10 травня 2024 року м. Рівне №460/3349/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі також - відповідач 2), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 172450007350 від 30.11.2023, яким було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати з 28.11.2023 ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1989 пo 21.10.1989 та з 10.05.1991 пo 26.09.1991.
Мотивуючи вимоги позову зазначав, що пенсійним органом протиправно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має пільгу щодо зменшення пенсійного віку. Наголошував, що станом на 01.01.1993 прожив у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, що підтверджено посвідченням потерпілого 4 категорії та довідкою органу місцевого самоврядування. Також зауважував, що основним документом, що підтверджує страховий стаж особи є трудова книжка, а тому відповідачем безпідставно не зараховано періоди роботи з 01.04.1989 пo 21.10.1989 та з 10.05.1991 пo 26.09.1991 до його страхового стажу. Просив повністю задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 02.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Позиція відповідача 1 щодо позовних вимог висловлена у відзиві від 17.04.2024, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що оскаржуване у справі рішення приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за принципом екстериторіальності. Наголошував, що проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду. Також зауважував, що при прийнятті оскаржуваного рішення пенсійним органом правомірно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі з 01.04.1989 по 21.10.1989 та з 10.05.1991 по 26.09.1991, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані вихододні. Довідка із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі позивачем не надавалася. Повідомляв, що позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють, зокрема, у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на зниження пенсійного віку, якщо вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або працювали в зазначеній зоні з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986 незалежно від часу проживання в цей період. Згідно з довідкою Старостинського округу № 9 (с. Балашівка) Рівненського району, Рівненської області №1294 від 05.10.2023 позивач проживає та зареєстрований з 26.04.1986 по 24.12.1986, з 25.11.1988 по 12.12.1990, з 19.01.1996 по даний час 2023 рік в с. Лінчин Рівненського району Рівненської області, яке віднесено до зони посиленого радіологічного контролю. Відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , позивач з 24.12.1986 по 15.11.1988 проходив військову службу в лавах радянської армії, що не можливо зарахувати до періоду постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, оскільки не можливо встановити належність до території радіоактивного забруднення. Крім того, з поданих для призначення пенсії документів, а саме даних трудової книжки НОМЕР_2 та долучених документів ОСОБА_1 працював, зокрема: - з 01.04.1989 по 21.10.1989 в колгоспі "Победа" Рассказовського району Тамбовської області, що не відноситься до забрудненої території внаслідок ЧАЕС; - з 20.11.1990 по 13.04.1991 - робота в кооперативі "Надежда" Новобуський район Миколаївської області, що не відноситься до забрудненої зони внаслідок ЧАЕС; - з листопада 1991 року по березень 1992 року включно - робота в колгоспі ім. Чкалова Новобузького району Миколаївської області, що не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Факт роботи з листопада 1991 року по березень 1992 року включно в колгоспі ім. Чкалова Новобузького району Миколаївської області підтверджується довідкою №1/01-12/601 від 05.12.2022. Постійне місце роботи позивача нерозривно пов'язане з його постійним місцем проживання, відтак факт роботи в Миколаївській області заперечує факт проживання його у зоні посиленого радіологічного контролю в с.Лінчин Рівненської області в цей період. Крім того, відповідач 1 вважав, що обставини укладення позивачем в 1990 році шлюбу на та народження у 1991 році дитини в Миколаївській області також заперечують факт проживання позивача в с.Лінчин Рівненської області. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач 2 відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подавав.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 25.01.1993 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
Відповідно до відмітки у паспорті позивача, його зареєстрованим місцем проживання з 26.03.1996 є село Лінчин Рівненської області.
З досліджених судом довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.05.2023 №01-1/1594 та військового квитка НОМЕР_1 позивача слідує, що останній проходив військову строкову службу в період з 24.12.1986 по 15.11.1988.
Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 підтверджено, що 20.10.1990 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб у Новобуському ДРАЦС.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_5 від 08.10.1991 у позивача 20.09.1991 народилася дочка ОСОБА_3 - в місті Новий Буг Миколаївської області.
Згідно з довідкою від 05.10.2023 №1294, виданою старостинським округом №9 (с.Балашівка) Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 згідно записів погосподарських книг та військового квитка зареєстрований та проживає з 26.04.1986 по 24.12.1986, з 25.11.1988 по 12.12.1990, з 19.01.1996 по даний час 2023 рік в с.Лінчин Рівненського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю згідно урядової постанови від 23.07.1991 №106.
Відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_2 позивач, зокрема, працював:
-з 01.04.1989 по 21.10.1989 в колгоспі "Победа" Рассказовського району Тамбовської області;
-з 20.11.1990 по 13.04.1991 в кооперативі "Надежда" Новобуського району Миколаївської області;
-з 25.10.1991 по 23.03.1992 в колгоспі ім. Чкалова Новобузького району Миколаївської області;
-з 15.10.1992 по 15.04.1993 на Рівненському заводі "Газотрон".
Архівною довідкою від 05.12.2022 №Л/01-12/601 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працював в колгоспі ім.Чкалова Новобузького району Миколаївської області з листопада 1991 року - 47 вихододнів (265-встановлений мінімум), по березень 1992 року включно -77 вихододнів (265- встановлений мінімум).
28.11.2023, позивач, у 55-річному віці, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 30.11.2023 №172450007350, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на відсутність у позивача станом на 01.01.1993 проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 04 років. При цьому, вказано, що страховий стаж особи становить 31 рік 0 місяців 1 день; за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 01.04.1989 пo 21.10.1989 та з 10.05.1991 пo 26.09.1991, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані вихододні.
Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, в примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, не може перевищувати 5 років.
Довідкою від 05.10.2023 №1294, виданою старостинським округом №9 (с.Балашівка) Рівненського району Рівненської області, підтверджено, що ОСОБА_1 , зокрема, у період з 26.04.1986 по 24.12.1986 проживав у селі Лінчин Рівненської області.
Таким чином, оскільки наявні докази проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986, то наявні й правові підстави для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки.
Суд зауважує, що обставини щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу та досягнення відповідного віку, не були спірними при прийнятті оскаржуваного у справі рішення.
Спір у даній справі фактично виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду № 33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Підпунктом 6 пункту 2.6. розділу II Порядку №22-1 визначено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються, зокрема документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для призначення додаткової пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Суд враховує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).
Відповідно до положень ч.1 ст.11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право встановлення пільг і компенсацій мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Право ж на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII мають особи, які постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні посиленого радіоекологічного контролю - не менше 4 років станом на 01.01.1993, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування.
Обґрунтовуючи своє право на призначення пільгової пенсії, з покликанням на практику Верховного Суду вказує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Суд враховує, що наведені висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а та від 06.04.2020 у справі №752/15346/17.
Поряд з цим, суд зазначає, що у зазначених постановах надано аналіз правовідносин до внесення змін постановою Пенсійного фонду № 33-1 від 25.11.2021 до Порядку №22-1 щодо документів, які підтверджують право на призначення потерпілим від Чорнобильської катастрофи пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Позиція (правовий висновок) Верховного Суду, діючи разом з відповідною нормою права, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності таку норму, лише протягом часу її чинності та виникнення у цей період відповідних суспільно-управлінських відносин. Відступ від позиції (правового висновку) Верховного Суду після зміни норми права, на якій така позиція ґрунтується, за загальним правилом, не допускається.
Тобто, відсутня потреба та процесуальний механізм у відступі від позиції Верховного Суду, яка втратила актуальність у зв'язку зі зміною законодавства та, відповідно, зміною судової практики у спірних правовідносинах.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 19.03.2024 у справі №240/28007/21.
Дослідженою судом довідкою від 05.10.2023 №1294, виданою старостинським округом №9 (с.Балашівка) Рівненського району Рівненської області, підтверджується, що ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав з 26.04.1986 по 24.12.1986, з 25.11.1988 по 12.12.1990, з 19.01.1996 по даний час 2023 рік в с. Лінчин Рівненського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
Тобто, вказана довідка не місить інформації про проживання позивача станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 04 років.
Крім того, свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 підтверджено, що 20.10.1990 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб у Новобуському ДРАЦС Миколаївської області.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_5 від 08.10.1991 у позивача 20.09.1991 народилася дочка ОСОБА_3 - в місті Новий Буг Миколаївської області.
Згідно з даних трудової книжки НОМЕР_2 позивач, зокрема, працював:
-з 01.04.1989 по 21.10.1989 в колгоспі "Победа" Рассказовського району Тамбовської області;
-з 20.11.1990 по 13.04.1991 в кооперативі "Надежда" Новобуського району Миколаївської області;
-з 25.10.1991 по 23.03.1992 в колгоспі ім. Чкалова Новобузького району Миколаївської області;
-з 15.10.1992 по 15.04.1993 на Рівненському заводі "Газотрон".
Архівною довідкою від 05.12.2022 №Л/01-12/601 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працював в колгоспі ім.Чкалова Новобузького району Миколаївської області з листопада 1991 року - 47 вихододнів (265-встановлений мінімум), по березень 1992 року включно-77 вихододнів (265- встановлений мінімум).
Відповідні населені пункти не відносяться до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Суд не заперечує наявність і дійсність у позивача посвідчення постраждалого 4 категорії, що дає йому право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, однак зауважує, що відповідно до норм чинного законодавства, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органом місцевого самоврядування та посвідчення постраждалого від аварії ЧАЕС, а не виключно таке посвідчення.
Таким чином, факт проживання особи на території зони посиленого радіоекологічного контролю повинна засвідчувати довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Тому, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження періоду постійного проживання/роботи позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років, як того вимагає Порядок №22-1, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 172450007350 від 30.11.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ є правомірним і не підлягає скасуванню.
Водночас, суд зауважує, що питання зарахування стажу роботи особи до її страхового стажу безпосередньо пов'язане із її правом на призначення пенсії, адже страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку та на підставі документів, наданих особою для призначення такої пенсії, а тому реалізація права на зарахування такого страхового стажу виникає у особи виключно за наявності у неї права на пенсію.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз.2 ч.4 ст.26 Закону №1058-ІV).
Оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не набув права на призначення пенсії за віком, то сам по собі факт неврахування певних періодів роботи позивача до його страхового стажу не призвів до протиправної відмови в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Суд зазначає, що в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 травня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (пл. Центральна, 3,м. Чернівці, Чернівецька обл., 58002, ЄДРПОУ/РНОКПП 40329345)
Суддя С.А. Борискін