П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 травня 2024 р.м.ОдесаСправа № 420/18437/21
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року прийнято звіт ГУ ПФУ в Одеській області щодо виконання судового рішення від 16.12.2021р. у справі №420/18437/21.
Не погоджуючись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції, позивач 03.04.2024р. подав апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки апелянтом пропущений строк звернення до суду з апеляційною скаргою.
Так, згідно зі ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Водночас, за приписами ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвалу суду 1-ї інстанції - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення першої інстанції, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на певну процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання ж встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала суду 1-ї інстанції винесена в порядку письмового провадження - 11.03.2024р. і отримана позивачем - 14.03.2024р., що підтверджується відповідною розпискою.
Згідно зі штампом реєстрації вхідної кореспонденції апеляційна скарга на відповідне судове рішення була подана позивачем лише 03.04.2024р., тобто з пропуском встановленого ст.295 КАС України строку його апеляційного оскарження (кінцевий строк подання апеляційної скарги - 29.03.2024р.).
Втім, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що він звернувся до суду 1-ї інстанції із письмовою заявою від 18.03.2024р. про роз'яснення оскаржуваного судового рішення. З огляду на викладене, позивач був позбавлений можливості оскаржити ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024р. у строки, встановлені законодавством.
Дослідивши зазначені вище доводи апелянта, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Так, ст.129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з п.3 ч.1 ст.7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває ст.10 цього Кодексу, якою встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Таким процесуальним обов'язком учасника справи визначено, зокрема, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги.
Отже, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, а також використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Разом із тим, слід також звернути увагу на те, що причина пропуску строку апеляційного оскарження може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
У свою чергу, позивачем не зазначено обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об'єктивно непереборними або істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. Якщо ж позивач був переконаний, що суд попередньої інстанції, ухвалюючи відповідне судове рішення допустив неправильне застосування норм матеріального або порушив норми процесуального права, це є підставою для оскарження судового рішення до суду вищої інстанції. Тобто, наведені апелянтом твердження щодо подання заяви про роз'яснення судового рішення не можуть бути належними підставами для поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду 1-ї інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без руху як така, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку апеляційне оскарження, є неповажними.
При цьому, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт має право звернутися до суду 2-ї інстанції та вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296, застосовуються положення ст.169 КАС України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.7,121,169,296,298,325,328 КАС України,
У задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати апелянту 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Осіпов Ю.В.