Справа № 560/3299/24
іменем України
10 травня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання видати довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023, з 01.01.2024.
В обґрунтування позову зазначає, що відмова у видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розміри якого визначено положеннями Законів України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у розмірі 2102 грн., "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у розмірі 2270 грн., "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у розмірі 2481 грн., "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у розмірі 2684 грн., "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 3028 грн., є протиправною.
У відзиві Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що підставою для перерахунків розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відтак, для реалізації права позивачки на видачу довідок для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має змінитись розмір базового посадового окладу працюючого судді.
Третя особа без самостійних вимог пояснень по суті спору не надала.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 2015 року отримує довічне грошове утримання судді у відставці.
19.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо видачі довідок про суддівську винагороду судді Дунаєвецького районного суду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зазначеного у Законах України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у розмірі 2102 грн., "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у розмірі 2270 грн., "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у розмірі 2481 грн., "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у розмірі 2684 грн., "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 3028 грн.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області за заявою позивачки було видано довідки станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, у яких суддівська винагорода розрахована виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на рівні 2102,00 грн. Позивачка вважає, що відповідач неправомірно застосував для розрахунку суддівської винагороди прожитковий мінімум в розмірі 2102,00 грн.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Згідно з частиною 2 статті 4 Закону №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України "Про судоустрій і статус суддів") гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.
30 вересня 2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)". Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, та закріплено, що розмір суддівської винагороди встановлюється законом про судоустрій.
Отже, нормативно-правовим актом, який повинен і може визначати розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначений у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, такий вид прожиткового мінімуму, як «для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів» прямо не передбачений у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV. Крім того, вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно якої прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.
Закріплення відповідними статтями Законів України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, не обумовлює зміну підходу до обчислення розміру суддівської винагороди, що визначений законом про судоустрій. До того ж законодавцем не внесені зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, як і до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.
Оскільки Законом №1402-VIII передбачено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братись лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, і вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватись або змінюватись без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відмова відповідача є необґрунтованою.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачка відповідно до ст. 135 Закону №1402-VIII має право на отримання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року.
Відтак, дії відповідача щодо видачі довідок про розмір суддівської винагороди виходячи із розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн. є протиправними. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 по справі №240/44080/2021.
З огляду на зазначене, оскільки відповідач не довів правомірність дій, суд вбачає підстави для задоволення позову.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задоволити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області щодо видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначену виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на рівні 2102,00 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020, з 01 січня 2021, з 01 січня 2022, з 01 січня 2023, з 01 січня 2024, визначену виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду ( на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів») розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року ( на 2020 рік у розмірі 2102 грн., на 2021 рік у розмірі 2270 грн., на 2022 рік у розмірі 2481 грн., на 2023 рік у розмірі 2684 грн., на 2024 у розмірі 3028 грн.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10 травня 2024 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області (вул. Соборна, буд. 75,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 26293548)
Головуючий суддя І.С. Козачок