Справа № 420/3704/24
(додаткове)
09 травня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/3704/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/3704/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням від 12.04.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.12.2023 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами та іншими поважними причинами.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.12.2023 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами та іншими поважними причинами та прийняти рішення.
17.04.2024 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просить стягнути за рахунок відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 23 785,00 грн.
Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи в частині, що стосуються вказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст.252 КАС України).
Приймаючи до уваги, що справа №420/3704/24 розглянута у порядку письмового провадження, заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення розглянуто також в порядку письмового провадження.
Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18), від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18), від 29 січня 2021 року (справа № 808/1436/18).
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23785,00 грн.
На підтвердження заявлених витрат позивачем надано до суду договір про надання юридичних послуг, попередній розрахунок витрат, пов'язаний з правничою допомогою, акт приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідно до п.6.2 Договору про надання правової допомоги вартість правової допомоги за даним договором сторони визначили в Додатку 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 5 додатку 1 до договору про надання правової допомоги послуги надання правової допомоги оплачуються клієнтом в строк до 180 календарних днів з дня отримання рахунку чи акту приймання-передачі наданих послуг.
Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг №228/23/1 від 15.03.2024 року адвокат передав, а клієнт прийняв наступні посліги, надані під час розгляду справи №420/3704/24, а саме:
- з'ясування у Клієнта обставин, обговорення обставин, фактів і подій, що стосуються питання, кількість годин - 1:00, вартість - 2 485,00 грн., сума - 2 485,00 грн.;
- складання позовної заяви ОСОБА_1 від 05.02.2024, кількість годин - 2:00, вартість - 5 325,00 грн., сума - 10 650,00 грн.
- складання Відповіді на відзив Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) від 21.02.2024 по справі №420/3704/24, кількість годин - 1:00, вартість - 5 325,00 грн., сума - 5 325,00 грн.;
- підготовка документів та матеріалів, необхідних для надання юридичних послуг за Договором, підготовка документів для надання до суду по справі №420/3704/24, кількість годин - 1:00, вартість - 5 325,00 грн., сума - 5 325,00 грн.
Усього: 23 785,00 грн.
Суд вважає необґрунтованим розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки сума витрат на складання позовної заяви у розмірі 10 650,00 грн., а також відповіді на відзив в розмірі 5 325,00 грн. не є обґрунтованою в контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи, а зазначені в Акті витрати на їх виконання є явно завищеними.
Суд вважає необґрунтованим розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки сума витрат на складання позовної заяви у розмірі - 10 650,00 грн., не є обґрунтованою в контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи, а зазначені у Акті витрати на їх виконання є явно завищеними.
Щодо з'ясування у Клієнта обставин, обговорення обставин, фактів і подій, що стосуються питання, а також підготовка документів та матеріалів, необхідних для надання юридичних послуг за Договором, підготовка документів для надання до суду, суд зазначає, що вказана правова допомога фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення.
Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд доходить висновку, що вказана справа не відноситься до категорії складних, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, адвокат не приймав участь у судових засіданнях.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
На підставі вищезазначеного, враховуючи задоволення по суті спору позовних вимог ОСОБА_1 , а також надані представником позивача докази на підтвердження здійснення відповідних витрат, суд вважає, шо співмірним розміром судових витрат пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 3 000 грн. (три тисячі гривень), які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , про що ухвалити додаткове рішення у справі.
Керуючись ст. ст.132,137,139,243,246,252,255,293,295 КАС України суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №420/3704/24 - задовольнити частково.
Прийняти по справі №420/3704/24 додаткове рішення, яким стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень).
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Г.П. Самойлюк