОК «Київтеплоенерго» за період з листопада 2022 року по березень 2023 року в розмірі 7517,40 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_3 ).
Таким чином, загальний розмір підтверджених витрат, понесених на утримання зазначеної квартири за період з вересня 2020 року по липень 2023 року складає 109263,88 грн.(з урахуванням комісії банку та отриманням консультації).
При цьому, суд не відносить до витрат на утримання житла оплату банківських комісій за здійснення відповідних платежів на загальну суму 397,29 грн, оскільки комісія за послуги банку, яку сплачено, не є витратами щодо утримання майна, а є компенсацією за послуги банку. Отже, ці витрати не підлягають поділу між солідарними боржниками.
Також, не підлягає врахуванню сума, сплачена на користь ТОВ «Затишна оселя» в розмірі 150,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки на підтвердження цієї суми позивачем було долучено платіжну інструкцію на користь ТОВ «Затишна оселя» з призначенням платежу «за консультацію», яка, на переконання суду, не є витратами на утримання майна.
Одночасно, слід зазначити, що як вбачається з наданих позивачем платіжних інструкцій, відповідачем за вказаний період було оплачено витрати за спожиті комунальні послуги та утримання спільного майна на загальну суму 15617,60 грн.
Крім того, слід зазначити, що відповідач у період з 15.03.2022 по липень 2023 року не проживала у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки перебувала за кордоном, про що свідчать відмітки у паспорті громадянина України відповідача для виїзду за кордон. На підтвердження вказаних обставин відповідачем також були надані довідки з навчального закладу, з яких вбачається, що дочка ОСОБА_4 навчалася у школі в м. Варшава у 2022/2023, 2023/2024 н.р.
Отже, у вказаний період відповідач не користувалась послугами з постачання електроенергії, централізованого водопостачання та водовідведення гарячої/холодної води, електронними комунікаційними послугами, відтак, заявлені позивачем витрати на вказані послуги за вказаний період не підлягають до задоволення.
Проте, послугами, вартість яких не залежить від обліку лічильниками, а це послуги з постачання теплової енергії та утримання будинку ТОВ «Затишна оселя», а також абонентське обслуговування з постачання гарячої води, абонентське обслуговування з постачання теплової енергії, абонентське обслуговування «Київводоканал», електронні комунікаційні послугами та інші витрати, що пов'язані з установкою та повіркою лічильників. Ці послуги мають оплачувати усі співвласники квартири незалежно від їх фактичного місця проживання, адже згідно з вимогами частини другої статті 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, аналізуючи вищенаведені норми законодавства, в контексті виниклих правовідносин, приймаючи до уваги, що в судовому засідання знайшов підтвердження факт понесення позивачем витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна, які є об'єктивно необхідними для його підтримання у належному стані, а також встановлено обов'язок відповідача брати участь у таких витратах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача половини фактично підтверджених витрат понесених позивачем на комунальні послуги та утримання спільного майна на загальну суму 31919,36 грн. У задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи та аргументи, наведені сторонами не впливають на вищевказані висновки суду.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12-13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення витрат на комунальні послуги та утримання спільного майна - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати за житлово-комунальні послуги на загальну суму 31919 (тридцять одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять) гривень 36 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 624 (шістсот двадцять чотири) гривні 28 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.04.2024.
Відомості про сторони:
1. Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );
2. Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 )
Суддя М.М. Ткач