30 квітня 2024 р.Справа № 520/17293/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "КИСЕТ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 13.10.23 року у справі № 520/17293/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КИСЕТ"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кисет", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.06.2023 №24135000405 за формою «С», яким до ТОВ «КИСЕТ» застосовано штрафні санкції у сумі 85 000,00 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року у справі №520/17293/23 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року у справі №520/17293/23 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що питання своєчасності подання звітів про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за формою 1-ОТне може бути предметом камеральної перевірки. Крім того, пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України було зупинено перебіг строків, зокрема подання звітів про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за формою 1-ОТ, що спричиняє відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Кисет" зареєстровано в якості юридичної особи. КВЕД виду діяльності (основний) - 47.26 - роздрібна торгівля тютюновим виробами в спеціалізованих магазинах. Стан платника; 0-платник податків за основним місцем обліку.
Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Північне МУ ДПС по роботі з ВПП, контролюючий орган) проведене камеральну перевірку ТОВ «КИСЕТ», з питань несвоєчасного подання звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за формою 1-ОТ за звітний період лютий 2022 року та з питань неподання звітів про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за формою 1-ОТ за звітні періоди березень 2022 року - червень 2022 року.
За результатами проведеної камеральної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 20.04.2023 № 224/35-00-04-05-13/33561090, яким встановлено порушення позивачем:
-ст.16 Закону Україні від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирт етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, ще використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненням: встановлено неподання звітів ТОВ «КИСЕТ» про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за формою 1-ОТ за звітні періоди за березень 2022 року - червень 2022 року та несвоєчасне подання звіту ТОВ «КИСЕТ» про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за формою 1-ОТ за звітний період за лютий 2022 року.
ТОВ «КИСЕТ» 15.05.2023 подало до Північного МУ ДПС по роботі з ВПП заперечення на акт камеральної перевірки від 20.04.2023 №224/35-00-04-05- 13/33561090.
За результатами розгляду заперечення Північним МУ ДПС по роботі з ВПП висновки акту камеральної перевірки від 20.04.2023 №224/35-00-04-05-13/33561090 залишенні незмінними.
На підставі висновків акту перевірки Північним МУ ДПС по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2023 №2413000405 (форма С) про застосування штрафної санкції на загальну суму - 85 000,00 грн., відповідно ст.17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон України №481/95-ВР).
Вважаючи податкове повідомлення - рішення від 01.06.2023 №2413000405 (форма С) про застосування штрафної санкції на загальну суму - 85 000,00 грн. протиправним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі (форма 1-ОТ) прирівнюється до податкової звітності, яка подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом щодо відображення обсягів операцій, а тому відповідно до абз.2 пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України може бути предметом камеральної перевірки своєчасності подання податкових декларацій (розрахунків).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Перелік перевірок, які має право проводити контролюючий орган наведено у пункті 75.1 статті 75 Кодексу, а саме: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Як встановлено з матеріалів справи, за результатами проведеної камеральної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 20.04.2023 №224/35-00-04-05-13/33561090, яким встановлено порушення позивачем:
- ст.16 Закону Україні від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, ще використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненням: встановлено неподання звітів ТОВ «КИСЕТ» про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за формою 1-ОТ за звітні періоди за березень 2022 року - червень 2022 року та несвоєчасне подання звіту ТОВ «КИСЕТ» про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за формою 1-ОТ за звітний період за лютий 2022 року.
Виходячи зі змісту спірних правовідносин, підстав, з яких суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог, а також доводів апеляційної скарги, ключовим питанням під час апеляційного перегляду є наявність повноважень у контролюючого органу досліджувати питання своєчасності подання звітності форми 1-ОТ шляхом проведення камеральної перевірки
Так, згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Пунктом 76.1 статті 76 Кодексу, визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Отже, законодавець навів виключний перелік питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки (своєчасність подання податкових декларацій, своєчасність реєстрації податкових накладних, акцизних накладних, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску, своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств).
Мета і зміст камеральної перевірки, а так само обсяг інформації, який може під час такої перевірки перевірятися, в розумінні вищезазначених норм, були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.
У постанові від 21 січня 2021 року у справі №813/2519/17 Верховний Суд зазначав, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Верховний Суд дійшов висновку, що камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
У постанові від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16 Верховний Суд підтримав усталену позицію про те, що основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, перевірка правильності застосування ставок податків, податкових пільг, відображення у податковій звітності показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок. Виявлене за результатами камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) заниження платником податку суми податкового зобов'язання внаслідок застосування ставки податку іншої, ніж встановлено нормою ПК, є достатньою підставою для визначення контролюючим органом відповідно до пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК суми грошових зобов'язань.
Отже, ключовим критерієм проведення камеральної перевірки є лише перевірка показників податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Як було зазначено вище, в даних спірних відносинах відповідачем було проведено камеральну перевірку ТОВ «КИСЕТ» з питань несвоєчасного подання звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за формою 1-ОТ за звітний період лютий 2022 та з питань неподання звітів про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за формою 1-ОТ за звітні періоди березень 2022 - червень 2022, результати якої оформлено актом від 20.04.2023 №224/35-00-04-05-13/335661090, на підставі висновків якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Так, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року№481/95-BP з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №481/95-BP) визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Відповідно до ст. 16 Закону України №481/95-BP контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно з п. п.19-1.1.1, 19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів відноситься, зокрема, проведення відповідно до законодавства перевірок платників податків, здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.3 п.75.3 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
При цьому, відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема,
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
У постановах від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 25.01.2019 (справа №812/1112/16), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказав, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;
здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання.
Отже, норма зазначеного вище підпункту передбачає проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.
Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України.
Відповідно до п.1 розділу І «Загальні положення» Порядку заповнення форми звіту №1-ОТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 (далі - Порядок заповнення форми звіту №1-ОТ), звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі подають суб'єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.
Дослідивши зміст вказаного Порядку та форму звіту №1-ОТ, колегія суддів зазначає, що інформація, що вказана у Звіті про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі, містить статистичні дані в розрізі кодів та видів тютюнової продукції, одиниць виміру тютюнових виробів, обсягів придбання та реалізації тютюнових виробів, залишків продукції на кінець звітного місяця.
Отже, на підставі Звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі не здійснюється нарахування чи сплата грошових зобов'язань, як це передбачено для податкової звітності (декларації, розрахунку).
За таких обставин, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності подання звітності про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі (форма 1-ОТ), оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.
На підставі досліджених обставин у справі та проаналізованих норм чинного законодавства, колегія суддів доходить висновку, що здійснення контролюючим органом камеральної перевірки своєчасності подання звітності форми 1-ОТ нормами податкового законодавства не передбачено.
Таким чином, недотримання податковим органом норм податкового законодавства щодо проведення камеральної або фактичної перевірки на виконання вимог статтей 75, 76, 80 ПК України призводить до порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання перевірки звітності щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Посилання контролюючого органу на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач не був наділений правом перевіряти своєчасність подання звітності про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, відтак акт перевірки у розумінні положень статті 74 КАС України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу порушень, покладених в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.
Колегія судів враховує, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Крім того, у справі № 107/07 (постанова від 13.11.2019) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruitofthepoisonoustree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 5052 рішення у справі «Шабельник проти України (№2)», пункт66 рішення у справі «Яременко проти України (№2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом (пункт 38 постанови від 13.11.2019).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
Вищевикладене свідчить про недотримання відповідачем положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при проведенні перевірки, складанні акту за її результатами, а відтак і прийнятті на підставі вказаного акту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками рішення суду першої інстанції при наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2023 №24135000405.
Колегія суддів враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України" (Заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Інші доводи апеляційної скарги на вирішення спору у цій справі не впливають.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовних ТОВ "Кисет".
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як свідчать матеріали справи, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (а.с.8), а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 4026 грн. (а.с.96).
Оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги позов ТОВ "Кисет" задоволено, колегія суддів дійшла висновку, що на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 6710,00 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КИСЕТ" задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року у справі №520/17293/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "КИСЕТ" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.06.2023 №24135000405.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КИСЕТ" судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 10.05.2024 року