Справа № 420/13504/24
10 травня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 06.05.2024 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Згідно вимог вищевказаної ухвали позивач повинен був усунути недоліки шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду доказів сплати всієї суми судового збору.
08.05.2024 року представник заявника адвокат Срібна Яна Іванівна надала заяву про усунення недоліків, згідно якої вказала, що вимоги які заявлені позивачем є однією вимогою та вказала певні обґрунтування з даного приводу.
Проаналізувавши надану представником позивача заяву, суд вказує на таке.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону №3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік встановлено, що з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 3028 грн.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, ставка судового збору становить 1211,20 грн. (0,4 від 3028 грн.).
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (в даному випадку 968,96 грн.).
Відповідно до правової позиції Колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №21-3944а16 вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, що були заявлені позивачем, судом встановлено, що предметом оскарження в адміністративному позові є окремі самостійні дії, а саме:
- бездіяльність щодо не проведення відповідачем перерахунку з 01.02.2020 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року;
- бездіяльність щодо не проведення відповідачем перерахунку з 01.02.2021 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року;
- бездіяльність щодо не проведення відповідачем перерахунку з 01.02.2022 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року;
- бездіяльність щодо не проведення відповідачем перерахунку з 01.02.2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що зобов'язальна частина позову у відповідності до кожної з довідок, судом визнаються як похідні вимоги у відповідності до вищенаведених вимог щодо бездіяльності.
Тобто в даному випадку наявні фактично 4 окремих довідки, з підстав яких позивач просить зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з відповідних 4 різних дат.
Отже виходячи з обґрунтувань представника позивача в даному випадку на його думку залежність розміру сплати судового збору ставиться в залежність лише від того, що такі вимоги заявлені в одному позові, адже довідки є результатом виконання лише одного рішення суду, з підстав якого такі видані (зокрема у справі №420/377/24, а не як вказує представник позивача у своїй заяві №420/377/23).
По-перше, суд звертає увагу адвоката Срібної Яни Іванівни, на те що це є лише її суб'єктивним тлумаченням обставин щодо розміру сплати судового збору та це не може бути достатньою підставою для суду щоб прийняти позов з такими вимогами за сплатою судового збору лише як за одну немайнову вимогу.
По-друге, суд вказує на те, що такий підхід (про який вказує представник позивача) до сплати судового збору є не справедливим та дискримінаційним по відношенню до позивачів у подібних справах, які звертались кожного року з окремими позовами щодо видачі таких довідок, здійснення перерахунку на підставі таких довідок та сплачували кожного разу необхідний судовий збір за кожну таку немайнову вимогу окремо.
Також суд вказує, що в КАС України не передбачено необхідності для суду враховувати висновки суду першої інстанції, в тому числі Одеського окружного адміністративного суду, які наведено представником позивача у наданій ним заяві на усунення недоліків.
Відповідно до п. 1 ч. 4.ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, суддя доходить висновку, що в даному випадку позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії слід повернути позивачу без розгляду.
Керуючись п. 1 ч. 4.ст. 169 КАС України, суддя -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду в порядку, передбаченому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Е.А.Іванов