Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
10.05.2024 р. справа №520/6263/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Військово-лікарської комісії, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
проспонукання суб"єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського волевиявлення, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 видати ОСОБА_1 направлення на повторне проходження ВЛК, щоб стан його здоров'я було розглянуто з урахуванням захворювань вищого рівня ВЛК для встановлення ступені придатності до служби у лавах ЗСУ відповідно до вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ» про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 придатним або ні згідно до ст. Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності військовозобов'язаних до проходження військової служби - скасував рішення ВЛК, яке було зроблено при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання ОСОБА_1 придатним до проходження військової служби від 26.02.2024р.
Узагальнено наведені заявником підстави позову можуть бути сформульовані як незгода із тим, що прийняте суб"єктом владних повноважень управлінське волевиявлення про придатність до військової служби не відповідає стану здоров'я заявника як людини.
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що заявник допустив порушення правил військового обліку, оскільки 11.06.2019р. був знятий з військового обліку в установі відповідача у зв'язку із вибуттям до Кобилянського району Полтавської області, але за новим місцем мешкання так і не став на військовий облік. Наголошував, що прийняте відносно військовозобов"язаного громадянина рішення окремого, самостійного і незалежного суб'єкта владних повноважень - Військово-лікарської комісії заявник не оскаржував. Складені відносно заявника медичні документи ВЛК не містять скарг заявника на стан здоров'я або будь-яких інших даних, котрі б поза розумним сумнівом спричиняли виникнення підстав для висновку про наявність дефектів (вад, недоліків) у реалізації суб"єктом владних повноважень управлінської функції з приводу контролю за станом здоров'я людини в аспекті виконання військового обов'язку.
Матеріали позову були отримані судом - 11.03.2024 р.
Клопотань про ознайомлення з матеріалами справи заявник не подавав.
Клопотань про існування наміру на подачу відповіді на відзив заявник не подавав.
Клопотань про усунення перешкод у реалізації наміру на подачу відповіді на відзив заявник не подавав.
Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заяви ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.
Тому суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить до громадянства України, проходив строкову військову службу за призовом, після завершення строкової військової служби знаходився на обліку як військовозобов"язана особа в органі військового управління, територіальна юрисдикція якого поширювалась на Харківський район Харківської області, 11.06.2019р. був знятий з військового обліку у зв'язку із вибуттям до Кобиляцького району Полтавської області.
Доказів взяття заявника на військовий облік в іншому органі військового управління матеріали справи не містять.
Розпорядженням начальника Харківської районної військової адміністрації Харківської області від 02.01.2024р. №1 були створені позаштатні постійно діючі військово-лікарські комісії ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1, Першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1, Другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2023р. №1503 начальників районних ІНФОРМАЦІЯ_1 було зобов"язано організувати проведення медичного огляду військовозобов"язаних осіб.
За викладеними у відзиві на позов твердженнями суб"єкта владних повноважень, 25.01.2024р. заявнику була вручена повістка про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження медичного огляду та оформлення військово-облікових документів.
26.02.2024р. відносно заявника була складена картка №952 обстеження та медичного огляду проходження медичної комісії.
Пункт 10 цієї картки містить результати медичного обстеження заявника спеціалістами, а саме: терапевт - "придатний", хірург - "придатний", невропатолог - "придатний", офтальмолог - "придатний", ЛОР - "придатний", дерматовенеролог - "придатний", психіатр - "придатний", стоматолог - "придатний".
26.02.2024р. відносно заявника була складена довідка Військово-лікарської комісії №3/762 із висновком про придатність до військової служби.
За викладеними у позові доводами заявника, 01.03.2024р. рішення ВЛК у формі довідки від 26.02.2024р. №3/762 було оскаржено до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.
На підтвердження обставин відправлення цієї скарги заявником до матеріалів позову приєднані копії складених новою поштою квитанцій, які у графі «одержувач» містять інформацію про направлення поштового відправлення приватній особі, а не органу державної влади - органу військового управління.
Будь-яких інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів одержання адресатом цієї кореспонденції матеріали справи не містять.
Відтак, суд не знаходить підстав для визнання доведеною обставину отримання адресатом означеного відправлення заявника.
Окрім того, 01.03.2024р. заявником з приводу результатів медичного огляду 26.02.2024р. було складено скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_1.
На підтвердження обставин відправлення цієї скарги заявником до матеріалів позову приєднані копії складених новою поштою квитанцій, які у графі «одержувач» містять інформацію про направлення поштового відправлення приватній особі, а не органу державної влади - органу військового управління.
Будь-яких інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів одержання адресатом цієї кореспонденції матеріали справи не містять.
Відтак, суд не знаходить підстав для визнання доведеною обставину отримання адресатом означеного відправлення заявника.
Згідно зі складеним 28.02.2024р. відносно заявника висновком спеціаліста ТОВ «Екомед» діагноз сформульований як - Гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ ст Ризик 4 - високий. ХСН І ст. Тахікардія. Кардіалгія. Тривожний синдром.
Згідно з складеним 28.02.2024р. відносно заявника висновком лікаря-офтальмолога ТОВ «Екомед» діагноз сформульований як - Складний міопічний астигматизм правового ока. Пресбіопія обох очей.
Стверджуючи про невідповідність закону реально вчиненого управлінського волевиявлення військово-лікарської комісії з приводу визначення стану придатності до військової служби, заявник ініціював даний спір, заявивши вимогу про спонукання суб"єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського волевиявлення - видачі направлення для проходження заявником повторного медичного огляду у військово-лікарській комісії вищого рівня відносно Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тому ключовим питанням у межах даного спору є наявність або відсутність у керівника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки повноваження на видачу військовозобов"язаному направлення на проходження повторного медичного огляду у військово-лікарській комісії вищого рівня відносно тієї військово-лікарської комісії, із висновком якої військовозобов'язаний не згоден.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991р. №1934-ХІІ "Про Збройні Сили України" передбачено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Як то визначено ст.5 Закону України від 06.12.1991р. №1934-ХІІ "Про Збройні Сили України", особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
За визначенням ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 3 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" окреслено, що військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч.7 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 в Україні було введено воєнний стан, який з урахуванням Закону України від 22.05.2022р. №2263-ІХ та інших актів права з цього приводу триває і досі.
Указ Президента України від 24.02.2022р. №65/2022 "Про загальну мобілізацію" був затверджений Законом України від 03.03.2022р. №2105-ІХ і з урахуванням Закону України від 22.05.2022р. №2264-ІХ та інших актів права з цього приводу, строк загальної мобілізації наразі не сплинув.
За визначенням ст.1 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зміст мобілізаційної підготовки включає, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; підготовку та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.
За змістом ч.5 ст.22 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.13 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які призиваються або приймаються на військову службу, а також військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Отже, проходження військовозобов"язаною особою обов"язкового медичного огляду є невід"ємною складовою військового обов'язку.
Згідно з ч.5 ст.33 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згаданий вище Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою КМУ від 30.12.2022р. 1487 (далі за текстом - Порядок №1487).
Відповідно до п.2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Заявник у якості відповідача у справі обрав районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Суд відзначає, що у розумінні п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (затверджено постановою КМУ від 23.02.2022р. №154; далі за текстом - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 7 Положення №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
До функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки згідно з п.11 Положення №154 віднесено, зокрема, організація з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов'язаних і резервістів.
Суд зауважує, що ані з норм Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", ані з норм Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ані з норм Положення №154 не слідує, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки безпосередньо проводять медичні огляди, наділені законом будь-якими важелями чи механізмами впливу або примусу відносно військово-лікарських комісій, а члени військово-лікарських комісій є штатними працівниками/співробітниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Слушність наведеного висновку доводиться змістом п.12 Положення №154, де серед повноважень керівника територіального центру відсутнє право контролю за роботою військово-лікарської комісії.
Стосовно процедури встановлення стану здоров"я військовозобов"язаної особи відносно придатності до виконання військового обов"язку суд зазначає, що відносини з проведення військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України унормовані приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затверджено наказом міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800; далі за текстом - Положення №402).
За визначенням п.п.1.1 Розділу І Положення №402 (чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п.2.1 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
У силу п.2.2 Розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
Як то указано у п.2.5.1 Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Відповідно до п.п.2.5.2 Розділу І Положення №402 Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.
Пунктом 2.5.9 Положення Розділу І №402 передбачено, що Позаштатні ВЛК здійснюють службове листування через діловодство закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, при яких ці комісії утворені.
У відповідності до п.2.5.10 Розділу І Положення №402 забезпечення позаштатних ВЛК медичною технікою та майном, медичними приладами, інструментами, медикаментами, господарським інвентарем, меблями, речовим майном і канцелярським приладдям, виділення їм приміщення і забезпечення комунальними послугами покладається на військові лікувальні, цивільні лікувально-профілактичні заклади, військові частини, при яких ці комісії утворені.
Згідно з п.2.5.11 Розділу І Положення №402 документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою військового лікувального, цивільного лікувально-профілактичного закладу, військової частини, при яких ці комісії утворені.
Пунктом 3.1 Розділу І Положення №402 визначено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
За правилами п.3.2 Розділу І Положення №402 скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до п.3.3 Розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_1 подаються за підпорядкованістю до ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , обласних ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Згідно з п.3.4 Розділу І Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
За приписами п.1.1 Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Відповідно до п.3.1 Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_1 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_8 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно з п.3.2 Розділу ІІ Положення №402 повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ІНФОРМАЦІЯ_8 . Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.
З положень наведених норм права слідує, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки наділений законодавцем правом на прийняття рішення про проведення медичного огляду військовозобов"язаного і стосовно військовозобов"язаного, останній медичний огляд якого був проведений поза межами 5 років і який не визнаний непридатним до військової служби у воєнний час із виключенням з військового обліку, а умови реалізації згаданого повноваження не обмежені жодними факторами.
Відповідно до п.3.8 Розділу ІІ Положення №402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу за контрактом, виносить одну із таких постанов: "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний до військової служби".
Постанова ІНФОРМАЦІЯ_8 про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби, прийнята в облікових цілях, дійсна протягом п'яти років з дня закінчення медичного огляду. Якщо в стані здоров'я військовозобов'язаного, незалежно від строку, за його заявою або висновками лікарів закладу охорони здоров'я виникли зміни, то за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Звідси слідує, що приводом для реалізації керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки повноваження стосовно направлення військовозобов"язаного на повторний медичний огляд є не незгода військовозобов"язаного із результатами попереднього медичного огляду, а виключно зміна стану здоров"я, підтверджена будь-якими об'єктивними даними.
Разом із тим, у силу спеціального правила п.3.8 Розділу ІІ Положення №402 після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний до військової служби".
Постанова ІНФОРМАЦІЯ_8 про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ІНФОРМАЦІЯ_8 про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.
З наведеного спеціального правила випливає, що копія рішення суб"єкта владних повноважень - військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації оформлюється у двох примірниках, один з яких видається військовозобов"язаному, але не територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а саме військово-лікарською комісією, позаяк у згаданих суспільних відносинах територіальний центр комплектування та соціальної підтримки і військово-лікарська комісія є окремими, самостійними і незалежними один від одного суб"єктами права із статусом суб"єкта владних повноважень.
Згідно з п.3.11 Розділу ІІ Положення №402 у разі коли лікарям ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 важко остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ІНФОРМАЦІЯ_8 , з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
Відповідно до п.3.13 Розділу ІІ Положення №402 громадяни, які звільнені з військової служби у запас або у відставку без проведення медичного огляду ВЛК або не згодні з постановою ВЛК про ступінь придатності до військової служби на період фактичного звільнення та ставлять питання про перегляд цієї постанови, оглядаються ВЛК закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України за узгодженням зі штатною ВЛК регіону за направленням керівника районного, міського ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Цей медичний огляд проводиться незалежно від причини звільнення, але не пізніше ніж через п'ять років після звільнення.
У разі коли після звільнення пройшло більше п'яти років, медичний огляд ВЛК проводиться в облікових цілях із визначенням ступеня придатності до військової служби на теперішній час, при цьому причинний зв'язок захворювання, наслідків травми не встановлюється.
У спірних та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК.
Як то указано у п.20.1 Розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
За приписами п.20.2 Розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.
Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.
Зі змісту наведених норм Положення №402 випливає, що ВЛК діють виключно колегіально, а тому будь-який окремий член ВЛК, у тому числі і Голова ВЛК не має правового статусу суб'єкта владних повноважень і не наділений жодними власними організаційно-розпорядчими функціями управлінського характеру.
Національний закон України не наділяє керівника органу військового ІНФОРМАЦІЯ_1 (як районного рівня, так і регіонального рівня) функціями контролю за результатами виконання військово-лікарськими комісіями покладених законодавством завдань.
Тому будь-які письмові звернення військовозобов"язаної особи до керівника органу військового ІНФОРМАЦІЯ_1 (як районного рівня, так і регіонального рівня) з приводу висловлення незгоди із результатами військово-лікарської експертизи не є приводом для реалізації цим суб"єктом права будь-яких владних повноважень у зв"язку із відсутністю правових механізмів та юридичних важелів впливу на функціонування військово-лікарських комісій.
Розглядаючи справу суд зазначає, що згідно з п.2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (затверджений постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487; далі за текстом - Порядок №1487) військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Отже метою військового обліку є, зокрема, підтримання актуального стану відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Як то указано у п.20 Порядку №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів - військовий квиток.
Підпунктом 7 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (які є Додатком №2 до Порядку №1487) визначено, що військовозобов'язані громадяни України повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Підпунктом 8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (які є Додатком №2 до Порядку №1487) визначено, що військовозобов'язані громадяни України повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
При цьому, згідно з ч.1 ст.7 Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: 1) прізвище, відомості про зміну прізвища; 2) власне ім'я (усі власні імена), відомості про зміну власного імені; 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 7-1) номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 8-1) відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); 9) реквізити паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство (зміну громадянства); 10) відомості про смерть особи або оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою; 11) відомості щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 15-1) відомості про переміщення особи на тимчасово окуповану територію України (дата та напрямок); 16) відомості про освіту та спеціальність; 16-1) відомості про форму навчання здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти; 16-2) відомості про досвід роботи за спеціальністю; 17) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності; 17-1) відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення); 19) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність (відсутність) судимості; 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 22) відомості про статус ветерана війни; 23) відомості про володіння іноземними мовами; 24) відомості про дозвіл на зберігання та носіння зброї; 25) відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки; 26) відомості про документи, оформлені для виїзду за кордон на постійне проживання, або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну; 27) реквізити посвідчення водія (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 28) реквізити посвідчення тракториста-машиніста (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, категорія); 29) реквізити кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, іншого кваліфікаційного документа, яким підтверджуються професійні компетентності для безпечної експлуатації судна внутрішнього плавання, міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, посвідчення судноводія малого судна/водного мотоцикла, іншого документа, що надає право на управління прогулянковим судном, малим судном, водним мотоциклом (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, кваліфікація); 30) реквізити свідоцтва пілота повітряного судна (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 31) відомості про особу, зниклу безвісти за особливих обставин; 32) відомості про внутрішньо переміщену особу; 33) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Підпунктом 10 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (які є Додатком №2 до Порядку №1487) визначено, що військовозобов'язані громадяни України повинні звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки.
За наведеним у п.1 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (затверджено Указом Президента України від 30.12.2016р. №582/2016) визначенням, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Згідно з вимогами п.6 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (затверджено Указом Президента України від 30.12.2016р. №582/2016) військовослужбовці (військовозобов'язані, резервісти) зобов'язані надійно зберігати військові квитки, стежити за своєчасним і точним внесенням до них змін та виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Водночас із цим, згідно з п.п. "а" та п.п. "б" ч.1 ст.13 Закону України від 20.11.2012р. №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до кола документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України належать паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Також за наведеним у п.1 Розділу І Положення про паспорт громадянина України (затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ) визначенням паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Зі змісту наведених норм права слідує, що у зносинах з органами військового управління та іншими суб'єктами владних повноважень з приводу будь-яких обставин, пов'язаних із виконанням військового обов"язку учасник суспільних відносин повинен надавати першочергово, насамперед, військово-обліковий документ (зокрема, військовий квиток) з актуальними відомостями, а не лише і виключно паспорт громадянина України.
Суд відзначає, що положеннями ст.23 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені випадки та категорії громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відтак, суд доходить до переконання про те, що вчиненню суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу надання військовозобов"язаному громадянину України відстрочки від призову на військову службу (у тому числі і за мобілізацією) обов"язково повинна передувати процедура проходження таким громадянином військово - лікарської експертизи, позаяк непридатність військовозобов"язаної особи за медичними показаннями до військової служби виключає як існування правових підстав, так і існування фактичної потреби у надання такій особі відстрочки від військової служби, і навпаки - факт вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу надання військовозобов"язаній особі відстрочки від призову на військову службу є побічним підтвердженням придатності особи до несення військової служби, бо відстрочка від призову на військову службу об"єктивно не може бути надана непридатній до військової служби людині.
Окремо суд зважає, що згідно з ч.2 ст.14 Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" у разі якщо відомості про призовника, військовозобов'язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).
Отже, кожному військовозобов'язаному громадянину України в обов'язковому порядку має бути присвоєний окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (так званий військовий індивідуальний номер), котрий фізично вноситься до військово-облікового документа, що зумовлює виникнення у учасника суспільних відносин обов"язку особистого прибуття до органу військового управління - територіального центру комплектування та соціальної підтримки районного рівня за адресою зареєстрованого місця проживання.
З наведеного слідує, що обставини проходження військовозобов"язаною особою процедури медичного огляду військово-лікарською комісією (військово-медичної експертизи) об"єктивно не здатні призвести до погіршення правового становища особи, не створюють будь-яких додаткових обтяжень чи обов"язків, тобто не мають самостійних юридичних наслідків, а результати цього заходу необхідні органу військового управління для належного ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору: 1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту наведеної норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів приватної особи/заявника.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що заявник рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 про придатність до військової служби до штатної ВЛК вищого рівня не оскаржував, доказів настання змін у стані здоров"я після проходження останнього медичного огляду ані до суб"єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1, ані до суду не подав.
Тому суду належить дійти до переконання про те, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України і ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини фактичних відносин з'ясував повно та вичерпно, норму закону визначив вірно, зміст приписів застосованої норми закону витлумачив без помилок, взяв до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом фактори, унаслідок чого юридично правильно та документально обґрунтовано врахував, що відносно заявника відсутні об"єктивні дані, котрі б беззастережно та беззаперечно підтверджували існування такого стану здоров'я людини, котрий нездоланно і непереборно заважає виконанню військового обов'язку громадянина України із захисту Батьківщини.
Окремо суд зважає, що за загальним правилом предмет судової перевірки відповідності закону рішення суб"єкта владних повноважень визначений ч.2 ст.2 КАС України.
Даний предмет конкретизований у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.03.2024р. по справі №800/330/17, де указано, що Європейський суд з прав людини, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі SigmaRadio Television Ltd.., заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справіv. Bulgaria, заява № 38780/02, пункти 47-56;v. the UnitedKingdom, заява № 19178/91, пункт 44).
Суд вважає, що у спірних правовідносинах саме члени військово-лікарської комісії мають виключні повноваження на визначення ступеня придатності військовозобов"язаного до військової служби (виконання військового обов"язку) за критеріями стану здоров"я на момент фізичного проходження медичного огляду.
У разі незгоди з висновком військово-лікарської комісії військовозобов'язаний повинен діяти у порядку глави 3 Розділу І Положення №402, подавши скаргу спочатку до відповідної штатної військово-лікарської комісії, а потім до Центральної військово-лікарської комісії.
Обставина недотримання заявником цього порядку, а також відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів отримання ІНФОРМАЦІЯ_1 скарги заявника від 01.03.2024р. є додатковою підставою для залишення цього позову без задоволення.
Також окремо суд зважає, що прагнення заявника до проходження нового медичного огляду (нової військово-лікарської експертизи) може бути безперешкодно реалізовано під час виконання приписів п.2 Розділу ІІ Закону України від 11.04.2024р. №3633-ІХ, де указано, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Указані міркування у сукупності засвідчують відсутність порушеного права заявника у сфері публічних правовідносин у галузі виконання особою військового обов"язку, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з"ясування об"єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко