10 травня 2024 року м. Рівне №460/2425/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення начальника інспекторів прикордонної служби 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенанта ОСОБА_2 від 29.02.2024 року, як уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону, про відмову у перетині державного кордону громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на повний перелік підтверджуючих документів йому було протиправно відмовлено в перетині державного кордону України. Вказує, що станом на 29.02.2024 року не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а тому мав право на перетин державного кордону України. Відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано конкретних документів, які повинні були бути подані ним для виїзду за кордон, однак не подані. Стверджує, що оскільки будь-які інші підстави для відмови в перетині кордону відповідачем зазначені не були, у нього відсутні підстави для відмови позивачу у перетині державного кордону України. Таким чином, вважає протиправною відмову у перетині державного кордону.
Ухвалою суду від 11 березня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У строк встановлений судом, відповідач подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачена, категорія громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Вище вказаним законом визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову у разі перетину кордону необхідно надати підтверджуючі документи. Згідно з вимогами Закону України “Про прикордонний контроль” повноваженнями щодо надання особам, у тому числі й громадянам України призивного віку, дозволу на перетинання державного кордону України надані уповноваженим посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України. Таким чином, згідно вимог зазначених вище нормативно-правових актів, уповноважена посадова особа, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон, може прийняти рішення про пропуск через державний кордон лише при документальному підтвердженні того, що громадянин не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Надані позивачем при перетині державного кордону документи не давали підстав, для прийняття рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України, уповноваженими посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України. Таким чином, у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій з підстав вказаних у позовній заяві, просить відхилити обґрунтування відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву та позовні вимоги задовольнити повністю.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов до наступних висновків.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_2 .
Також позивач має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 01.08.2017.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № 01/6/2407 від 28.08.2023 та довідки військово-лікарської комісії № 163/1 від 28.08.2023 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби за станом здоров'я та отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд встановив, що 29.02.2024 у міжнародному автомобільному пункті пропуску «Краківець» ОСОБА_1 здійснював перетин державного кордону України.
Під час здійснення прикордонного контролю позивачем було надано Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № 01/6/2407 від 28.08.2023, довідку військово-лікарської комісії № 163/1 від 28.08.2023 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 від 01.08.2017.
Рішенням про відмову в перетині державного кордону України від 29.02.2024 року, виданого начальником інспекторів прикордонної служби 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” (тип А) відділу прикордонної служби Краківець лейтенантом ОСОБА_3 відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України. Підставами для прийняття рішення про відмову в перетині державного кордону України, слугував факт відсутності документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану відповідно до Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" №57 від 27 січня 1995 року (зі змінами та доповненнями)."
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.64 Основного Закону).
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI).
Відповідно до ч.ч.1-2 статті 2 Закону №1710-VI, прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Частиною 3 статті 6 Закону №1710-VI, пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Частиною 1 статті 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 2 статті 14 Закону №1710-VI).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" №3857-XII від 21.01.1994 (далі - Закон №3857-XII).
Статтею 1 Закону №3857-XII передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Частиною 1 статті 6 Закону №3857-XII, встановлено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.
Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
При цьому, слід зауважити, що вищевказані підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
У свою чергу, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" №389-VIII від 12.05.2015 (далі - Закон №389-VIII).
Статтею 1 Закону №389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ч.2 ст.1 Закону №389-VIII).
На даний момент, на території України введено указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року правовий режим воєнного стану строком на 30 діб, який указами Президента України продовжено та діє на даний час.
Пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII, встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону №389-VIII.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачений перелік осіб, які підлягають відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 (далі - Правила, станом на момент спірних правовідносин) визначено порядок перетинання громадянами України державного кордону.
У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи визначені пунктом 2-1 Правил.
Пунктом 2-6 Правил передбачено, що У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.
З аналізу вищенаведених норм Правил слідує, що на період введеного воєнного стану право на перетин державного кордону України мають, зокрема, військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2-8 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII.
Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач має право на відстрочку та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, про що свідчить тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № 01/6/2407 від 28.08.2023 та довідка військово-лікарської комісії № 163/1 від 28.08.2023.
29.02.2024 позивач виявив намір виїхати за межі України, прибув до пункту пропуску "Краківець", однак за наслідком розгляду наданих позивачем документів для здійснення перетину кордону уповноваженою особою відповідача було прийнято рішення від 29.02.2024 про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України з посиланням на відсутність документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану.
Водночас позивач як на підставу для задоволення позовних вимог покликається на пп. 2-6 Правил, якими передбачено, що крім осіб зазначених у пунктах 2-1 та 2-2, також мають право на перетин кордону у разі введення на території України надзвичайного чи воєнного стану інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Тобто, на думку позивача, він не є військовозобов'язаний у розумінні Закону №2232-XII, а тому уповноважена особа відповідача не мала права відмовляти йому у перетині кордону.
Натомість, суд не погоджується із такими твердженнями позивача та вважає за необхідне вказати, що станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
Так, дійсно, виходячи з положень абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII громадяни України, які відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Однак, факт тимчасової непридатності до військової служби за станом здоров'я не є законодавчо обґрунтованою підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт тимчасової непридатності до військової служби за станом здоров'я, є тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відповідною відміткою та висновок військово-лікарської комісії.
Попри це, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відміткою про тимачсову непридатність, як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи і сам по собі він не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану, а тому його право перетину державного кордону в умовах воєнного стану підлягає обмеженню.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України, що прийняте 29.02.2024 уповноваженою особою відповідача відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України, є мотивованим та обґрунтованим, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Разом з тим, слід відмітити, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні діє воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, що слугує підставою для обмеження конституційних прав громадян України на вільне залишення території України, в тому числі і залишення території України позивачем за відсутності на те обґрунтованих підстав.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що працівникам Державної прикордонної служби України, для виконання покладених на них завдань надається, зокрема, право перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України документи на право в'їзду в Україну або виїзду з України для з'ясування правомірності таких підстав, однак як свідчать встановлені обставини справи, такі документи у позивача відсутні.
Як свідчать матеріали справи, позивач на паспортному контролі надав паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та довідку військово-лікарської комісії, зазначені обставини визнаються сторонами, а тому суд дійшов висновку, що представником відповідача було правомірно винесено рішення про відмову в перетинанні позивачем державного кордону України.
Крім того, слід відмітити, що оскаржуване рішення відповідача має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому при пред'явлені позивачем документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення відповідача жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України, за наявності на те законних підстав.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до вимог ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат, судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 травня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Суддя Д.П. Зозуля