09 травня 2024 року м. Рівне №460/2605/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо непризначення з 27.12.2023 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 27.12.2023 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою суду від 12.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що з моменту досягнення 54-річного віку звертався до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак двічі отримав відмову з підстав недостатнього періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Звертає увагу, що станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що підтверджено посвідченням потерпілого 3 категорії, довідкою органу місцевого самоврядування та рішенням суду про встановлення факту проживання. Таким чином, вважає, що прожив у забрудненій зоні достатню кількість років для зниження пенсійного віку на 6 років максимально. За наведеного вказує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 29.12.2023 №172050005486 є протиправним. Тому, просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у встановлений судом строк подало відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого звертає увагу суду, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є рішення від 29.12.2023 №172050005486 Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області. Вказує, що початкова величина до ОСОБА_1 не застосовується, оскільки згідно з диплому НОМЕР_1 вбачається навчання з 01.09.1984 до 05.03.1988, у Крапивенському лісгосптехнікумі, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Зауважує, що згідно з даними військового квитка НОМЕР_2 позивач проходив військову службу з 13.12.1988 по 20.11.1990 в лавах радянської армії, що не можливо зарахувати до періоду постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки не можливо встановити належність до території радіоактивного забруднення. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2023 по справі №556/2377/23 встановлено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення в с.Красносілля Вараського району Рівненської області в період з 26.04.1986 по 07.08.1988, однак відсутнє рішення зобов'язального характеру щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. З огляду на вказане, факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення (с.Красносілля) з 26.04.1986 по 07.08.1988 не може бути підтверджений судовим рішенням. Таким чином, період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 5 місяців 16 днів. Оскільки, позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, відсутнє. За наведеного, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відповідно до змісту поданого відзиву на позовну заяву, заперечує проти застосування початкової величини, оскільки згідно з диплому ИТ №665778 вбачається навчання позивача з 01.09.1984 до 05.03.1988 у Крапивенському лісгосптехнікумі (чиста зона). Також, згідно з даними військового квитка НОМЕР_2 позивач проходив військову службу з 13.12.1988 по 20.11.1990 в лавах радянської армії, що не можливо зарахувати до періоду постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки не можливо встановити належність до території радіоактивного забруднення. При цьому, звертає увагу, що наявність посвідчення 3 категорії не свідчить про наявність права на призначення пільгової пенсії. Зауважує, що відповідно до довідки від 30.05.2023 №789 період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 рік становить лише 2 роки 5 місяців 16 днів. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2023 по справі №556/2377/23 встановлено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення в с.Красносілля Вараського району Рівненської області області в період з 26.04.1986 по 07.08.1988, однак відсутнє рішення зобов'язального характеру щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Звертає увагу, що Порядком №22-1 передбачений вичерпний перелік документів для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, тому факт проживання позивача на території 3 зони з 26.04.1986 по 07.08.1988 не може бути підтверджений судовим рішенням. Зауважує, що довідка від 13.02.2024 №413/24 не була предметом розгляду при прийнятті спірного рішення. Оскільки, позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 роки, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідно до вимог частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Антонівка Володимирецького (Вараського) району Рівненської області та є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_3 , виданим 28.04.2023 Рівненською обласною державною адміністрацією повторно замість посвідчення серії НОМЕР_4 від 25.03.1994.
ОСОБА_1 1984 року вступив на навчання до Кропивенського лісогосподарського технікуму РСФСР, а 05.03.1988 закінчив курс, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 .
Згідно з даними військового квитка НОМЕР_2 від 13.12.1988 позивач проходив строкову військову службу з 13.12.1988 по 20.11.1990.
Відповідно до довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 30.05.2023 №789, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 з 08.08.1988 по даний час.
Вказана довідка видана на підставі:
- погосподарської книги №2 за 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_5 ;
- погосподарської книги №4 за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_6 ;
- погосподарської книги №10 за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_7 ;
- погосподарської книги №2 за 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_7 ;
- погосподарської книги №2 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_8 ;
- погосподарської книги №2 за 2011-2015 роки, особовий рахунок № НОМЕР_9 ;
- погосподарської книги №5 за 2016-2020 роки, особовий рахунок № НОМЕР_10 ;
- погосподарської книги №5 за 2021-2025 роки, особовий рахунок № НОМЕР_10 .
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Красносілля Вараського (Володимирецького) району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
01.06.2023 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.07.2023 №172050004820 (на заміну рішення від 08.06.2023) позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» оскільки за доданими документами підтверджено період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 2 роки 5 місяців 16 днів. До періоду проживання не зараховано період з 13.12.1988 по 20.11.1990, оскільки згідно з військового квитка НОМЕР_2 від 13.12.1988 наявна строкова військова служба та відсутня інформація про місцезнаходження військової частини.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2023 по справі №556/2377/23 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ), в період з 26.04.1986 року по 07.08.1988 року, постійно проживав в с.Красносілля Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області. Дата набрання законної сили 14.12.2023.
27.12.2023 позивач звернувся з заявою до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Зазначену заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та прийнято рішення від 29.12.2023 №172050005486 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з непідтвердженням факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.
У вказному рішенні зазначено про те, що страховий стаж позивача становить 25 років 3 місяці 24 дні. Період проживання (роботи) заявника в зоні гарантованого добровільного відселення становить 32 роки 10 місяців 6 днів, а станом на 01.01.1993 становить - 2 роки 5 місяців 5 днів. До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди з 13.12.1988 по 20.11.1990 згідно довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 30.05.2023 №789, оскільки в даний період заявник згідно з військового квитка НОМЕР_2 від 13.12.1988 проходив військову службу, інформація про місцезнаходження військової частини відсутня. Для зарахування періоду проживання з 26.04.1986 по 07.08.1988 згідно рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2023 по справі №556/2377/23 заявнику необхідно звернутися до Володимирецької селищної ради Рівненської області, оскільки відповідно до пп.7 п.2.1 Порядку №22-1 до заяви надаються документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Відповідно до довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 13.02.2024 №413/24, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 з 26.04.1986 по 07.08.1988 згідно рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2023 по справі №556/2377/23 та з 08.08.1988 по даний час.
Вказана довідка видана на підставі:
- рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2023 по справі №556/2377/23;
- погосподарської книги №2 за 1986-1990 роки, особовий рахунок №412;
- погосподарської книги №4 за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_6 ;
- погосподарської книги №10 за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_7 ;
- погосподарської книги №2 за 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_7 ;
- погосподарської книги №2 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_8 ;
- погосподарської книги №2 за 2011-2015 роки, особовий рахунок № НОМЕР_9 ;
- погосподарської книги №5 за 2016-2020 роки, особовий рахунок № НОМЕР_10 ;
- погосподарської книги №5 за 2021-2025 роки, особовий рахунок № НОМЕР_10 .
Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу від 29.12.2023 №172050005486 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.
Зі змісту спірного рішення відповідача 2 слідує, що пенсійний орган заперечує право позивача на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки зазначено, що для зарахування періоду проживання з 26.04.1986 по 07.08.1988 згідно рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2023 по справі №556/2377/23 заявнику необхідно звернутися до Володимирецької селищної ради Рівненської області, оскільки відповідно до пп.7 п.2.1 Порядку №22-1 до заяви надаються документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду № 33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як встановлено судом, відповідно до довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 30.05.2023 №789, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає в селі Красносілля Вараського (Володимирецького) району Рівненської області з 08.08.1988 по даний час.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2023 по справі №556/2377/23 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ), в період з 26.04.1986 року по 07.08.1988 року, постійно проживав в с.Красносілля Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області. Дата набрання законної сили 14.12.2023.
Відповідно до довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 13.02.2024 №413/24, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 з 26.04.1986 по 07.08.1988 згідно рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2023 по справі №556/2377/23 та з 08.08.1988 по даний час.
У відзивах на позовну заяву відповідачі зауважують, що Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2023 по справі №556/2377/23 встановлено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення в с.Красносілля Вараського району Рівненської області області в період з 26.04.1986 по 07.08.1988, однак відсутнє рішення зобов'язального характеру щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Звертають увагу, що Порядком №22-1 передбачений вичерпний перелік документів для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, тому факт проживання позивача на території 3 зони з 26.04.1986 по 07.08.1988 не може бути підтверджений судовим рішенням. При цьому, довідка від 13.02.2024 №413/24 не була предметом розгляду при прийнятті спірного рішення.
Суд відхиляє такі доводи пенсійного органу та зауважує, що приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 319 ЦПК України визначено зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення. Так, за частиною першою цієї статті, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведеного, суд критично оцінює неврахування пенсійним органом спірного періоду постійного проживання позивача з моменту аварії (26.04.1986) по 07.08.1988 в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2023 по справі №556/2377/23, яке набрало законної сили 14.12.2023, встановлено факт, що має юридичне значення, відтак в силу закону воно є обов'язковим для врахування відповідачем при прийнятті рішення про призначення пенсії.
При цьому, суд зауважує, що даним рішенням суду встановлено саме період «постійного» проживання позивача у вказаній забрудненій зоні.
Тобто, позивач протягом періоду, що дає право на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки (з моменту аварії по 31 липня 1986 року), проживав у зоні гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, суд зазначає, що ОСОБА_1 має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки.
Суд наголошує, що покликання відповідача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №460/11030/23 від 24.11.2023 не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд наголошує, що документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Відповідно до статті 15 Закону Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Згідно з положеннями статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Наведені висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.
Відповідно до посвідчення категорії 3 серії НОМЕР_3 , виданим 28.04.2023 Рівненською обласною державною адміністрацією повторно замість посвідчення серії НОМЕР_4 від 25.03.1994, позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що посвідчення 3 категорії позивачу видане уповноваженим на те державним органом, який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.
Отже, наявне у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії підтверджує факт проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.
Таким чином, Законом №796-ХІІ передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Отже, питання про проживання позивачем не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а та від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, як вже зазначалось судом, відповідно до довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 30.05.2023 №789, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає в селі Красносілля Вараського (Володимирецького) району Рівненської області з 08.08.1988 по даний час.
Разом з тим, відповідачі заперечують період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з 13.12.1988 по 20.11.1990 згідно вказаної довідки, оскільки в даний період заявник згідно з військового квитка НОМЕР_2 від 13.12.1988 проходив військову службу, інформація про місцезнаходження військової частини відсутня.
Суд критично оцінює неврахування пенсійним органом спірного періоду та наголошує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону № 796-ХІІ.
За наведеного, суд вважає безпідставними вищенаведені доводи відповідача, оскільки дані військового квитка не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування від 30.05.2023 №789 та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_3 , виданим 28.04.2023 Рівненською обласною державною адміністрацією повторно замість посвідчення серії НОМЕР_4 від 25.03.1994.
Суд повторює, що Порядком №22-1 передбачено, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, суд наголошує, що факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у спірний період засвідчує довідка органу місцевого самоврядування - Володимирецької селищної ради Рівненської області від 30.05.2023 №789 про те, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає в селі Красносілля Вараського (Володимирецького) району Рівненської області з 08.08.1988 по даний час.
Більше того, позивач надав основний документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
В свою чергу, відповідачами як суб'єктами владних повноважень, рішення та дії яких оскаржуються, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий позивачу статус скасований, тобто відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 6 років 8 місяців 6 днів. Загальний період проживання у вказаній зоні становить понад 37 років.
Оскільки станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони гарантованого добровільного відселення більше 3 років, його пенсійний вік відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає зниженню з розрахунку: 3 роки початкова величина та 1 рік за 2 роки проживання, однак максимально на 6 років.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є досячнення особою відповідного віку.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.
За наведеного, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років, достатній вік позивача для призначення пенсії має становити 54 роки (60-6).
Судом встановлено, що на момент подання заяви до пенсійного органу про призначення пенсії на пільгових умовах, позивачу виповнилося 54 роки. Тому, вказана умова є дотриманою.
Одночасно суд зауважує, що також обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Таким чином, станом на 2023 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 30 років, а з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років - страховий стаж повинен становити 24 роки.
Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказав, що що страховий стаж позивача становить 25 років 3 місяці 24 дні.
Таким чином, обставини щодо наявності необхідного страхового стажу не є спірними у даній справі, а тому, вказана умова також є дотриманою.
За наведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа, яка станом на 01.01.1993 прожила на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, а також прожила достатню кількість років в цій зоні для зменшення пенсійного віку на 6 років максимально.
Отже, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області рішенням від 29.12.2023 №172050005486 безпідставно та не правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджується, що до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії позивач звернувся 27.12.2023, тому в даному випадку пенсія підлягає призначенню саме з цієї дати.
Починаючи з 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України №25-1 від 16.12.2020 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», якою передбачено застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальноості при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021.
Запроваджена технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів ПФ України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця прийняття заяви до розгляду та місця проживання пенсіонера.
Таким чином, Постановою №25-1 внесено зміни, зокрема до Порядку №22-1.
Так, відповідно пункту 4.2. розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10. Порядку №22-1).
Зміст викладених положень надає можливість зробити послідовний висновок про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території.
Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто, територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Згідно фактичних обставин справи, заяву про призначення пенсії позивач подав до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії.
При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Отже, належним відповідачем щодо призначення та виплати позивачу пенсії слід вважати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оскільки відповідно до приписів п.4.10. Порядку №22-1, при наявності підстав для призначення (перерахунку) пенсії пенсійним органом, який має призначати та виплачувати пенсію, є територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи.
За наведеного, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для належного захисту порушеного права позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області рішенням від 29.12.2023 №172050005486 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 27.12.2023.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачами не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачами доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 968,96 грн, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яке прийняло спірне рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.12.2023 №172050005486 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 27.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 09 травня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_11 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд.7, м.Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд.22В, м.Луцьк, Волинська обл., 43026, ЄДРПОУ/РНОКПП 13358826)
Суддя Н.В. Друзенко